— Сашко, а ти куди гроші переклав — я щось їх не можу знайти! — запитала Наталя.
Чоловік з невдоволенням відволікся від телефону, бо знову він не зможе вчасно пройти рівень!
Вони були одружені вже другий рік, і поки що не набридли одне одному, як багато молодих пар, які банально не зійшлися характерами. У Сашка та Наталі характери збіглися ідеально!
Обоє любили одні й ті ж страви, віддавали перевагу смачній домашній їжі перед громадським харчуванням, насолоджувалися книгами Бредбері та Драйзера і щотижня ходили в кіно на «життєві» фільми.
До того ж, у молодих людей абсолютно не виникало суперечок через побутові справи: хто був вільний, той і готував вечерю або мив посуд. Так було і з рештою: пранням, покупками і прибиранням.
Адже завжди можна домовитися, якщо любите один одного! Тому вони дуже пишалися, що сімейне життя у них йде рівно – без сварок, прикрих причіпок і дрібниць.
А всі ці дурні висловлювання про човен кохання, який розбився об побут, придумали виключно невдахи, у яких в родині відсутнє справжнє кохання і взаєморозуміння! Не те, що у них.
Адже щастя – коли тебе розуміють! Цей вислів, що став потім крилатим, став візитівкою їхнього подружнього життя.
Ось і зараз у них була спільна мета, до якої вони дружно йшли: взяти в іпотеку двокімнатну квартиру.
Зараз пара знімала скромну однокімнатну, щомісяця збираючи та відкладаючи гроші на перший внесок. Жити ні з ким із батьків вони не хотіли.
Накопичену суму вирішили в банк не відносити. Вона лежала в столі – в бляшанці з-під печива, прикрашеній новорічною символікою.
І одним з улюблених занять Наталі було перераховувати гроші. А чому, власне, і ні? Це був, свого роду, ритуал, медитація або спосіб візуалізації «мрій».
Під час підрахунку новеньких тисячних купюр, Ната уявляла собі майбутню квартиру в усіх подробицях, включаючи колір килимка біля вхідних дверей.
Їм залишалося накопичити зовсім небагато і – привіт, власне житло!
— Так куди ти переклав гроші? Я не можу їх знайти! — повторила своє запитання дружина.
— Слухай, Натусь, тут така справа, — чоловік з неохотою відірвався від телефону, — я їх позичив.
— В якому сенсі — позичив? — здивувалася дівчина. — Я не зрозуміла!
— У прямому сенсі — позичив! Тобто, дав у борг — що тут незрозумілого?
— Ні, термін я розумію! Але як ти міг дати комусь у борг наші гроші? Ми ж, начебто, домовилися збирати! І що тепер буде з іпотекою?
— Не комусь, а своєму батькові! — незадоволено скривився Сашко. — А квартиру візьмемо пізніше! Ти б теж не відмовила своїм, якби вони тебе попросили!
— Та що ти кажеш, коханий? — щиро здивувалася дружина. — У тебе, як я бачу, коротка пам’ять!
Адже саме ти наполягав не давати гроші моїм батькам, коли у них на дачі продірявився дах! Мовляв, у нас є мета, і нема чого розпилюватися на дрібниці!
Виходить, моїм не можна давати в борг, а твоїм можна? А, власне, чому? — не вгамовувалася Ната. — Вони що — біла кістка чи поліпшена раса?
Це, вибач, вже подвійні стандарти! До того ж, ти не вважав за потрібне порадитися зі мною. Чому?
– Та тому що ти б відмовила! – випалив правду-матку Сашко.
– Звичайно б відмовила! Тому що твої батьки вічно витрачають гроші на якусь дурницю!
– На дурницю? – обурився чоловік. – Купівля машини, на твою думку, дурниця?
— Так, — незворушно відповіла дівчина, — якщо це відбувається на чужі гроші. Чому твій татко не може відкладати зі своєї великої шахтарської пенсії хоч потроху? Вони ж всі гроші вдвох проїдають! Сам говорив, що їдять, як не в себе!
– Не смій таким тоном говорити про мою родину! – закричав завжди спокійний Сашко, відчуваючи свою провину за те, що розповів дружині не те, що потрібно. – І чому на чужі гроші? Я ж, все-таки, син!
– А в якому тоні про неї говорити? Хіба я не права? І не дай тобі Бог, коли ти постарієш, просити в борг у власних дітей!
В принципі, Наталя була права. І в тому, що він позичив гроші, не порадившись з нею, теж права. Але зізнатися в цьому було дуже важко — практично неможливо.
А дружина, поклавши на стіл порожню бляшанку з-під печива, сказала:
— Ти знехтував моєю думкою, а значить, якоюсь мірою зрадив мене. Тому я їду до батьків.
Що за дурня? Це ж перший конфлікт за весь час! Але розумні й люблячі люди завжди зможуть домовитися! І Сашко спробував це зробити.
— Через таку дурницю? Це ж — всього лише гроші! До того ж, тато скоро віддасть! Не думав я, що ти така жадібна!
— Так, я жадібна: я люблю гроші. А хто їх не любить? — відповіла дружина. — Але, в даному випадку, справа зовсім не в грошах, а в твоєму ставленні до мене. Так-так, у ставленні: ти ж просто відсунув мене вбік, як непотрібну річ!
Переступив через мене, вирішивши, що моя думка для тебе абсолютно нічого не означає! Якщо вже так, значить, зможеш обійтися і без мене!
І знову Сашко відчув, що дружина права! Але ж не дзвонити батькові з вимогою повернути гроші!
Адже тільки вчора він вислухав купу приємних слів подяки на свою адресу. А сьогодні, що? Тату, поверни все назад – я зваляв дурня?
