— Ксенія Вікторівна, ви не бачили червону папку з документами? Я залишав її на журнальному столику, — Мирон був не на жарт стурбований втратою.
Він встиг обшукати всю квартиру, але папку так і не знайшов.
— Ага, лежала тут якась папка. Вся обдерта, місцями порвана, ну я її і викинула.
Чоловік аж холодним потом покрився. У цій непоказній папці лежав звіт, який він готував майже два тижні. Завтрашній ранок був крайнім терміном, коли його ще можна було здати.
Звичайно, можна було б заново все роздрукувати, але що робити з підписами? Де він зараз, о дев’ятій годині вечора, їх візьме?
— Та у мене просто слів немає! — прошипів від злості Мирон. — Та як у вас рука піднялася, а? Обдерта…
Та вона майже нова була. Кілька подряпин! Ви розумієте, що я можу просто роботи тепер позбутися?
— Не треба розкидати свої речі, — невдоволено пирхнула жінка, відставляючи вбік чашку з чаєм. — Теж мені розумник знайшовся!
Якщо тобі була так важлива ця папка, треба було її прибрати до себе в кімнату, а не кидати де попало!
— А я й не кидав, вона спокійно лежала на столику!
Мирон повільно закипав. Це був далеко не перший випадок, коли його дорога теща викидала речі, що їй не належали. Ось тільки сьогоднішній випадок перейшов усі межі.
— Це моя квартира, я тут господиня, і тільки я вирішую, що і де має лежати! Тебе щось не влаштовує? Я тебе не тримаю.
Чоловік повільно порахував до десяти, намагаючись заспокоїтися. Та тільки цього разу перевірений спосіб не допомагав.
Вона тут господиня… Так, це правда. Квартира належить Ксенії Вікторівні.
Ось тільки вона сама наполягла на тому, щоб молода сім’я пожила разом з нею. Ну навіщо витрачати гроші на оренду, коли у неї стільки місця!
У свій час Мирона це цілком влаштовувало. Він впевнено просувався по кар’єрних сходах, постійно пропадаючи на роботі.
А Настя в цей час чекала дитину і це очікування протікало дуже важко.
Дружині потрібна була допомога, іноді вона елементарно не могла встати з ліжка, що тут говорити про приготування їжі або прибирання?
А теща… Теща запропонувала допомогу, яку вони із задоволенням прийняли.
Через рік Мирон вперше заговорив про переїзд. Нехай це буде орендована квартира, зате своя. Зі своїми правилами, зі своїм розпорядком.
Настя висловилася різко проти. Вона вже звикла, що є хтось, хто із задоволенням виконає за неї всю роботу по дому, ще й за дитиною догляне, поки вона відпочиває.
Переїжджати у власне житло і бути повноцінною господинею вона бажанням не горіла.
Чоловікові довелося змиритися. Однак це було тимчасове відступлення, вічно жити з тещею він не погоджувався.
Тому по-тихому вкладав гроші в будівництво власного будинку.
Дружина про його плани нічого не знала, і він прекрасно розумів, що Настя почне відчайдушно чинити опір і знаходити нові й нові відмовки, аби тільки не переїжджати.
Чи то зараз її розпорядок дня більше нагадує життя багатої спадкоємиці – зранку вона прогуляється по магазинах, вдень сходить до салону краси, а ввечері пару годин пограється із сином.
А що чекає на неї після переїзду? Прибирання, готування, постійний нагляд за дитиною… На магазини і походи до подружок часу не залишиться.
Про це і розмірковував Мирон, накидаючи куртку і спускаючись у двір до баків зі сміттям, яке, як він точно знав, сьогодні ще не вивозили.
Чоловік відчайдушно сподівався, що папка буде там, ціла і неушкоджена. Так, йому доведеться трохи покопатися, але надія ще є. Мішок явно зверху, тому що його викинули максимум годину тому.
Удача посміхнулася Мирону. Папка знайшлася, з документами був повний порядок, папери навіть не пом’ялися.
З полегшенням видихнувши, чоловік повернувся в квартиру, кинувши на тещу презирливий погляд.
Він попрямував прямо в спальню до дружини, сьогодні на них чекала дуже серйозна розмова.
— Я хочу, щоб до завтрашнього вечора всі наші речі були зібрані. Ми переїжджаємо, — коротко вимовив Мирон, буквально падаючи в крісло. — Мені страшенно набридло вислуховувати нотації твоєї матері!
Чому я, дорослий чоловік, повинен слухати безглузду, нестерпну тітку, яка намагається самоствердитися за мій рахунок?
— Тобто, переїжджаємо? Куди? — злякалася Настя. — Чим тобі тут не подобається? Ти живеш на всьому готовому! І взагалі, не смій ображати мою маму! Вона так багато для нас робить!
