— Ну що, коли за грошима приїхати можна? Ну, чого мовчиш?
— Ти знаєш, Валеріє, напевно не вийде. Я думала, у вас і справді щось серйозне сталося, а тут — чоботи…
Та й тим більше ти 5 тисяч мені ще не повернула, які 2 тижні тому позичала…
… З дружиною брата у Насті відносини були напружені. Єгор на Валерії одружився 6 років тому, і тоді вибір молодого 25-річного чоловіка ніхто з членів сім’ї не схвалив.
— Синку, ну навіщо вона тобі потрібна? — хапаючись за серце, голосила Валентина Павлівна. — Вона тебе на 8 років старша, у неї троє дітей!
Єгор, ну невже ти не можеш знайти собі ровесницю або хоча б без дітей?
— Чужих дітей не буває, мамо, — обурювався Єгор, — хлопчики у неї хороші, я з ними вже подружився. І Лера теж чудова, ти просто з нею ще близько не знайома. Я впевнений, мамо, що вона тобі сподобається!
Настя теж не розуміла вибору брата, але з настановами до Єгора не лізла, вважала, що він — дорослий хлопець і сам має право вирішувати, з ким йому жити.
Перший скандал стався, коли Єгор привів свою обраницю до батьків. Валентина Павлівна і Семен Борисович заради сина старалися, як могли. Накрили стіл, купили для майбутньої невістки подарунок.
Ближче до кінця вечері Валерія несподівано у потенційної свекрухи запитала:
— А заповіт ви вже склали?
Валентина Павлівна здивувалася:
— Навіщо? Ми з чоловіком чудово себе почуваємо і ще мінімум років 20 плануємо пожити.
— Мені здається, про таке потрібно думати заздалегідь, — простягнула Валерія, — щоб діти і онуки потім за спадщину не сварилися.
Квартира у вас хороша, простора, зі свіжим ремонтом. У центрі!
Коштує, напевно, шалених грошей. Мені б дуже не хотілося, щоб нас у разі чого обділили. Ну, ви розумієте, про що я?
Єгор навіть вусом не повів, зробив вигляд, що нічого не чув.
Проводжавши гостей, Валентина Павлівна відразу ж кинулася дзвонити старшій дочці:
— Настя, ти уявляєш! Вона вперше прийшла до нас в дім і вже квартирою розпоряджається. Питає, на кого ми з батьком заповіт складемо! Я в шоці! Навіщо Єгор з нею зв’язався?
— Не лізь в їхні стосунки, мамо, — порадила Настя, — ти ж потім обов’язково винною залишишся.
Будь-яка людина повинна вчитися на своїх помилках. І Єгор — не виняток.
Весілля зіграли скромне, чим дуже засмутили наречену. Валерія потім, після торжества, висловила свекрусі своє невдоволення.
— Могли б і розщедритися заради єдиного сина. Не весілля, а поминки якісь вийшли! Ні ведучого, ні феєрверків, ні нормального ресторану.
Зняли якесь старе кафе, запросили 30 осіб і задоволені? Та я навіть сукню собі не купила, довелося брати напрокат!
Валентина Павлівна огризнулася:
— А чому ми з батьком повинні переживати з цього приводу? Ви з Єгором — дорослі люди. На весілля потрібно було самим заробляти, а не випрошувати гроші у родичів.
До речі, а чому це лише ми фінансово взяла участь у заході? Чому ти з матері грошей не вимагаєш?
— У мене мати — пенсіонерка, — гримнула Валерія, — звідки у неї гроші можуть взятися? А ви зі свекром обоє працюєте, ніколи я не повірю, що накопичень ніяких не маєте!
Конфліктувала Лера не тільки зі свекрухою. І з Настею у скандальної жінки стосунки теж не склалися — Лера заздрила невістці, і кожна їхня зустріч закінчувалася сваркою.
— І як тільки чоловік тебе на роботу відпускає в такому вигляді? — окидаючи Настю презирливим поглядом, шипіла Лера. — Ти у нас де працюєш? У перукарні? І що, клієнтів-чоловіків в такому вигляді обслуговуєш?
