— Тетяна Володимирівна, у вас сьогодні день народження? — запитала Свєта, коли її колега заглянула до них в офіс і запросила на кухню дещо відзначити.
— Ні, Свєто. У мене інше свято — офіційна свобода. Загалом, підходьте.
Тетяна Володимирівна, мабуть, пішла далі кликати інші відділи.
— Вона з чоловіком розлучилася, — сказала Марина.
Світлана округлила очі.
— Нічого собі! Виходить, це вона святкує своє розлучення? — Світлана похитала головою. — Марино, я не піду. Так я худну, та й у мене в голові не вкладається: як можна таке святкувати?!
— А я піду, — Марина підвелася зі свого місця. — Знаєш, вона ж раніше була вся в турботах про чоловіка, про дітей.
А коли діти виросли, то чоловік їй заявив, що не був з нею щасливий і ніколи не кохав. І що одружився на зло своїй колишній — просто вона виявилася поруч у той момент.
— І що? — запитала Свєта.
— Як що?! Уявляєш, ти прожила з чоловіком більше 20 років, а він тобі таке видає. А ще він хотів квартиру продати.
Ну ту, в якій вони жили, і гроші поділити порівну, а далі кожен сам вирішував, що з ними робити, — продовжила розповідати Марина.
— А це неправильно? Чому не можна так зробити? — Свєта не розуміла.
На її думку, якщо чоловік з дружиною купили квартиру, а потім вирішили розлучитися, то саме так і треба було діяти.
Марина зітхнула.
— Та вона мало так і не зробила. А коли дістала документи на квартиру, то пригадала, що квартира її і дісталася їй до шлюбу. І що ремонт у ній чоловік не робив і тому взагалі на неї претендувати не може.
Загалом вона його вигнала. І ось більше року вони розлучалися. Все ділили і ділили своє майно. Бачиш, все-таки розійшлися нарешті.
Марина вийшла, а Свєта зітхнула, почухала потилицю, а потім теж встала і вийшла з їхнього відділу.
— Марино, зачекай, — крикнула вона і кинулася наздоганяти свою колегу.
— До речі, — сказала Марина, як тільки Свєта наздогнала її. — Цей чоловік Тетяни Володимирівни потім передумав від неї йти, але вона його не прийняла назад.
Та й взагалі, турбот у неї поменшало і вона розквітла. Зараз за нею троє, здається, бігають, а вона тільки ходить з ними в театри, кіно. Але жити разом, а тим більше виходити заміж, не хоче.
— Та я вже зрозуміла, що таку «свободу», вистраждану, можна і відзначити, — сказала Свєта.
Світлана не розуміла чому, але ця історія, в яку потрапила Тетяна Володимирівна, запала їй в душу.
Вона щиро не розуміла, як можна одружуватися на зло колишній? Ну, правда, як?
Адже з тією людиною, на якій ти одружуєшся, ти будеш робити все разом, умовно, будувати будинок, саджати дерева, ростити дітей.
Хіба не треба до таких речей підходити вдумливо і ґрунтовно?
Наприклад, Свєта тільки недавно вийшла заміж за Макса, хоча зустрічалися вони вже років 5.
І вона в ньому впевнена, як у самій собі. Хоча…
Цікаво, а хто його колишня і чому вони розлучилися?
***
— Ти в своєму розумі, Свєта? — Свєта подзвонила подрузі і вони разом прогулювалися по скверу. — Навіщо тобі це знати? Ну ось навіщо? Для чого?
Даша важко зітхнула.
— Ти ж знаєш приказку: не мала баба клопоту, купила порося? — запитала Даша. — Ось ти зараз займаєшся тим самим. Намагаєшся знайти собі проблеми.
Твій Макс — ідеальний! Скажи, хто тебе підтримав, коли у тебе був конфлікт на минулій роботі? — Даша запитально подивилася на Свєту.
— Макс, — сказала Свєта.
— А коли твій батько потрапив в аварію? — запитала Даша.
— Макс, — знову сказала Свєта.
— А коли у тебе виявилися проблеми із щитовидною залозою і тебе рознесло в усі боки? Хто змушував і змушує тебе дотримуватися дієти і ходити в спортзал?
— Я розумію, до чого ти хилиш. Так, Макс — чудовий хлопець, я його дуже люблю і хочу прожити з ним все своє життя. Але дієту я дотримуюся сама і в зал теж пішла сама.
А рознесло мене не тільки через щитовидку, але і від стресу. Стрес минув і ось, подивися, я майже у формі, — Свєта показала рукою на свою фігуру.
— Згодна. Але все одно, я вважаю, що Макс довів і щодня доводить, що кохає тебе. Може, ти перестанеш до нього чіплятися? — Даша посміхнулася.
— Напевно, ти права. Яка різниця, що і з ким у нього було до мене? Головне ж те, що відбувається зараз між нами, — Свєта посміхнулася подрузі у відповідь. — А ходімо в кафе і замовляємо собі по чашці гарячого шоколаду? — запропонувала вона.
— Ходімо, — кивнула Даша.
***
Минав час. У житті Свєти все було як і раніше. Максим завжди оточував її турботою і постійно говорив компліменти та зізнавався в коханні.
Ну і, звичайно, допомагав у всьому по дому. Коли він йшов до магазину, то обов’язково приносив щось смачне для Свєти, а коли йшла вона, то завжди купувала йому те, що він любить.
А романтичні вечері? Свєта обожнювала їх влаштовувати.