— Я все сказав. Я погодився тут жити тільки тому, що тобі потрібна була допомога, а зараз ти цілком оговталася і зможеш стати господинею у своєму домі.
— Мама допомагає мені з Юрочкою! Він досить неспокійний малюк, ти ж знаєш.
— Допомагає тобі? — чоловік здивовано вигнув брову. — А хіба не вона повністю займається вихованням нашої дитини?
До всього іншого, вона налаштовує сина проти мене. Скільки разів я чула, як вона йому каже, що тато поганий?
— Юрі навіть року немає, що він взагалі може зрозуміти? — закотила очі Настя. — Ти перебільшуєш.
– Швидше применьшую! Юра тебе скоро впізнавати перестане. Ти вважаєш, що година перед сном – це достатньо?
Так Ксенія Вікторівна мені із сином нормально пограти навіть не дає. Постійно забирає його то переодягати, то купати, то їсти.
– Ніби ти так гориш брати участь у його вихованні! Ти йдеш, він ще спить. Приходиш, він уже спить.
— З наступного місяця все зміниться. Мені запропонували нову посаду з чітким і зручним графіком. Ніяких понаднормових.
Мирон вперше заговорив з дружиною про своє підвищення.
— Ось тільки працювати тепер я буду в іншому офісі і добиратися до нього звідси буде не просто.
— Це не привід переїжджати. У тебе є машина! Ну куди ти зібрався їхати? На орендоване житло?
— З чого б це? У нас тепер є свій будинок.
— Я-який будинок? — Настя аж заїкатися від несподіванки почала.
— Великий, красивий, в екологічно чистому місці. Будівництво завершилося буквально пару тижнів тому. А останні меблі я купив вчора. Так що тепер у нас є своє житло.
— Я не хочу в приватний будинок! Я… Я нікуди не поїду.
— Або так, або я подаю на розлучення.
— А я не дам тобі розлучення, я маю право! Нагадую, Юрі ще немає року! — дівчина навіть телефон відклала, що для неї було вкрай дивно. Зазвичай вона його з рук не випускала.
— Ну, не давай, — погодився чоловік. — Але жити в одному будинку з твоєю матір’ю я більше не збираюся. Я поїду в свій будинок і буду там повноцінним господарем.
Буду їсти, що хочу, дивитися, що хочу. Залишати свої речі там, де я хочу, не боячись, що вони опиняться в смітнику. А ти подумай добре, на що ти будеш жити?
Твоя мати отримує копійчану пенсію. Я буду платити аліменти, так. Ось тільки сума буде набагато меншою, ніж ти звикла. Думай, моя дорога.
Настя все-таки змирилася з рішенням чоловіка, і сім’я переїхала. Ось тільки надовго її не вистачило.
Прибирання, готування, двадцять чотири години на добу з дитиною. Які тут прогулянки та салони краси?
Виспатися б. Мирон, звичайно, допомагав, але вільного часу все одно було дуже мало.
Буквально через місяць дівчина втекла назад до матері, забравши із собою сина.
Будучи вкрай ображеною на чоловіка, Настя вирішила, так би мовити, помститися. Вона подала на розлучення і на поділ спільно нажитого майна.
Вона була впевнена, що суд стане на її бік і половина будинку опиниться в її повній владі.
І ось тоді вона розвернеться! Настя візьме і продасть цю половину якійсь багатодітній сімейці за невелику вартість.
Дівчина знала, що спочатку вона повинна буде запропонувати чоловікові викупити її половину. Ось тільки у нього таких грошей не було, він будь-яку вільну копійку вкладав у будівництво будинку.
Розрахунок був простий – жити в одному приміщенні з купою незнайомих йому людей, чоловік не зможе.
І рано чи пізно, але він повернеться до неї, в квартиру її матері. А вони ще подумають, пускати його чи ні!
Яке ж розчарування відчула Настя, дізнавшись, що будинок, виявляється, записаний на батьків чоловіка!
Виходить, вона ніякого відношення до нього не має! Звісно, не може претендувати ні на що.
Все, що вона отримала – це аліменти на себе і на дитину. А сума, як і казав Мирон, і справді була не така вже й велика.
Мама дівчини теж була незадоволена. Мало того, що зникло джерело халявних грошей, так ще й кричати ні на кого стало. На кому вона тепер зриватиме свій поганий настрій?
Дочка відразу в сльози, і це після пари досить нешкідливих фраз, а онук ще занадто маленький.
Через пів року Мирон запропонував Насті знову зійтися, хоча б заради сина. Дівчина миттєво вхопилася за цю пропозицію! Вона різко перетворилася на ідеальну господиню і матір.
А з часом їй це дуже навіть сподобалося, і вона більше не згадувала безтурботні дні, проведені під материнським крилом…
