– Нам потрібно поговорити! – через тиждень після приїзду дружини заявив чоловік.
– Чому так серйозно? – здивувалася Алінка і пожартувала: – Невже хочеш розлучитися?
– Спочатку хочу з’ясувати, де ти була! – не сприйняв жарту чоловік.
– Ходила з Ларкою в торговий центр! – знизала плечима дружина.
– Ні, я хотів запитати – куди ти нещодавно їздила?…
… Вони познайомилися випадково в кафе: імпозантний сивий чоловік з незвичайним ім’ям Арнольд звернув увагу на ніжну красуню, яка чомусь нудьгувала на самоті.
І все пішло за класикою: «Найбільше на світі я люблю пиріг з яблуками, статних чоловіків і ім’я А…!»
Красива двадцятидворічна Алінка клюнула на Арнольда.
До свого віку вона вже встигла вийти заміж і розлучитися: все це відразу розповіла дівчина кавалеру, який запросив її на «медляк».
Що, мабуть, давало йому зелене світло: “бачиш — я абсолютно вільна!”
І у неї вже була дворічна донька Ларка: зараз з нею залишилася мама, яка приїхала погостювати із Вінниці і відпустила доньку розвіятися з подружками в кафе.
Все це безхитрісно вивалила новому знайомому красива Аліна. Чим, власне, його і підкупила.
«Яка щира дівчинка! — із захопленням подумав теж розлучений Арнольд. — Ні грама хитрості! І яка красива — всі лопнуть від заздрості: треба брати!»
А Аліна не заперечувала: їй лестила увага чоловіка, яка так вигідно відрізняла його від її однолітків.
Перший чоловік, Михайло, виявився рідкісним балакуном: навчився робити дітей, а до сімейного життя виявився не готовий.
Донька у нього вже виросла, а далі – вибач-посунься: якось, сама…
Але аліменти він платив і часто брав доньку на вихідні. Ще й колишня свекруха дуже любила онуку.
І тоді вони з Арнольдом залишалися наодинці…
А чоловік незабаром зробив дівчині, яка йому так сильно сподобалася, пропозицію.
Алінка з донькою переїхали до нього в двокімнатну квартиру, а потім вони зіграли весілля.
Все йшло чудово: він працював на двох роботах, вона – красуня, що забезпечувала надійний тил і домашній затишок.
І цього, за сьогоднішніми мірками, було цілком достатньо для щастя.
Наближалася річниця їхнього весілля: люблячий Арік вже почав замислюватися про подарунок для своєї пташки, бо вона заслужила!
І тут все пішло трохи не так. І сталося це, як завжди, через випадково прочитане чоловіком СМС.
І нічого це не банальна тема: говорити-то легко, а от вам би так!
Коротше, дружина була у ванній, в її телефоні щось задзвеніло, і Арнольд прочитав: «Уявляєш, маленька, я забув на морі свої класні окуляри!»
А нещодавно Аліна повернулася з Черкас, куди їздила з донькою побачити маму.
А тут – “маленька”, море і окуляри! Може, хтось переплутав?
Але ні – ніхто нічого не переплутав: СМС було надіслано саме дружині. Відправником значився хтось Мішаня.
«Так це ж Мішка – колишній чоловік!» – здогадався Арнольд.
Сам чоловік відвезти їх до мами не зміг: у нього «горів» проект. І це зголосився зробити Мішка.
– А чому б і ні?! – погодився нинішній чоловік. У дружини після розлучення збереглися з Михайлом нормальні стосунки.
Хоча вона часто демонструвала, нібито, до нього неприязнь: “слухай, навіть бачити його не хочеться – виведи до нього Ларку сам, я тут її зібрала на два дні”!
І таке ставлення до колишнього навіть трохи лестило Арнольду.
Та й, в принципі, нічого такого в СМС не було. Ну, зять забув у колишньої тещі окуляри, і що тепер?
І це не дивлячись на те, що вона до нього відчуває неприязнь, а він її ще кохає – та й як не кохати таку красу? От і називає маленькою!
Але яке море у Черкасах? Може, там якесь водосховище чи озеро так велечають, а він і не в курсі?
І зерно сумніву впало на благодатний ґрунт.
А ще чоловік згадав, що після приїзду засмагла Алінка щебетала, що весь час пролежала біля водойми.
Але скажіть, хто так висловлюється – пролежала на водоймі?
І навіть якщо у тебе – географічний кретинізм і в атестаті тверде три, ти зможеш відрізнити річку від моря і ніколи не назвеш її водоймою!
Зрозуміло, що дорослий і успішний чоловік не повинен був ревнувати свою дружину.
Але це стало відбуватися проти його волі: адже вона була красива і безсовісно молода.
— А в Черкасах є море? — поцікавився того ж вечора за вечерею Арнольд з посмішкою. На столі були його улюблені тефтелі з пюре.
— Звідки? — безтурботно відмахнулася дружина. — Там тільки річка!
Тоді звідки взялося море? Невже замість Черкас вони разом їздили на море?
Та ні, не могла його Алінка так вчинити! Вони ж розлучилися з її ініціативи, та й любить вона його, Арнольда. Вчора ще говорила. Ти, каже, найкращий, Арік!
Хоча цей комплімент можна було віднести до розряду сумнівних: з ким вона його порівнювала і скільки їх було, тих номінантів?
