— Таня, моя мама скоро приїде, а у тебе нічого не готово! — кричав Сергій на свою дружину. — Сергію, я тільки з роботи прийшла. Трохи затрималася, — виправдовувалася Тетяна. — Що за дурні відмовки? Справжня господиня повинна встигати все! Треба було взагалі сьогодні відгул взяти! — У мене новий проект, мені треба його закінчити. Який відгул, Сергію? Мені зарплату не за відгули платять. — Значить, ти мою матір на свою роботу проміняла? Вона їде з іншого міста, а вдома нічогісінько не зроблене! Ти хоч у магазин зайшла?

— Таня, моя мама скоро приїде, а у тебе нічого не готово! — кричав Сергій на свою дружину.

— Сергію, я тільки з роботи прийшла. Трохи затрималася, — виправдовувалася Тетяна.

— Що за дурні відмовки? Справжня господиня повинна встигати все! Треба було взагалі сьогодні відгул взяти!

— У мене новий проект, мені треба його закінчити. Який відгул, Сергію? Мені зарплату не за відгули платять.

— Значить, ти мою матір на свою роботу проміняла? Вона їде з іншого міста, а вдома нічогісінько не зроблене! Ти хоч у магазин зайшла?

— Ні, я відразу додому…

— Так я і знав!

— …але по дорозі замовила доставку, — договорила Тетяна.

— Знову привезуть гнилі помідори? Або кисле молоко? Таня, продукти треба вибирати самій! — злився Сергій.

У двері подзвонили і перервали його тираду. Приїхав кур’єр з магазину.

Тетяна розібрала продукти, всі вони були хорошої якості, і взялася за приготування вечері.

— Сергію, допоможеш мені? Хоч вдома пропилосось, посуд за собою помий, — попросила вона.

— Мені ніколи, я поїхав на вокзал, маму зустрічати, — відмовився чоловік.

— Але ж вона тільки через дві години приїде?

— Ну і що, почекаю. А раптом в місті затори, не встигну? Їй одній там на вокзалі сидіти?

— Добре, їдь, — зітхнула Тетяна.

Чоловік поїхав, а вона взялася за справи: поставила курку в духовку, зробила салат, навела порядок у квартирі. І до приїзду свекрухи все встигла.

****

— Таня, ми приїхали! — пролунав у коридорі голос її чоловіка.

Дружина вийшла зустрічати.

— Добрий день, Тамаро Михайлівно, як доїхали?

— Жахливо! — відрізала свекруха без привітання. — У поїзді душно, по вагону бігали діти, шуміли. Голова розколюється. Ось, сумки візьми.

Тетяна допомогла з речами і запросила до столу.

— Ні, я на ніч їсти не буду, піду відразу відпочивати, — відмовилася свекруха. — Ти де мені постелила?

— У вітальні, зараз принесу ковдру, — відповіла Тетяна.

— Ні, у вітальні я спати не хочу. Піду у вашу кімнату, там ліжко зручніше, застели мені чисті простирадла! — наказала Тамара Михайлівна і зробила владний жест.

— Але… — хотіла заперечити Тетяна.

— Ніяких «але»! Ти чула, що мама сказала? — перебив Сергій.

— А як же ми…

— Поспимо у вітальні, нічого не трапиться. Мамі потрібно виспатися після важкої дороги.

Тетяні довелося погодитися, сперечатися з чоловіком і його матір’ю зовсім не хотілося.

****

Наступного ранку Тамара Михайлівна встала раніше за всіх. Коли Тетяна прокинулася, Сергій уже пішов на роботу.

— Як ти довго спиш, Таня, — цокала язиком свекруха. — Твій чоловік уже давно пішов, ти йому навіть сніданок не приготувала.

— Сергій на роботу о восьмій йде, а я о десятій. Ми завжди в різний час встаємо. А вранці він не їсть — перекушує потім в їдальні на роботі.

— Не їсть, бо ти не готуєш!

— Ні, він просто не хоче. Думаєте, я не пропонувала?

— Погано пропонувала, значить! У мого Сергійка завжди був хороший апетит!

Тетяна зітхнула, терпіти свекруху було важко. Вона поставила варитися каву і відкрила вікно, провітрити.

— Ти що? — закудкудакала Тамара Михайлівна. — Мене ж продує! Закрий негайно ж!

— Так йдіть у кімнату тоді! — не витримала Тетяна.

— Ти мені не зухвалюй! Це квартира мого сина і я буду сидіти там, де захочу.

— Я тут теж живу.

— На пташиних правах!

Квартиру, в якій жило подружжя, Сергій купив ще до шлюбу. І житловою площею свекруха часто дорікала Тетяні, адже у тієї ніякого приданого не було.

— Я сьогодні хочу пройтись по магазинах, покажеш мені тут що і де купити. А то побудували у вас торгових центрів, заплутатися можна, — незворушно продовжила Тамара Михайлівна.

— Я з роботи сьогодні повернуся пізно, попросіть Сергія вам допомогти.

— У сенсі з роботи? Сергій сказав, що ти взяла відпустку на мій приїзд? — обурилася свекруха.

— Відпустку? — здивувалася Тетяна. — Та хто мені її зараз дасть? У мене проект горить.

— Недарма син сказав, що ти в кар’єру вдарилася! І сім’ю на роботу проміняла!

— Тамара Михайлівна, нікого я ні на що не міняла!

— Воно й видно! Ми з Сергієм вже домовилися, що ти мені в усьому допоможеш, місто покажеш, зводиш куди-небудь. Мені що, весь тиждень вдома одній сидіти?!

