Квартира Ігорю дісталася у спадок від бабусі, і той із задоволенням переїхав і облаштувався в нових апартаментах.
Тридцять три квадратних метри на четвертому поверсі, пристойні літні сусіди для тридцятирічного чоловіка, який приходив додому тільки ввечері, щоб поспати, — рай.
Іноді, підходячи до будинку, Ігор бачив мініатюрну світловолосу дівчину, яка поспішала до під’їзду.
Кілька разів чоловік кидався щодуху, щоб наздогнати її — марно. Незнайомка зникала, немов розчинившись у тумані.
Він вирішив, що дівчина приходить до їхнього будинку рідко, можливо, в гості до когось із мешканців.
Але одного разу вийшов з квартири у вихідний день раніше, збираючись у поїздку. Було близько сьомої години ранку. Спустившись по сходах вниз, Ігор натрапив на ту саму незнайомку.
Зблизька дівчина виявилася ще більш цікавою, у неї було зворушливе личко принцеси, копиця пишного волосся кольору пшениці розкидалася по худеньких гострих плечиках, а в її руках Ігор помітив порожнє сміттєве відро.
Тут Ігор і приріс до сходинок і поручнів, роззявивши рота. Поки він отямився, дівчина пробігла повз, грюкнула дверима квартири, і Ігор піднявся на поверх вище.
Все. Тепер він знав, де саме шукати дівчину мрії.
Всю свою поїздку молодий чоловік розмірковував про причини свого небажання одружуватися і зустрічатися з дівчатами.
Виявляється, досі це йому було не потрібно!Він беріг себе для цієї милої сусідки.
— Побачу її знову — запрошу на побачення. І одружуся, не роздумуючи, — вирішив він.
А що? Пара гідна, красива, всі друзі і родичі просто ахнуть, коли побачать її. Але втілити задумане в життя виявилося не так просто.
Скільки б Ігор не ходив по сходах рано вранці і навіть вночі, більше не зустрів ту дівчину.
Нарешті, він зневірився і, набравшись сміливості, постукав у ті самі двері. Відчинила йому вона.
У Ігоря знову перехопило подих і язик прилип до піднебіння.
— Ем, ой, о, — промимрив він, потім заспокоївся і взяв себе в руки.
Тут якраз з-за плеча дівчини виглянула старенька.
— Добрий день, — готовий був впасти ниць Ігор. — Я, я, я… Ваш новий сусід, живу поверхом вище. Хотів поцікавитися, чи не затопив я вас ненароком.
Чоловік збрехав, але що йому залишалося робити? Жінка уважно вислухала його і, задерши голову, почала оглядати стелю.
Скориставшись моментом, Ігор протиснувся повз дівчину і, знявши взуття, почав ходити слідом за старенькою.
— Та ні, начебто нічого не протікло, — закінчивши огляд, заявила господиня. Потім обернулася до Ігоря і уважно вдивлялася в його обличчя.
— Але ж ви брешете, молодий чоловіче, — зауважила вона. — Я знаю всіх своїх сусідів зверху. Але вас я теж часто бачу в нашому будинку.
Ігор поспішно кивнув головою:
— Так і є. Я живу в цьому під’їзді, в чотирнадцятій квартирі.
— У чотирнадцятій? — здивувалася жінка. — Там раніше жила старенька жінка…
Ігор посміхнувся, розтягнувши рот у посмішці:
— Я її онук!
Стара жінка оглянула його з ніг до голови і запросила його до кухні на чай:
— Ну заходь, сусіде, як вже прийшов. Чаю вип’ємо, познайомимося ближче.
Ігор з радістю кинувся до кухні і сів за стіл. Прекрасна незнайомка теж прийшла пити чай.
— Мене звати Наталія Валеріївна, — заявила старенька, — а це моя онука Юля.
— Ви тут живете разом? — поцікавився Ігор.
— Ні, що ти. Юленька іноді приходить мене провідати. Що ж, милий чоловіче, розкажи мені про останні дні сусідки.
Тут Ігор знизав плечима і нерозумно посміхнувся:
— Якої сусідки? А, Ви про мою бабусю? Та розумієте, я її майже не бачив. Мати відвезла бабусю в пансіонат для людей похилого віку. Побачив я бабу Таню тільки на прощальній церемонії.
Наталія Валеріївна завмерла і навіть пролила чай з чайника повз чашку, прямо на стіл.
— Ось як.
Юля забрала з рук бабусі чайник і прибравши зі столу, сама розлила чай повторно.
Весь цей час Ігор не зводив очей з дівчини. З тих пір він приходив до квартири нових знайомих ще кілька разів.
Юлія погодилася з ним зустрічатися, проте на першому ж побаченні заявила про те, що вона порядна дівчина і згодна тільки на шлюб.
Ігор дізнався адресу будинку Юлиних батьків і став заїжджати за дівчиною вже туди.
Юля виявилася запеклою домосідкою. Її було неможливо виманити з власної квартири.
