– Та що ви, Світлано Василівно? Яка дача у вашому віці? Краще б про здоров’я подбали! Печіть пироги на дозвіллі, допомагайте з онуками!
Чого вам тут не вистачає? А з дачею — одні проблеми! І навіть не смійте про це думати! — обурювалася невістка.
Ольга була категорично проти задуму свекрухи. А та оголосила про свій намір купити дачу і вирощувати овочі. Нібито, це було її заповітною мрією.
Виходило, що невістка відібрала у неї не тільки єдиного сина, а й мрію.
Доведеться Світлані Василівні сидіти в задусі, у міській квартирі й задовольнятися рідкісними зустрічами з рідними.
Ну, як таке терпіти?
Ольга була жінкою активною й енергійною. Вона звикла до самостійності, а тому вміла прогнозувати майбутнє.
У проханні свекрухи вона побачила лише майбутні проблеми для себе.
Ось перевтомиться Світлана Василівна на сонці, хто за нею доглядатиме? Звісно, все звалиться на плечі Ольги. А у неї й так справ безліч!
Або виростить овочів вагон і тракторний візок! Куди їх подіти? Знову бідній Ользі доведеться тягнути весь вантаж на собі.
Ні, вона занадто втомлюється на роботі й вдома, щоб ще й звалювати на себе додаткові турботи у вигляді закруток і консервацій!
А Світлана Василівна не дарма звернулася з проханням до невістки. Вона знала: син не має голосу в родині. Все вирішує його дружина.
Адже колись все було інакше. Це її голос був важливим і мав значення. Як мама казала, так він і робив!
Ця Ольга зовсім зіпсувала її хлопчика. Він більше не потребував матері та її порад.
Тепер Олексій дедалі частіше говорив, що сам прийме рішення або, що ще гірше, запитає поради в Олі.
Світлана Василівна просто не могла відчувати себе непотрібною та безпорадною.
А тому вона придумала: попросить сина та невістку купити для неї скромну дачну ділянку.
Вона буде все літо вирощувати ягоди та овочі, робити заготовки на зиму. Онуків у цьому випадку, звичайно, їй привезуть. Свіже повітря корисне дітям.
Та й невістка з сином частіше заглядатимуть до неї в гості.
Неодмінно захочуть посмажити шашличок або сходити на риболовлю!
У своїх мріях Світлана Василівна вже уявляла: ось норовлива Ольга просить у неї дозволу приїхати на дачу у вихідні.
А ось улюблений син завітав до мами в неробочий час, щоб випити трав’яний чай зі свіжим варенням.
Але реальність виявилася іншою. Ольга категорично відмовилася купувати дачу. Вона заявила, що не хоче брати на себе тягар.
Світлана Василівна спробувала обуритися:
– Хіба я немічна? Чи безрука? Я сама подбаю про дачу! Я просто прошу позичити мені грошей. Пенсія в мене невелика, мені не вистачає!
– Ні, ні і ще раз ні! – відкинула її пояснення невістка, – вам уже 67 років. Це ви зараз молодцем! А через кілька років? Що робити з цією дачею?
Та й ваше здоров’я швидко підведе! Я знаю. Я виросла в селі. Це важка й невдячна праця! Знайдіть собі заняття в місті!
Про все це Світлана Василівна з гіркотою розповідала своїй давній подрузі Раїсі. А та тільки охала й зітхала. Але все-таки спробувала виправдати невістку подруги:
– Свєта! Та, може, вона й справді хвилюється? Ось яка хороша дівчинка! Турбується про твоє здоров’я!
Інша б позбулася свекрухи й раділа. А вона, навпаки, тебе від себе не відпускає! Тут треба подумати.
Не можна так прямо стверджувати, що вона змія і спеціально так робить, щоб відвернути від тебе сина.
– Та що тут думати, Рая! – вигукнула Світлана, – адже вона так міркує: ось буде у мене дача, Льоша на вихідні до мене поїде, а не з нею залишиться!
Ось вона й біситься! Вона, знаєш, яка прозорлива? Все наперед прораховує!
– Так, може, Льошу попросиш? Він поговорить із дружиною. Порадяться вони між собою, та й допоможуть тобі з покупкою, – дала слушну пораду Раїса.
Але Світлана лише замахала руками:
– Та я вже пробувала! Льоша теж не хоче! Каже, треба з Олею порадитися, у Олі спитати.
Нічого він без своєї Олі не може! Тьху! – жінка навіть плюнула з досади. І відвернулася, бо подруга теж не хотіла її розуміти.
Раїса мовчала. Що тут скажеш? У неї самої син сидить під каблуком у невістки.
