Цей день

Чоловік був у відрядженні і переживав, що пропустить такий важливий момент, але Таня його заспокоювала: нічого, сходить потім на друге УЗД, все нормально. – Може, помиришся з Олесею? – обережно запропонував він вчора, коли вони розмовляли по телефону перед сном. Знав же, що не потрібно піднімати це питання. І все одно підняв. З Олесею Таня дружила з дитячого садка. Вони були нерозлучні і називали одна одну близнючками.

Таня чекала УЗД з приємним хвилюванням: навряд чи сьогодні побачать, хто це буде –

Життєві історії 0

— Чому вона не дзвонить? — Ірина Петрівна перевірила телефон вп’яте за годину. Але ні, там не було жодного пропущеного дзвінка, жодного повідомлення від дочки. Нічого. Звичайно, вона знала, що дочка зайнята. У Маші сьогодні мала бути співбесіда на нову роботу. Дуже важлива. Начебто на якусь відповідальну посаду з хорошою заробітною платою. Маша весь тиждень пояснювала їй, що готується, що не може так часто заходити до неї, закликала її до розуму: «Мамо, ну ти ж розумієш, мені треба зосередитися».

— Чому вона не дзвонить? — Ірина Петрівна перевірила телефон вп’яте за годину. Але

Життєві історії 0

— Аня, а ти чого ще в піжамі? Перед чоловіком треба завжди виглядати охайно і елегантно. Іди, вмийся, а нам з Вітею треба дещо обговорити. — Та що ви кажете! Припиніть вказувати мені, як жити, краще віддайте ключі від моєї квартири, — невістка простягнула руку…

— Аня, а ти чого ще в піжамі? Перед чоловіком треба завжди виглядати охайно

Життєві історії 0

За столом Коля без кінця накладав собі ще і ще найдорожчих страв, а Настя активно хвалила всі частування, роблячи компліменти моїй кулінарній майстерності. — Дашо, ти така вміла господиня! Мені далеко до тебе. — Та годі, нічого особливого, — відповіла я, хоча витратила силу-силенну часу й зусиль на приготування…

За столом Коля без кінця накладав собі ще і ще найдорожчих страв, а Настя

Життєві історії 0

Аня готувала вечерю, коли подзвонив Микола. — Аня, вибач, я трохи затримаюся. Маму в лікарню «швидка» відвезла. — Що сталося? — Гіпертонічний криз. Але вже все добре, лежить під крапельницею. Кілька днів або тиждень проведе в лікарні… З тону Миколи Аня зрозуміла, що він ще щось хотів сказати, але чомусь мовчав. — Значить, ти вже був у неї і їдеш додому, так? У мене все готово, я і вечеря чекаємо на тебе, — сказала Аня весело. Вони жили разом уже два місяці, а вона, як і раніше, чекала на нього з нетерпінням і трепетом, як у перші дні їхнього знайомства. — Мені потрібно заїхати в одне місце. Загалом, приїду і все розповім. — Що розповіси? — Але в трубці вже пролунали короткі гудки.

Аня готувала вечерю, коли подзвонив Микола. — Аня, вибач, я трохи затримаюся. Маму в

Життєві історії 0

— Ба, я вже скоро приїду, — сказала Катя. — Добре, — відповіла бабуся. Каті здалося, що та ще щось хотіла сказати. І голос у неї був якийсь дивний, ніби винуватий. — З тобою все гаразд? — поспішно запитала Катя, поки бабуся не перервала зв’язок. — Зі мною все добре. Тільки… приходь швидше. — І вона відключилася. Катя поклала телефон у сумку, розвернулася і пішла до зупинки, гадаючи, чому бабуся просила її швидше прийти додому.

Катя вийшла з коледжу і пішла в протилежну сторону від зупинки. До 8 Березня

Життєві історії 0

— Що значить розлучаємося? — здивовано запитав чоловік у дружини. — Ми ж тільки іпотеку взяли!… …Валентина стояла біля плити, механічно помішуючи овочеве рагу. На кухні пахло тушкованими баклажанами і спеціями. За вікном повільно згасав жовтневий день, забарвлюючи небо в блідо-бузкові тони. З вітальні доносився гучний голос Сергія — він вкотре розповідав комусь по телефону, яка у нього «безвольна» дружина. — Уявляєш, Максим, — реготав він, — вчора знову намагалася мені щось довести щодо ремонту. Каже, давай зробимо спальню в інших тонах. Я їй відразу пояснив — буде так, як я вирішу.

— Що значить розлучаємося? — здивовано запитав чоловік у дружини. — Ми ж тільки

Життєві історії 0

Мама лежала на дивані, відвернувшись до стіни, в одязі, в якому вранці пішла на роботу. — Мамо, — покликала Катя. — Мамо-о. Мама повернула голову і через плече подивилася на дочку. — Ти захворіла? — запитала Катя. Мама не відповіла і знову відвернулася до стіни. Катя встигла помітити опухлі від сліз очі.

Катя прийшла зі школи і побачила на вішалці в передпокої мамине пальто. Чоботи її

Життєві історії 0

— Не знаю, як тобі сказати… — Марія нервово поправила пасмо волосся, дивлячись на чоловіка. — Твоя сестра вчора зателефонувала з таким дивним проханням… Юра підвів погляд від ноутбука. — Яким? Знову хоче, щоб я їй з документами допоміг? — Ні, вона… — Марія запнулася. — Вона сказала: «Висели мешканців, я у тебе в квартирі тимчасово поживу»

— Не знаю, як тобі сказати… — Марія нервово поправила пасмо волосся, дивлячись на

Життєві історії 0

– Ну і навіщо тобі дитина? Настя, тобі під сорок! Які можуть бути діти, – сестра розсміялася. Настя повільно поставила чашку на стіл, спостерігаючи, як Світлана витирає сльози після чергового нападу сміху. Кухня раптом здалася їй занадто тісною, а запах завареного чаю – нудотним. – Свєта, я серйозно. Я хочу усиновити дитину з дитячого будинку. Світлана махнула рукою і знову розсміялася. – Та годі тобі! У твоєму віці люди про онуків думають, а не про те, щоб підгузки міняти!

– Ну і навіщо тобі дитина? Настя, тобі під сорок! Які можуть бути діти,