— Давай, донько, ти Лізі додаси гроші на купівлю двокімнатної квартири замість її однокімнатної.
А батько тоді на тебе дарчу на свою половину нашої квартири напише? Як тобі такий варіант?
Нарешті виклала всі карти на стіл Ольга Петрівна. Марія та Олексій просто завмерли…
… Марія з чоловіком Олексієм і дітьми Аліною, Матвієм та Агатою була в гостях у своїх батьків — Ольги Петрівни та Геннадія Михайловича.
Це був звичайний візит на вихідних з метою провідати та відвідати старше покоління.
Маша часто відвідувала батьків просто так, на відміну від своєї молодшої сестри Лізи та її сина Кості.
Геннадій Михайлович розповідав щось зятю і онукам, а Ольга Петрівна з дочкаю займалися на кухні приготуванням обіду.
Коли у жінок все було готово, сім’я сіла у вітальні:
— Ой, спина щось зовсім не рухається з цим ремонтом! — раптом вимовив Геннадій Михайлович, намагаючись трохи покрутитися вліво-вправо на стільці.
— З яким таким ремонтом, тату? — здивувалася Марія.
Питання дочки явно збентежило батьків, Геннадій Михайлович взагалі почав ховати очі.
Після невеликої паузи слово взяла Ольга Петрівна:
— Та ми ж для Костика однокімнатну квартиру купили. Оформили, правда, поки що на Лізоньку.
Хлопцеві ж скоро вісімнадцять, дуже вже тісно їм з Лізою в їхній однокімнатній квартирі з нішею.
Квартира з ремонтом від колишніх господарів, дещо ось тепер доводиться переробляти. Ось батько спину і зірвав.
— Давно квартиру купили? — поцікавилася Маша.
— Місяці чотири тому, — дивлячись у тарілку, відповіла Ольга Петрівна.
— Партизани! Нам щось нічого не розповіли, хоч би похвалилися чи що? — з посмішкою зауважила Марія.
— Якщо допомога якась потрібна буде з ремонтом, то ви скажіть, Геннадій Михайлович, добре? — звернувся Олексій до тестя.
— Дякую, Льоша. Поки справляємося, Костика запрягаю допомагати, адже йому ж робимо! — подякував за пропозицію тесть.
— Так, ось вступить до інституту і переїде жити окремо. Тут, до речі, недалеко, ми в гості заходити будемо частенько.
А Ліза хоч може особисте життя налагодить! — підхопила слова чоловіка Ольга Петрівна.
Після обіду Марія з родиною ще деякий час побули в гостях у батьків і вирушили додому.
У дорозі Маша згадала про таємне придбання батьками квартири для онука:
— Батьки, звичайно, здивували, м’яко кажучи. Таку справу провернули і все потайки, все потайки.
Та й Ліза за весь цей час і словом не обмовилася про квартиру, хоча ми з нею ось тільки тиждень тому розмовляли.
— Ну купили і купили. Може, хотіли розповісти, коли ремонт дороблять? — відреагував Олексій.
— Та я не проти того, що вони Кості чи Лізі купили квартиру, це їхня справа, але ось така секретність мене здивувала, чесно кажучи, — продовжила жінка.
— Тепер розсекретилися! — підморгнув дружині Олексій.
На цьому обговорення нової і таємної нерухомості Маша з Льошею завершили.
Марія звикла, що якщо не батьківської загалом, то вже маминої турботи завжди Лізі діставалося більше, ніж їй.
То в дитинстві, тому що Ліза була молодшою, то потім, тому що Ліза з чоловіком розлучилася, коли Костя був зовсім маленький…
І з тих пір чоловіків у житті сестри толком не було.
Лізі завжди потрібна була більша допомога батьків, ніж Марії. Маша, можливо, і тому, завжди була більш самостійною і відповідальною.
Через кілька днів Марії зателефонувала Ольга Петрівна.
— Донечко, ми тут з батьком подумали і вирішили, що він свою половину нашої квартири на тебе дарчою перепише. — здивувала Марію раптовою темою розмови мати.
— Мамо, навіщо? Не треба! Я що, батька, нехай навіть тільки і за документами, буду квартири позбавляти? — заперечила жінка.
— Ні, Маша, ми так зробимо. Батько дуже переживає, що Лізі ми квартиру для Кості купили, а тобі і твоїм дітям нічого, виходить. — Пояснила Ольга Петрівна.
— Скажи татові, щоб не переживав. Я не ображаюся, правда!
— Ну тобі складно прийняти те, що батько просить? — обурено запитала мати.
— Добре, ну якщо хочете прямо, то зробимо так. — погодилася Маша.
— Тоді найближчим часом підемо до нотаріуса і все оформимо. — закінчила розмову Ольга Петрівна.
Марія розповіла про пропозицію батьків чоловікові.
Олексій, як і Марія, вважав усі клопоти з дарчою зараз зайвими, але сперечатися з тещею і тестем не хотів.
За два дні до запланованого візиту до нотаріуса в гості до Маші та Льоші без попередження прийшла Ольга Петрівна.
Перекинувшись парою слів з онуками та повечерявши з родиною дочки, Ольга Петрівна перейшла до того, за чим прийшла:
— Машо, давай поки відкладемо похід до нотаріуса?
— Можемо відкласти, можемо скасувати взагалі. Тільки ось що сталося?
Я ж розумію, що ти зараз до нас прийшла не просто так. Говори, мамо, все, як є, — відповіла Марія.
— Я сіла і порахувала… Якщо зараз батько подарує тобі свою частку, то у мене залишиться тільки половина квартири у власності, так? — почала Ольга Петрівна.
— Ну так, це логічно! — зауважила Маша.
— Ти не перебивай мене, добре? Отже, у тебе буде половина, у мене половина.
