Світлана Ігорівна, свекруха Галини, була в люті.
Змушувати свою невістку виконувати всі обов’язки по дому і в сім’ї стало останнім часом для неї майже Священною місією.
Але з кожним днем це ставало все складніше.
Галина взагалі відбивалася від рук. Вася, чоловік Галини і син Світлани Ігорівни, теж абсолютно не робив того, що повинен був робити.
В останні місяці невістка не оплачувала комунальні послуги, абсолютно не стежила за будинком і, що найгірше, сьогодні в обід вона повідомила, що звільнилася з роботи.
Про це мамі в паніці заявив її любий Вася. А сам синочок перебував у млявому пошуку роботи.
Всі ці проблеми в житті її сина Світлана Ігорівна сприймала як особисту образу.
І сьогодні ввечері вона вирішила влаштувати серйозну розмову, так би мовити, розбір польотів.
І ось з цією важливою місією вона зараз наполегливо дзвонила у двері квартири сина.
Вася був вдома, звичайно. Він чекав маму, а Галя, якщо вірити її словам, мала прийти з хвилини на хвилину. І це був ідеальний момент, щоб розібратися в ситуації, що склалася.
— А ти точно впевнений, що вона звільнилася? — з пристрастю допитувала Світлана Ігорівна сина.
Вона взяла його за плечі і уважно вивчала його обличчя.
— Ну так, вона сама мені по телефону так і сказала. І комунальні послуги… Каже: «Сам плати», — відповів Вася, втративши всяку надію на спокійне життя сьогоднішнього вечора.
— Ось значить як… — з гіркотою в голосі вимовила Світлана Ігорівна. — Звичайна вперта дівка, яка, значить, на все забила. Ну і що тепер з тобою буде, Вася, якщо ми не приведемо її до тями? Ти як думаєш?
— Та не знаю я, мамо… — Вася запнувся.
Його думки блукали в сторони. Він завжди мріяв про славу, про те, щоб зробити кар’єру, але останнім часом абсолютно нічого для цього не робив.
Він тільки й думав, як би вижити. У родині його стосунки з дружиною ставали все прохолоднішими і прохолоднішими.
Світлана Ігорівна, стримуючи гнів, продовжила:
— Вона ж знущається над тобою, Василю! Я тобі ще до весілля казала, що вона тобі не підходить, а ти все сподівався на диво, дурнику. Ну ось тепер і отримуй це диво!
І тут пролунав звук відчинених дверей. До кімнати увійшла Галина. Вона була зовсім не схожа на ту жінку, яку уявляла собі її свекруха.
Світлана Ігорівна мріяла побачити невістку з обличчям, сповненим каяття, і почути від неї фрази на кшталт:
«Мамо, я заплатила всі борги за комунальні послуги», «Мамо, я сьогодні приготую Васі його улюблені ріжки з м’ясом», «І повір, мамо, я більше ніколи не буду змушувати чоловіка працювати».
Але таких фраз Світлана Ігорівна, зрозуміло, не почула, як і не побачила каяття на обличчі невістки.
Сьогодні Галя була в гарному настрої, з усміхненим обличчям і, мабуть, по-справжньому щаслива.
— О, а ось і наша Галочка! — здригнулася Світлана Ігорівна. — А ти все в своїх мріях витаєш? Та ти зійди на землю, дівчинко!
Комунальні послуги не заплатила, з роботи звільнилася… І що тепер? Для вашої родини гроші з неба падатимуть?
Вона обрушила на Галину цілий вихор незадоволених фраз.
Але Галя, підійшовши до вікна і зробивши кілька кроків убік, виглядала так, ніби всі турботи і неприємності просто сковзали по ній і зовсім її не стосувалися.
— Та пішли ви всі! — нарешті вимовила Галя з легким сміхом. — Як ви мені набридли, убогі родичі! Мені тепер і без вас буде добре. Я вам таємницю відкрию…
Вам так і не терпиться запитати, чому мені зараз так добре? Так я вам скажу: я вчора зустріла своє перше кохання!
Вона театральним жестом піднесла руку до грудей і загадково посміхнулася.
Світлана Ігорівна і Вася завмерли, розуміючи, що відбувається.
— Що ти сказала? Яке кохання? — з недовірою запитав Вася.
Його очі розширилися. Він не вірив своїм вухам.
— Перше кохання, Вася. Ще зі школи. І тепер Ігор кличе мене з собою, — сказала Галя, не приховуючи радості в голосі. — Тож я йду за речами. На розлучення подаси сам, а я завтра вже буду в Німеччині.