Що вона дозволить, те й робить! А тому вона щиро співчувала подрузі.
А Світлана Василівна затаїла образу на невістку, але поки що більше до неї з проханнями не зверталася.
Вона вирішила діяти через сина, підлеститися до нього. А тут якраз Ольгу відправили у відрядження, Олексій і онуки вдома самі залишилися.
Світлана Василівна тут як тут. Приїхала до синочка з пирогами та млинцями.
Онуки раділи: бабуся приїхала, солодощів привезла, а, може, й грошей дасть на кишенькові витрати! Як тут не радіти дитячій душі!
Але Олексій раптом обурився:
– Мамо, що ти робиш? Ти ж знаєш, мені не можна печене! А дітям шкідливо стільки солодкого! Ольга буде лаятися!
– Ось, ти вже без своєї Ольги й за стіл не сідаєш! Вона навіть вирішує, що тобі їсти! Підкаблучником став! У всьому їй підкоряєшся!
– Мамо, не ображайся. Ольга – мудра жінка! Вона знає толк у житті. І я їй не підкоряюся. Я просто прислухаюся до її порад.
До речі, Оля казала, що ти знову просила грошей у борг, нібито хочеш купити дачу. Це правда?
– Так! Адже я думаю про дітей, їм буде корисно дихати свіжим повітрям і їсти свіжі фрукти та овочі.
Ви могли б мені позичити. Ви добре заробляєте. Бо й є забули про матір! Я вам зовсім не потрібна!
– Та що ти, мамо! Ми, навпаки, піклуємося про тебе. Ольга вважає, що в твоєму віці шкідливо по грядках лазити!
Вона каже, що краще тебе в санаторій відправить, раз тобі нудно стало і зайнятися нічим!
– Вам би лише матір сплавити куди подалі, – образилася Світлана Василівна і поспішила покинути квартиру сина.
Значить, не вдасться купити дачу і через Олексія. Що ж робити! Даремно вона запалилася і показала образу!
Адже тепер так просто в дім сина не потрапиш! Не можна, щоб вони подумали, що вона зовсім втратила гордість!
Жінка знову важко зітхнула. Адже вона сама виховувала сина, ні від кого допомоги не дочекалася, потім скільки років йому допомагала, поки вони з Олею ставали на ноги.
А де вдячність? Ніякої допомоги від них. Адже вона не для себе старається! Хоче, щоб було якнайкраще.
І знову Світлана пішла до Раїси за порадою. Виклала їй усе, як на душі.
Подруга зрозуміла: образа з’їдає її приятельку.
Син і невістка не хочуть зрозуміти: дача потрібна, щоб довести: ще є порох у порохівницях! Мати хоче чимось себе зайняти!
Інші на їхньому місці взяли б і виклали, на блюдечку з блакитною облямівкою принесли. А ці? Ні, підрізали матері крильця і задоволені!
Дуже хотіла Раїса своїй подрузі допомогти. І, нарешті, придумала:
– Тобі просто потрібно вичекати зручний момент. Як у них буде гарний настрій, ось тоді й з’явишся!
– Так, а як я дізнаюся про цей зручний момент, га? На сина з невісткою я образилася, до них додому без діла не ходжу.
От би мені повернути колишні часи, коли я на сина вплив мала! Я б вмить дачу купила! – мрійливо промовила Світлана.
– То ти, чого ж хочеш: дачу чи вплив на сина здобути? – не зрозуміла Раїса.
– А одне іншому не заважає. І дача – добре, і щоб син слухався – непогано!
– Знаєш, давай до Ольги домробітницю надішлемо. Вона ж якраз у відрядженні. Мовляв, Льошка нічого по дому не встигав.
Це зрозуміло. Чоловікові з дітьми важко. І до школи дітей зібрати, і нагодувати, і уроки зробити. Ось так.
У моєї знайомої Валентини дочка якраз роботу шукає. Давай, ми її до них у дім влаштуємо! А Мариночка буде нам розповідати, що у них і як!
Так, ти швидше свою дачку отримаєш. Як трапиться вдалий випадок, так і вирушиш до них у гості. Марина ж тобі подзвонить!
Світлані Василівні сподобалася ця затія. Вона особисто зустрілася з Мариною, обговорила деталі й зателефонувала синові:
– Олексію! Все-таки я – мати й не вмію довго тримати образу. Я подумала, що Ользі потрібна хороша домробітниця. Адже їй важко!
Та й тобі непросто, коли вона їде!
Якраз дочка моєї знайомої шукає роботу. Вона професіонал! У неї чудові рекомендації! Надішлю її до вас. Нехай попрацює.
