Він сам на суді вибрав батька, а не матір. У десять років це право у нього було. Але Генці й на думку не могло тоді спасти, що батько знову одружиться.
Гена, відповідаючи судді, планував зовсім інше життя. Таке суворе чоловіче братство, без вічних істерик матері. А батько візьми та одружися!
Справедливості заради потрібно сказати, що мати вийшла заміж раніше. До того часу, як батько привів додому Жанну, мати вже няньчила маленьку сестричку Генки і жила майже за двісті кілометрів від колись «своїх хлопчиків».
Що дивно, її істерики повністю зникли в новому шлюбі. Вона виконувала всі забаганки маленької сестрички Гени, передбачала найменші бажання нового чоловіка.
І зовсім не нагадувала ту вічно незадоволену чоловіком і сином маму Генки. Вона стала зовсім іншою… і чужою. У її новому житті зовсім не залишилося місця для сина.
І якщо Генка і сумував за матір’ю раніше, то погостювавши у неї один літній місяць, зрозумів, що більше нізащо не поїде до неї.
Та й вона з помітним полегшенням віддала Гену колишньому чоловікові після закінчення обумовленого терміну.
Генка з радістю їхав додому, до того ж, батько обіцяв по приїзду сюрприз. Але вдома на нього чекало ще більше розчарування, ніж він відчув після довгоочікуваної зустрічі з матір’ю.
Генка сподівався побачити давно обіцяного папугу, у нього навіть ім’я було готове – Жако, але замість Жако вдома на них чекала тітка Жанна. І все – ніякого чоловічого братерства, у нього з’явилася мачуха.
Вона здалася Генці гучною і метушливою. Злила прагненням освоїти їхню кухню з метою навчитися готувати. Дратувала своєю зухвалою яскравістю, запахом парфумів.
Вона сама напросилася на прізвисько, яке було припасено для папуги. Жако. Ну а як інакше? Якісь різнокольорові пасма волосся на нерівномірно обстриженій голові. І ім’я відповідає – Жанна.
В очі він не наважувався її так називати, а ось за спиною зовсім не стримувався. Як не злився батько, але інакше ніж «Твоя Жако» він його нову дружину не називав.
– Ну, ти що, сам не бачиш, що вона на папугу схожа? Знайшов на кому одружитися. Ось жили без її кулінарних потуг, зате тихо і спокійно було. Навіть чистіше.
І пельмені магазинні я більше люблю, ніж її супи. Дай мені грошей, я собі пельмені куплю і буду сам варити. І скажи їй, щоб не прибирала в моїй кімнаті. Нема чого там по столу і шафі шарити.
І син тримав характер – варив демонстративно пельмені, завантажував пральну машину своїми речами.
Генка не був побутовим інвалідом, багато чому навчився, поки з батьком удвох жили, тому вважав, що в жіночій турботі не потребує. Хлопець уже дорослий, руки є, мізки працюють.
Жанна намагалася робити вигляд, що у них все нормально. Сама просила чоловіка не тиснути на хлопця. Хоча нормальним і не пахло.
Всі два місяці, що залишилися від літа, Генка в міру своїх сил і фантазії мотав Жанні нерви.
Сховати її телефон за взуттєву полицю, ключі сунути в кишеню плаща, який висів в очікуванні першого похолодання, а потім втекти у двір до друзів, це ще квіточки.
Були і «ягідки» у вигляді схованої папки з документами…
Дуже йому хотілося, щоб вона зірвалася. Накричала, а ще краще б вдарила. Тоді б у батька відкрилися очі.
Але вона мало того, що не зривалася, так ще й нічого не говорила батькові! Не скаржилася. А вечорами тріщала за вечерею не гірше папуги.
– Спробуй хліб, Гена купив, ось жодного разу я такого і не пробувала. Житній, заварний. Смакота, до борщу в самий раз. Молодець хлопець – господарський.
Генці навіть ніяково було. Хліб він цей купив не для того, щоб його хвалили. А скоріше навпаки.
Жанна із сумками перед приходом батька примчала, та згадала – хліб забула купити. Попросила Генку збігати, поки готує вечерю, а то батько голодний прийде.
Генка прикинув до носа – не піти, ніби себе підставити, а от якщо купити те, що батько їсти не буде…, то і розкриється, що ця Жако його ганяє по магазинах, і що не така вона вже й господарська, якщо навіть про хліб забуває.
Але солодкуватий чорний хліб батькові сподобався, хоча раніше він визнавав тільки пористий білий батон. Їсть, теж нахвалює. Генці навіть приємно стало.
І так у всьому.
– Сьогодні як Бог відвів. Статтю запускали, а тут папка з довідками загубилася, довелося копії запитувати, своїх юристів підключати.
І що ти думаєш, не загуби я папку, таку б дезу пустила в смугу! Дуже солідні і начебто надійні джерела мені дані дали. А виявилося, наше видавництво підставити хотіли.
Ну як тут продовжувати шкодити? Що не задумає, все їй на користь. До вересня напруга пристрастей згасла.
Пельмені Генці набридли до чортиків, і він потихеньку став харчуватися тим, що вже було приготовано мачухою.
Готувала вона так собі, але все ж різноманітніше, ніж він. А ось сирники Жако освоїла чудово. Хлопець навіть визнав це вголос. І тепер майже кожен день вони чекали на нього вранці на столі.
Жанна видихнула, коли з плити зникла його каструлька під пельмені. Але запасний комплект ключів тримала у сусідки-пенсіонерки все одно.