Чоловік і свекруха знову завмерли.
— Ти… ти це серйозно? — запитав у дружини Вася, насилу вичавлюючи з себе ці слова. — Ти що, кидаєш нас?
— Кидаю. Кидаю! Якби ви знали, як сильно ви мені обоє набридли! — Галя знову променисто посміхнулася, і здавалося, їй просто хотілося кричати від цього незрозумілого для них щастя.
— Ну все, досить театру. Я так розумію, ти хочеш бути в Німеччині. Але… а з нами що буде? — Вася був у шоці і не приховував цього.
А Галина тим часом, діставши з полиці запилену сумку, набивала її своїми речами, причому всіма підряд.
Вона поспішала, запихаючи білизну і колготки просто грудкою, поки Вася поряд скиглив.
— Мені все одно, — сказала Галя і помахала свекрусі та чоловіку рукою.
Застебнувши туго набиту сумку, вона відразу ж попрямувала до дверей.
Жінка вибігла так, ніби й не збиралася ні про що шкодувати — легка, повітряна, немов метелик. Галя з яскравою посмішкою, грюкнувши дверима і зникла.
А в квартирі зависла важка тиша і густий запах її квіткових парфумів.
Вася і Світлана Ігорівна продовжували стояти, до глибини душі вражені її словами. Здається, вони зовсім не очікували такого повороту подій.
Світлана Ігорівна схаменулася першою і, приходячи до тями, майже закричала:
— Та як вона посміла?! Все, я з нею більше не заговорю ніколи в житті! Вся ця ситуація — як ніж у серце. Вона для мене зникла назавжди!
А тобі теж треба це зрозуміти, Вася. Ти нерозумно, синку, одружився з дівчиною, яка навіть думати не хоче про майбутнє!
Вася вислухав її, але його погляд був не сфокусований. Він опустився на стілець, ніби перебуваючи в прострації.
Його думки пролітали немов кадри німого кіно на чорно-білому екрані. Він бачив перед собою образ Галі і зовсім нічого не розумів.
У нього виникало безліч питань: чому вона вирішила все так різко змінити? Як це могло статися?
І як вона взагалі посміла залишити його одного — без роботи, без грошей, та ще й з боргами за комуналку?
Він же мріяв про інше! Він писав їй сповнені пристрасті вірші, щодня зізнавався цій невдячній жінці у коханні, як міг намагався бути для неї хорошим чоловіком і навіть вранці приносив каву в ліжко.
А вона… меркантильна, постійно гнала його на якусь роботу.
Світлана Ігорівна теж була на емоціях:
— А ти що, собі думаєш, що все буде просто так? Їй так просто все зійде з рук? Нііі, як це так — вона візьме і поїде, а ти залишишся тут, як останній дурень?!
Ні, так не буде! Невже я тебе виховала таким телепнем?! А ну швидко збирайся, наздоганяй її і повертай додому! Ти що, не міг нормально її тримати в руках?
Так хоча б зараз щось зроби! Вона ж може і сама подати на розлучення — так ти ще й квартиру втратиш!
Вася навіть не знав, що відповісти мамі. У його голові плуталися всі думки.
Вся ситуація нагадувала йому сцени з поганих фільмів, але тут було реальне зіткнення з тяжкістю життя.
Він не розумів, як поводитися в цей момент. Його мрії про славу раптом розвіялися в пил, і він залишився наодинці зі своєю матір’ю, яка його постійно критикувала.
А тепер точно доведеться йти кудись працювати — мама ж не Галя, терпіти довго не буде.
І коли Світлана Ігорівна закінчила свій монолог, Вася глибоко зітхнув і нарешті сказав:
— Ну добре, мамо… Я подумаю. Можливо, не все так уже й погано. Спробую якось все виправити.
Він це сказав, щоб якось заспокоїти матір, а насправді нічого робити не збирався.
Інакше не залишиться часу думати про вічне.
Світлана Ігорівна злобно пирхнула на сина і вийшла з кімнати.
Вася залишився один, абсолютно не знаючи, що робити далі.
Раптом у нього в голові промайнула думка: «А може, це шанс, щоб почати все з чистого аркуша?»
Він так довго чекав… А тепер спробує налагодити своє життя.
І можливо, це, звичайно, буде не з Галею, але у нього є можливості, якщо він вирішить взятися за себе.
Адже, в принципі, виявляється, він її зовсім не кохав. І таких дівчат, як вона, багато…
Він зітхнув, втомлено зайшов на сайт знайомств.
