Женя завмерла. Випадково почуте нею було неймовірно цинічним.
Вона притиснулася чолом до крижаного скла, щоб охолодити обличчя, яке раптово запалало.
Їй було і соромно, і боляче від тих слів, що говорила свекруха в сусідній кімнаті.
Що робити? Продовжувати слухати? Або показати, що вона тут, в квартирі у Тамари Василівни?
Вона прийшла допомогти їй, як і обіцяла днями…
Женя думала недовго — свекруха продовжила. І невістка вирішила, що поки буде мовчати.
Значить, так сама доля розпорядилася, щоб вона опинилася сьогодні тут і дізналася про те, що на думці у цинічної Тамари Василівни.
І як виявилося, не тільки у неї, але і у підлого і безсовісного чоловіка Жені Миколи.
— Кажу тобі — почекай поки. Що за поспіх? Ні, мій любий, я буду говорити, а ти слухай! — кричала в трубку мобільного свекруха. — Слухай, якщо свого розуму не маєш. Ти мені дитина, а значить, повинен слухатися свою матір.
Вимовивши ці слова, Тамара Василівна замовкла буквально на десять секунд, ймовірно, слухаючи те, що говорив їй у цей час син. А потім знову взяла ініціативу в свої руки.
— Яке розлучення? Ти про що? Воно зараз зовсім недоречне. Женька твоя дурепа, і ні про що поки не здогадується. І це чудово.
Так навіщо ж тобі самому, з доброї волі, відмовлятися від курки, що несе золоті яйця? Ну, погодься, синку, що це нерозумно! А? Що? Ой, не можу, насмішив!
Ну і кохай іншу, хто тобі заважає? Ти ж не вчора її покохав, але розлучатися чомусь зібрався тільки зараз. Що за терміновість, скажи?
Тамара Василівна прослухала відповідь сина, але тут же продовжила гнути свою лінію.
— Ось тобі й привіт! Вийти за тебе заміж їй закортіло! А навіщо тобі ця пустушка, Коленька? Ну скажи мені, чим вона краща за Женьку? — з напором запитувала мати у сина.
Помовчавши кілька секунд, слухаючи відповідь Миколи, вона продовжила.
— Твоя Поліна ще дитина. Їй вісімнадцять! Ні освіти, ні роботи з грошима. А твоя дружина працює в хорошій фірмі. І, як я зрозуміла, в недалекому майбутньому її чекає підвищення.
Вона зараз вже заробляє більше за тебе, а незабаром і зовсім буде отримувати стільки, що тобі зовсім не потрібно буде працювати.
А що твоя малолітня коханка? Ну скажи мені, що вона може, крім того, що дивувати тебе своїм молодим тілом?
«Боже мій! Який кошмар! Невже я це все чую в реальності? Невже це не страшний сон? Як таке могло статися в моєму житті? Чому знову зі мною?
Чому я жодного разу не запідозрила тихого і інертного Миколу в зраді?» — з гіркотою в душі думала Женя, слухаючи телефонну розмову свекрухи зі своїм чоловіком…
… Євгенії було двадцять сім. Заміж за Миколу вона вийшла два роки тому. Саме тоді стався розрив з людиною, яку вона дуже кохала.
З Олександром вони зустрічалися на той момент вже досить давно, і дівчина з надією чекала від нього пропозиції руки і серця. Але все якось не складалося. То одна обставина заважала, то інша.
Похід в РАГС і весілля відкладалися раз за разом. А потім і зовсім випадково з’ясувалося, що чоловік вже одружений і має дитину…
Женя тоді пережила жахливий зрив. Здавалося, що зі зрадою коханого світ зруйнувався, і нічого хорошого в її житті більше бути не може. Вона нікого не хотіла бачити.
Але потім якось подругам все ж вдалося витягнути Женю в бар, де дівчина і познайомилася з Миколою.
Він красиво залицявся і без будь-яких зволікань через пару місяців зустрічей і побачень запропонував Жені вийти за нього заміж.
А коли познайомив обраницю зі своєю матір’ю, та взагалі була в захваті від вибору сина.
