— Костя, ти нічого мені розповісти не хочеш?
Мовчання…
— Упевнений? Я сьогодні в твоєму гаманці знайшла банківську картку. Пін-код підібрати не склало труднощів, у тебе ж скрізь один пароль.
На цій картці — майже 400 тисяч гривень! Звідки, коханий, у тебе такі гроші, якщо ти не працюєш?
Поки я кручуся на двох місцях, тягну на собі дітей і тебе, ти примудряєшся ховати від мене гроші?
Проживши 9 років у шлюбі, Іра навіть не підозрювала про те, що зовсім не знає свого чоловіка.
Раніше їй здавалося, що Костя — абсолютно нехитрий, такий собі рубаха-хлопець, але насправді чоловік, з яким вона стільки часу жила пліч-о-пліч, мав від неї таємниці.
Одружилися Іра і Костя ще студентами. Молодий чоловік тоді не мав стабільного заробітку і власного житла.
Одружився він вдало — у Іри була власна квартира, тому житлове питання вирішилося якось само собою.
Подружжя ніколи не просило допомоги у батьків, всього досягали самі, завжди намагалися відкладати гроші.
За 9 років шлюбу купили машину і зробили в квартирі Іри ремонт.
Фінансові проблеми почалися приблизно 3 роки тому. Костя одного разу прийшов з роботи і повідомив дружині сумну новину:
— Швидше за все, я потрапляю під скорочення.
— Звідки ти це взяв? — поцікавилася у чоловіка Ірина, — є якийсь офіційний наказ?
— Ні, наказу поки що немає, але розмова йде повним ходом. Є у мене колега, особливо наближений до керівництва, якийсь далекий родич нашого генерального. Ось він мені сьогодні по секрету шепнув. Порадив шукати нове місце, поки є час.
Каже, що краще звільнитися за власним бажанням, так потім з працевлаштуванням менше проблем буде.
— Кость, спочатку потрібно все перевірити. А раптом ніякого скорочення не буде? Ти звільнишся, і зовсім залишишся без роботи. Не забувай, що у нас — двоє дітей, нам їх піднімати потрібно.
— Так, я це розумію, але все ж вважаю, що краще підстрахуватися. Складу резюме і розішлю його по компаніям, може, комусь потрібен продавець.
Костя так і зробив: резюме розіслав, навіть кілька разів на співбесіди сходив, але невдало — ніхто з роботодавців йому після інтерв’ю так і не подзвонив.
Через місяць чоловіка скоротили. Костя приніс дружині зарплату за місяць і компенсацію за невикористані відпустки.
Іра засмутилася:
— Ну, і що тепер ми будемо робити? Є якісь плани на найближче майбутнє?
— Гроші ці ти поки що сховай, вони нам ще знадобляться. А я буду шукати роботу, що ж тепер робити?!
Костянтин осів удома. Кілька місяців Іра його не чіпала, жаліла. Вона бачила, як важко переживає Костянтин втрату роботи.
Щоб якість життя її і дітей не погіршилася, жінка знайшла другу роботу — вона йшла о 8 ранку і поверталася ближче до 10 вечора.
Костя весь день був залишений сам на сам із собою.
— Ну, як справи? — щоразу повертаючись зі служби вичавлена як лимон, цікавилася Ірина, — є якісь новини?
— Та поки що ніяких, — зітхав Костя, сидячи за комп’ютером, — ось, моніторю вакансії, шукаю хоч щось.
Періодично Костя роботу знаходив — то консультантом в магазин влаштовувався, то таксистом, то кур’єром.
Заробіток у нього, звичайно, був нестабільний і маленький, тому Іра все тягнула на своїх плечах.
Своїми проблемами жінці поділитися було ні з ким, батьки жили далеко, а свекруха, як і завжди, була на боці сина.
— Потерпи, Ірино, — пояснювала Станіслава Романівна невістці, — це тимчасові труднощі. Я Костика знаю, він обов’язково вибереться.
А ти, як дружина, повинна надати йому моральну підтримку, повинна стати його стимулом рухатися далі. Допоможи йому піднятися з колін!
Не думай пиляти за відсутність роботи — коли все налагодиться, він тобі обов’язково це пригадає.