Прогулянкам і побаченням вона віддавала перевагу тихому сидінню біля телевізора.
Але по вуха закоханий Ігор був згоден на все і сидів вечорами поруч з коханою дівчиною, хоча за своєю природою був гулякою і товариською людиною.
Кохання дуже змінює людину. Тепер замість походів по клубах і друзям Ігор засів у будинку Юлі.
На етапі знайомства з батьками, Юля вигадала з’явитися перед усіма з короткою стрижкою.
Копни світлого волосся на її голові більше не було, замість неї красувалася акуратна стрижка каре, кольору воронячого крила.
Саму Юлю було не впізнати, вона одягла сміливу сукню, чомусь наростила вії, нігті, яскраво нафарбувала губи і перманент брів.
Від таких змін Ігор прямо засмутився:
— Що ти з собою зробила, Юлька, ти ж у мене і так красива!
Наталія Валеріївна не з’явилася ні на знайомство з батьками Ігоря, ні на весілля, сказавши, що хвора.
Коли молодята в’їхали в квартиру Ігоря, наречена відразу ж заявила:
— Дітей не проси, в такій маленькій квартирі я не згодна їх заводити.
— Так все вирішується, кохана. Продамо цю квартиру, купимо житло більшого розміру. Головне, що нам є де жити.
Виставивши квартиру на продаж, Ігор зіткнувся з осудом батьків. Особливо наполягала мати:
— Що це тобі в голову прийшло, синку, продавати житло і брати кредит на нове житло? Чим тобі погана спадкова квартира?
Ти поступаєш необачно, враховуючи той факт, що шлюбного контракту у тебе немає. І в разі розлучення…
Тут Ігор розлютився не на жарт:
— Почекайте ви нас розлучати, ми тільки одружилися.
— Саме так, ти закохався по вуха в першу-ліпшу дівчину і слухати батьків більше не хочеш. Тебе ніби зачарували і засліпили.
Ігор пішов від розмови:
— Що за нісенітниця!
***
Мати Ігоря, Олена Вікторівна, з’явилася в квартирі сина в той момент, коли молоді збирали речі в коробки.
Вони вирішили тимчасово пожити на орендованій квартирі, тому що знайшовся покупець на квартиру Ігоря.
Гостя оглянула все навколо, зупинила свій погляд на невістці:
— Пригадую, ти говорила про те, що твоя бабуся живе в цьому ж будинку і вона захворіла.
Юлія знизала плечима:
— Так і є.
— Познайом мене з нею, — попросила гостя.
— Ви знаєте, не вийде. Бабуся перебуває в лікарні.
— То давай разом відвідаємо її, — не вгамовувалася свекруха. — Якось дивно, що ти досі не знайшла часу познайомити мене з членом своєї родини!
І потім, скажи мені, дівчинко, ти згадувала про те, що твоя бабуся живе у своїй квартирі одна. Чи правильно я розумію, що в разі чого, ти успадкуєш її житло?
Тут Юля раптом блиснула очима, розсердилася:
— Як ви смієте таке говорити?! Ідіть геть. Не хочу вас бачити.
Ігор упустив стопку книг, здивовано подивився на дружину:
— Юля, ти що? І ти, мамо, що ти несеш? Та що на тебе найшло?!
Олена Вікторівна підійшла до сина, виглядала вона дуже нервовою і злою:
— Чому я не маю права запитати, поясніть мені? Ми, значить, зі свого боку подарували тобі цілу квартиру, а наречена про свою майбутню спадщину мовчить!
І взагалі, у мене давно назріло питання… Скажи мені, сину. Бабуся Юлі… Випадково не живе на другому поверсі?
Ігор кивнув головою:
— Так, на другому, а що?
Тут молодий чоловік побачив, як відсахнулася від нього мати і як дружина Юля миттєво змінилася в обличчі.
Гостя вирвалася з квартири, Юля кинула все і побігла за нею. Ігор теж пішов за жінками. Він не міг збагнути, що відбувається.
Мати подзвонила у двері квартири Наталії Валеріївни, і та відчинила їй. Обидві жінки напружено дивилися одна на одну.
— Так це… Ти… — сильно збліднувши, промовила Олена.
Юля відштовхнула непрохану гостю плечем і, обійнявши бабусю, відвела її в квартиру. Потім вона повернулася. Ігор тупнув ногою:
— Та поясніть нарешті, що відбувається?! Ви знайомі?
— Більш ніж, — сухо відповіла йому мати. — Ну і вляпався ж ти, сину. Що, на світі інших дівчат не знайшлося? Вибрав саме її.
А вона, дивись, волосся пофарбувала, змінилася, а я все думала, кого ж вона мені нагадує! Та це ж та дівчина, яка бігала до моєї матері і доглядала за нею.
Доглядала хвору пенсіонерку, та навіть збиралася квартирку на неї переписати. Добре, що я вчасно схаменулася і забрала матір!
