Життєві історії 0
І одного разу Наталя застала її вночі на лавці перед будинком — в одній кофті, босоніж. — Поля?! Що ти тут робиш? — Мені снилася мама… Вона стояла в полі. У білому. І махала рукою…
У день похорону дружини Федір не проронив жодної сльози. — Ти поглянь, я ж
Життєві історії 0
– Що, бабуся все-таки сказала, чия це квартира? – запитав він Вероніку. – Майже вгадав. Вона її мені подарувала. Тому тепер ви всі живете в моїй квартирі, а мені це не дуже подобається, – сказала Вероніка. – І що ти пропонуєш? – запитав батько.
Вероніка зібрала свій рюкзак, відставила його вбік і почала збирати рюкзак брата. Ось уже
Життєві історії 0
– Послухай, нехай Даша вирушає жити до бабусі! Я не можу більше. Відтоді як вона в нас оселилася, ми весь час сваримося, – сказала вона чоловікові. – Ах так! Тоді я піду разом із нею, – заявив Ярослав. – Ненадовго ж тебе вистачило! 
– Все Мілані! А Даша має в обносках ходити? – кричала свекруха. – Значить
Життєві історії 0
— Якщо не можеш так жити — йди. Без образ. Але якщо залишишся і знову зірвешся — особливо на Рита — я прийду не поговорити. Це не погроза. Це обіцянка. А я свої обіцянки виконую. Михайло Миколайович пішов, залишивши Іллю стояти посеред двору…
— Ти розумієш, що говориш? — Рита стояла біля вікна, не обертаючись. Її голос
Життєві історії 0
Під час вечері Влад був неприємно здивований, одне з місць займав не хто інший, як… Микита!  Хлопець змінив комбінезон на худі з джинсами і з апетитом наминав фірмові голубці Марини. – Микито, може, добавочку?
Влад повернувся з чергового замовлення раніше, ніж зазвичай, і остовпів. У коридорі їхнього дому
Життєві історії 0
– Я вже говорила з Андрюшею. Він обіцяв подумати над тим, щоб сімейний бюджет повністю довірити Ганні. Тоді й нам буде простіше… вирішувати фінансові питання. – Правильно, – пробасив Сергій Іванович. – А наступного літа можна буде організувати відпочинок у Європі. Нехай невістка виявить повагу до старших…
– Нехай оплачує нам усі покупки, ми чудово відпочинемо, – прощебетала свекруха доньці. –
Життєві історії 0
— Добре, мила, нехай буде по-твоєму. Про Петю подумала? Як він буде жити з усвідомленням, що його мати — злочинниця? Загалом, я тобі на роздуми три дні даю, на роботу можеш поки не виходити. Я на завтра тобі заміну знайду. Думай, все в твоїх руках.
— А я б, Ліда, на твоєму місці не хвилювався б, — пронизуючи поглядом
Життєві історії 0
— У вас же є син і друга дочка, — голос подавав зять, він вирішив підтримати свою дружину. — Денис і Віка отримали гарну спадщину, і я думаю, вони будуть дуже раді взяти вас на утримання.  Віка буде в захваті, тому що ви будете займатися її донькою Олею, ну а Денис — він живе один, що само по собі вже чудова партія. Денис і Віка переглянулися…
— Ти хочеш сказати, що твоя мати продала дачу? — здивовано запитав Олег у
Життєві історії 0
— Готуєшся? Сил вистачить вступити? — продовжив бесіду Олександр Іванович. — Коли їй готуватися? Вона то в телефоні, то гуляє десь! — перебив розмову дідуся з онукою Олексій.
І якщо молодшу дочку нещадно балували бабуся з дідусем, то старшу батько тримав у
Життєві історії 0
– Та що, чорт забирай, відбувається? – кинув він у кущі телефон, коли не зміг додзвонитися ні до дружини, ні до тестя, – Вони всі знущаються чи що? З кущів задзвонило. Він сунув руку і потрапив у кропиву. Побачивши номер того, хто дзвонив, ледь не викинув телефон назад…
Зінаїда Дмитрівна злилася на сина. Минуло всього 7 років, як той одружився з дівчиною

You cannot copy content of this page