А Іра і не пиляла, вона просто працювала за двох, чим підірвала за 3 роки здоров’я.
Костянтин від дрібних радощів відмовлятися не збирався — купляв дорогі одеколони, у вихідні просив дружину купити йому кілька пляшок хорошого хмільного, хотів мати нові речі і по місту пересуватися виключно на автомобілі.
Іра, намагаючись зберегти сім’ю, давала чоловікові гроші на все це. Жінка щосили стримувалася, щоб не зірватися і не виплеснути чоловікові все, що в ній накопичилося за довгі місяці.
Вона, напевно, і далі б жила в невіданні, якби якось у магазині не зустріла дружину колеги Костянтина.
Вони були знайомі, кілька разів бачилися на корпоративах, куди Іру раніше брав Костя:
— Ірина, здрастуйте, — привітно привіталася Світлана, — навіть не очікувала вас зустріти в наших краях. Наскільки я знаю, ви живете за два квартали звідси.
— Добрий день! Я так, до подруги їздила, — посміхнулася Ірина, — а по дорозі додому згадала, що продукти якісь купити потрібно. Ось і зайшла в перший-ліпший магазин.
— Так? А я думала, ви тепер тільки в елітні магазини ходите, — пожартувала Світлана, — після того, як ваш чоловік став начальником відділу, можливостей точно більше стало.
Ірина здивувалася:
— Яким начальником? З чого ви це взяли? Може, переплутали мене з кимось? Я — дружина Костянтина.
— Та я прекрасно знаю, хто ви. Ні, не переплутала. А ви що, не знаєте, що ваш чоловік став начальником?
Вони ж з моїм Васею, що називається, ніс в ніс на підвищення йшли, але ваш скакун до фінішу першим прийшов.
Вася тоді дуже засмутився, ледве-ледве цю подію пережив. Ну добре, не буду вас затримувати, була рада зустрітися.
Ірина вискочила з магазину, забувши про продукти.
Додому поїхала на таксі — поспішала задати кілька важливих питань чоловікові.
У голові роїлися думки: невже Костя тоді її обдурив? Якщо збрехав, то навіщо? Яку мету він переслідував? А може, це Світлана просто помилилася або щось переплутала?
Машини Кості у дворі не було.
— Дома немає, — промайнула в голові у Ірини, — цікаво, де пропадає цей “безробітний”?
Набравши чоловікові, Іра ледве стрималася, щоб не накричати на нього по телефону:
— Костику, а ти де? Я повернулася додому, а тебе немає.
— Та я по справах від’їхав, — поспішно пояснив чоловік, — скоро буду вдома. Не переживай.
Іра спочатку хотіла влаштувати чоловікові допит, але потім раптом вирішила перевірити інформацію.
Якщо Костя дійсно збрехав їй про скорочення, то, найімовірніше, і на питання правдиво не відповість.
Потрібно було з’ясувати справжню причину його вчинку. Для початку Іра зателефонувала на роботу і сказала, що захворіла.
Керівництво співробітниці пішло назустріч і дозволило їй один день відлежатися вдома.
Костя повернувся через півтори години, Іра за цей час заспокоїлася і придумала план, як вивести брехуна на чисту воду.
Накривши на стіл, жінка між справою сказала:
— Завтра на роботу не йду.
— Чому? — злякався Костянтин, — щось сталося?
— Та щось погано себе почуваю, — простягнула Іра, — голова болить, в горлі першить. Напевно, застудилася.
— Так ти випий аспірин, лягай спати і вранці будеш, як огірочок! Зараз, Іриш, не можна тобі вдома відсиджуватись, гроші потрібні, як ніколи.
— Так? На що? — поцікавилася Ірина.
— Ну як? На життя, — відповів Костянтин, — давай я в аптеку з’їжджу, запитаю там у фармацевта, які ліки при застуді приймати потрібно. Вип’єш і спати.
— А чому ти мене так на роботу виганяєш? — запитала у чоловіка Іра, — ти вважаєш, я не маю права трохи відпочити? Я і так у двох місцях працюю без вихідних практично.
— Та ні, відпочивай, звичайно, — відразу ж відступив Костянтин, — я навпаки думав подбати про тебе, ліки привезти. Ну, раз ти не хочеш…
До речі, я завтра рано вранці поїду, цілий день мене не буде.
