— Іди прогуляйся, подихай! Може, прийдеш до тями! — злісно кинув чоловік.
Вона і пішла. Довго бродила вулицями, з відчаєм думала, що всі її наполеонівські плани знову летять до біса.
І розлучитися з чоловіком вона не може — хто буде оплачувати все? Та й хлопчикові потрібен батько…
… Ох, як заздрила маленька Інна своїй сусідці Соні, яка займалася в танцювальній студії!
Вона пів життя б, напевно, за таку можливість віддала — так хотіла танцювати!
Але, на жаль, у них з матір’ю, Вірою Іванівною, не було зайвої копійки.
— Ти чого це надумала? — здивувалася мати, коли одного разу Інна все-таки зважилася попросити про заняття в танцювальній студії. — Вчися і мені допомагай — ось і всі твої турботи. Отримаєш нормальну професію і будеш жити по-людськи.
Інна мусила змиритися — вона розуміла, що і самі заняття коштують грошей, і костюми, і взуття, і участь у конкурсах теж не завжди безкоштовна.
Так, вона займалася в шкільній студії і досягала успіхів, але все це було не те, несерйозно.
Так і відсунула вона свою мрію на задвірки, вивчилася на бухгалтера, влаштувалася на роботу і стала мріяти тепер про те, що її дочка, яка у неї обов’язково народиться коли-небудь, стане відомою танцівницею.
А вже вона, Інна, зробить для цього все можливе і неможливе.
Інна і заміж за Сергія погодилася вийти, оскільки він був не тільки зовні привабливим і струнким, але і пластичним, як їй здалося.
До того ж наречений у свої 30 років працював на хорошій посаді в енергетичній компанії і міг повністю забезпечувати сім’ю.
Адже Інна буде займатися виключно кар’єрою дочки — на свою кар’єру їй все одно.
У Сергія були й інші переваги: він був дуже добрим, зі спокійним характером, мав двокімнатну квартиру і маму, яка невістку відразу полюбила.
Ідеальний чоловік! Все за планом.
Несподіванка ледь не сталася, коли Інна замість дочки народила сина. Але і тут вона швидко зорієнтувалася: так ще краще, всім відомо, що хлопчиків у танцювальних парах цінують більше!
— Які танці? — здивувався Сергій. — Він — чоловік! З футболом там або хокеєм я згоден, а…
— Нічого подібного! Арсеній буде займатися танцями! — відрізала Інна.
— Ти що, синку, хочеш, щоб Сеня отримав травму на цьому вашому футболі? — підтримала її свекруха.
Проти натиску двох жінок Сергій, звичайно, встояти не зміг. Та й взагалі не надто вони звертали увагу на його думку з цього приводу.
Інна ледь дочекалася, коли Сені виповниться чотири роки (раніше в студію в їхньому місті віддати його було не можна) і з ентузіазмом стала возити дитину на заняття.
Пізніше до цих уроків додався басейн (допомагає розвивати пластичність і водночас розслабляє м’язи) та уроки англійської (хлопчик буде їздити за кордон, він повинен знати мову).
Свекруха, Олена Аркадіївна, невістку у всьому підтримувала, допомагала з онуком і дуже раділа його успіхам.
Завдяки цьому Інна могла ще й підробляти віддалено. Думки Арсенія та Сергія жінок не цікавили.
Спочатку син і сам охоче ходив на всі заняття, але до восьми років став чинити опір.
— Мамо, я втомився… Можна, я краще з Дімкою на вулиці погуляю? — нив майбутній чемпіон зі спортивних танців.
— Краще книжку почитай або он виступи суперників подивися, — суворо відповідала Інна.
Частіше, правда, вона обходилася ласкавими вмовляннями, нагадуючи синові про виграні конкурси та нагороди. Але з часом це ставало все складніше.
— Та відчепися вже від дитини! — якось не витримав чоловік. — Ніякого дитинства у нього немає! Нехай з хлопцями з м’ячем побігає хоч!
— Так, звичайно! Я не дозволю, щоб мій син «проганяв» своє блискуче майбутнє, — відрізала Інна.
З тих пір ще й подружжя почало між собою сваритися. Не допомагало навіть втручання Олени Аркадіївни, яка намагалася переконати онука і сина, що все робиться тільки заради дитини.
Одного разу скандал вийшов особливо бурхливим…
Арсеній категорично відмовився йти на чергове заняття, і батько став на його бік, а коли Інна в розпачі схопила сина за руку і потягнула до дверей, Сергій штовхнув її і звільнив хлопчика.
— Зовсім здуріла! Іди прогуляйся, подихай! Може, прийдеш до тями! — злісно кинув чоловік.
Вона і пішла. Довго блукала вулицями, з відчаєм думала, що всі її наполеонівські плани знову летять до біса.
І розлучитися з чоловіком вона не може — хто буде оплачувати все? Та й хлопчикові потрібен батько…
Задумавшись, вона не відразу зрозуміла, що цей високий, у стильному пальто чоловік, виглядаючи з вікна блискучої іномарки, звертається саме до неї.
— … Я питаю, не знаєте, де тут будинок 28? — посміхнувшись, повторив він.
Інна озирнулася навколо і впевнено показала напрямок, заодно зазначивши про себе, що пішла аж у сусідній район.