Це – як у кінці відомого анекдоту після приїзду дружини з моря: ти – все одно найкращий!
Чоловік засумував і навіть схуд від переживань: сказати – не сказати?
Все це не давало йому спокою. І чого він ще не знає про свою пташку?
Варіантів розвитку подій було два, навіть три.
Не звертати уваги і все спустити на гальмах.
Влаштувати цирк з кіньми і з’ясувати все у дружини.
І спробувати з’ясувати все у малолітньої Ларки. Так, розпитувати дитину – антипедагогічно. Але, може, та вибовкає щось вартісне?
Два перших варіанти були відхилені. Не звертати уваги Арнольд не зміг – вже не вийде! З цирком вирішив теж почекати, бо раптом він помиляється?
Залишилася прийомна дочка. І тоді Арнольд, який залишився з нею — дружина пішла в магазин — зважився:
— Ларочка, а що ти робила у баби Люди?
Трирічна Ларка вийняла палець з рота, бездумно подивилася на нього блакитними очима і промовила:
— ЛаВа купаВась в моє!
У морі! Все-таки, в морі! Виходило, що Алінка бреше!
І Арнольд Борисович не витримав: все-таки, буде цирк…
— Нам потрібно поговорити! — через тиждень після приїзду дружини заявив чоловік.
— Чому так серйозно? — здивувалася Алінка і пожартувала: — Невже хочеш розлучитися?
— Спочатку хочу з’ясувати, де ти була! — чоловік не сприйняв жарт.
— Ходила з Ларкою в торговий центр! — знизала плечима дружина.
— Ні, я хотів запитати — куди ти нещодавно їздила?
— До мами у Черкаси! — впевнено вимовила дівчина, дивлячись чоловікові в очі. — І там допомагала на городі — я ж тобі казала!
– Але така засмага буває не тоді, коли стоїш в позі на грядках, а коли лежиш на пляжі! – жорстким тоном вимовив Арнольд. – До того ж, ти обмовилася, що лежала біля якогось водоймища!
Аліна прикро скривилася, бо треба було тоді менше базікати.
Але звідки було знати, що завжди великодушний чоловік чіплятиметься до одного слова? Добре ще, що не ляпнула про море!
— Ну що ти, Арік, мені не довіряєш, чи що? — дівчина надула гарненькі губки. — Або ревнуєш? Невже ревнуєш?
І по обличчю чоловіка зрозуміла, що вгадала!
Дружина пожвавішала: так ось воно що! Це ж — звичайні ревнощі! А вона собі нафантазувала! Ну, нічого — зараз вона все владнає!
— Чесне слово — була у Черкасах! Подзвони мамі — вона підтвердить!
— Ще б твоя мама не підтвердила! — хмикнув Арнольд. — А які окуляри тоді забув Мішка? І на якому морі?
«Це був провал!» — подумав Штірліц.
Алінка тупо мовчала, дивлячись на чоловіка: вся інформація була взята з Мішкової СМС.
Рішення прийшло швидко: потрібно було діяти за принципом «кращий захист – напад».
— Ти що – лазив у моєму телефоні? – обурено запитала дружина: так нерозумно спалитися через дурницю! І додала: — Ну, правда – у Черкасах!
— Тільки не бреши мені! — раптом верескливо закричав імпозантний чоловік. — І ні слова більше про якісь Черкаси!
Я знаю, що Мішка возив вас на море і що ти мені зраджуєш!
Так, Арнольд виявився абсолютно правий: вони разом з колишнім чоловіком відпочивали на морі!
Тільки це, на думку Аліни, зовсім не було зрадою.
Мішка теж був її чоловіком. Так, колишнім, але вони ж – не чужі…
Цю точку зору і спробувала донести Алінка до розлюченого Арнольда, якому наставили роги.
Чоловік вже був готовий до такого розвитку подій, але у нього залишалася крихітна надія, що його пташка розвіє всі сумніви.
І все у них буде, як раніше: вечері при свічках і спекотні ночі на шовкових простирадлах. Але цього не сталося.
— Яка ж ти негідниця! — тихо промовив чоловік, вислухавши повну нісенітницю, що це — і не зрада зовсім, а так…
— Ну, так — їздили на море! Тому що ти був зайнятий! Ну, так — жили в одному номері і що?
— Правильно — з одним ліжком! — лютував Арнольд.
— А що мені його — пиляти, чи що? — обурювалася Аліна.
— Так ти ще й…! — здивувався чоловік. — А я думав…
— Ти – не чоловік, – закричала і дівчина. – Ти – повний нуль: одні претензії! Та ти дякувати Мішці повинен!
— Це за роги, чи що? Ну, дякую! А тепер вали! – не витримав чоловік. Хоча і Алінку любив, і до Ларки прекрасно ставився.
— І відвалю! — пригрозила красива дружина.
І відвалила… Що цікаво: приїхав Мішка і відвіз їх до Аліниної мами. Тепер вже назавжди.
Арнольд подав на розлучення — а вони навіть не прожили і року.
А за все потрібно подякувати новим гаджетам. Якби не було цих мобільних телефонів, ніхто б так нічого і не дізнався.
І скільки сімей розпалося через ці нові технології!
Ну не через зради ж, чесне слово! Що ви, як маленькі…