Вона ретельно відбирала рецепти для таких вечерь і потім втілювала їх у життя. І Максим завжди хвалив Свєту.
Одним словом, їхнє спільне життя було ідеальним. Вони навіть жодного разу не посварились!
***
Той день почався не зовсім звичайно. Світлана відкрила очі і зрозуміла, що вона захворіла.
— Максиме, — простягнула вона. — Я сьогодні залишуся вдома. Щось відчуваю себе недобре.
Максим змусив її виміряти температуру, випити жарознижуюче, виставив перед ліжком батарею спреїв у ніс і в рот і викликав лікаря додому.
І тільки після цього пішов на роботу. Він хотів приготувати Світланці сніданок, але вона зовсім не хотіла їсти і сказала, що з їжею вона розбереться сама.
А ще він приніс Свєті свій старий ноутбук і сказав, що вона цілком може подивитися фільм, якщо захоче розслабитися, або зайти на свою робочу пошту, якщо захоче попрацювати.
— Дякую, Максиме, — Свєта була вдячна своєму чоловікові. — Не переживай, все буде добре. Зараз температура спаде і я добре поїм і відпочину.
— Не забудь про лікаря. Постарайся почути, коли він буде дзвонити у двері. Зрештою, тобі треба відкрити лікарняний!
Потім Максим пішов, а Світланка подзвонила на роботу, попередила про те, що сьогодні вона не вийде і завалилася спати. Вона вважала, що найкращі ліки — це сон.
***
Телефон дзвонив і дзвонив, дзвонив і дзвонив. Світлана взяла його в руку і прочинила очі — дзвонили з роботи. Вона зітхнула і відповіла.
— Світлано, подивися пошту і постарайся відповісти щось своєму найулюбленішому клієнту. Я знаю, що у вас там свої домовленості є, — сказала Марина.
— Гаразд, — пообіцяла Свєта.
Вона скинула дзвінок і відкинулася на подушки: їй зовсім не хотілося робити щось по роботі.
Але для улюбленого клієнта треба було — адже саме він приносить їй левову частку в заробітній платі.
Минуло 5 хвилин, 10, 15… Нарешті Свєта зібралася, сіла в ліжку, присунула до себе ноутбук Максима і увімкнула його.
Після цього вона знову відкинулася на подушки і закрила очі, а коли нарешті відкрила, то з подивом виявила, що на ноутбуці завантажилася якась переписка Максима.
І вона б її закрила і навіть не стала читати, але її погляд зачепився за її ім’я.
«А Свєтка у мене знову влаштувала мені жахливий романтичний вечір і нагодувала якоюсь нісенітницею».
Свєта перечитала кілька разів це речення. Вона не могла зрозуміти.
Невже Максим пише про той вечір, який вона влаштувала для нього і на якому він вкотре зізнався їй у коханні та похвалив її кулінарні здібності.
Ну так… про нього.
«Якщо йому не сподобалося, то чому він мені цього не сказав?» — промайнуло в голові у Свєти.
Потім вона звернула увагу, що він пише якійсь дівчині, а відмотавши трохи назад, здогадалася, що це його колишня дівчина.
Ну і заодно дізналася багато нового і цікавого про себе.
Боже мій, він розповідав їй буквально все і постійно скаржився на те, яка Свєта жахлива і писав їй, що сумує.
«Якщо я така, то навіщо він живе зі мною?» – подумала дівчина.
Вона б зрозуміла, якби вона була багата і йому доводилося б щодня зображати кохання. Але ніяких багатств ні у неї, ні у її сім’ї не було…
Дівчина закрила листування і вимкнула ноутбук. З її очей котилися сльози.
Брехня. Суцільна брехня. Тільки кому він бреше? Може, їм обом?
***
Світлана з нетерпінням чекала чоловіка з роботи. Вона хотіла задати йому головне питання: навіщо він говорить їй одне, а іншим людям зовсім інше.
Адже вона була впевнена з його слів, що вона — приголомшлива, а виявилося, що він її ледве терпить.
Нарешті прийшов Максим. Він, як завжди, приніс Світлані її улюблене печиво і оточив турботою і ніжністю.
Дівчина дивилася на нього і не вірила своїм очам. Невже це її чоловік сміявся зі своєю колишньою над нею і писав їй, що вона сильно погладшала, хоча тоді, насправді, вже схудла.
Вона відкрила рот, щоб запитати його, що це все означає… Але так нічого і не запитала.
Вона раптом зрозуміла, що більше не кохає його і зовсім не хоче бути поруч з ним. Раз — і як відрізало.
Навіть, якщо його поведінці є логічне пояснення.
— Максим, дякую за все, але я дуже втомилася. Давай поговоримо про все потім, — сказала вона.
Через кілька днів Світлані стало краще, вона зібрала свої речі і поїхала до мами. А потім подала на розлучення.
***
— Невже ти з ним так і не поговорила? — Даша сплеснула руками.
— Ні. А навіщо? — запитала Свєта.
— Ну як? Він би тобі все пояснив, — сказала Даша.
— Пояснив що? — Свєта запитально подивилася на подругу.
— Та все пояснив! Ти напевно не зрозуміла щось… Ну не можна ж просто взяти і піти, та ще й на розлучення подати!
Ви ж дорослі люди, все завжди можна вирішити звичайною розмовою, — почала говорити Даша.
Світлана зітхнула.
— Ой, Дашко! Ну як ти не розумієш? Він сам весь фальшивий і любов його фальшива. Тому мені з ним не по дорозі.
