Вона придумала план. — Віталік, мені треба терміново поїхати на три дні, сестра попросила допомогти з ремонтом. — І правильно, сестрі треба допомагати! — зрадів чоловік. Очі аж заіскрилися вогниками в передчутті. — Вранці і поїду. На роботі домовилася. Ходімо вже в кіно, а то запізнимося… Весь вечір Віталік був сама люб’язність.
Марина випадково підслухала розмову чоловіка з якоюсь дівчиною, яку він називав кицею і кішечкою.
– Коханий, дай мені сорок тисяч. Григорій здивувався такому проханню. Він мав потрібну суму, але все ж хотів знати, навіщо дружині потрібні гроші. Адже в будинку все купувалося з його картки. – А для чого тобі? – Не скажу, – Оксана кокетливо поплескала віями, – Це секрет.
– Люба, нагадую, що Юра – твій син. Не мій. І йому вже тридцять.
— Сергію, ти взагалі в курсі, що у нас із рахунком? — голос Марини тремтів від ледь стримуваного роздратування. — А що там? — ліниво відгукнувся Сергій, не відриваючись від екрану. — Заплатив за світло, за воду, все нормально. — Нормально? — Марина підвищила голос, її очі блищали, як фари вантажівки на нічній дорозі. — Баланс мінус, Сергій! Мінус! Це, на твою думку, нормально?
Сергій хотів зробити батькові сюрприз, купивши величезний телевізор, але замість подяки отримав сімейний скандал
Звичайно, Таня не підозрювала підступу, коли йшла до майбутньої свекрухи. Вона купила торт і квіти і, тремтячою рукою, натиснула на дзвінок. Двері відкрив Льоня. Він був схвильований не менше, ніж його наречена.
— Наречену приведеш на Новий рік? — Валерія Іванівна нахмурилася. Вона не хотіла, щоб
Як тільки Люба перетнула поріг сорокаріччя, чоловіка ніби підмінили. І це проявилося в поведінці Павла вже на ювілеї дружини. — Однією ногою вважай вже в могилі! — зареготав він.
— Які троянди? Дружині тільки мімозу після 40 потрібно дарувати, — заявив чоловік 8
Жанна про себе розповіла, на всі питання відповіла, а потім запитала, ніби ненароком: – А ви, Тетяна Олегівна, надовго приїхали? Господиня трохи розгубилася: – Приїхала? Звідки? Тепер деяка розгубленість з’явилася на обличчі Жанни. Вона з погано прихованим здивуванням дивилася на матір Павла. – Я тут живу, – знайшлася Тетяна Олегівна після незручної паузи, – з Павликом. – Тут? У орендованій квартирі?
– Наталонька, люба, приїжджай, – Тетяна Олегівна практично ридала в трубку, – я більше
— Зоя, це мама до тебе приходила?  — Та ні, це свекруха. Мами не стало, коли я ще маленька була, батько спився, мене тітка виховувала. Потім я вийшла заміж і переїхала до чоловіка в будинок.  Добре жили, поки він не завів коханку. Пішов до неї жити, а мене знати не хоче. Я сама не своя була від такої новини, а тут почалися перейми…
— Іванченко, тобі дитину приносити на годування? — Ні, я ж казала. Відмову буду
Віра була в шоці від почутого. Її Олег зібрався пуститися у всі тяжкі. Вона йому набридла. У сорок років. Катя молода, енергійна. Не те що вона. Стара калоша. Як же прикро таке чути… Хіба це старість? Прекрасний вік для жінки!
— Та хто на неї зазіхне, їй вже сорок років, — з посмішкою заявив
— Заспокоїлася? — запитав чоловік, зайшовши в кімнату. Він дістав спортивну сумку і почав кидати в неї свої речі. — Я хочу, щоб ти пішов. Іди. — прошепотіла Яна, продовжуючи тримати в руках нещасливу сорочку. — Ну це зрозуміло. Звичайно, піду. Я хотів тобі давно сказати…
— Що це?! Вадим, що це?! Ти… Ти… — Яна тримала в руках білосніжну
— Я попрошу вас піти, — вимовила Аліна, розділяючи слова. Її голос залишався спокійним, але в ньому з’явилася сталь. — У мене немає часу на порожні розмови. Мені потрібно закінчити мою роботу. Людмила видала короткий, каркаючий смішок. Вона подивилася на сина, шукаючи підтримки, і, отримавши у відповідь його безвольний погляд, знову повернулася до Аліни.  Її обличчя спотворила гримаса зверхності. Вона зробила ще один крок, останній, і опинилася впритул до столу.
— Так, моя робота для мене важливіша за сім’ю! А тим більше за ту,

You cannot copy content of this page