Життєві історії 0
— А ви б попередили про свої харчові вподобання, — не витримала я, коли вже третє блюдо було відкинуто різними членами родини. — Та годі, не переймайся, — відмахнулася тітка Галя. — Ми поїмо! Судячи з кількості відсунутих тарілок, реальність сильно розходилася з цим твердженням.
— Ой, а де у вас цукор? Я відірвалася від екрану ноутбука і подивилася
Життєві історії 0
Після цього разу Василина стала періодично залишати свою дочку у сестри.  Та й з чоловіком вони стали частіше приїздити, особливо влітку. — Добре тут у вас, — говорила Василина, дихаючи на повні груди, — свіже повітря. — Так, переїжджайте до нас, — посміхалася Лера.
Сестри Богданови народилися в невеликому селищі. Старша сестра Лера так і залишилася там після
Життєві історії 0
Вона притиснула немовля до грудей і на маленьке вушко прошепотіла: — Мій любий, тепер ми разом, ми вдвох і все у нас буде краще за всіх! Ти будеш найщасливішим, я зроблю все для цього. Дівчина щиро вірила в свої слова, і ця віра давала їй сили.
Вона відчинила двері наймолодшої групи і передала маленького блакитноокого хлопчика в руки вихователя. —
Життєві історії 0
— Все дуже просто! — вимовив нотаріус. — Ви все продаєте і отриману суму ділите відповідно до прав спадкування. «Ну, звичайно — просто! — злісно подумала вдова. — Чужу біду рукою розведу! Тобі чого довго думати: чужі гроші ділити легко!»
— Ні — квартиру продавати не можна! — сказав племінник. — Ви що? —
Життєві історії 0
— Я вирішив. Беру кредит, купую будинок. — Що? — у мене серце завмирає. — Який кредит? Синку, це ж такі гроші! — Мамо, по-іншому ніяк. Ми всі з глузду з’їдемо. — Але ж двадцять років виплачувати, не менше! — Віктор вперше за довгий час подає голос.
— Галино Михайлівно, ви знову всі сирки з’їли?! — Аліна стоїть посеред кухні з
Життєві історії 0
— Ну, показуйте, що тут у вас, — сказала Ірина Петрівна, окидаючи оцінюючим поглядом фасад будинку. Екскурсія почалася! 
Того дня небо було особливо ясним. Юля стояла на ганку нового будинку і нервово
Життєві історії 0
Вона якраз виходила, коли почула клацання в коридорі — вхідні двері відчинилися, і на порозі з’явилася сяюча, сильно надушена жінка з широкою посмішкою на обличчі. — Ой, — сказала Софія. — Ой, — відповіла їй дама. Вони обидві дивилися одна на одну. — А ви що тут робите? — запитала жінка. — А ви? — питанням на питання відповіла Софія.
Софія прибирала квартиру, протирала пил і прала білизну, намагаючись якомога швидше навести порядок. Денис
Життєві історії 0
— Доброго ранку, — сонно промовила Ірина. — Ви що, так рано? — Як це рано? Вже майже шоста! У селі в цей час вже пів дня перероблено. А ти що, не спиш? — Прокинулася від шуму. — Від якого шуму? — щиро здивувалася свекруха. — Я ж тихо готую. 
Іра стояла на балконі, спостерігаючи за метушнею у дворі. Внизу з таксі виходили знайомі
Життєві історії 0
– А раптом мамі погано? Вона так засмутилася, я переживаю за неї! – Сергію, я подзвонила сусідці, твоя мати почувається чудово. Вже весь під’їзд знає, яка я зміюка!
Об одинадцятій годині вечора хтось відчинив двері квартири ключем. Аня ще не спала, вона
Життєві історії 0
Якось раз Андрій навіть висунув претензії матері, на що та грубо відповіла: — Ти вже дорослий, синку. Мені що, з тобою все життя няньчитися?  Я теж хочу бути щасливою, тому і виходжу заміж за Сергія.
— Мамо, ти що, забула, який сьогодні день? — на очах Андрія наверталися сльози,

You cannot copy content of this page