— Що ти кричиш? — дивувався чоловік. — Все ж нормально. Сергій сидить і спостерігає, як тато бігає і грає в справжню чоловічу гру.
— Ти зовсім з глузду з’їхав? — кричала Кіра. — Ти залишив коляску на палючому сонці. Сергій весь розчервонівся. Ти що, не розумієш, що у сина може бути сонячний удар.
Кіра ледь стримувала емоції, щоб не закричати посеред вулиці. Вчинок чоловіка вже переходив всі межі розумного.
Іноді жінці було соромно за підліткові витівки Максима. Але чоловік не слухав її доводи і вважав, що неправа саме Кіра…
… Коли сім років тому вони познайомилися, Максим здався Кірі ідеальним молодим чоловіком.
Він був справжньою запальною особистістю в будь-якій компанії, жартував, привертаючи увагу всіх представниць прекрасної статі.
Коли Максим віддав перевагу Кірі, дівчина була на сьомому небі від щастя.
Вони були прекрасною парою і доповнювали один одного. Пара весело проводила час з друзями, насолоджуючись молодістю на всі сто відсотків.
Після повернення зі строкової служби Максим зробив Кірі пропозицію, яку та з радістю прийняла.
Почалося сімейне життя. Максим працював на фірмі з установки пластикових вікон, а Кіра — менеджером з продажу.
Заміжжя ніяк не вплинуло на їх веселе життя. Вони також зустрічалися з друзями, ходили в нічні клуби і весело проводили час.
— Максим, у мене для тебе сюрприз, — весело сказала Кіра, чекаючи чоловіка біля входу в квартиру. — У нас буде дитина. Дивись!
Вона простягнула тест з двома смужками здивованому чоловікові. Через кілька секунд Максим вже кружляв в обіймах дружину при надії.
Виношування Кіри проходила легко. Дівчині майже не довелося змінювати звичний спосіб життя, зокрема, звичне проведення часу з чоловіком і друзями.
Але все змінилося з народженням сина Сергія.
— Макс, а ти куди? — крикнула Кіра чоловікові, який уже вийшов у під’їзд.
— Я до хлопців сходжу, — весело заявив він. — Мені ж потрібно відсвяткувати народження сина.
— Зараз? — здивовано запитала Кіра. — Я думала, що ти допоможеш Сергія викупати. Мені одній незручно.
— Я повернуся через пару годин, — сказав чоловік, прикриваючи вхідні двері. — Одна нога тут, інша там.
Після цих слів двері зачинилися, а Кіра залишилася сама безпорадно стояти в коридорі.
Чоловік повернувся тільки опівночі, коли син вже міцно спав.
— Макс, у тебе совість є? — пошепки спитала дружина. — Нас тільки з пологового будинку виписали, а ти вже тікаєш з дому?
Чоловік взяв дружину за руку,тпритягнув до себе і поцілував.
— Не бурчи, — ніжно сказав він. — Просто з хлопцями засиділися. Буває.
Кіра була зла, але вирішила не сваритися з чоловіком. Адже він так чекав народження сина і просто хотів поділитися цією радістю з друзями.
Через два місяці вони всі разом пішли гуляти в парк. Чоловік гордо котив коляску з сином, коли ззаду почулися знайомі голоси.
Це були їхні друзі, теж сімейна пара з однорічною донькою.
Кіра дуже зраділа зустрічі, адже вже засиділася вдома з дитиною, а тут випала нагода поспілкуватися з дорослими людьми.
Вони чудово погуляли і вже збиралися розходитися по домівках, коли Максима раптом осінило.
— А давайте ввечері в караоке сходимо? — запропонував чоловік.
— Чудова ідея, — швидко відповів приятель Кирило. — Зараз відвеземо дочку до бабусі, і ми готові.
Кіра запитально подивилася на чоловіка.
— Максиме, я хочу тобі нагадати, що ми не можемо відвезти сина до бабусь, — різко сказала вона. — А значить, піти в караоке ми теж не можемо, адже правда?
