– Уявляю обличчя нашого зятя, коли ця ще жива рибина з пакета несподівано шуміти почне! – посміхалася Тамара Ігорівна.
– Слухай, Тома, та ти б справді – залишила вже дітей у спокої!
Ну хочуть вони самостійним життям пожити без твого довгого носа – людям вже по 30 років…
… – Слухай, Олено, ну це не справа! Це якщо із самого початку нашого сімейного життя у тебе мама так поводиться, а що буде, коли у нас з’являться діти?!
Вона, взагалі, з нашої квартири вилазити не буде. Вона ж нам жити не дасть! – вже обурювався Саша.
Він вислухав від Олени, що мама і далі налаштована без зайвих церемоній вриватися до них у квартиру.
– Гаразд, якщо слів Тамара Ігорівна не розуміє, то завтра викличу майстра, нехай замки міняє! – вилаявся Саша.
– Сашо, але ж мама мені теж – не чужа людина. Ось все одно рано чи пізно вона отримає доступ до ключів від нашої квартири.
І кожен раз ти будеш гнізда в замках міняти?! Та й образиться вона, якщо побачить, що ми замки змінили, треба з нею якось по-доброму!
Щоб сама зрозуміла, що так робити не можна! – зупинила чоловіка Олена.
– Слухай, ну якщо твоя мама не розуміє ні мови, ні навіть моїх махів руками уві сні, тут без кардинальних заходів не обійтися! – лише серйозно промовив Олександр.
– Ти що маєш на увазі? – вже округлила свої здивовані очі на чоловіка Олена.
– Я правильно зрозумів, що якщо у Тамари Ігорівни є ключ від нашої квартири, значить і у тебе є ключі від квартири твоїх батьків? – поцікавився Саша у здивованої дружини…
… Михайло Іванович і Тамара Ігорівна вирішили рано вранці в суботу сходити на ярмарок, що проводився в місті.
На міському ярмарку, приуроченому до 8 березня, можна було придбати продукти місцевих фермерських господарств за ціною трохи нижчою за магазинну.
Саме тому пенсіонери не вважали за сором встати о 6 ранку, щоб купити яйця на 5 гривень дешевше, ніж ціна в магазині.
– А добре, Михайло, ми вхопили яловичину. А коропи – які красені, он ще в пакеті ворушаться.
Я зараз одного посмажу, а іншого піду Олені віднесу. Вона теж може ввечері посмажити.
Уявляю обличчя нашого ненормального зятя, коли наш ще живий «Карпуша» з пакета несподівано шуміти почне! – посміхалася Тамара Ігорівна.
– Слухай, Тома, та ти б справді – залишила вже дітей у спокої! Ну хочуть вони самостійним життям пожити без твого довгого носа – людям вже по 30 років.
А ти все до них лізеш, ходиш як Міс Марпл, розслідуєш під який стілець зять шкарпетки кинув.
Тобі зовсім нічим зайнятися? – намагався втихомирити свою дружину Михайло Іванович, коли подружжя вже заходило до свого помешкання.
– Зачекай, – перервала міркування чоловіка Тамара Ігорівна. – Ти що, дорогенький мій, душ у ванній залишив увімкненим?! Чуєш, вода ллється!
Тамара Ігорівна вже без задньої думки зайшла у ванну і тут же кулею вискочила з приміщення.
– А!!! Боже мій! Там цей!!! Голий! У нашій ванній миється! – кричала Тамара Ігорівна і бігала, немов ошпарена, по всій квартирі.
– Та хто, хто там голий?! Ти нормально можеш пояснити?!
Не наважувався увійти до ванної Михайло Іванович.
– Зять наш, Сашко! Що він робить у моїй квартирі?! – верещала на весь будинок Тамара Ігорівна.
– Що роблю, що роблю… Вода у нас в будинку іржава, а я весь спітнілий після зміни прийшов.
Брудним лягати відпочивати неприємно, ось я і вирішив до вас в душ зганяти! – до цього часу з ванної по-домашньому в халатику вийшов Саша, наче був у себе вдома.
– Так, Тамара Ігорівна, я Вам напередодні 8 березня як жінці зауваження хочу зробити.
Ну не справа жінці в будинку на батареях і на рушникосушці свою білизну розвішувати.
Добре б це були мереживні, так би мовити, молодої мініатюрної дівчини, ще можна було б помилуватися, але тут…
Чесно кажучи, Михайло Іванович, я Вам не заздрю! – міркував Олександр, неспішною господарською ходою проходячи на кухню і вмикаючи тещину улюблену кавоварку, щоб зробити собі каву.
– Та як ти посмів?! Це мій будинок, де хочу, там свою білизну і сушу! – обурювалася Тамара Ігорівна.
– Так, Тамара Ігорівна, ось ми з Оленою кавоварку тільки пів року тому Вам подарували, а у вас техніка вже в такому непристойному стані.
Ви б промивали її хоча б раз на тиждень, у хрюшок на свинокомплексі ж чистіше! – читав нотації тещі Олександр.
