— Ти хочеш сказати, що від твоєї зарплати залишилося всього сім тисяч? А де решта? — запитала Лілія свого чоловіка Віктора.
— Ну ти ж знаєш, що у мене сестра Василина на виданні, її одягати треба, грошей у батьків не вистачає. А батькові коронки час міняти, а мамі потрібен ортопед…
— Це все чудово! Ти хороший син і брат, але і про свою сім’ю забувати не варто, чи Ілюша тільки мій син?
— А що Ілюша? У нього все є і навіть більше, ніж треба. Вся кімната в іграшках, а нещодавно ти купила йому новий крутий конструктор.
— В тому то й справа, що я купила. А ти помітив, що тільки мої гроші йдуть на продукти і комуналку, а її з нового року знову підняли.
У мене від вигляду нових квитанцій очі на лоб полізли. Але ти навіть не вникаєш, Віть. Тебе тільки хвилюють наряди твоєї сестри і татові зуби.
А у мене навіть нічної сорочки пристойної немає. І Ілюші потрібна нова курточка до весни, у старої рукави короткі!
Ліля ображено зітхнула і пішла на кухню підігрівати вечерю.
Жінка вирішила, якщо чоловік себе так поводить, відсунув її і сина на друге місце, то навіщо намагатися готувати йому різноманітні страви.
— Знову котлети, ще й вчорашні? — невдоволено запитав Віктор і відсунув тарілку.
— А що, на твою думку, я повинна була їх викинути або віддати вуличному собаці? Нормальна їжа.
Не хочеш їх їсти, ходи голодний. На твою зарплату, яку ти приніс у вівторок, не розгуляєшся.
Назрівав сімейний конфлікт. І Ліля пішла спати до сина на диван у вітальню. Віктор залишився в подружній спальні один.
Головою він розумів, що повинен приносити в сім’ю більше грошей, але батьків і сестру залишити без підтримки теж не міг.
Василина тільки закінчила школу, на бюджет вступити до інституту не змогла, ось і попросила брата оплачувати їй навчання.
Хіба він міг відмовити улюбленій сестричці. А потім понеслося — то одне, то інше. І ось уже сестра просить оплачувати їй окрему квартиру.
З батьками їй жити набридло, вона зустріла хлопця і їм потрібна житлова площа.
— Так а твій хлопець не в змозі сам заробити на оренду? Коли я був молодим, то халтурив вантажником в магазині, свої гроші завжди були — у батьків не клянчив.
— Вітя, не будь занудою. Вечорами мій друг зі мною, коли йому підробляти? Так, до речі, ти ще обіцяв мені дати грошей на нові чоботи.
Віктор дістав з кишені гаманець.
— На, візьми, тут і на оренду, і на модний одяг тобі вистачить.
У Віктора був свій невеликий бізнес — його бригада робила ремонти під ключ у квартирах заможних громадян.
На благоустрій своїх осель такі люди грошей не шкодували. Тому бізнес був більш ніж успішним.
І чоловік почав відкладати гроші на чорний день. А потім вирішив, чому б не прикупити ще парочку квартир у новобудовах і зовсім не обов’язково інформувати про це всю свою сім’ю.
Що стосується дружини, то чим менше жінку ми любимо, тим легше подобаємося ми їй. Так вважав Віктор.
Він балував Лілю до весілля і в перші роки шлюбу, але потім зрозумів, що всі ці вишукування ні до чого, нікуди дружина від нього вже не дінеться і став закручувати гайки.
А Ліля працювала в місцевій бібліотеці і зарплата там була відповідна.
— У чоловіка свій бізнес, а вона все в своєму старому пуховику яку зиму ходить, — шепотілися за спиною колеги.
Але відверто заздрили, коли за Лілею приїжджав чоловік на крутій машині.
І тут, після того, як чоловік урізав їй бюджет, жінка замислилася про зміну роботи.
А раніше Віктор пропонував їй взагалі стати домогосподаркою, але Ліля категорично відмовилася.
Вона пам’ятала слова своєї покійної матері, що немає нічого гіршого за матеріальну залежність від іншої людини. Жінка повинна вміти сама заробляти собі на життя.
