Тетяна прокинулася від брязкоту посуду. Значить, Микола вже встав і не побачив у каструльці свіжозвареної каші, як звик..
Як так, шоста ранку, а його ніхто не зустрічає на кухні з посмішкою, чашкою кави і тарілкою гарячої манної каші. Мама привчила його з дитинства їсти вранці манну кашу.
Ну, і що, що він ліг спати напередодні о дев’ятій годині вечора, а Тетяна до першої години ночі сиділа за комп’ютером? Так, вона підробляє на віддаленій роботі, але чоловік-то, в першу чергу!
Гучно гриміти посудом Коля не наважився. Чутність у квартирах, самі знаєте яка – чутність, майже видимість.
Сусід, Максим Ігорович, якщо його розбудити в цей час, буде довго обурюватися. Мовляв, у нього безсоння, що він засинає тільки під ранок, а Микола не зважає ні на кого.
І взагалі, до сьомої години ранку, а у вихідні до дев’ятої в будинку повинна стояти тиша. Максим Ігорович пообіцяв, що наступного разу він поскаржиться на Миколу його начальству.
Сваритися із сусідом Микола не хотів і боявся, що той виконає свою погрозу. Тоді буде втрата іміджу в очах керівництва і колег по роботі.
Як же, їх Микола, такий стриманий і весь із себе позитивний, опустився до скандалу із сусідом!
З іншого боку, як, ну як достукатися до дружини, що вона повинна встати на пів години раніше за чоловіка і приготувати йому сніданок. Не вигадуючи відмовок, що пізно лягла.
Микола на роботі і Микола вдома – це дві різні людини. На роботі він серйозний, розсудливий товариш з широкою чарівною посмішкою. Незаміжні жінки потайки зітхали.
Переступивши поріг будинку, чоловік перетворювався на вічно незадоволеного всім буркотуна, який щиро вважав, що Тетяну, своїм одруженням з нею, він ощасливив.
Тетяна накинула на себе халат і вийшла на кухню. Коля стояв обличчям до плити і не бачив дружину. Він був зайнятий справою. Ложкою постукував по кришці каструлі.
— Коля, сьогодні субота, дай мені поспати. У мене був напружений тиждень, я мріяла, що сьогодні висплюся.
Ти що, не можеш зварити собі яйця або розігріти в мікрохвильовці вчорашні котлети?
— Са-ам?! — шепотом, але достатньо голосно прошипів Коля, — я не для того на тобі одружився, щоб самому собі сніданок готувати!
— Приготуй його і для мене теж, — спокійно сказала Таня.
Коля, тридцятирічний красень, а заодно її чоловік, втратив дар мови від такої нахабності.
— Ти…, ти …, ти не гідна мене! Я йду до мами, а ти будеш вмовляти мене повернутися. А я…, я ще добре подумаю, чи варто мені це робити.
Тетяна мовчки стояла в дверному отворі. Немов язик проковтнула. Не дочекавшись від неї ні сліз, ні вмовлянь, Миколі довелося, насправді, закинути в Таніну спортивну сумку зміну білизни і пару свіжих сорочок.
Грюкнути дверима дівчина йому не дала — перехопила їх і акуратно закрила. Коля почув, як відразу ж провернувся ключ у замку.
Взагалі-то, їхати до мами він не збирався. Йому зовсім не хотілося весь день слухати її розмови. Але доведеться.
Йому хотілося зіпсувати Тані настрій, потім прийняти від неї вибачення і запевнення, що це більше не повториться. І день би вдався. Але щось пішло не так.
Таня, закривши за чоловіком двері, несподівано для себе, розреготалася. Ніби камінь з її душі впав.
Що це було? Фарс чи третьосортна комедія, і актор — так собі? Вона йому не вірила.
***
Це був його третій відхід до мами за неповні два роки їхнього спільного життя. Маму він виносив тільки в малих дозах.
Любов Петрівну також не приваблювала думка годувати і доглядати синочка. Любити ж вони любили одне одного, але жити разом не бажали.
Після інституту і до одруження Микола знімав кімнату у самотньої літньої жінки.
Тетяна з Миколою зустрічалися менше двох місяців. Коля зачарував дівчину, і його мама, працівниця РАГСу, організувала їхнє одруження. Належного часу на роздуми молоді люди не отримали.
А Таня б уже через місяць зрозуміла, що її улюблений Коля рідкісний істерик. Але вони вже були одружені.
Коля хотів пишне весілля, але за рахунок Таніних батьків. Тільки її мама і тато виділили на торжество скромну суму грошей.
Не від жадібності. Просто за пів року до одруження вони купили квартиру дочці. З’явилася така можливість і вони вклалися в нерухомість для своєї дитини.
Вклалися до копійки, навіть довелося взяти кредит, нехай і зовсім невеликий. Зате квартира була хороша.
Любов Петрівна зітхала, що житло було куплено на ім’я Тетяни до заміжжя. Тобто, в разі чого, поділу воно не підлягало.
Син був прописаний у матері. Дивлячись на те, що будинок, в якому вона жила, ось уже років десять, як підлягав знесенню, значить, при розселенні вони могли отримати дві квартири.
***
Відсміявшись, Таня витягла валізу Миколи і почала складати в неї його речі. Валізи не вистачило, і дівчині довелося діставати свою дорожню сумку. Потім виставила їх у передпокій.
Таня подивилася на годинник – стільки подій, а часу всього пів на сьому. І вона пішла досипати, не забувши вимкнути телефон.
Прокинулася, глянула на годинник на стіні і ахнула – десята година!