— Що? — не міг вникнути в сенс розмови Ігор. — Юля. Поясни мені, про що моя мати говорить.
***
Юля довго не хотіла відкривати двері чоловікові. Лише коли Олена Вікторівна пішла, голосно голосуючи на весь під’їзд, лаючи шахраюку-невістку, Юля зволила відкрити.
Ігор сидів на сходинках у під’їзді, перебуваючи в змішаних почуттях.
— Ігор, — заявила дівчина. — Я зараз зберу свої речі і піду. Я не хочу з тобою жити. Заміж за тебе я вийшла, щоб помститися.
— Кому помститися? — пролепетав Ігор, — мені? Але за що?
— Тобі. За те, що ти отримав у спадок квартиру баби Тані, а сам жодного разу не з’явився у неї.
Дівчина виглядала втомленою, її обличчя було заплаканим, вона зібрала волосся у пучок, змила всю косметику і одяглася в прості чорні джинси та футболку, від чого стала виглядати ще прекраснішою, як здалося Ігорю.
Юля пройшла в їхню квартиру і почала розпаковувати коробки, підготовлені до переїзду.
Всі речі молодої сім’ї були складені разом, без розбору, тепер Юлі належало їх знову розібрати.
***
— Баба Таня жила двома поверхами вище від нас, — почала розповідати Юля.
— Я приходила до моєї бабусі, щоб прибрати, винести сміття і сходити за продуктами в магазин. І часто бачила бабу Таню.
Вона могла спуститися зі сходів, але назад піднятися по них не могла. А в будинку ліфта, як на зло, немає. Ось вона і стояла довго біля сходів і дивилася вгору.
Бідна, мені так було її шкода. Я завжди допомагала їй піднятися по сходах до квартири, так і познайомилася з нею.
Пізніше я приходила вже не тільки до своєї бабусі, але і до неї. Виносила сміття, бігала в магазин.
Ми часто пили разом чай, багато розмовляли. Вона стала мені рідною людиною. Ось так.
Я весь час питала у баби Тані, чому до неї не приходить дочка із зятем і її онук…
Баба Таня тільки нарікала, що дочка відмахується від неї. Я більше десяти років знала твою бабусю, Ігор… І не було людини нещаснішої за неї.
Вона чекала твою матір, чекала тебе. Коли бабуся перестала ходити і майже злягла, я розшукала твою матір і зажадала, щоб вона найняла для баби Тані доглядальницю.
Важко було бачити, як баба Таня з останніх сил повзає по квартирі абияк, аби тільки її донечці не довелося возитися з нею.
Але твоя мати влаштувала великий скандал. Кричала на мене, що я не повинна лізти в чужі справи.
Демонстративно накричала на бабу Таню, вимагаючи у неї зізнатися, чи так вже їй потрібна допомога і доглядальниця. Баба Таня, звичайно ж, промовчала.
Твоя мати з’ясувала все про мене, дізналася, що я взагалі в цьому будинку не живу, приходжу до бабусі, і налаштувала проти мене всіх сусідів.
Як вона кричала, що я шахрайка і хочу відібрати квартирку у її старенької мами-пенсіонерки.
Ігор побачив сльози на обличчі дружини.
— Незабаром баба Таня перестала вставати з ліжка і дочка нарешті забрала її. Я сподівалася, що у баби Тані все добре. І що за нею добре доглядають.
А потім ось ти з’явився. Здивував нас з бабусею новиною, що бабу Таню здали в пансіонат.
Юля витерла сльози і поглянула на чоловіка, на обличчі її раптом з’явилася зла посмішка:
— Ти ходив навколо мене. І мені спало на думку помститися тобі. Вийти за тебе заміж і забрати побільше всього. А що? Тримай відповідь за те, що не доглядав за бабусею!
Ігор дивився на дружину і не вірив своїм вухам.
— Але мене не було в місті більше десяти років. Я ж поїхав вчитися і залишився працювати там же, хіба я не розповідав тобі про це? — промовив він, з надією заглядаючи в очі дружині.
— Брешеш! Я взагалі не вірю вам усім! Вам збрехати нічого не вартує. Ти такий схожий на свою матір.
— Ну добре, — здався Ігор. — Можеш продовжувати накопичувати образи на мою сім’ю. Але мститися мені, за що?
Адже я прийшов до тебе із щирими почуттями. І я дуже тебе кохаю, незважаючи ні на що.
***
Юлія зібралася подавати на розлучення і на поділ майна. Ігор переписав на кохану бабусину квартиру.
Так, це був необачний і безглуздий жест. Зате завдяки йому Юля розшукала Ігоря і обійняла.
— Дурню. Мені не потрібна ця квартира, не повторюй помилок своєї матері, — попросила вона.
Ігор зрозумів, що Юля пробачила його. Молоді зійшлися назад потайки від усіх. Спадкову квартиру продали і поїхали в інше місто.
Бабусю Юля забрала із собою, і Ігор нічого проти проживання з Наталією Валеріївною не має.