Якщо сподобається, залиште її. Тим більше, що Ольга ще у відрядженні, тож Марина хоча б гарячий обід приготує! Чи ти знову без дозволу дружини нічого не робитимеш?
Останні слова матері зачепили Олексія. Він відповів:
– Нехай приходить твоя Марина! Я, зізнаюся, втомився від цього готування! Все-таки ми розпестили дітей! Одному те подай, іншому – це! Нехай приїжджає.
Світлана Василівна була рада, що план вдався. Тепер вона завжди буде в курсі всіх подій і з’явиться перед Ольгою в потрібний момент!
А, може, їй зовсім пощастить! Сподобається Марина її синові, той зі своєю дружиною розлучиться, і всі будуть щасливі!
Світлана Василівна навіть руки потирала від передчуття радісних подій. І вона залишилася задоволена.
Марина доповідала їй про все, що відбувається в домі сина.
А сама ж дівчина вважала Світлану недалекою жінкою. Хто ж у дім невістки молоду дівчину поселить? Але це було їй тільки на руку.
Вона вирішила зруйнувати цю сім’ю. Їй вже йшов 25-й рік! Їй час заміж! А де ж хороших наречених взяти? А тут пощастило! Сам у руки проситься!
Незабаром Світлана дізналася: Ольга затримується у відрядженні, а Олексій досі не сказав їй про те, що мати прислала молоду домробітницю. Мабуть, він відклав розмову на потім.
Світлана Василівна підтримувала Марину і навіть радила їй бути ніжнішою з Льошею.
Вона розповіла, які страви любить її син, чим цікавиться, про що турбується.
Покоївка вже й до дітей підхід знайшла. Ті знали: тепер їх вдома завжди чекають солодощі.
А уроки можна й не робити! Марина збереже їхню таємницю.
І хто знає, як далеко зайшла б ця ситуація, якби Ольга не приїхала раніше, ніж обіцяла.
А вона з’явилася без попередження. Вирішила зробити чоловікові й дітям сюрприз.
Вони чекали на неї через тиждень, а вона, яка молодець, приїхала сьогодні!
Ольга обурилася, побачивши у своїй квартирі молоду особу в коротеньких шортах.
Марина якраз готувала обід. Вона смажила відбивні й наспівувала популярний хіт.
Дівчина вважала, що їй дуже пощастило. Сьогодні Олексій збирався заїхати в обід додому, діти були в школі, а значить, перед домробітницею відкривалися великі можливості.
Марина навіть купила пляшку дорогого червоного і фрукти.
Вона вирішила запропонувати господареві зняти стрес після роботи.
Але планам не судилося збутися.
– Хто ти така? – грізно запитала її сувора, стильно одягнена жінка.
– Я Марина! Світлана Василівна попросила мене допомогти по дому. Я й приїхала! – швидко відповіла дівчина, забувши про свої плани.
– То ти домогосподарка чи що? – здивувалася Ольга, – дивно, що вони мені не сказали!
– Світлана Василівна й Олексій просто не хотіли вас турбувати. Вони вважають, що ви б одразу ж примчали додому й забули про роботу!
– Ну так, ну так, – подумала Ольга, – звичайно, примчала б, якби дізналася, що в мене по квартирі ходить юна німфа!
Але вголос вона сказала:
– Ти, Марино, закінчуй справи. Я відпущу тебе сьогодні раніше. Мені з чоловіком треба поговорити!
Коли Олексій приїхав додому на обід, на нього чекала неприємна розмова:
– Льошо, що відбувається? Чому твоя мати присилає до нас у дім якихось юних дівчат? А в холодильнику червоне підготовлено! Ви щось святкувати збиралися?
– Та я не знаю, звідки воно, Оль. Мама просто хотіла мені допомогти. Я втомився готувати і не встигав прибирати. Важко з дітьми! Як ти все встигаєш?
– Мені здається, Льоша, що твоя мама мала зовсім інші плани. Швидше за все, вона вирішила мене замінити цією Мариною.
Коли я прийшла, вона була практично роздягнена. Тільки майка і шорти! Ніколи не бачила, щоб домробітниці ходили в такій формі!
– Та вона не справжня домробітниця! Це дочка якоїсь маминої знайомої. А готує вона смачно. Даремно ти лаєшся.
– Та я й не лаюся, – зауважила Ольга, – але все-таки зі Світланою Василівною поговорю. А то рано чи пізно вона нас розлучить!
Того ж вечора Ольга вирушила в гості до свекрухи. По дорозі вона купила тортик, вирішивши не починати візит зі сварки.
Світлана Василівна відчинила двері й заціпеніла, побачивши перед собою невістку.
За її розрахунками, та ще мала перебувати у відрядженні. Син – нехлюй, навіть не сказав їй про приїзд дружини.