— Женю, ти мене вразила! Яка ти молодець! Таку гідну освіту отримала, в хорошому місці працюєш. Навіть квартиру вже сама собі купила! Поважаю самостійних жінок.
Я сама така, — не без гордості видала Тамара Василівна. — Ніколи ні на кого не сподівалася і свої проблеми на чоловіків не вішала.
Жені тоді здавалося, що це хороший варіант. Кохаючий чоловік, свекруха, яка її цінує — що ще потрібно для створення міцної сім’ї?
Пора було вже подумати про те, щоб влаштувати своє особисте життя, та й про дітей теж пора задуматися.
Час після двадцяти п’яти у жінок мчить дуже швидко. Не встигнеш озирнутися, а тобі вже тридцять.
Так міркувала дівчина в бесідах з подругами, коли вирішувала, прийняти їй пропозицію Миколи, чи ні.
Вона погодилася, хоча розуміла, що кохання до молодого чоловіка у неї немає. Серце мовчало після жорстокої зради.
Але Женя вважала, що це навіть на краще. У шлюбі головне — це повага між подружжям і взаємна турбота.
А діти народяться, так і взагалі добре — всю любов можна їм віддавати, не засмучуючись від відсутності іншої любові…
Після весілля Микола переїхав до квартири Жені. Вони жили непогано, дружно, без скандалів.
Євгенія більшу частину часу проводила на роботі. Чоловік же поки шукав себе, як він висловився. Ні, Микола не сидів вдома, не ледарював. Але постійно змінював місце роботи, щоразу знаходячи щось, що його не влаштовувало.
То зарплата маленька, то начальник буйний, то умови роботи зовсім не такі, які були обіцяні на початку.
Женя з цього приводу особливо не засмучувалася. Грошей у молодій родині цілком вистачало, та й вона була зараз зосереджена зовсім на іншому.
Чомусь поки не виходило з дитиною. Вона вже й до лікаря звернулася, здала всі необхідні аналізи, пройшла всі належні обстеження.
Але лікар патології не знаходив і, запевняючи, що все у неї добре, просто запропонував почекати.
— Іноді так буває, що не відразу після весілля настає бажаний стан. Просто відпустіть ситуацію, і з часом природа сама все зробить.
Запевняю вас, що скоро ми з вами зустрінемося з приємної нагоди, — посміхаючись, відповів лікар.
— Ну що ж, буду чекати, — відповіла Женя.
Але тим не менше, минуло вже майже два роки, як вона вийшла заміж за Миколу, а батьками вони поки так і не стали.
І ось тепер, слухаючи розмову, зовсім не призначену для її вух, жінка розуміла — все не дарма. Господь ніби оберігав її від того, щоб народжувати дітей у такому брехливому союзі, який був у них з Миколою.
Все одно в результаті їхню сім’ю чекав крах, що сьогодні і з’ясувалося.
Так, Женя дуже багато працювала, заробляла на той час, коли буде сидіти в декреті. Хотіла, щоб їм на все вистачало, і ні вона, ні дитина ні в чому не мали потреби.
На Миколу з його вічними пошуками себе в цьому світі розраховувати особливо не доводилося. Значить, тільки на себе.
Та й взагалі Женя за своєю натурою була такою. Працювати — значить працювати, з усією віддачею.
Її тому і зробили начальником відділу буквально через пару років після того, як вона влаштувалася в цю фірму.
Бачили високу працездатність, впертість і вміння жертвувати особистим часом на благо підприємства. Можливо, це і зіграло фатальну роль у тому, що сталося.
Дружина мало часу приділяла тому, щоб зрозуміти, чим займається чоловік. Та й взагалі, що це за людина.
Між ними не було спорідненості душ. Ось і все. Чого ж вона чекала?
Тим часом свекруха продовжувала.
— Я тільки в одній кімнаті закінчила ремонт. Ти знаєш, як мені Женя добре допомогла грошима. Так що ж тепер через твої капризи все зупиняти на півдорозі?
Ось закінчу ремонт у всій квартирі, тоді й розлучайся. Хоча моя тобі порада — кинь свою молоду дуринду і залишайся з Женею. Такої дружини тобі більше не знайти.