— А чому ви мене не запитали — чи буде у мене можливість з вами гуляти?

— Ось яка! Я приїжджаю раз на пів року, а отже ти зобов’язана знайти час!

— Тамара Михайлівна, вибачте, але я не ваша дочка. У вас є син, ось нехай він вас і розважає, — відповіла Тетяна і вийшла з кухні.

Каву вона так і не випила, швидко зібралася і поїхала на роботу.

***

— Сергію, Сергію! — зателефонувала Тамара Михайлівна синові, як тільки Тетяна пішла з дому. — Твоя дружина… вона…

Далі в трубці почулися гіркі схлипування.

— Мамо, що сталося? — занепокоївся Сергій.

— Твоя дружина сказала, що я їй ніхто! І допомагати мені ні в чому не буде! — вона зробила театральну паузу і продовжила. — Сказала, щоб ти сам зі мною няньчився, якщо ти мій син! Нагрубила мені, накричала, і на роботу втекла, навіть чаєм не напоїла!

— Таня? Нічого собі…

— Так, твоя Таня! Прикидається милою овечкою, а сама кричала як фурія! Ти б чув, — Тамара Михайлівна гучно висякалася. — Синочку, приїжджай, будь ласка. Що я тут одна робитиму?

— Мамо, але у мене зміна на заводі, кинути не можу. Немає на кого залишити виробництво, — виправдовувався Сергій.

— Тоді змусь цю свою, щоб приїхала! Тебе ж вона послухає, це мені нагрубити можна. Звичайно, добре лаятися з безпорадною літньою жінкою, — застогнала Тамара Михайлівна.

— Мамо, не переживай! Я зараз же їй подзвоню! Заспокойся, приляж, відпочинь поки.

***

Закінчивши розмову з матір’ю, Сергій одразу зателефонував дружині:

— Ти навіщо мою матір образила? — запитав він грубо.

— Я нікого не ображала, Сергію.

— Так? А чому вона мені дзвонить вся в сльозах? Ти повинна була з нею сьогодні залишитися, сходити по магазинах! А ти її кинула!

— Чому повинна? Хто це сказав?

— Ми з мамою вирішили, що так буде зручніше.

— Зручніше кому?

— Всім!

— А коли вирішували, мене чомусь забули запитати?

— Тобі сьогодні мама вранці сказала, могла б зателефонувати начальнику і відпроситися!

— Ти ж знаєш, що у мене серйозний проект! Я стільки сил у нього вклала. Мені зараз вкрай важливо його закінчити і здати.

— Ну передала б його кому-небудь, у чому проблема?

— І щоб оплату за нього хтось інший отримав, так?

— За тиждень нічого б не сталося!

— Це ти так думаєш!

— Все, мені набридло з тобою сперечатися! Відпрошуйся з роботи і їдь додому, мама чекає! — наказав Сергій і вимкнув телефон.

— Що сталося? Ти чому така засмучена? — підійшла до Тетяни її колега Лариса, коли та закінчила розмову.

— Ой, та вдома суцільний безлад. Свекруха приїхала і ось з чоловіком насідають на мене, — поскаржилася Тетяна. — Навіть додому йти не хочеться.

— Зовсім все погано?

— Ти навіть не уявляєш, наскільки…

— Ну якщо не хочеться йти додому, значить не треба, — підморгнула Лариса.

— А мені більше нікуди йти, Ларо…

— Здається, я знаю, чим тобі допомогти.

***

— Ти що собі дозволяєш?! — кричав у слухавку Сергій.

Він повернувся додому і не застав дружину вдома. Мало того, її речей теж не було.

— Досить кричати на мене, — спокійно відповіла Тетяна.

— Ти хоч знаєш, що сьогодні було? Мама пішла гуляти по місту одна, заблукала, їй стало зле.

Я зірвався з роботи і пів вечора її шукав, а потім заспокоював! І все через те, що ти не могла з нею побути!

Тетяна посміхнулася. У той час, поки чоловік шукав свекруху, вона збирала речі у нього в квартирі і дякувала долі, що нікого не було вдома. Цього часу їй якраз вистачило, щоб все забрати і з’їхати.

— Зате провів час з матір’ю, Сергію, — відповіла Тетяна на обурення чоловіка.

— Ти в своєму розумі? Де взагалі ходиш?! Швидко повертайся додому! Я не хочу, щоб моя мати переживала через твої дурні витівки!

— Ні, Сергію, назад я не повернуся, — холодно сказала Тетяна.

— Що?! — заревів чоловік. — А про мою матір ти подумала? А про мене? Я один тут буду все розхльобувати? Щоб через годину була вдома!

— Це твій дім, Сергію, а не мій. Мені це Тамара Михайлівна чітко дала зрозуміти, — так само холодно відповіла Тетяна. — Побудьте цього разу з матір’ю удвох.

Сергій ще щось кричав у слухавку, але дружина його не чула — вона вимкнула дзвінок і заблокувала його номер.

Колега Тетяни Лариса запропонувала їй зняти квартиру, яку нещодавно купила. Сама вона жила в заміському будинку з чоловіком і дітьми. А квартиру вони взяли, щоб вкласти заощадження в нерухомість.

Проект Тетяна успішно здала, за що їй дали хорошу премію, підвищили в посаді і збільшили зарплату.

Відпустку вона все ж взяла, але витратила її не на свекруху і чоловіка, а на себе. Разом з Ларисою, яка теж захотіла відпочити, вони поїхали на море і чудово провели час.

А коли Тетяна повернулася — подала на розлучення.

You cannot copy content of this page