— А що не так з моїм виглядом? — запитувала Настя. — Коротке я не ношу, не дозволяю собі деякі частини тіла оголювати, на відміну від тебе.
А що стосується чоловіка… Він спокійно відпускає мене на роботу, бо довіряє!
— Ну не знаю, — єхидно зауважила Лера. — Губи ось ці накачані, вії нарощені… Заміжня жінка повинна виглядати скромно.
Ось, бери з мене приклад — я Єгору ніколи не даю приводу для ревнощів. Правда, коханий?
Валерія відрізнялася безцеремонністю, вона жила за принципом «нехай інші страждають, аби мені було добре».
Вона могла пізно ввечері трьох синів привести до свекрухи або зовиці і залишити їх на ніч.
— Ми з Єгором хочемо побути наодинці, — заявляла невістка, — поки діти вдома, ніякого усамітнення. Вранці завтра заберемо.
Спочатку і Настя, і Валентина Павлівна залишали дітей у себе, не хотіли сваритися з Єгором, бо на нападки на адресу дружини молодий чоловік реагував дуже гостро.
— Я не розумію, чим вас Лера не влаштовує? — злився Єгор, — чому ви до неї так погано ставитеся?
Невже хоч раз не можна піти Лерочці назустріч і доглянути за дітьми? Ми теж втомлюємося, іноді хочеться побути наодинці один з одним.
Мамо, зрештою, це і твої тепер онуки теж! А твої, Настя, племінники. Я вимагаю нормального ставлення до своєї сім’ї!
Валентина Павлівна і Семен Борисович намагалися не вступати у відкриті конфлікти з невісткою, щоб не втратити сина.
Подружжя не розуміло, чому вони повинні брати на себе турботу про чужих дітей, адже своїми онуками синів Лери вони не вважали.
Зате невістка була свято переконана в тому, що участь свекрів у житті її дітей – святий обов’язок батьків Єгора.
Перед Новим роком вона зателефонувала родичам і заявила:
— Чекаємо від вас подарунків! Тільки аби що не несіть, даруйте щось вартісне. І за ціною щоб подарунки приблизно однаковими були!
В принципі, можу спростити вам завдання: старший хоче новий телефон, середньому потрібен планшет, а молодший мріє про колекційний конструктор. Тільки Lego беріть оригінальний, а не китайську підробку!
Ще Лера постійно позичала у родичів гроші і ніколи їх не віддавала.
І батьки і Настя спочатку давали, але суми поступово зростали.
Якось невістка зателефонувала Насті і поцікавилася:
— Твою зарплату вже видали?
— Видали, — без зайвих думок відповіла Настя. — А чого це ти питаєш?
— Чудово! Нам з Єгором 10 тисяч потрібно. Позичиш?
Гроші у Насті були, але пов’язувати себе фінансовими зобов’язаннями з невісткою вона не хотіла — прекрасно знала, що Лера боргів не повертає.
— Вибач, не можу, — відразу відмовила Настя, — доньку до зими одягати треба. Ми з чоловіком 2 місяці відкладаємо.
— Що ти починаєш придумувати, Настя? – обурювалася Лера. – Встигнеш ти свою Маринку одягнути. Терміново гроші потрібні, ось просто вкрай!
– Навіщо тобі така велика сума? – поцікавилася Настя у невістки, – якщо дійсно на щось важливе, то з чоловіком я поговорю. Можливо, він і погодиться вам позичити.
— Побачила на розпродажі просто шикарні чоботи з натуральної шкіри. На них знижка 20%!
Боюся, що хтось раніше за мене встигне і я залишуся без них. Ну що, коли за грошима приїхати можна? Ну, чого ти мовчиш?
— Ти знаєш, Лера, напевно не вийде у нас тобі грошей позичити. Я думала, у вас і справді щось серйозне сталося, а тут — чоботи…
Та й тим більше ти мені ще не повернула 5 тисяч, які 2 тижні тому позичала.
