— Тань, а можна зробити так, щоб твоя сестра взагалі до нас в гості більше не приходила? — звернувся Олег з проханням до дружини. — Я не хочу її бачити. Ну не перетравлюю я її з недавнього часу! Причину, Тань, назвати не можу — не хочу тебе засмучувати. Просто повір мені на слово: твоїй сестрі не місце в нашому домі. І племінники тут ні до чого!
Тетяна недавно помітила, що її чоловік, Олег, якось насторожено став ставитися до своєї своячки.
Подружжя було одружене майже одинадцять років, і завжди у Олега та Лариси були прекрасні стосунки. Принаймні, Тетяні завжди так здавалося.
Коли її чоловік з її сестрою зустрічалися, завжди привітно віталися, жартували, знаходили спільні теми для розмови і при Тетяні жодного разу не сварилися.
Жінка гадала, яка кішка пробігла між її чоловіком і її старшою сестрою? Можливо, розлад стався через недавнє прохання Тані?
Ларисі влаштуватися в житті не вдалося. Вона з дитинства була якоюсь незібраною і непосидючою.
Вчилася погано, вступити до інституту на бюджет не змогла, а її батьки не мали можливості оплачувати навчання дочки.
У вісімнадцять років Лариса влаштувалася на роботу, а в двадцять — вийшла заміж. У шлюбі в неї з’явилося троє дітей.
П’ять років тому чоловік Лариси пішов із сім’ї, Тетяна подробиць не знала, але, здається, чоловік втомився від постійного безладу і в квартирі, і в стосунках.
Батьки жінок на момент розлучення Лариси були на пенсії, допомагати старшій дочці та онукам у них можливості не було.
Таня теж не могла взяти на утримання сестру з племінниками. Вона вже багато років лікувалася по різних клініках, тому вільних грошей не було.
Їй ще передував довгий шлях: одна закордонна клініка гарантувала Тетяні вирішити її проблему, але лікування там коштувало дуже дорого, тому подружжя відкладало кожну вільну копійчину на здійснення своєї мрії (мати дитину).
До розлучення Лариса була нічим не примітною, звичайною жінкою, у неї з усіма були прекрасні стосунки.
Після розлучення щось у ній зламалося. Її почали дратувати всі заміжні подруги і родички.
— Ну що в мені не так? — скаржилася Лариса молодшій сестрі. — Ну чого йому не вистачало? Ситий, чистий, обласканий, а ні, все одно незадоволений! На дітей йому плювати, надсилає щомісяця копійки, яких навіть на утримання однієї дитини не вистачає, а у мене їх троє!
Тетяна, як могла, намагалася втішити старшу сестру:
— Та годі тобі, Ларисо, чого ти засмучуєшся? Твій чоловік і так ніколи особливих надій не давав. Працював тільки під примусом, більшу частину вільного часу проводив з друзями. За великим рахунком, ти нічого не втратила.
— Розумієш, Таня, — продовжувала плакати Лариса, — він мене перед друзями і родичами якоюсь бруднулею виставив! Він наговорив три кошики, збрехав, що я нібито нічого вдома не роблю, цілий день лежу перед телевізором. Але це ж неправда!
Вона трохи схлипувала про розмові.
— Дітей я в школу збираю, зустрічаю, обідом годую, уроки в них перевіряю. Ну що ще треба?
Тетяна тактовно мовчала. Скільки разів вона не приходила до Лариси в гості, її практично завжди в квартирі зустрічав безлад.
Чим би не займалася старша сестра, але щоденним прибиранням вона себе не обтяжувала.
Лариса два роки нарікала на колишнього чоловіка, а потім раптом заспокоїлася.
Тетяні вона якось похвалилася:
— У мене, Танюш, з’явився чоловік! Хороший такий. Я від нього нічого не приховувала, відразу розповіла про розлучення і про дітей. Ти уявляєш, він не проти з ними познайомитися! Дуже сподіваюся, що у нас щось вийде.