Макс незадоволено поглянув на дружину і неохоче кивнув.
— Ну так, — протяжно сказав він. — Я й забув.
Кирило голосно розсміявся:
— Що про сина забув? Чи як?
Максим криво посміхнувся.
Попрощавшись з друзями, Кіра з чоловіком вирушили додому.
Весь вечір чоловік ходив з кислим виразом обличчя, немов у нього забрали улюблену іграшку.
Кіра бачила незадоволення чоловіка, але намагалася не звертати уваги. Вона й сама була б не проти сходити в караоке, але залишити малюка було дійсно ні з ким.
Батьки дівчини жили за кількасот кілометрів, а свекруха не виявляла бажання сидіти з онуком.
Вона сильно втомлювалася на роботі і відразу попередила, щоб на неї як на няньку не розраховували.
Син потихеньку підростав, днями Сергію виповнилося дев’ять місяців. Кіра нестерпно втомлювалася, але допомоги від чоловіка чекати не доводилося.
Максим немов забував, що у нього росте син. Він міг годинами сидіти, втупившись у телефон або граючи на приставці.
Кірі доводилося постійно просити про допомогу, так як ініціативи від чоловіка можна було і не дочекатися.
— Я вклала Сергія спати, — тихо сказала Кіра. — Він проспить близько години. На кухонному столі овочеве пюре. Нагодуй його.
— А ти куди? — запитав чоловік.
— Я ж тобі казала, що записалася до лікаря, — відповіла жінка. — Мені дуже потрібно на прийом. Ти що, забув?
— Пам’ятаю, — невдоволено сказав він. — Ми з хлопцями домовилися сьогодні пограти у футбол. Ти довго будеш у лікарні?
— Я вперше за пів року попросила тебе залишитися з сином, — невдоволено сказала Кіра. — Ти двічі на місяць граєш у футбол. Один раз пропустиш. Нічого з тобою не трапиться.
На цих словах Кіра взяла сумку і попрямувала до виходу, демонструючи чоловікові невідворотність свого відходу.
Незадоволений крик Максима вона почула навіть у під’їзді.
Яке ж було її здивування, коли, повернувшись через три години додому, вона нікого не виявила.
Чоловік не відповідав на телефон. Дитячої коляски теж не було. Вона вибігла на вулицю. У дворі теж було порожньо.
У голові промайнули нехороші думки. Вона викликала таксі і поїхала на футбольне поле, де зазвичай чоловік збирався з друзями.
Це було те, чого вона боялася. Максим задоволений бігав по полю за м’ячем, а дитяча коляска стояла біля трибун.
Через кілька хвилин, Кіра, втративши останні крихти контролю, кричала на чоловіка, не звертаючи уваги, що всі на неї дивляться.
— Чого ти кричиш? — дивувався чоловік. — Все ж нормально. Сергій сидить і спостерігає, як тато бігає і грає в справжню чоловічу гру.
— Ти зовсім з глузду з’їхав? — кричала Кіра. — Ти залишив коляску на палючому сонці. Сергій весь розчервонівся. Ти що, не розумієш, що у сина може бути сонячний удар.
Кіра схопила коляску з сином і швидким кроком пішла. Максим, як ні в чому не бувало, пішов грати далі.
Увечері вони продовжили з’ясовувати стосунки.
— Ти стала дуже токсичною, — висловлював своє невдоволення чоловік. — Ти раніше була такою веселою, легкою на підйом.
Згадай, як ми з тобою гуляли, відпочивали, веселилися. А зараз що? Ти нудна і прісна.
Та й навіть мені не даєш нормально відпочити з друзями, постійно дзвониш. А я на роботі втомлююся, між іншим, і мені потрібен повноцінний відпочинок.
— Дуже тебе шкода, — саркастично зауважила Кіра. — Ти коли одружувався і заводив сім’ю, як ти уявляв собі подальше життя?