Розумію, що ми родичі, але совість теж треба мати! Ми з чоловіком обоє працюємо, і я собі такі дорогі покупки дозволити не можу.
— Ну, це твої проблеми! — гримнула Лера, — не рахуй мої гроші! Віддам я тобі цей борг, як буде можливість.
Ти ж сама прекрасно знаєш, що у Єгора поки з роботою не ладиться.
Він зі старої звільнився, в іншу фірму влаштувався. А чоботи мені потрібні!Зима скоро, я без теплого взуття. Загалом, я ввечері заїду за грошима, будь вдома.
— Не приїжджай. Грошей я тобі не дам, — заявила Настя і кинула слухавку.
Настя прийняла рішення більше не спілкуватися ні з братом, ні з його дружиною через недавню витівку Лери.
Тиждень тому їй зателефонувала мама і запропонувала:
— Настуся, привези до нас на вихідні Марину. Ми з дідом обіцяли її в цирк зводити. Рідко бачимо онуку, дуже за нею сумуємо.
Привези Мариночку в п’ятницю ввечері, а в неділю після обіду дід сам її додому відвезе.
— Добре, мамо, — погодилася Настя, — ми якраз з Пашкою генеральне прибирання в квартирі зробимо. Дуже ти вчасно зі своєю пропозицією встигла.
Вечір п’ятниці і весь день суботи пройшов тихо. Марина періодично дзвонила матері, розповідала про те, як проводить час з бабусею і дідусем.
У неділю вранці дитина зателефонувала батькам у сльозах. Настя спочатку не зрозуміла, що сталося, тому попросила Марину покликати бабусю.
— Мене трясе всю від злості, — сказала Валентина Павлівна дочці, — Лерку зараз вилаяла, стільки гидоти наговорила!
— А що сталося, мамо?
— А вчора ввечері Єгор, як завжди, хлопчаків до нас привіз, попросив, щоб вони у нас переночували. Знову йому з дружиною наодинці побути захотілося!
Ми погодилися. Він ще якісь солодощі в пакеті дітям залишив, я їх у холодильник прибрала.
Сьогодні вранці Лерка прийшла за дітьми, я якраз розбирала балкон. Заходжу на кухню, а вона Марину по руках лупцює і кричить на неї!
У мене аж в очах потемніло!
— Та ти що? — обурилася Настя, — вона ще у тебе, не поїхала? Я зараз приїду, таку прочуханку їй влаштую! Зовсім знахабніла, чужу дитину чіпати?
— Ні, пішли вони. Я Лерку з квартири виштовхала, сказала, щоб більше вона на порозі мого будинку не з’являлася і своїх дітей не приводила.
Настя, поговоривши з матір’ю, відразу зателефонувала невістці. Лера себе винною не вважала:
— А твоя дочка не повинна лазити по холодильниках! Вона моїх дітей об’їдає, без дозволу з’їла йогурти, які я своїм хлопчикам купила! Гроші за них повернеш? 200 гривень, між іншим, витратила!
— І ти хочеш сказати, що тільки через це ти підняла руку на мою донечку?
— Дітей виховувати потрібно, — заявила зовиця. — Це зараз вона їжу з холодильника краде, а що потім буде? По квартирах лазити почне?
Скажи спасибі, що я її від цієї мерзенної звички відучила! Гроші як на картку переведеш або готівкою віддаси? Можу ввечері заїхати.
— Значить так, — втрачаючи терпіння, гримнула Настя, — я сама до тебе ввечері приїду! Будь ласкава, приготуй гроші, які я тобі в борг давала. 12 тисяч, між іншим, накопичилося.
Не віддаси гроші добровільно — піду до суду! Досить, це була остання крапля!Більше я ні тебе, ні Єгора знати не хочу. Із сьогоднішнього дня ви для мене не існуєте!
Єгор викреслив з життя матір, батька і сестру, зробив вибір на користь дружини і прийомних дітей.
Батьків чоловік звинуватив у жадібності, до Насті приходив скандалити.
Анастасія має намір будь-що-будь вибити борг з нахабної невістки — тепер для неї це справа принципу.