Коли мене не стане, моя половина між тобою і Єлизаветою буде поділена порівну. Це якщо я батька переживу.
Якщо я першою піду, то там складніше все буде, але в підсумку знову ж по чверті вам із сестрою дістанеться. — сказала і зробила паузу жінка.
— Так, і що з цього? — уточнила Марія.
— Як це що з цього? Так три чверті нашої квартири будуть твоїми, і тільки одна чверть Лізиною, виходить.
— Ну. Далі що, мамо? — вже почала нервувати Марія.
— А далі ти всю квартиру собі забереш, вважай. А Ліза з чим залишиться? — обурено озвучила свої переживання жінка.
— Заберу? Мамо, ти серйозно? Тобто навіть з урахуванням того, що ви нещодавно купили квартиру Лізі, а не мені, то це я колись там заберу все собі? — підскочила зі стільця Маша.
— Ну давай, дорікай нам за те, що допомагаємо Лізі та Костіку? Продовжуй вже! — стиснула губи Ольга Петрівна.
— Мамо, я не дорікаю! Я б взагалі про це не згадала б, якби ти зараз заздалегідь не почала робити з мене якогось жадібного монстра!
І, зауваж, це ти мені подзвонила і запропонувала всю цю катавасію з дарчою!
Я відмовлялася, але ти наполягала, не пам’ятаєш? А тепер ось як виходить. — висказала матері Маша.
Олексій спочатку намагався не втручатися в розмову матері і дочки, але потім все ж заговорив:
— Ольго Петрівно, нам не потрібна ваша квартира ні частинами, ні цілком. Давайте просто скасуємо все і забудемо?
— Я за! Мені нічого не треба! — відреагувала на пропозицію чоловіка Маша.
— Ну ось і добре! Давайте ще чаю вип’ємо? — сказав чоловік і увімкнув чайник.
Ольга Петрівна трохи помовчала, зітхнула і продовжила розмову про квартири і майно.
Виявилося, що це ще не все, з чим жінка прийшла до дочки:
— Маша, лаятися давайте не будемо, але я тобі нашу пропозицію ще не озвучила до кінця, — сказала Ольга Петрівна. — Ось що ми думаємо.
Ліза в інтернеті вивчила ціни на квартири. Якщо їй продати свою однокімнатну з нішею, то, щоб купити хорошу двокімнатну квартиру, потрібно додати більше мільйона гривень, розумієш?
— Не розумію. Яке відношення до цього мають дарча від тата і я?
— Ось так! Давай ти Лізі додаси гроші на покупку двокімнатної квартири замість її однокімнатної.
А батько тоді на тебе дарчу на свою половину нашої квартири напише? Як тобі такий варіант? — нарешті виклала всі карти на стіл Ольга Петрівна.
Марія та Олексій просто завмерли:
— Мамо, ти це зараз серйозно?
— Так, а чому ні? — відповіла жінка.
— У мене питання, чому так?! — нервово хихикнула Марія.
— Ми подумали, що так буде справедливо! — продовжила Ольга Петрівна.
— Мамо, а «ми» — це хто? Ти і тато? Тато чому, до речі, з тобою не прийшов? — поцікавилася Маша.
— Ми — це ми з Лізою, а тато з нами згоден. Не прийшов і не прийшов, яка різниця чому? — плутано відповіла мати.
— Ольго Петрівно, у нас у будь-якому випадку зараз грошей немає. — знову втрутився Олексій, намагаючись зберігати спокій і бажаючи скоріше завершити цю розмову.
— То ви можете взяти кредит? — бадьоро заявила Ольга Петрівна.
— Ні, мамо, ми не можемо взяти кредит. Навіщо? Щоб порадувати Лізу! У неї зараз дві однокімнатні квартири у власності, так?
І ми ще їй грошей повинні дати на кращу квартирку? — не витримала і перейшла на підвищений тон Марія.
— Не просто ж дати! Батько в обмін на тебе половину нашої трикімнатної квартири перепише!
І одна з квартир на Лізу тільки записана, вона для Костика! У вас теж там трикімнатка і ще одну квартиру здаєте! — у відповідь підвищила голос Ольга Петрівна.
— Мамо! Так на наші квартири ми з Льошею самі заробили. Нам ніхто аеі копійки не дав!
І краще ми зараз в іпотеку ще одну квартиру купимо — у нас дітей то троє, ніж Лізу спонсорувати будемо! — відповіла матері Маша.
Здавалося, що далі скандал буде тільки розростатися, але Олексій голосно і чітко заявив:
— Все! Досить! Більше ми цю розмову продовжувати не будемо. Ніяких грошей ми Єлизаветі не дамо.
Ніяких дарчих на Марію оформляти не потрібно. Все, крапка!
Олексій вимовив це таким тоном, що обидві жінки замовкли. Ольга Петрівна попрощалася з онуками і пішла.
А ось прощатися з дочкою і зятем демонстративно не стала.
Марія була дуже ображена на матір і на сестру. Жінка розуміла, що батько явно в усьому цьому участі особливо не брав, бо Ольга Петрівна завжди вміла керувати чоловіком.
Коли образа відступила, Маша вирішила знову налагодити спілкування з батьками. Але, на подив Марії, мати і сестра відновлювати спілкування не захотіли.
І більше того, від родичів Маша дізналася, що мати розповідає їм про те, яка у неї жадібна старша дочка.
Марія була в шоці. Їй було боляче і прикро, адже фактично вона точно не була винна.
Вона ні в кого нічого не просила, а лише відмовилася віддати своє незрозуміло заради чого.
Бажання відновлювати спілкування у Маші повністю відпало.
Жінка вирішила, що нехай через душевний біль, але краще їй і її родині дистанціюватися від таких родичів. Бути використаною вона точно не хотіла.
