Коли батьки розлучилися, Христині було дванадцять років.
Для дівчинки розлучення було справжнім шоком: доведеться залишитися з мамою, а вона вважала себе «татовою донькою».
Батько не міг взяти її до себе. Квартиру він залишив дружині з тещею заради дочки, сам майже цілодобово працював, щоб допомогти донечці.
Про причини розлучення дівчинці нічого не сказали, та вона й не випитувала.
Уже рік як батьки постійно сварилися, але розлучення все одно сталося несподівано.
— Тату, ти будеш приходити до мене? — зі сльозами запитувала дівчинка.
— Звичайно, маленька, я буду забирати тебе, разом будемо їздити до бабуні Томи. — Бабусю зі сторони батька Христина любила, вони просто обожнювали одна одну. — Ось у суботу і поїдемо!
Коли батько пішов, перше, що відчула Христина, була самотність. Мати і бабуся (з боку мами) її абсолютно не розуміли.
Обидві вони були красиві, любили вбиратися, користувалися дорогою косметикою, обговорювали артистів, героїв серіалів, знайомих.
Все це Христинці було не потрібно. Їй хотілося теплого, душевного спілкування, розуміння. Але вдома на неї просто не звертали уваги.
Зазвичай Христина приходила зі школи, обідала і йшла до своєї кімнати. Добре хоч було де усамітнитися і подумати.
Тут можна поплакати в подушку, по телефону запитати тата, чому він пішов. Дівчинка не раз задавала це питання.
Тато відповідав: «Так твоя мама захотіла. У неї тепер своє життя. А тебе, моя маленька, я буду любити як і раніше!»
Але поруч батька не було, і Христина страждала без його обіймів, добрих розуміючих очей.
Тепер їй нікому було розповісти про свої образи, маленькі секрети, про перше кохання. Тільки тато міг її зрозуміти.
Раніше Христина вчилася на одні високі бали, а тепер з’явилися достатні оцінки, навіть одна четврка з англійської.
Але зараз їй було все одно, занадто багато сил йшло на переживання.
Ще тато порадив не сперечатися з мамою, краще промовчати, адже все одно їм доведеться жити разом.
Єдине, що цікавило маму і бабусю в житті Христини ― це навчання. Мамі було соромно йти на батьківські збори, якщо у дочки погані оцінки.
А до того, що переживає дочка, їй просто було байдуже.
«У тебе на думці одні дрібниці!» ― часто повторювала вона.
Мамину матір Христина не дуже любила, просто мирилася з її існуванням. Бабуся добре готувала, стежила за порядком у домі і ніколи не працювала.
Спочатку її утримував дідусь, але його не стало кілька років тому від онкології.
Бабуся, яка не досягла пенсійного віку, плавно пересіла на шию зятя, а тепер, коли тато пішов, утримувати ще нестару жінку довелося мамі.
Бабуся любила відвідувати театри, музеї, концерти. Квитки на них коштували недешево, але такі дрібниці її не цікавили.
Нерідко доводилося вислуховувати моралі від бабусі про те, як поводитися в суспільстві, якою має бути вихована дівчина, і як погано бути невдячною.
Правда, Христина не розуміла, чому мамина мама переконує її бути вихованою, а сама, коли лається, кричить як ненормальна.
І все ж намагалася не грубити їй, бо старість потрібно поважати, так?
Жити з матір’ю і бабусею дівчинці зовсім не подобалося, але й не хотілося розлучатися зі звичним і улюбленим.
Після татового відходу все і так летіло шкереберть, і Христина не могла зважитися на нові зміни…
…— Сьогодні до нас прийде чоловік, — несподівано заглянула в кімнату до дочки мама. — Ти будь з ним ввічливішою! Ну, загалом, він тепер буде жити з нами!
— Як з нами? Навіщо? — здивувалася Христина. — У нього що, свого дому немає?
— Ну чому, є. Але він живе там з мамою, вони часто сваряться.
— У тебе теж є мама. Значить, тепер він з бабусею буде сваритися?
— Ні, навіщо ж! Квартира у нас велика, місця всім вистачить. А бабусі Олег може допомогти по господарству.
— Добре, мамо, я постараюся, тільки нехай він до мене в кімнату не заходить.
— Ну, звичайно, донечко! — посміхнулася мама.
Останнім часом вона стала веселою, ніби й не пережила нещодавно розлучення.
«Все одно завтра п’ятниця, тато забере мене і відвезе до бабуні Томи», — думала Христина і посміхалася.
Бабуню Тому вона любила не менше, ніж батька. Вони були справжніми подругами, ділилися найбільшими секретами.
І бабуся ніколи, жодного разу, не проговорилася батькам або кому-небудь ще про її таємниці.
Мамин друг Олег Христині відразу не сподобався. І справа була зовсім не в зовнішності.
Він був молодший за маму, середнього зросту, стрункий, але весь якийсь розхлябаний, на обличчі, на шиї, на руках глибокі шрами.
Мама пізніше зізналася, що Олег кілька років провів у в’язниці, але його підставили, а він ні в чому не винен.
Чоловік поводився розкуто, відразу влігся на диван і заявив, що він голодний. Бабуся приготувала обід з трьох страв, він все з’їв і навіть не подякував.