З «хорошим» чоловіком Лариса зустрічалася три місяці, потім він її кинув.
Ще через півроку жінка закрутила роман з колегою, але і той до логічного кінця, до весілля, не дійшов.
Мабуть, все-таки щось в Ларисі відлякувало потенційних женихів.
У Тані були свої проблеми, вона особливо в чужі любовні терни не лізла.
Якщо Лариса приходила з черговою скаргою, то терпляче її вислуховувала, кивала в такт її словам, ну нічого особливо не радила — не хотіла потім, якщо щось трапиться, залишитися винною.
Відкладати гроші на лікування в закордонній клініці вдавалося погано. Як на зло, практично кожен місяць траплялася напасть, що вимагала фінансових вливань.
Тетяна за останній рік втратила спокій. Вона розуміла, що, швидше за все, стати матір’ю природним шляхом їй все-таки не вдасться.
Впадати в депресію Тетяна собі не дозволяла, погані думки від себе гнала. З чоловіком стосунки почали псуватися.
Олег відсутність дітей переживав не так гостро, як Таня. Чоловікові здавалося, що дружина занадто вже вбивається:
— Тань, — сказав якось Олег, повертаючись з роботи і заставши дружину в сльозах, — ну що знову? Скажи мені, що знову сталося?
— Олеже, сума на банківському рахунку збільшується дуже повільно! Я вже й підробіток взяла, і від улюбленого хобі відмовилася, на продуктах почала економити, а толку немає! Я не справляюся, розумієш?
— Тань, нам з тобою по тридцять п’ять років, — намагався заспокоїти дружину Олег, — у нас ще є час. Куди ти поспішаєш? Зараз батьками стають і в сорок п’ять, і навіть в п’ятдесят! Зберемо гроші, ти пройдеш лікування і все у нас з тобою буде добре!
— Не буде, — ридала Тетяна, — тому що грошей ми не зберемо! Я вже думаю, а може, ну її, цю закордонну клініку? Давай я поговорю з Ларисою, нехай вона для нас виносить дитину? А що, мені здається, що ідея непогана! Візьмуть біоматеріал, підсадять їй і вона, як сурогатна мати, подарує нам щастя. Мені здається, вона погодиться. Гроші ж не зайві.
— Не треба, — вперше почувши цю пропозицію, одразу відхрестився Олег, — вже краще найняти сторонню жінку, ніж Лариску! Тань, звідки ти знаєш, як доля повернеться? А раптом Лариса почне нас шантажувати? Гроші вимагати або, ще гірше, дитину? Навіщо це потрібно? Давай просто трохи почекаємо, адже ще є час!
Ідея, яка несподівано спала на думку Тетяні, з кожним днем набувала чітких обрисів.
Для жінки план найняти рідну старшу сестру як сурогатну матір не здавався таким вже й дивним.
У Лариси, судячи з наявності трьох дітей, з репродуктивною системою все в порядку, вона цілком здатна подарувати їм щастя.
Таня в Олега вчепилася мертвою хваткою. Вона вирішила будь-що вибити з нього згоду.
Чоловік навідріз відмовлявся, і Таня це насторожувало. Вона запитувала у чоловіка:
— Олеже, а що сталося? Чому ти проти?
— Таня, давай про це не будемо. Сама по собі ідея мені не подобається. Не хочу я виховувати дитину, народжену Ларискою! Не терплю її!
— Олежику, кажи, що сталося? Чому ти так реагуєш? Ви ж нормально спілкувалися!
Олег боявся сказати дружині правду. Чоловік уже знав, на що здатна Лариса, і боявся, що Таня після його одкровень просто подасть на розлучення…
Коли Лариса вперше погладила Олега по спині, він не надав цьому ніякого значення, жест, як елемент флірту, не сприйняв.
Потім чоловік почав помічати, що Лариса все частіше і частіше намагається залишитися з ним наодинці під будь-яким приводом.
Олег насторожився: щось тут не так. Вони з Ларисою знайомі вже багато років, і раніше вона ніколи не дозволяла собі так поводитися.