– Слухай, Сашо, це вже занадто…, – вже вступився за дружину Михайло Іванович.
– А що занадто, Михайле Івановичу?! Подивіться, який безлад у вашої дружини на кухні.
Та й, взагалі, у всій квартирі суцільний безлад, все накидано, нагромаджено як у старому занедбаному гаражі! Не порядок.
Очі у немолодого подружжя повикочувались, а щелепи повідкривались.
– Вас би, Тамара Ігорівна, в солдати на рік, щоб вас там порядку і дисципліни навчили, – безцеремонно проходив неспішним кроком по квартирі тещі зять і перераховував всі промахи літньої домогосподарки.
– А холодильник?! Я не полінувався, заглянув всередину. Сметана з майонезом, вже два тижні як прострочені!
Сир без упаковки зберігався і вже завітрився! – Олександр показово викидав прострочені продукти з холодильника в сміттєве відро.
– А каша, Тамара Ігорівна, залишена тарілка з недоїденою гречаною кашею – це найвищий промах!
Ви що – не знаєте, як потім її відмивати важко?
Або ви вважаєте, якщо у вас є посудомийна машина – значить вам все можна?!
Олександр вже хотів сунути ніс у посудомийну машину своєї тещі, але Тамара Ігорівна загородила свою техніку широкими грудьми.
– Так, досить! А ну геть з мого дому або я зараз викличу поліцію і заявлю на тебе як на того, хто без дозволу проник в моє житло! І я не буду дивитися, що ти – мій зять, Саша!
Сядеш, Сашо, як миленький сядеш! Це мій будинок, моя кухня, моя ванна, моя білизна, нарешті!
І тобі ніхто не давав права ось так безцеремонно сюди вдиратися і безпардонно мені все це виговорювати! – кричала на зятя Тамара Ігорівна.
Михайло Іванович слухав тираду Тамари Ігорівни і поблажливо посміювався над своєю дружиною, вже розкусивши задум Олександра.
Він збагнув, що й до чого, а Тамара Ігорівна в гарячці обурення ще иак нічого й не зрозуміла.
– Ну ось бачите, Тамара Ігорівна, чого й треба було очікувати! – з полегшенням зітхнув Олександр і посміхнувся своїй тещі.
– Всі ті слова, які ви зараз викрикнули на мою адресу, зверніть, будь ласка, до себе.
Тому що ви протягом останніх кількох місяців ось так само тероризуєте і нас з Оленою, просто завалюючись до нас в квартиру і влаштовуючи там позачергову інспекцію!
Жінка трохи змінилась у виразі обличчя.
– І так, про поліцію, вас за язик ніхто не тягнув, ще раз сунетеся, я теж не подивлюся, що ви – моя теща!
Але, сподіваюся, що ви і так все зрозуміли, і до цього справа не дійде!
Олександр вже змінив банний халат на джинси і куртку і одягав вуличне взуття, щоб покинути квартиру тестя з тещею.
– Так, шановні тесть і теща, з минулими і поточними святами вас! Я на кухні залишив вам, Олександре Михайловичу, вашу улюблену пляшечку
А вам, Тамаро Ігорівно, коробочку смачненьких цукерок і парфуми.
Олена сказала, що це ваші улюблені!
Олександр посміхнувся вже іншою, більш м’якою і зовсім не нахабною посмішкою, і акуратно зачинив за собою двері, зникнувши з квартири батьків дружини.
Тамара Ігорівна від нервового стресу, відкоркувала пляшку, подаровану соловікові.
Налила собі чарку і випила мовчки, запивши високоградусний напій чашкою кави, яку зять дбайливо приготував для тещі за допомогою вже приведеної в порядок кавоварки.
– Ех, Тамара, а все ж таки у тебе зять – дипломат! Так тонко все зрежисував.
А головне як кінцівку організував: ось начебто і гірка пігулка виявилася, а дієва, та й післясмак цілком собі нічого!
Михайло Іванович розглядав пляшку дорогого напою, хороші парфуми і цукерки, зроблені на замовлення.
– Ну що, Тамаро, з 8 березня тебе! Виходить, зять тебе цього разу першим привітав! І головне – по повній програмі – і виставу подивилася, і чарочку випила.
Ще залишилося парфумами надушитися, одягти вечірню сукню і відправитися в театр.
Твій чоловічок теж потурбувався! – грайливо підморгнув Тамарі Ігорівні Михайло Іванович, діставши з-під хлібниці два квитки на концерт.
Більше теща без вагомої причини і без попередження не з’являлася в квартирі у Олени та Олександра.
Але й ображатися ні на дочку, ні на зятя не стала, оцінивши креативність молодого чоловіка.
Особисті межі були виставлені, але при цьому ніхто не був ображений.
А Саша тепер міг спокійно виспатися після зміни, не думаючи, що Тамара Ігорівна десь у гардеробній риється в його шкарпетках.
