— Я завжди була на боці батька, з матір’ю лаялася, захищала його, коли мама починала колишнього чоловіка лаяти. Напевно, через це наші стосунки з нею і зіпсувалися, а він.. – засмучено каже подрузі Тамара. – Мама зараз, звісно, на коні: кепкує і зловтішається. Раз у раз чую: “А я тобі казала, ну що, допоміг тобі твій татко? Зате ти на його захист грудьми кидалася. Ну-ну, тепер сама розрулюй усе це”.
— З дому не жене?
— Добре, що не жене. Поки що, – зітхає Тамара. – І з нею тепер налагодити стосунки непросто – між нами прірва, і батько… Молодець, одним словом.
Тамарі майже 30 років, у неї є донька 4-х років, дитина зʼявилася у шлюбі, який нещодавно розвалився. На аліменти Тамара подала, розлучення нещодавно відбулося. Тамара та її колишній чоловік винні багато грошей. У тому числі Тамара винна своєму батькові, у якого взяла гроші, коли зовсім було важко.
— Ну як же, він же казав, що я в будь-якій ситуації можу на нього розраховувати! – злиться Тамара. – І коли ці гроші мені давав, то заспокоював тим, що я можу не поспішати з віддачею, мовляв, йому не поспішати. Хоча… між нами, він би міг мені цю суму дати просто так, бо він абсолютно не бідує. Я ж донька його рідна. А вийшло, що “намолотив” мені з три короби обіцянок, розпушив хвіст як у павича, а зараз трясе мене як грушу на пару зі своєю новою дружиною. Вдавляться за копійку обидва.
Мама Тамари розійшлася з чоловіком, коли доньці було 12 років. Причина – інша жінка в батька. Протягом кількох років була, як виявилося. Мама завжди була людиною досить сухою, жорсткою і вимогливою.
З дитинства віддушиною Тамари був батько, до нього тягнулася, він був із нею ласкавий, балував покупками, водив їсти солодощі в кав’ярні, купував іграшки та вбрання, за які обидва потім отримували прочухана від матері. Коли розлучилися батьки, мама не стала приховувати від доньки ні причин, через які розпався шлюб, ні своїх власних почуттів:
— Що сказати тобі про татуся? Та просто козел він і більше ніхто! А ти сльози ллєш по такому лайну.
У Тамари в душі піднімалася хвиля протесту: захищала батька, лаялася з матір’ю, плакала. Чекала зустрічі з батьком, не розуміла, як мати може зводити спілкування з колишнім чоловіком лише до докорів і з’ясування: а чи все він виплатив, що належало? Чомусь батько платив аліменти у твердій сумі.
— Карала мене тим, що не пускала з батьком на зустрічі, якщо я погані оцінки отримувала, – згадує Тамара. – Висміювала, якщо ми з батьком домовлялися, а він в останню хвилину дзвонив і казав, що не зможе приїхати. Загалом, стосунки між нами не назвати близькими було.
Батько платив аліменти, а зустрічі якось поступово зійшли нанівець. Дзвонили один одному, вітали зі святами, а бачилися рідко. Потім закінчилися виплати, Тамара стала студенткою. Мати частенько виговорювала, що вона тягне доньку сама, а хороший татко пропав з її життя.
— Крихітко, ну щось купити я тобі можу, але щоразу допомагати… Ти зрозумій, у мене сім’я, бізнес у нас із дружиною спільний, брат твій росте, – виправдовувався батько. – Звісно, якщо щось станеться – завжди допоможу, можеш на мене розраховувати. Але…
Потім Тамара пішла працювати, потім було заміжжя, однокімнатну квартиру в іпотеку допомогла купити свекруха, у договорі було прописано, чий початковий внесок і скільки. Батько, щоправда, подарував на весілля 50 тисяч гривень, мама – 150. І не проґавила нагоди посміятися над внеском у житло доньки її татуся: «Бізнесмен чортів».
Спочатку Тома з чоловіком жили непогано, а потім дружина, яка сидить у декреті, була ошелешена: чоловік грає. У якісь комп’ютерні ігри на гроші. До того моменту, коли доньці виповнилося 3 роки і стало можна вийти на роботу, стосунки вже буде дуже погані. Але масштабів катастрофи Тамара ще не знала.
— Там такий борг, що просто жах. І мікропозики, і звичайні кредити, – каже Тамара. – Нам уже погрожувати почали, я за дитину боялася. Ну і якось очі відкрилися, що далі жити з цією людиною просто небезпечно, – каже жінка. – Речі зібрала і пішла.
Тамара домовилася, що частину грошей виплатить за сина свекруха, частину грошей Тамара віддасть матері чоловіка за те, щоб перевести квартиру на себе і на доньку. Платити іпотеку доведеться самій, ростити доньку, схоже, теж. Аліментів від чоловіка, який ховається від кредиторів, не дочекаєшся.
Підписано нотаріальну угоду, оформлено розлучення. Матері колишнього чоловіка вона солідну суму виплатила, взявши її в борг у батька.
— Звісно, не питання, ти ж донька моя, у тебе моя внучка, – сказав (розповідь спеціально для сайту Цей День) батько. – Я все розумію, можеш навіть не поспішати з віддачею. Щоправда, Юля наполягає на розписці…
Юля – це друга дружина батька. Тамара розписку написала: вона в такому оглушеному стані була, що написала б що завгодно. Але тато ж запевнив – не поспішай, вирішуй свої питання, ставай на ноги. Це було 5 місяців тому.
У цей момент мати Тамари простягнула їй руку допомоги, запропонувала переїхати доньці й онучці до неї, здавши однокімнатну квартиру доньки, щоб були гроші розплатитися з боргами. Донька розуміла, що життя з мамою не буде легким, але виходу іншого просто не бачила.
— Думала так: іпотеку виплачуватиму з оренди, а батькові віддаватиму потроху із зарплати. Є в мене і надія на підвищення, а там і зарплата стане більшою. Я ж не думала, що татко за мене візьметься одразу ж, буквально через місяць!
— Доню, я приїхав на квартиру, – зателефонував батько. – А мені відкрили сторонні люди, пояснили, що ти в матері живеш. До неї я не можу, ти ж у курсі, а побачитися ж треба.
Тамара домовилася на вечір, забрала дівчинку із садочка, у кафе (розповідь спеціально для сайту Цей День) пішла – з батьком і дідом зустрічатися. Але виявилося, що зустріч була не з любові, а у справі. Батько заявив, що раз Тома тепер ще й здає житло, то й віддавати борг йому зможе швидше. Частинами, але швидше.
— Ти зрозумій, це не я. Юля наполягає, каже, що треба поступово, хоча б по 15 тисяч, але щомісяця повертати борг. У нас сім’я, бізнес. А раз ти здала квартиру і живеш у матері, то не по 15, а по 20 зможеш віддавати, а це ще краще, швидше розплатишся.
— Я в шоці просто була, – зізнається Тамара. – Ось це виручив татусь у скрутну хвилину. І тепер він щомісяця мені нагадує, щоб я не забула: боржок! Іпотеку плачу, борг татусеві віддаю, живу в мами і на кошти мами практично. Що там у мене залишається. Вислуховую ще від мами, що вона мала рацію, а я татуся захищала. І розумію: мати була права, жорстко, з перегинами, але вона була права.
— Та вже, – киває подруга співчутливо. – Мати і черства, і навіжена, але вона реально тобі зараз допомагає. Єдина з усіх. А татусь, який гори золоті обіцяв… Брехло. Ти б усе ж таки якось спробувала з мамою поговорити і порозумітися якось, дивись, налагодяться стосунки.
Тамара й сама про це думає.