Лариса якось ввечері зателефонувала зятю і кокетливо запитала:
— Що робиш?
— Дивлюся телевізор, — відповів Олег, — чекаю Таню. Вона знову сьогодні на роботі затримується. Зовсім себе не шкодує, додому пізно приходить, все намагається всі гроші світу заробити!
— Так, мені її так шкода, — простягнула Лариса, — а ти не міг би приїхати за мною і додому відвезти? Я гаманець з собою не взяла, а дівчата на день народження покликали. Навіть таксі тепер не викликати.
Олег у проханні нічого поганого не побачив — з усіма ж таке буває:
— Добре, хвилин через двадцять буду.
— Чудово, я на тебе чекаю!
Лариса вилетіла з кафе і, побачивши машину зятя, побігла до неї.
Плюхнувшись на пасажирське сидіння, своячениця поправила коротку спідницю і попросила:
— Довези мене, Олеже, з вітерцем!
Олег, мигцем глянувши на веселеньку родичку, мовчки завів машину і повіз Ларису додому.
По дорозі у них і відбулася розмова, яка змусила Олега уникати товариства старшої сестри дружини.
— А що, у вас так з дитинкою і не виходить?
— Поки що ні. Гроші відкладаємо, Таня буде лікуватися. Повільно справа поки йде.
— Слухай, Олеже, — долоня Лариси накрила руку зятя, — а може, ну її, цю Таньку? Я тобі не одного, а двох, або навіть трьох народити ще зможу! Ти давно мені подобаєшся, я втомилася свої справжні почуття приховувати! Ну навіщо вона тобі, пустушка? Яке майбутнє тебе з нею чекає? Олеже, будь зі мною!
Олег тоді ледве відбився від Лариси, з величезним трудом йому вдалося позбутися нахабної своячки.
З тих пір чоловік взагалі намагався ніде не перетинатися з сестрою дружини, щоб, не дай Бог, та не випалила чогось зайвого.
Характер Тані чоловік прекрасно знав.
Вона розбиратися не буде. Якщо спливе правда, то може подати на розлучення і піти.
Тетяна брала чоловіка виснаженням — щовечора заводила розмову про Ларису.
— Ну щось же між вами сталося! Олег, скажи мені правду. Що сталося? Я не можу жити в невіданні!
Олег через певний час не витримав і вивалив дружині всю правду.
— Твоя Лариска мене спокушає! Я вже втомився, Таню. Вона постійно дзвонить зі своїми дурними проханнями, коли приходить в гості, залишає мені записочки із зізнаннями.
Останню я знайшов у своїй шухляді з нижньою білизною. Вона мені відкрито пропонує тебе кинути і зійтися з нею!
Він трохи помовчав, щоб дати дружині все сприйняти. Потім продовжив:
— Ти знаєш, як тебе називає рідна сестра? “Пустушка”! І знаєш, чим вона мене привабити намагається? Каже, що “подарує мені дітей, раз ти цього не можеш”. Будь ласка, Тань, я тебе дуже прошу, не згадуй при мені імені своєї огидної сестри – за кілька місяців я від неї смертельно втомився.
Розборки тривали довго…
Лариса спочатку заперечувала свою провину, а потім все ж зізналася:
— Ну так, була справа. А що, хіба я не права? Навіщо тобі Олег, Танька? Ти – майже самотня і бездітна, без чоловіка і одна прожити можеш, адже заробляєш непогано, тобі на все вистачить. Олег – непоганий чоловік, він для сім’ї народжений, якої ти йому дати не можеш! Мені здається, що ваше розлучення – найоптимальніший у нашій ситуації варіант!..
Тетяна обірвала всі контакти з сестрою, літнім батькам сказала правду, нічого приховувати не стала.
Тетяна і Олег все ж прийняли рішення звернутися до медичного центру і укласти договір з сурогатною матір’ю. Зрештою, яка різниця, хто народив дитину? Головне, що не Лариска.