І телефон запасний старенький не поспішала викидати. А серйозні документи вона і так ніколи додому з роботи не брала.
Майбутній похід по ТЦ з мачухою ніяк не міг радувати. Але яким би самостійним Генка не був, без дорослих до школи не зібратися. Зошити, лінійки півбіди, а ось сорочки, штани, шкільний костюм …
Тут потрібна жіноча рука. Раніше для цієї місії бабусю викликали, але цього року батько не захотів просити. Незручно при новій дружині колишню тещу кликати на допомогу.
Сам ще менше за Генку розбирався в речах, та й на роботі завал, відгул не випросиш. Ось і повезла нова дружина пасинка по магазинах.
Цього разу, а якщо точніше – вперше, нічого не купувалося Генці «на виріст», ніяких бабусиних практичних, теплих і бажано дешевших речей. Ніякого іспанського сорому. Вибрали, приміряли, оплатили.
Невелика суперечка була, коли дійшла черга до кросівок. Генка розумів, що вони вже давно перейшли весь ліміт, який можна витратити на шкільні збори, тому вибрав звичайний китайський варіант. Але Жанна наполягла на фірмових.
– Не сперечайся, потім подякуєш – вони незнищенні.
Той самий аргумент вона навела і при виборі найкрутішого рюкзака.
– О, Генкс нову матусю на шопінг вивів, чи це вона тобі штанці прийшла вибирати?
Це називається – встряв. Зіткнулися з дворовими хлопцями. І як тепер? То він мачуху з дому виганяє, а то по магазинах з нею як віслюк, навантажений пакетами.
І ще Сірий тут же. Із Сірим у них постійні причіпки. Начебто і росли в одному дворі, приятелями були, але ось як у класі з’явилася Нінка, їхні шляхи почали розходитися.
Тепер Сірий не пропустить моменту, щоб насолити Генці. Ще й у класі казки почне розповідати, що за руку Генку мачуха до школи збирала.
– Гена, це твої приятелі? Може, вони нам допоможуть вирішити суперечку і вибрати крутіший планшет?
Жанна вловила ситуацію і за будь-яку ціну хотіла її виправити. Але як не нашкодити? Ось і ляпнула про крутий планшет.
Хоча, чому б і ні, це зручніше, ніж телефон або стаціонарний комп’ютер, який у чоловіка з пасинком один на двох. Її ноутбук – це святе, там вся робота, його вона нікому в руки не давала.
– Хлопці, піца з мене. А то батько Гени нам сказав без планшета додому не повертатися, а ми все сперечаємося.
***
– Слухай, а ця твоя Жако крута тітка. Розуміється багато в чому і не задушлива, – це вже ввечері у дворі хлопці винесли вердикт.
Генка сперечатися не став. Він сам не розумів себе. Ну не купила ж вона його за сирники і шмотки? Він же не продався?
Але ось пакостити мачусі зовсім бажання вже не було. І справа навіть не в планшеті. Він почув розмову, коли повернувся за телефоном.
Жако з батьком чи то лаялися, чи то в коханні один одному зізнавалися, але його, що притих у передпокої, і не помітили.
– Ти ж сама, сама гроші збирала, щоб свою тарантайку замінити. І все спустити за один день! Він що у нас – обділений? Роззутий, роздягнений?
Всього лише до школи пару сорочок, та штани купити треба було! Ти що думаєш, він щось зрозуміє? Та ти як була для нього Жако, так Жако і будеш.
Це не маленький хлопчик, що мачуху мамою рано чи пізно назве. Мужиком скоро стане, одружиться і забуде як звали! А ти всі свої накопичення профукала.
– Чому Жако?
– Він хотів папугу, а я одружився. Моя вина, звичайно, що вибрав не тітку з гулькою, а дивовижну пташку з триколірною головою.
Але голову, нехай і красиву, треба включати не тільки на роботі, але і вдома. Чому ти йому потураєш?
– Та не потураю, ти правильно сказав, він не хлопчик! І його потреби вже інші, ніж навіть минулого року. Ти очі розплющ.
Ти що, не помітив – твій хлопець виріс! І виріс він в інший час, ніж ми росли. Так, йому ці фірмові кросівки мізків не додадуть, але ось і в лузери, хоча б у своїй компанії, в них він вже не скотиться.
І взагалі, врешті-решт, якщо ми тепер сім’я, то яка різниця – чиї накопичення. Нехай я мачуха, але для мене він уже син. Він частина тебе! Та я раділа покупкам більше, ніж він!
– Якщо ми тепер сім’я, ти чому прізвище не змінюєш?
– А як ти це уявляєш? Я журналіст. Жанна Колесник. У мене на лобі не буде написано, що я покохала найкрутішого мужика і стала Сидоркіною.
Далі Генка слухати не став – вислизнув з дому тихенько. А тепер ось і сперечатися з хлопцями про шкоду і немає сенсу. Вона і правда «шарить».
***
– Ти з дуба впала, Жанночка?
Тільки в гніві головний редактор вживав зменшувально-пестливі імена співробітників. А зараз він був у гніві.
– Ну, вийшла заміж, півбіди, в декрет сходила – я стерпів, але змінити прізвище! Коли ім’я майже брендом стало?
– Не зліться, Андрію Михаловичу. Я хочу одне прізвище зі своїми чоловіками. Ідея у мене є. Самі сказали – «майже бренд». Пропоную ребрендинг – візьму псевдонім.
І прізвище за бортом залишиться. Жанна Жако. Як звучить? Старший син придумав…