І Маринка промовчала! Один вітер у голові в цієї молоді! Про що тільки вони думають?
А Ольга тим часом зайшла до квартири, сама поставила чайник, нарізала торт і запросила свекруху до столу.
– Світлано Василівно, поясніть, що відбувається? Ви ж не дарма до нас у дім прислали цю Марину, правда? Викладайте, розповідайте правду!
Світлана Василівна зніяковіла, але почала свою розповідь:
– Розумієш, Оль, ти така сувора! До тебе й не підійдеш! Ти повністю підкорила мого сина собі.
Він без тебе й кроку ступити не може! Я ось у нього просила: синку, давай купимо дачу.
Так хочу на свіжому повітрі жити! А він заладив: треба з Олею порадитися, та в Олі спитати!
– Та я ж вам уже сказала, що я думаю з приводу цієї дачі? Навіщо вам ці проблеми? Навіщо витрачати своє здоров’я й убиватися на грядках?
Нудно вам чи зайнятися нічим, їдьте в санаторій! Ми з путівкою допоможемо! Навіщо вам ця дача? Я не розумію!
– Оля, але це моя мрія! Я завжди хотіла вирощувати квіти на клумбах і свої овочі, варити варення з ягід, які сама зібрала.
Розумієш, спочатку я ростила Льошку. Адже я одна його виховала. Яка дача? Грошей вічно не вистачало!
Потім вам з дітьми допомагала. Ти ж відразу на роботу вийшла. Я розумію: кар’єра і все таке. Але зараз і онуки підросли!
Чим я ще можу принести вам користь? Тільки під ногами заважаю! – гірко сказала Світлана Василівна.
– І тому ви вирішили підіслати молоденьку дівчину до мого дому, так? Щоб розлучити нас з Олексієм? – ніяк не розуміла Ольга.
– Та ні, – відмахнулася від невістки свекруха й зробила ковток чаю, – я ж, як думала? Ось Марина мені все розповідатиме, що у вас у домі відбувається.
Я буду в курсі всіх справ. А то ви ж мені нічого й не говорите! А як випаде вдалий момент, я приїду до вас у гості й знову попрошу купити дачу!
– Ви така витівниця, Світлано Василівно! Просто геніальний конспіратор! А ви знаєте, що ваша Марина вже почала обхажувати Льошу?
Я приїхала, вона в шортиках і майці по дому ходить, у холодильнику пляшечка червоного охолоджується! Моє серце відчувало недобре!
Не дарма я зірвалася і приїхала! Ви, мабуть, вирішили своїх онуків без батька залишити? Невже я вам так не подобаюся?
– Та що ти, Олечко! Ти чудова господиня, на роботі тебе поважають, мати – хороша. Тільки ти надто сувора. Непоступлива.
І Олексія під себе підкорила! Раніше він мене поважав, слухав, а тепер ти йому мене замінила!
– Так, Світлано Василівно, тут нам з вами треба розібратися. Одне скажу. Грошей на дачу я вам не дала не через жадібність. Пожаліла вас.
Адже я з села. Я, знаєте, скільки картоплі викопала та бур’янів вирвала? Ворогу не побажаю! А ви жінка у віці, вам треба думати про здоров’я!
Тут у двері подзвонили. Виявилося, Олексій вирішив теж відвідати матір.
Крім того, він хвилювався, що Ольга без нього скаже щось грубе. Але подальші події почали розвиватися так, як він навіть не припускав.
Мати, побачивши сина, дала йому по потилиці і просичала:
– Ти до Маринкою чи що замислив залицятися, га? Я не зважатиму, що тобі 40 добігає. Швидко розуму навчу!
– Та ти що, мамо! Яка Маринка? Я на неї й не дивився! Найголовніше, вона їжу готувала і дітям одяг прасувала. Я не люблю стояти з праскою!
– Так мене б покликав! – гнівно говорила мати.
– Мамо, ти сама прислала цю Марину! Пам’ятаєш? Я тут ні до чого!
Світлана Василівна замовкла. Їй стало соромно. Невістка тільки хитала головою.
А потім Оля сказала:
– Ось що, Льоша! Ми з тобою відкладали на нову машину. Але у нас ще стара їздить. Обійдемося якось! Давай, підшукаємо твоїй мамі ділянку.
Нехай собі возиться з грядками. Так від неї менше зла! А то вона ще кого-небудь у наш дім пришле!
А Світлана Василівна не вірила своєму щастю. Невже її прохання виконають?
Вона буде все літо проводити на дачі й займатися клумбами та грядками!
Яка в неї все-таки мудра невістка! А вона ледь її через власну дурість не втратила!