Підскочила і згадала, що сьогодні субота і чоловік її пішов до мами. Таня знову впала на подушку і поніжилася в ліжку ще десять хвилин.
Не поспішаючи, зварила в турці каву і випила її з не з’їденою Колею булочкою, яку розігріла в мікрохвильовці. Ммм, запах випічки поплив по кухні.
З другою чашкою кави вона вийшла на балкон. Помилувалася похмурою осінньою погодою.
Так, у дворі не було її червоної, з чорним дахом Кіа. Коленька на ній до мами поїхав. Їй, значить, залишив свою білу Ладу Пріору. Ось і є, чим зайнятися. Але спочатку потрібно поміняти замок у дверях.
Викликаний нею «чоловік на годину» за сорок хвилин впорався із заміною замка, це разом із покупкою.
Взявши ключі та документи від Лади Пріори, а також прихопивши другий комплект ключів від Кіа, Тетяна рушила в бік будинку свекрухи. Ось і її «дівчинка» стоїть.
Яка безладность! Документи на автомобіль і страховку Коля залишив в автомобілі, за козирком. Зараз його безладность зіграла на руку Тані.
Вона відігнала свою машину в сторону, а на місце Кіа припаркувала Ладу-Пріору. Ось так!
Настрій і так був хорошим, а тепер піднявся до небес. Таня свою улюблену «дівчинку» залишила на платній автостоянці і вирішила прогулятися в парку, біля будинку.
Мрячив дрібний дощ, повітря було чистим і свіжим. Дихалося легко. Тетяна підставила обличчя під краплі дощу і не дивилася по сторонах. А даремно. Треба було дивитися під ноги…
Спіткнулася і мало не впала. Ой-ой-ой! Каблук хитається. А чоботи ж нові, всього лише вдруге взуті!
Грошей на нові чоботи немає, а зарплата тільки через три дні. Та й не справа, чоботами розкидатися. Значить, потрібно терміново ремонтувати.
Майстерня з ремонту взуття знаходиться недалеко від будинку. Таня щодня проїжджає повз неї. Хоч би вона сьогодні, в суботу, працювала.
Жінка дохромала до майстерні, машина ж на стоянці, спустилася по сходах в напівпідвальне приміщення і штовхнула двері. У майстерні сидів літній чоловік, носатий і вусатий.
Взяв у Тані чобіток, подивився, похитав головою і сказав – чекай. Щось крикнув незрозумілою їй мовою і з підсобки вийшов молодий симпатичний чоловік.
Він кивком голови привітався з Танею і взяв у діда чобіт. З яким знову пішов. Грузин – визначила дівчина.
Таня сиділа на «дивані очікування», дивилася новини по телевізору і нікуди не поспішала.
Бували пориви кудись бігти, але вона себе зупиняла – короткий повідець знятий і викинутий.
— Онук, — заговорив дід, — Георгій у мене дизайнер взуття, в Італії стажувався. Але він не тільки дизайн розробляє, а й сам шиє взуття. Зараз мені допомагає, по старій пам’яті.
Вийшов онук з Таніним чобітком. Сам надів його на ніжку дівчини і погладив халяву.
Від чого у Тетяни по шкірі пробігли мурашки. Немов Георгій не чобіт погладив, а її оголену ніжку.
Розплатившись, Таня поспішила піти. А то, чоловік не встиг за поріг вийти, як у неї еротичні фантазії розгулялися.
По дорозі додому вона купила піцу і кілька тістечок. Щоб ще й на завтра вистачило, перед телевізором їх лопати, переглядаючи якийсь зворушливий фільм або серіал.
Тільки вдома вона пригадала, що телефон весь цей час був вимкнений. Свекруха, мабуть, постаралася, мамі повідомила, що її дочка не відповідає.
А маму хвилювати не хочеться. Таня увімкнула свій смартфон. Ого! Сорок дзвінків від Любові Петрівни, три від мами і безліч повідомлень.
Відразу набрала маму.
— Мамо, у мене все гаразд. Я вранці вимкнула телефон і тільки зараз про нього згадала.
— Донечко, Любов Петрівна мені сказала, що Микола від тебе пішов? Ти що, весь день страждала?
Тетяна засміялася, але мама цього не зрозуміла.
— Танечка, ти плачеш?
— Мамо, якщо я і заплачу, то тільки від щастя.
З мамою вони проговорили цілу годину. За Миколи це було б неможливо.
Коли Таня розмовляла з батьками, він завжди хмурився. Він, абсолютно серйозно вважав, що весь її вільний час повинен належати йому.
Пробилася свекруха.
— Тетяна, ти що собі дозволяєш, навіщо ти замок змінила? Коля не міг потрапити у свій власний будинок!
— Робити йому, як і вам, Любов Петрівна, в МОЄМУ будинку нічого. У понеділок я подаю на розлучення.
І в понеділок же йду у відпустку, на тиждень раніше запланованого. Відразу їду, без вас. Ви з сином будете відпочивати. Без мене.
Завтра, о десятій годині я під’їду до вашого під’їзду, привезу речі Миколи. Якщо його або вас в цей час не буде, я залишу валізи на тротуарі.
Таня знову вимкнула телефон. Не помітила, як дочиста з’їла піцу. Потім налила собі гарячого чаю і під жалісливу мелодраму знищила тістечко.
Сказала собі:
— Танька, зупинись!
І щаслива пішла спати. І снився їй чудовий кольоровий сон — вона на зеленій галявині з метеликами, що пурхають.
У синьому небі різнобарвна веселка. І немає поруч з нею токсичного чоловіка.
