— Це її пропозиція була, вона на словах тоді дуже сина засуджувала, на моєму боці «активно» була. А мені було все одно як: орендувати собі житло за гроші, чи жити в рахунок аліментів, – каже Алла.
Рік тому Алла розлучилася з чоловіком. Оформили розлучення, але на аліменти Алла не подавала.
На прохання свекрухи.
Між ними були доволі непогані стосунки, сім’я жила у квартирі, що належала мамі чоловіка. Це двокімнатна квартира, зробили невеликий ремонт і заїхали.
3 роки прожили в шлюбі, зʼявилася донька.
Коли розлучалися, дівчинці було трохи більше 2-х років.
У Алли житло є, але в маленькому містечку, звідкіля вона родом.
Продати його і платити велику іпотеку під солідний відсоток? Тоді вона не могла – у декретній відпустці сиділа.
Повноцінно не працювала, тільки підробляла.
Розійшлися, до речі, з вини чоловіка, у того на стороні виявилася коханка в положенні. Зараз уже син у колишнього росте в новій родині.
Свекруха теж була в люті: звинувачувала сина, відмовлялася приймати навіть саму думку про те, що треба якось налагоджувати стосунки з новою невісткою, майбутньою дружиною сина номер два, плакала, що нізащо не хоче втрачати онуку.
Алла перешкоджати стосункам батька і доньки, як і стосункам бабусі й онуки, навіть не збиралася.
Потихеньку пакувала речі, збиралася виїхати до себе на батьківщину, щоб досидіти декрет у своїй квартирі.
Думала повернутися, коли настане пора виходити на роботу, тоді вже й визначатися з іпотекою та продажем житла.
— Залишитися і знімати житло в декреті я просто не могла собі дозволити, дорого.
Хоча… думки такі були.
Навіть рахувала: аліменти на доньку, аліменти на мене, допомога, гроші від підробітку. А потім свекруха колишня сама запропонувала цей варіант.
Варіант був такий: Алла з донькою живуть у тій самій квартирі свекрухи, як і жили.
Але… в рахунок аліментів її сина Аллі.
Мовляв, дитина чоловіка, яка має зʼявитися ось-ось на світ, вона ж ні в чому теж не винна, а її батькам треба якось і десь жити.
— А якщо він тобі буде аліменти платити, то що він орендує? – журилася свекруха. – Живи, скільки треба, а він за цей час на ноги трохи встане.
Мати – є мати, Алла розуміє, що навіть винуватий син свекрухи все одно ближчий, ніж невістка.
Ну й погодилася: до квартири звикла, зручне розташування, місце в садочку дадуть теж тут же.
А аліменти від колишнього навряд чи будуть більшими, ніж плата за оренду житла.
Ні, можна було б, звісно, впертися і виїхати, але це ж така морока, везти речі і дитину.
Шлях не найближчий, та й свекруха начебто дійсно онуку любила, посидіти з нею не відмовлялася ніколи.
Алла не зловживала, але виникають же такі ситуації, коли дуже треба.
— Нормально я спочатку жила, нормально з колишньою свекрухою взаємодіяла, – каже молода жінка. Рівно до того моменту, як у мого колишнього не зʼявилася дитина.
Почало розганятися все якось по дрібницях. А нещодавно зовсім негарна ситуація трапилася.
Мати колишнього чоловіка якось поволі почала до Алли чіплятися: то чому в тамбурі (одному з сусідами) стоїть багато взуття Алли, сусіди ж скаржитися будуть.
То почала говорити, що пора б мити вікна.
— Ага, у лютому, – усміхається Алла.
– Загалом, я так зрозуміла, що там тривав процес налагодження стосунків із наступною невісткою.
І як би мені не хотілося під великий відсоток житло купувати, а маму я попросила зайнятися продажем моєї квартири. Благо, що довіреність у неї є давно.
Якось Алла прийшла з роботи, а у квартирі свекруха: міняє штори, вішає якісь легкі й незграбні.
І покривало на дивані якесь нове лежить, а покривало Алли, випране буквально напередодні, лежить згорнуте.
У сторонці.
Алла спочатку нічого не сказала, хоча не дуже їй сподобалося те, що свекруха хазяйнує.
Віддала квартиру для проживання?
Значить, поважай права й особисті кордони орендарів.
Те, що орендар – колишня невістка, ні про що не говорить.
— Це значить, можна і в моїх особистих речах копатися, і з’являтися, коли заманеться? – обурена жінка.
– Так, грошей готівкою я їй не плачу. І на карту не переказую, але ми ж домовлялися, що я живу тут за аліменти, які мені винен її син. Що за нісенітниця.
Алла вирішила сказати коректно, що нове покривало на дивані зовсім не в тій колірній гамі, вона, Алла, своє підбирала під інтер’єр.
Як і штори, які явно виглядають чужорідним організмом.
— Мої штори в моїй квартирі чужорідним організмом бути не можуть, – з доволі єхидною посмішкою сказала колишня свекруха. – І покривало за кольором ти будеш підбирати у своїй квартирі, а не в моїй.
Алла більше нічого не сказала, вона вже вийшла на роботу, донька ходить до садочка, з роботодавцем домовленість: коли дитина хворіє, Алла працює з дому.
І за квартиру її вже завдаток внесли, угода зовсім скоро.
Жінка зробила одразу кілька справ: подала документи на (розповідь спеціально для сайту Цей День) іпотеку, щоб схвалили заздалегідь, винайняла однокімнатну квартиру в тому самому районі, сходила до суду і подала на аліменти на колишнього.
Була думка подати і за минулий рік, але не стала вже розмінюватися на дрібниці.
— З’їхала, ключі залишила в сусідів, їм свекруха довіряла. І нас загубили, всі журилися, куди ми зникли, – знизує плечима жінка.
– А я відповіла, що ми пішли штори за кольором підбирати.
Ну що ще сказати? Вона вирішила помацати, до якої міри мене можна прогнути?
Чи це був натяк, що нам пора виїжджати, тут син із невісткою та онуком жити будуть?
Що ж, я натяк зрозуміла. Раз чоловікові не треба буде житло знімати, то він цілком може платити мені аліменти.
Декрет його нової дружини? А мене хвилює?
Що ж стосується свекрухи, то ні в орендованій квартирі, ні в майбутній своїй власній, Алла її приймати не має наміру. Зустрічі з онукою?
Чудово, на території дитячого садка або біля будинку під контролем Алли.
Ну і ще, можливо, буде дівчинку іноді віддавати бабусі. Але не зараз.
Зараз Алла хоче, щоб колишня свекруха запам’ятала ті нещасні шторки з покривалом.