Мені здається, що з народженням Сергія твоє життя мало змінилося. Ти, як і раніше, відпочиваєш, зустрічаєшся з друзями, на відміну від мене.
Це я постійно прив’язана до дому і дитини, а від тебе допомоги не дочекаєшся.
— Я тобі скільки разів пропонував піти в клуб, поспівати в караоке, але ти сама відмовляєшся, — спокійно заявив він.
— А Сергія я куди повинна подіти, поки ми будемо відпочивати і веселитися, — голосно крикнула вона. — Може, вдома залишимо одного або з собою в клуб візьмемо?
— А що? Можна і взяти, — рішуче зазначив чоловік.
Кіра в безсиллі закрила обличчя руками. Це було просто верхом ідіотизму і безтурботності.
Перед нею стояв 25-річний дорослий чоловік і міркував як підліток. Це було нестерпно.
Чоловік відмовлявся розуміти, що вони вже не вільні молоді люди, які можуть дозволити собі будь-яку безтурботну витівку.
Тепер вони пов’язані зобов’язаннями один перед одним і їхнім сином. Чому вона подорослішала і прийняла свої обов’язки як належне, а чоловік ні?
При цьому Максим ще примудрявся тиснути на дружину, вимагаючи вести колишній безтурботний спосіб життя.
Невже так важко зрозуміти, що як раніше вже не буде і це потрібно прийняти. Можна навчитися отримувати задоволення від життя і в нинішніх реаліях.
Для цього не обов’язково бігати і поводитися як підліток, який втік з дому від злих батьків.
Час минав, але Максим відмовлявся змінювати свій спосіб життя. Він активно пропонував дружині постійні розважальні заходи, ніби не помічаючи, що їй це не потрібно.
Кіра із задоволенням зустрічалася з друзями на святах, там, де можна було провести час всією родиною.
Але Максиму цього завжди було замало, тому що його невгамовний характер вимагав постійних розваг.
Можливо, подружжя так ніколи і не зрозуміло одне одного, якби не неприємні обставини.
Кіра захворіла і була госпіталізована з запаленням легенів до лікарні. Вона дуже боялася залишати дворічного Сергія з чоловіком, але вибору не було.
Кілька тижнів вона пролежала у відділенні. Кіра була дуже слабка і ледве говорила.
Перший тиждень лікарі навіть не давали телефон, щоб зателефонувати чоловікові, оскільки стан здоров’я був важкий.
У тумані хвороби молоду маму охоплював страх за сина, залишеного вдома з непутящим і ненадійним батьком.
Після виписки Кіру приїхали забирати чоловік з сином. Як же вона була рада їх бачити.
Ще по дорозі додому Кіра зрозуміла, що в чоловікові щось змінилося. Увечері вона вклала Сергія спати і присіла до чоловіка на диван.
Максим обійняв дружину і погладив по волоссю.
— Якби ти тільки знала, як ми з Сергієм за тобою сумували і дуже переживали, — ніжно промовив він. — Я думав, з глузду з’їду, особливо перший тиждень.
Навіть не уявляю, як ти сама справлялася з усіма справами.
Кіра здивовано подивилася на чоловіка.
— Вибач мені, я поводився як егоїст, — продовжив Макс. — Думав, що маю право жити, як хочу.
Злився, що ти мене не підтримуєш у цьому. Виявляється, з Сергієм сильно не відпочинеш.
Він засміявся.
— У нас з ним були спроби зустрітися з друзями, — Максим посміхнувся. — Але вони не закінчилися успіхом.
Він глибоко зітхнув.
— Я тобі обіцяю, що тепер все зміниться, — завершив він. — Я все зрозумів. Ви тепер для мене завжди будете на першому місці.
А коли Серьога ще підросте, то тоді й будемо відпочивати всі разом. Сімейний відпочинок — це теж весело.
Кіра пригорнулася до чоловіка.
— Заради цього варто було потрапити до лікарні, — подумала вона. — Не було б щастя, та нещастя допомогло.
