Життєві історії 0
— Так, Свєта, цей місяць буде найкращим, — відповів він, намагаючись надати голосу легкої інтонації. — Ти завжди вміла бути правою. Але тяжке відчуття залишилося після слів лікаря два місяці тому: «Онкологія, пізня стадія, два-три місяці». 
— Льоша, я досі жива. Вона повільно підпливла ближче. — Пообіцяй не ховати мене
Життєві історії 0
Сашко сміявся. Каті подобалося, коли він сміється, і вона анітрохи не ображалася. – Я ж старий для тебе буду, сама поміркуй: коли ти закінчиш школу, мені вже двадцять п’ять буде.  А знаєш, кому двадцять п’ять? Вадиму Степановичу, фізруку. У нього вже двоє дітей і лисина намічається. – Не заводь дітей, – веліла йому Катя. – А лисини я не боюся.
Звідки взялися сили в одинадцятирічної дівчинки, так ніхто і не зрозумів… Коли журналістка з
Життєві історії 0
— Юль, ти що? — Сергій відповів відразу.  Його голос звучав м’яко, але в ньому виразно проглядала тривога, ніби він відчув її сум’яття за тисячі кілометрів дротів. — Припини накручувати себе! Ти у мене найкраща, найрозумніша, найкрасивіша! І взагалі, ти майбутній геніальний програміст! — А це до чого?
— Сергій… — Юля стискала в руці телефонну трубку так, ніби це був останній
Життєві історії 0
Вона віддала останні гроші братові. А тепер ніхто не хоче їй допомогти. Сім’я, яку вона завжди підтримувала, відвернулася в скрутну хвилину. Коли їй стало краще, Олена відкрила ноутбук і зайшла на сайт вакансій. Переглядала пропозиції кілька годин. Одне оголошення привернуло увагу.
— Олено, ти мене чуєш? — голос матері звучав наполегливо в трубці. — Артему
Життєві історії 0
Бабуся, Галина Петрівна, кивнула головою Мірі і прошепотіла: — Гаразд… збирайся, тільки тихо, зрозуміла мене? «Ура. Мене теж заберуть. Мене не залишать з татом!» — подумки раділа дівчинка.
Міра завжди спала чутливим сном, ось і цього разу вона прокинулася від шороху. Був
Життєві історії 0
Артем клявся собі, що колись дасть їй все це, тільки ось як — поки не розумів. Але Карина чекати не збиралася. І про своє рішення повідомила Артему по телефону, в його робочий час. — Нам потрібно розлучитися. Я не хочу більше бути з тобою. — Що?.. Карина, що сталося?
— Що з тобою? У тебе обличчя зблідло! — із занепокоєнням вимовила Іра, помітивши,
Життєві історії 0
— Мені завтра на роботу вставати вдосвіта, я спати піду! Клава їхала в таксі і думала про те, що, ймовірно, вона вибрала в чоловіки не ту людину.  Що якщо він колись так вчинить і з нею? Треба з цим щось вирішувати…
— Я не поїду. Знову слухати всякі дурниці, набридло. — Макс, це твоя мати.
Життєві історії 0
На серці було неспокійно – невже дівчинці доведеться відправитися в дитячий будинок. — Іринку я залишу у себе, — зітхнувши, сказала Тетяна Георгіївна, — важко мені буде без Олени, а дитинка стане розрадою. Вона так схожа на свою маму. Вимовивши ці слова, жінка заплакала. Це було нестерпно важко, але життя тривало…
Про загибель у автокатастрофі своєї молодшої сестри Олени Віка дізналася від матері. Згодом вона
Життєві історії 0
Біда прийшла раптово. Одного ранку Тетяна Анатоліївна, мати Максима, прокинулася від телефонного дзвінка. На екрані висвітився номер Олени. — Оленко, ти чого так рано? Щось сталося? — відповіла жінка сонним голосом. — Тетяна Анатоліївна, Максим…
— Знаєте що, Тетяна Анатоліївна, це ж і ваш онук теж! Будьте ласкаві, беріть
Життєві історії 0
Мама Міші була дуже незадоволена. Вона все-таки рідного і єдиного сина віддавала цій… Але Міша і тут не дозволив сперечатися. Минав час. Жили молоді у батьків, поки Міша не втомився вислуховувати від Анни Тимофіївни постійні претензії. 
Міша привів знайомити свою дівчину Оленку з батьками. Батько, Павло Іванович, весь час мовчав

You cannot copy content of this page