— Куди? — ледве стримуючись, запитала Іра, — ти начебто нічого ще не знайшов по роботі. Що за такі важливі справи? Або я чогось не знаю?
— Скажеш теж, справи. Призначили мені пару зустрічей, може, пощастить і на роботу влаштуюся.
Іра ледве дочекалася, поки чоловік засне. Спочатку вона залізла в його телефон, але нічого там не знайшла.
Робочих чатів у жодному месенджері не було. Журнал дзвінків був порожній.
Костянтин, напевно, перед поверненням додому його очистив.
Іра чомусь вирішила перевірити гаманець.
Взагалі у них в родині не було прийнято лізти в чужі гаманці, вона раніше собі ніколи не дозволяла заглядати в Костін гаманець, але зараз ситуація просто вимагала перевірки.
Всередині, в потайній кишені гаманця, Іра знайшла банківську картку.
Вона точно пам’ятала, що раніше у Костянтина її не було.
“З’їжджу-но я до банкомату, — подумала Ірина, — подивлюся, що на ній є. Сподіваюся, Костя своїм звичкам не зрадив і на цю картку теж встановив той самий пін-код, як і на всі інші. Та в будь-якому випадку, так і є! Він завжди так робив, щоб у разі чого пароль не забути”.
Ірина не помилилася — пароль дійсно Костянтин за звичкою поставив «стандартний».
Глянувши на чек, жінка мало не втратила дар мови — на картці лежало майже 400 тисяч.
На тому ж автомобілі Іра повернулася додому, розбудила чоловіка і влаштувала йому скандал.
— Як це розуміти? — кричала розлючена жінка, — звідки у тебе такі гроші? Ти що, роботу не втратив? Ти весь цей час мені брехав?
— А хто тобі дозволяв у моєму гаманці шарити? — пішов у наступ Костянтин, — ти у мене запитала, чи можна тобі взагалі карту цю в руки брати?
— А чому я повинна питати? Я — твоя дружина, я маю на це право! Я, значить, 3 роки горбачуся на благо нашої сім’ї, наших дітей, а ти продовжуєш працювати і ще й гроші від мене ховаєш? Не було ж ніякого скорочення! Я сьогодні зустріла дружину Василя, вона мене привітала з твоїм підвищенням!
Ти, виявляється, нову посаду півтора роки тому отримав! Як ти примудрився, якщо 3 роки тому тебе з цієї фірми скоротили?
Скандал набирав обертів, Костя спочатку намагався незручно виправдовуватися, але потім зізнався.
— Так, це правда, ніхто мене не скорочував. І підвищення я отримав. Це була перевірка, я перевіряв тебе!
Хотів подивитися, чи дійсно ти зі мною і в горі, і в радості. Хочу тобі повідомити хорошу новину — перевірку ти пройшла!
— До біса твої перевірки, — Ірина впала в істерику, — як ти міг? Як ти взагалі до такого додумався? Як у тебе совісті вистачило мені в очі дивитися?
Користувався тим, що мене цілий день немає вдома і спокійно ходив на роботу, як раніше? А зарплата де? Чому ми майже 3 роки жили тільки на те, що я заробляю?
— А зарплата вся тут, — постукав пальцем по гаманцю Костянтин, — я нічого не витрачав. Відкладав, суму зібрав пристойну. Ось тепер думаю, на що її витратити.
— Ти всі гроші мені віддаси, — заявила Іра, — я сама вирішу, що на них купити!
— Нічого ти не отримаєш, — розлютився Костянтин, — це — мої гроші, і витрачати їх буду я тільки на себе!
Все-таки мама мені хорошу ідею підказала. Якби я продовжував всі гроші в сім’ю приносити, нічого б не зміг накопичити!
Іра тієї ж ночі чоловіка вигнала. Костянтин йшов з повною впевненістю, що завтра ж повернеться — дружина одумається і його пробачить.
Але Іра вирішила йти до кінця — вона подала на розлучення і попрямувала до суду, щоб отримати половину від накопичень чоловіка.
Бруду на жінку вилилося багато, в корисливості її звинувачували всі родичі чоловіка.
Найбільше старалася свекруха. Костянтину все ж довелося віддати тепер уже колишній дружині частину своїх накопичень.