Потім відразу ліг спати, сказав, що вночі треба буде на роботу. Бабуся ходила з незадоволеним обличчям.
Схоже, їй мамин друг теж не сподобався.
Кілька днів Олег поводився ще терпимо: їв, лежав, вночі зникав, вранці повертався.
Христина повернулася від бабусі Томи щаслива, але чужий чоловік в будинку здавався їй зайвим. Зате мати все так само була задоволена.
Вона заливалася сміхом, коли Олег жартував, хоча жарти були зовсім не дотепні. Іноді він напівголосно щось говорив мамі, вживаючи нецензурні слівця, яких раніше дівчинка вдома жодного разу не чула.
Але мама його не зупиняла, і бабуся мовчала, ніби не вона зовсім нещодавно читала Христині моралі.
Чужий чоловік, його розхлябаність і хамство, нецензурщина, нахабство. Поступово життя все більше стало нагадувати пекло…
Одного разу бабуся несподівано обурилася, чому це Олег працює в таксі, а грошей не приносить.
Нещодавно вона витратила всю мамину зарплату, а Олег і не збирався оплачувати своє утримання, хоча велика частина грошей йшла на нього.
— З чого ти взяла, що я тобі щось винен? Сама багато заробила? Я он дочці твоїй, як гроші будуть, віддам!
А тобі платити не збираюся. У мене є своя мати, стара, хвора, краще я їй допоможу.
Христина так і завмерла. По бабусі було видно, як її шокувало таке звернення, безцеремонне «ти».
Ніколи з нею так не розмовляли. Обурена, вона підвищила голос… У відповідь Олег перейшов на мат.
— Ви не смієте так розмовляти з бабусею! — обурилася Христина.
Олег посміхнувся:
— Чому це не смію? Я все, що хочу, те й смію. А у тебе ще ніс не доріс мене вчити. Мені вихователів на зоні вистачило.
Христина пішла до своєї кімнати, грюкнувши дверима, бабуся зачинилася на кухні. Того вечора вона не готувала вечерю — образилася.
А коли мати прийшла з роботи, відразу заявила:
— Забирай свого хахаля з моєї квартири! Щоб і духу його в нашому домі не було!
— Мамо, ти не забула, що це і моя квартира?! Чому ти втручаєшся в моє особисте життя?
— Я більше твого зека обслуговувати не збираюся. А якщо він не припинить мене ображати, я до сестри поїду.
— Як хочеш, мамо. Буду сама готувати, як з роботи прийду. Я від свого кохання відмовлятися не збираюся!
З тих пір в будинку майже кожен день траплялися скандали.
Кричали всі, навіть Христина іноді не витримувала: «Та коли ж ви всі вже замовкнете!»
Тільки її ніхто не слухав. Поступово дівчинка перестала звертати увагу на крики, постійно сиділа в навушниках і слухала музику.
Одного разу, коли бабуся поїхала до сестри, раптом стало незвично тихо. Христина зняла навушники і почула тиху розмову.
— Слухай, лапо моя (Олег ніколи не називав матір по імені), твоя дочка щось косо на мене дивиться, ніби вовченя дике.
Адже нам з тобою більше ніхто не потрібен, крім один одного, так?
Мамка твоя до сестри поїхала, а дівчинку батькові віддай або матері його, нехай у сільській місцевості живе, на свіжому повітрі!
— Знаєш, Олеже, а не пішов би ти сам звідси до своєї матері? — несподівано голосно відповіла мати. — Це моя дочка, і я її люблю! А ти тут не господар!
— Гаразд, гаразд, лапа, пожартував я, не злись. Нехай дівчинка сидить у своїй кімнаті, вона мені не заважає.
— Дякую, що дозволив. Взагалі це її квартира. А ти не забув, що обіцяв мені купити каблучку?
І досить вже за мій рахунок жити, починай гроші в дім приносити!
— Буде тобі каблучка, от тільки борги друзям виплачу. І ти мене за грош не дорікай!
— Загалом, буде так. Завтра приносиш гроші або йдеш до своєї матері! — відрізала вона. — Скільки я буду тебе утримувати, та ще й за твою машину кредит платити?
Христина була рада. Мабуть, мама її все-таки любить.
Тільки навіщо вона утримує дорослого здорового чоловіка, та ще й кредит за його машину платить, вона не розуміла.
Незабаром Олег зник. Виявилося, він не таксистом працював, а займався крадіжками.
У матері жити не хотів, щоб ніхто не знав справжню адресу. Але все-таки попався, затримали його на місці злочину.
Про це мамі повідомили поліцейські по телефону. Сказали, його посадять надовго.
Мама з бабусею були в шоці ― адже вони не знали. А Христина потай раділа. Тепер вони можуть жити спокійно, а може, і тато повернеться.
Але тато не повернувся…
…Минуло вісім років. Христина не любить згадувати про ті події.
Вона закінчила школу з високими балами. Зараз вона навчається в інституті і збирається вийти заміж за свого однокурсника.
У них прекрасні стосунки, і вони ніколи не кричать один на одного.
З мамою вона не свариться, хоча як і раніше більше любить спілкуватися з татом.
І досі шкодує, що батьки розлучилися.