Ліля вирішила піти на курси страхових агентів. Чим не робота? І платять, за чутками, цілком пристойно.
До того ж там вільний графік і можна самій планувати свій робочий день.
Віктор не відразу помітив зміни в новому житті своєї дружини. Вони взагалі стали рідко бачитися. Він весь день на роботі, а вечорами він їв часто у батьків.
У матері завжди їжа різноманітна і свіжа, не те що вдома.
Правда, і гроші на продукти син батькам теж давав регулярно, а їх апетити тільки зростали з кожним днем…
— Як м’ясо на ринку подорожчало, — жалілася мати, — особливо баранина, яку ти так любиш, синку.
— А про рибу ми взагалі мовчимо. Форель і сьомга тепер нам недоступні, доведеться задовольнятися мороженою горбушею, — повторював дружині батько-пенсіонер.
— Харчуватися потрібно добре, від цього залежить ваше здоров’я, — посміхався Віктор і знову залишав батькам значні суми.
А вони тільки пишалися своїм сином, тільки ось онука Ілюшу давно не бачили.
Старі розуміли, що в родині сина нелади, але питати його і лізти в душу не хотіли.
Вони були впевнені, що якщо Віктор не шкодує грошей для батьків, то його дружина і син тим більше живуть у розкоші.
Ось уже як три місяці Ліля освоювала нову спеціальність і у неї це непогано виходило, а головне з’явилися гроші, яких було набагато більше, ніж у бібліотеці.
Тепер вона могла дозволити собі купити новий фірмовий пуховик, а синові дорогий велосипед до літнього сезону.
Жінка була шалено задоволена тим, що може сама забезпечувати свою сім’ю.
Коли одного разу Віктор прийшов з роботи раніше і заглянув на кухню, відчувши запах смачної їжі, то побачив на столі замість магазинних пельменів запечену індичку з овочами і дорогий торт.
— Ой, яка смакота! Можна мені з вами повечеряти? — боязко запитав він дружину.
— А твоя мама хіба не чекає на тебе? Вона ж засмутиться, якщо ти прийдеш до неї ситим.
— Не переживай, не засмутиться. Краще скажи, звідки взяла гроші на дорогі продукти? — єхидно запитав Віктор.
— А у нас не тільки продукти такі з’явилися. У сина новий телефон, а я нарешті змінила набридлий пуховик.
— Ліля, могла б і почекати, коли я остаточно стану на ноги. Сестра і батьки гостро потребували моєї підтримки і допомоги, я не міг з байдужістю поставитися до їхніх проблем.
— Наскільки я знаю, у них давно все добре, а Василина переїхала в окрему квартиру в елітній новобудові.
— Тобі і про це вже донесли? Так, я допоміг сестрі з житлом. Радій, що саме сестрі, а не коханці якійсь там.
— Значить, поки ми з сином рахували копійки, ти допомагав не тільки своїй рідні?
Але тепер у мене нова робота і випрошувати гроші у тебе я не буду, як раніше. Можеш забиратися назавжди до своєї нової баби!
— Ліля, заспокойся. У мене нікого немає, та й не було. Просто від тебе ні тепла, ні ласки давно не відчував, ось і образився. Подумав, що в бібліотеці якогось ботаніка зустріла.
— Дурень ти, Вітя. Але сумний досвід мене все одно чогось навчив. Бюджети у нас тепер будуть роздільними, а синові ти зобов’язаний допомагати за законом, інакше я подаю на аліменти.
— Та я Ілюшці вже іпотеку в новобудові взяв, а ти про жалюгідні аліменти кажеш. Заспокойся, дружино, і давай краще вечеряти.
Я голодний, як вовк. Обіцяю більше не чіплятися до твоєї кулінарії і купити нову шовкову нічну сорочку!
— Чудова ідея! А то я вже не знала, в чому буду спати сьогодні. Ти, Вітя, сам накривай на стіл, а у мене важлива зустріч з багатим клієнтом.
Йому треба застрахувати свій заміський будинок і недавно куплену іномарку.
Ліля підфарбувала яскравою помадою губи в передпокої і, кокетливо підморгнувши своїм чоловікам, зникла за вхідними дверима.