— Дякую! — подякував незнайомець. — Слухайте, ви зовсім замерзли, я ж бачу. Давайте я вас підвезу куди потрібно. Не бійтеся — я не маніяк, — і знову широко посміхнувся.
Вона дійсно замерзла, а чоловік виглядав надійно, а тому Інна рішуче залізла в теплий салон автомобіля.
По дорозі водій весело базікав, розповівши, що його звати Олексій, він не одружений, не мав дітей, не притягувався до відповідальності і так далі.
Інна спочатку слухала його навпіл, але потім новий знайомий зупинився біля кафе і приніс їм обом каву: «Вам точно потрібно зігрітися до кінця».
Її так зворушила ця турбота, що вона скупо розповіла і про себе.
Олексія наявність у неї чоловіка анітрохи не збентежила.
Номер телефону Інна йому не дала, але наступного дня він підкараулив її у дворі і запропонував підвезти разом з Арсенієм, який з трудом, але погодився повернутися до занять.
— Мамо, а це хто? — з підозрою запитав син.
— Це просто знайомий, — швидко відповіла вона і повернулася до Олексія: — Дякую, ми на своїй машині поїдемо.
Але він не здався, кілька разів Інна помічала його машину, коли вирушала в магазин або за сином в басейн.
А одного разу Олексій все-таки підійшов до неї і буквально всунув візитку зі своїм номером телефону.
Того ж вечора Сергій спровокував новий скандал, заявивши, що Арсеній не буде ходити ні на які танці.
— А якщо тобі щось не подобається — можеш забиратися з моєї квартири! — видав він.
Вона розлютилася не на жарт і вискочила за двері з твердим наміром розлучитися з цим чоловіком. Тільки на вулиці зрозуміла, що йти їй нікуди.
Мати давно переїхала в село, а свекруху турбувати явно не варто було. Подруг справжніх у неї і не було ніколи…
І тут Інна згадала про Олексія. Що ж, він же намагався запросити її на побачення? Ось воно і буде!
Олексій відповів після першого гудка, приїхав через 15 хвилин і відвіз до себе додому.
Він був дуже ввічливий, турботливий і добрий, змусивши Інну згадати про те, що вона дуже приваблива і бажана жінка…
Вранці їй було соромно, але зовсім трохи. Це була така маленька помста чоловікові, про яку він ніколи не дізнається…
Але Сергій дізнався. Та не просто дізнався, а кинув їй в обличчя фотографії, на яких вона цілувалася з Олексієм біля під’їзду (на прощання). Крім того, чоловік заявив, що у нього є більш цікаві знімки.
— І якщо ти не хочеш, щоб я зганьбив тебе на весь світ, то подаєш на розлучення і залишаєш сина мені, — дивлячись їй прямо в очі, уклав Сергій.
— Звідки це в тебе? Як? Ти здурів, чи що?! Я свого сина нікому не віддам!
— Значить, хочеш червоніти в суді? Мені доведеться там розповісти про твою б… безпутну поведінку всім. На чий бік стане суд, як ти думаєш?
— Нічого! Я переживу! І навряд чи це вагомий аргумент…
— Так? А як буде Арсенію, коли всі про тебе таке дізнаються?..
— Ти! — Інна кинулася до чоловіка з наміром дати ляпаса, але він легко перехопив її руку: «Не смій!»
Цього разу вона залишилася ночувати вдома. Випила снодійне і о дев’ятій вечора заснула як убита, але всього на кілька годин.
Прокинулася серед ночі і почула голос чоловіка на кухні.
— Та все нормально. Зараз вона виспиться, подумає і на все погодиться, — комусь, мабуть, по телефону говорив чоловік. — Та я не маю претензій, Льоха, ти зробив все, що міг. Не твоя вина, що швидко не вийшло.
— З яким це Льохою ти розмовляєш? — вкрадливо поцікавилася Інна, заходячи на кухню.
— Я тобі передзвоню, — кинув чоловік у трубку і відклав телефон. — Чого не спиться?
— Так ти домовився з Олексієм, і ви мене підставили?
— Дивись, яка кмітлива, — хмикнув Сергій. — Тільки в ліжко до нього ти сама стрибнула…
— А ти просто розлучитися зі мною не міг?
— Ні. Мені потрібно, щоб Арсеній залишився зі мною. Ще є шанс зробити з нього чоловіка, а не якогось там… танцюриста!
Ти хоч раз взагалі подумала, що йому потрібно? Запитала його думку?
— Він ще нічого не розуміє в житті…
— Звичайно! Зате ти все розумієш! Май на увазі — Льоха нікому не зізнається.
Не сподівайся щось довести в суді. А краще сама погодься, що Арсеній буде жити зі мною.
Інна мовчала.
— І так, я особисто з Арсенієм порадився, і він обома руками за проживання зі мною, — добив її чоловік.
Вона добровільно погодилася і на розлучення, і на проживання сина з батьком, сподіваючись, що Арсеній з часом передумає.
А поки Інна живе одна на орендованій квартирі. До Олексія вона переїжджати, щвичайно, відмовилася.
Хоч він і попросив вибачення та зізнався в коханні, Інна йому не повірила.
