— Слухай, Аня, тут така справа, — нервово почав Максим, старанно відводячи погляд убік. — У мене погані новини. Тільки не хвилюйся, добре? Ну… загалом, Пашка потрапив в аварію.
Аня, яка не очікувала від цієї розмови нічого серйозного, страшенно зблідла і зробила пару кроків назад, намацуючи спинку стільця.
Її наречений потрапив в аварію? Та як же так? Як це взагалі могло статися?
Паша – найуважніший і найакуратніший водій з усіх, кого дівчина тільки знала.
— Що з ним? — ледь чутно прошепотіла дівчина. — Скажи, що з ним все нормально! Ну, будь ласка!
Але Макс мовчав. Зате вираз його обличчя говорив сам за себе.
Хлопець був страшенно похмурий, а в погляді можна було прочитати скорботу всього світу.
Аня все зрозуміла. Але вона так сподівалася, що помилилася!
Нехай Паша буде серйозно травмований! Та навіть якщо він не зможе ходити або щось в цьому роді, Аня його не покине!
Вона готова доглядати за своїм коханим хоч все життя, якщо це буде потрібно! Тільки нехай буде живим…
— Вибач, Аня, але мені нічим тебе втішити. Все сталося прямо на місці, лікарів викликати було безглуздо.
Якийсь підліток поцупив від батьківської машини і не впорався з керуванням. А знаєш, що найобурливіше? Він практично не постраждав! Ти це розумієш?
Він не постраждав, а Паші більше немає! — хлопець здригнувся і обхопив себе руками за плечі. — Ще раз вибач, але боюся, це ще не всі погані новини.
— Що може бути гірше? — схлипуючи, запитала дівчина.
Тільки що її життя втратило будь-який сенс. Людина, яку вона любила більше за все на світі, покинула її назавжди.
Що тепер робити, як далі жити? Як вона впорається? Як вона зможе без Паші?
– Розумієш, Пашкіним батькам ти ніколи не подобалася. Ну, думаю, ти про це знаєш, – дочекавшись ствердного кивка, Максим продовжив. – Загалом, вони вирішили, що кликати тебе на похорон не будуть.
І взагалі, їхній син знайде останній притулок у рідному місті, а це на іншому кінці країни. Мене просили тобі про це повідомити.
І так, вони не хочуть піднімати галас. Всім було сказано, що Пашка просто поїхав за кордон у справах компанії.
— Та за що вони так зі мною? — у дівчини починалася істерика. — Що я їм такого зробила? Чому вони навіть попрощатися мені з ним не дають? У чому я винна?
— Він їхав до тебе. І Юлії Степанівни, цього виявилося достатньо. А ще Пашка пішов проти сім’ї, зробивши тобі пропозицію.
Ти ж знаєш, що він повинен був одружитися з дочкою партнера по бізнесу батька?
— Пашка її терпіти не міг! Він би на ній ніколи не одружився! А мене він кохав…
Аня розридалася, сховавши обличчя в колінах. Їй було нестерпно боляче.
Звісно, вона більше не дивилася на Максима. А даремно.
Вираз його очей на мить змінився. У них промайнуло задоволення від власної гри.
— Я піду. Прийми мої найщиріші співчуття.
— Ні… ні… ні…
Дівчина вже не чула слів Макса. Вона повністю занурилася у своє горе, відчайдушно мріючи, щоб все це виявилося кошмаром.
Щоб вона нарешті прокинулася і побачила усміхнене обличчя Паші…
Аня занурилася в справжню депресію. Вона перестала ходити на роботу (начальник зрозумів ситуацію і дав дівчині відпустку без збереження зарплати), не відповідала ні на дзвінки, ні на повідомлення рідних і близьких.
Зачиняла двері перед друзями, не бажаючи нікого бачити. У голові дівчини блукали погані думки.
Та від дій її зупиняло лише те, що рідні будуть страждати не менше, ніж зараз страждає вона.
Дівчина майже не їла, дуже сильно схудла і, за словами матері, стала більше схожа на тінь, ніж на людину.
— Ти так себе на той світ заженеш! — роздратовано заявила Оксана, найкраща подруга Ані, яка потрапила в квартиру разом з матір’ю дівчини. — Думаєш, Пашці б сподобалося, що ти себе так сильно мучиш?
Так, Оксана била по болючому, але інакше домогтися якоїсь реакції не виходило.
А тепер подивіться! Анна підвела голову і вперше з моменту трагедії в її очах читалися такі яскраві емоції. Злість, гнів і часточка приреченості.
— Я і без тебе це знаю, але вдіяти з собою нічого не можу. У мене руки опускаються, розумієш?
Аня підхопилася з дивана і підбігла до вікна. Он та лавка, на якій вони з Пашею так любили сидіти.
Трохи далі гойдалки, з якими теж пов’язано багато приємних спогадів. Як можна відпустити кохану людину, коли все навколо нагадує про неї?
— Тобі потрібно змінити обстановку, — авторитетно заявила подруга. — Я вже все вирішила.
Зараз ти даси мені свій паспорт, і я забронюю для тебе квиток. І ми з тобою полетимо в одне прекрасне місто на березі моря.