— Але, Натусь, не рубай ти так з плеча! – миролюбно вимовив чоловік, сподіваючись ще, що все обійдеться, бо у Нати був м’який і поступливий характер.
Але з його милою кішечкою щось сталося, і вона, дійсно, пішла збирати речі.
«А, адже, не жартує, чорт забирай!» – здивовано подумав чоловік, якому, чомусь, не вдалося домовитися з дружиною.
— То ти що – серйозно, чи що? – він зайшов до кімнати, а там Наталя запихала речі у валізу.
— А ти хіба пожартував щодо тата? Адже, ні! Ну, і я не жартую! І не проводжай! – вона помітила його рух у напрямку до валізи. — Я візьму таксі!
Олександр залишився один. Так, такого розвитку подій він не передбачив!
«А що ти, власне, очікував? – запитав себе чоловік. – Що тобі подякують, потиснуть руку або гаряче поцілують у відповідь на звістку, що переїзд у квартиру відсунувся на невизначений термін? Мовляв, спасибі тобі, любий, що все так чудово придумав!»
І Натку теж можна було зрозуміти. У них були дуже галасливі сусіди зверху, і вона рахувала дні до переїзду.
Але вчора, коли він відвозив своїм батькам гроші, все, чомусь, представлялося зовсім в іншому світлі. А про реакцію дружини він тоді зовсім не думав!
Просто дивно, до чого ж наївними і безтурботними можуть бути чоловіки! Хоча, хтось може розцінити таку поведінку, як прояв нахабства. І теж буде правий.
Бажання перерахувати гроші виникло у Наталі раптово, коли вона поставила курку в духовку.
І зараз вже все благополучно перетворилося на вугілля: не тільки сімейне життя, але і вечеря накрилася мідним тазом.
Настрій впав нижче плінтуса… Що робити далі – було не ясно! Невже і у них все буде, як у інших молодих пар? Повне нерозуміння, небажання вислухати і піти назустріч!
Але Сашко вже одного разу не пішов назустріч її родичам – тоді, з продірявленим дахом! Але Ната тоді не образилася.
А бумеранг прилетів тільки сьогодні.
Ніч минула погано. Турбувала незвична порожнеча поруч і відсутність коханої дружини на спальному місці – вони звикли засинати в обіймах. І потягнув його чорт віддати ці кляті гроші!
На ранок згоріла яєчня і википіла кава: раніше сніданками завідувала виключно Наталя.
Тому настрій, зіпсований з учора, погіршився. До того ж, дружина не дзвонила.
«Як там вона?» — з тугою думав Сашко, який звик до постійної присутності біля себе коханої Наточки. Вони навіть серіали дивилися, тримаючись за руки!
Хотілося думати, що вона сумує так само, як і він! На п’ятий день він не витримав і зателефонував першим.
— Коли приїдеш? — обережно запитав він.
– Коли твій батько віддасть всю суму! – відповідь була несподіваною.
– А якщо – через рік?
– Значить, повернуся через рік!
І тут Сашко зрозумів, що жарти скінчилися і поїхав до батьків. А що йому ще було робити?
Брати кредит було не варіант: віддавати все одно доведеться із загальних грошей.
Виходів було два: або сваритися з татом, або втратити кохану жінку. З двох зол більшим виявився… тато, який вже купив нову іномарку.
Відбулася неприємна розмова з батьками: “Хороші діти так не поводяться! Але зате так поводяться хороші чоловіки!” — думав Сашко, уявляючи собі зустріч з коханою.
Татові знадобилося чотири дні, щоб зібрати гроші. Де він їх взяв – не афішувалося, адже куплену машину він залишив собі.
На прощання батько, віддаючи потрібну суму, сказав:
— У мене тепер немає сина.
І це було передбачувано. Але Сашко відреагував якось мляво. Напевно, тому що у нього вже була інша домінанта.
Увечері того ж дня на телефон Нати надійшло СМС:
— Перераховуватимеш?
— Приїжджай! – коротко відповіла дружина.
І він привіз свою милу дівчинку додому. А згодом вони, звичайно ж, помирилися! Адже люблячі серця завжди знайдуть спосіб домовитися!
Так життя знову увійшло в свою колію — до першого внеску залишилося зовсім трохи!
Одного разу Наталя повернулася з роботи раніше. Чоловік був удома і розмовляв на кухні з мамою по телефону: свекруха, на відміну від чоловіка, спілкуватися з сином не припинила.
Сашко був захоплений розмовою і не помітив приходу дружини.
— А скільки потрібно, мамо? На два тижні? А куди путівка? Думаю, цю суму ми зможемо тобі дати!
Наталя тихо зайшла в кімнату і, вийнявши гроші, тихо вийшла з квартири. Вона віднесла гроші у банк — від гріха подалі.
Як там у прислів’ї кажуть? Далі покладеш — ближче візьмеш!
— Натко, а ти куди переклала гроші? — запитав того ж вечора за вечерею чоловік. — Я щось не можу їх знайти!
— А навіщо вони тобі? — поцікавилася дівчина.
— Та я теж хотів їх перерахувати! — нещиро відповів Сашко. — Ти, здається, казала, що від цього поліпшується настрій? А він у мене сьогодні весь день — не дуже! Дай, думаю, підвищу!
– Сашко, я їх віднесла в банк!
– Але ж ми не хотіли цього робити! Нехай би лежали вдома!
– А я подумала: нехай працюють! І відсотки непогані сьогодні пропонують! Чому б не спробувати? Ти що – не радий?
— Звичайно, радий! — понуро погодився люблячий син, якому стало ясно, що мама в санаторій не поїде.
— Як чудово, що ми розуміємо один одного! — вимовила дівчина. — Причому, з пів слова!
І, ласкаво посміхнувшись чоловікові, запропонувала:
— Ще котлетку?
