Будинок був освітлений. Спочатку вона злякалася, а потім побачила вже знайомих чоловіка і жінку, а вони заходили у двір.  — Ох, вони там що забули у старого хворого чоловіка? 
Світлана обережно і тихо прикрила двері в кімнату. Їй було дуже шкода свого чоловіка.
Сіла назад за стіл. Котлети зовсім охололи. Навіть дивитися неприємно. — Сашо, давай поговоримо спокійно… — Про що? Про те, що я тобі брехала про квартиру? Або про те, що ти мені брехав про Інгу?
— Саша, я господині заплатив! — радісно зустрічає мене Валера з порога. — І
Валентині було не дуже приємно чути про це, адже Андрій нібито фліртував з нею, а не з її подругою.  Втім, вона була людиною приземленою і розуміла, що життя прозаїчне. — Так! Він мене знайшов за позначкою на фотографії в соцмережах. — Я рада. — Та почекай! Він просить, щоб я дала твій номер.
— У такому віці не буває хороших самотніх чоловіків. — Я вже не дівчинка,
Втім, він і раніше поводився з Катею якось безцеремонно. – Ти чого так дружину? – запитував його друг Сашко, коли одного разу, вийшовши з кафе, Толік досить грубо штовхнув Катю на заднє сидіння машини. – А вона чого гальмує? Кажу ж – поїхали. А вона стоїть – гав ловить.
– Ну добре, Катька, вибач за вчорашнє… Катерина стояла, відвернувшись до плити, наливала чоловікові
— Ти не розумієш, — Слава роздратовано махнув рукою. — З рідними так не поводяться.  Пашка мене годує, одягає, на роботі тримає… — Він тебе не годує! — вибухнула Віра. — Тебе годую я! Своєю зарплатою! А він тебе просто використовує!
Віра увійшла до передпокою, стукаючи підборами по кахлю, і з полегшенням скинула туфлі.  Весь
Запрошую вас до свого заміського будинку.  Ми з дружиною буквально пару тижнів тому закінчили там ремонт, тому зустрінемо вас на найвищому рівні. 
— Слухайте, у нас в будинку дуже мало місця. Так, ми обіцяли вас укласти
— Знаєте, Зінаїда Василівна, а мене все влаштовує! А ви могли б і рідше в гості заглядати, — Олені неабияк набридли всі ці причіпки і критика. — Поговори мені ще! Так я в будинку свого сина і буду приходити сюди тоді, коли вважатиму за потрібне!
— Куди твоя мама зібралася на моїй машині? — Олена стояла в дверях, схрестивши
— Ну і чого вона цілу кімнату займає? — запитала якось Настя маму.  В цей момент вона тримала однією рукою молодшого сина і одночасно намагалась стягнути зі стільця старшого, який уявив, що сидить на конику і загрозливо сильно розгойдувався.  — Їй яка різниця, де ночувати? Вона ж там тільки спить. Приходить пізно, встає рано. Нехай би до тебе йшла. 
— Аліска, ну будь людиною, поступися кімнатою! Ти ж розумієш нашу ситуацію. — Розумію.
Годі надумувати, мама ж так допомагає. Вона завжди старається для нас.  Ти ж знаєш, вона піклується про нас обох, — він поглянув на Марію, здивований її тоном. Саме ця розмова стала першим справжнім дзвіночком для Марії, що щось у їхньому житті тріщить по швах. 
— Наталя Сергіївна, я впевнена, що сама можу вирішити, де будуть лежати мої речі,
— Та вже, сюрприз так сюрприз! – уїдливо кинула свекруха. — А де взагалі Людка? — дивувалася Тетяна, заходячи на кухню слідом за іншими. — І що ми будемо їсти?
Людмила, впевнена в собі жінка сорока з невеликим хвостиком років, зовсім випадково дізналася про

You cannot copy content of this page