Там є все для чудового відпочинку! Твої улюблені художні виставки, музеї, є театр. І купа найрізноманітніших клубів.
І я не вимагаю, щоб ти з кимось познайомилася. Ні, справа зовсім не в цьому. Тобі просто потрібно розвіятися!
Потрібно гуляти вулицями, де ти ще жодного разу в житті не була, потрібно відвідувати незвичайні місця, потрібно знайомитися з найрізноманітнішими людьми.
Тобі потрібно заповнити порожнечу в твоїй душі. Так, це дуже складно, але це просто необхідно. Повір мені, Аня, і дозволь допомогти.
Спочатку дівчина відмовилася навідріз, але через більше ніж годину вмовлянь вона неохоче погодилася.
Мати Ані була рада, що її дівчинка починає оживати, і була готова проспонсорувати поїздку, але Оксана відмовила їй. Заради подруги вона була готова витратитися.
Морське повітря дійсно творило чудеса і вже через пару днів Аня знову почала посміхатися.
Звичайно, вона не стала колишньою веселункою, але і це був вже чималий прогрес.
Дівчина із задоволенням відвідувала виставки і на одній з них навіть розговорилася з художником, робота якого їй дуже сподобалася.
Чарівний чоловік зміг підібрати ключик до замерзлої душі Ані і на його пропозицію прогулятися вечірнім містом дівчина відповіла боязкою згодою.
Однак, вона відразу уточнила, що це всього лише прогулянка, і ні на що більше він претендувати не може.
— Тут є чудовий ресторан, я вас запрошую.
Зрозуміло, Оксана не могла відпустити подругу одну з незнайомим чоловіком в чужому місті.
Стан Ані був ще досить нестабільний, хто його знає, що може статися.
Руслан не був проти, навпаки, навіть похвалив передбачливість дівчини.
Ресторан і справді був чудовий. Чистота і затишок, відмінна кухня, ввічливі і уважні офіціанти.
Аня з подругою чудово проводили час. І тут раптом Оксана завмерла, зблідла і швидко вимовила:
— Давайте підемо звідси!
Причина такої поведінки була абсолютно незрозуміла, і Анна обернулася.
Келих вислизнув з її ослабленої руки і розбився на дрібні осколки.
Відразу ж підскочив офіціант з пропозицією пересадити гостей за інший столик, але дівчина його не слухала.
За п’ять кроків від неї стояв Паша. Живий і неушкоджений.
Він обіймав за талію симпатичну дівчину і весело сміявся над якимось жартом. Це точно був він!
Аня не могла його ні з ким переплутати! Та й Макс, що стояв поруч, не давав засумніватися в тому, що відбувається.
— Паша? — тремтячим голосом запитала дівчина. — Паша, це ти?
Нарешті хлопець подивився прямо на неї. За секунду його обличчя змінило п’ять виразів, зупинившись на приречено-розлюченому.
— Так, це я, і що далі?
— Ти? Живий?
— Ти мало схожий на жертву аварії! — втрутилася в розмову Оксана, розуміючи, що її подруга просто заціпеніла від шоку. — Цілий і неушкоджений.
Ось тільки навіщо було брехати? Навіщо було доводити свою дівчину до такого жахливого стану? Ти хоч уявляєш, що з нею відбувалося?
Кохана людина загинула, на похорон не пустили, а все навколо про нього нагадує. Та Анька реально ледь з глузду не з’їхала!
— Та це її природний стан, — презирливо скривився Павло. — Вона від будь-якої дрібниці з розуму сходе.
Та я просто від неї втомився! Але й кинути дівчину за місяць до весілля я теж не міг.
Це б негативно позначилося на репутації нашої родини. Ось і довелося розіграти невелику виставу. А вона мене і тут знайшла!
— Який же ти… У мене просто слів немає цензурних!
— Зачекайте, – Руслан нарешті усвідомив, що відбувається, і був вкрай незадоволений поведінкою хлопця. – Це що, твій загиблий наречений?
– Власною персоною.
– А підемо вийдемо, поговоримо! – Руслан почав підводитися з-за столу, але тут йому на лікоть лягла маленька жіноча ручка.
— Не треба, — губи Ані тремтіли, вона ледь стримувала сльози. — Все одно нічого вже не зміниться. Зате тепер я знаю правду! Мені з нею буде набагато легше жити.
— Впевнена?
— Абсолютно.
— Тобі дуже пощастило, хлопче, — чоловік дозволив собі посміхнутися. — У мене в цьому місті дуже хороші зв’язки. Хто знає, може, твоя брехня стала б правдою…
P.S. Паша виїхав з міста відразу після того, як дізнався про нового знайомого його колишньої нареченої. Що не кажи, а життя йому було дороге.
А самій Ані так сподобалося це місто, що вона переїхала сюди жити.
З роботою проблем не було, з житлом допоміг Руслан. А вже через пів року Аня вийшла заміж. Так-так, саме за Руслана.
До речі, чоловік все-таки трохи провчив Павла. Зв’язки у нього були дійсно значні, і вже через тиждень у компанії батьків Паші почалися проблеми.