Ти ж з нею, як у Христа за пазухою. Ну подумай гарненько, Коля! Якщо у тебе ще залишилося чим думати. Ти зовсім не пішов у мене, а у свого батька-гуляки.
Ось де він зараз, ти знаєш? Отож! Мотається по білому світу від однієї баби до іншої. Ніяк притулку собі не знайде.
Адже вже літня людина! Ти теж так хочеш? — незадоволено вичитувала сина Тамара Василівна.
«Так вони мене ще й використовують. Мало того, що чоловік обманює, так ще й хитра свекруха вирішила за мій рахунок ремонт зробити!
Я ж від щирого серця допомагала. Думала, жінка дійсно потребує. А воно ось як виходить!» — з подивом слухала Тамару Василівну Женя і все більше дивувалася.
Сьогодні у Жені був незапланований вихідний посеред тижня. Такого не було ніколи за всі роки її роботи.
Але саме сьогодні згорів трансформатор, який забезпечував електроенергією їх офісну будівлю.
Керівник відпустив усіх додому, сказавши, що поломку усуватимуть кілька годин.
Повернувшись додому, Женя зрозуміла, що їй абсолютно нічим зайнятися. В однокімнатній квартирі був порядок, чоловік на роботі. Вона хотіла лягти і поспати. Накопичена втома давала про себе знати.
Але тут ніби щось змусило її зібратися і поїхати до свекрухи. Ймовірно, це була інтуїція, передчуття того, що їй сьогодні потрібно бути там.
Щоб нарешті відкрити собі очі на підлість, що відбувалася навколо неї…
Свекруха просила невістку днями допомогти помити вікна і повісити штори в спальні, де жінка щойно закінчила ремонт.
Женя вирішила, що це хороша можливість не витрачати свій законний вихідний на це прохання, а зробити все сьогодні.
Ключі від квартири свекрухи у них з чоловіком були. Женя відшукала їх у скриньці на тумбочці в передпокої і взяла з собою на той випадок, якщо матері Миколи не виявиться вдома.
Тамара Василівна, хоч і не була ще на пенсії, але вже кілька років не працювала. На що жила свекруха, для невістки було загадкою. Але в чужі справи вона не лізла.
Часто жінки не було вдома, вона відвідувала подруг. А може, десь і підробляла, хто знає.
Сьогодні так і вийшло. Зателефонувавши у двері і не дочекавшись відповіді, Женя сама відкрила квартиру Тамари Василівни.
Зайшовши в щойно відремонтовану, пахнучу свіжістю спальню свекрухи, Женя вирішила без неї нічого не робити. Дочекатися господиню і вже під її чуйним керівництвом закінчити облаштування цієї кімнати.
А потім прилягла на ліжко і задрімала. Розбудив її звук відчинених дверей і голос Тамари Василівни, яка голосно розмовляла по телефону з сином.
Ось так Женя дізналася всю правду про те, що відбувається в її особистому житті, в її родині, якої, по суті, просто не було.
Для своїх близьких — і для чоловіка, і для свекрухи — Женя була лише заможною жінкою, грошовим мішком, не більше.
— Женю, — зателефонувала їй місяць тому Тамара Василівна, ти не могла б дати мені трохи грошей на шпалери в спальню? Та й двері потрібно поміняти, відкоси, все такі старі.
А там ще штукатурка і шпаклівка потрібні будуть, сама розумієш. Майстрів я вже знайшла. Запросили, звичайно, жах скільки. Але що робити?
Ремонт необхідний, сама розумієш. Ти ж бачила, в якому стані моя квартира?
— Так, бачила. Ремонт потрібен, безперечно, — відповіла Женя. — Добре, днями у мене буде премія, і я допоможу вам.
— Так? — ніби навіть здивувалася Тамара Василівна такому швидкому вирішенню своєї проблеми. — Ось і добре, дякую тобі! Адже ми тепер одна сім’я.
Хто допоможе в скрутну хвилину, як не найближчі люди. Дякую, Женечко! Ось не дарма я тебе люблю. Ти маєш добре серце і зовсім не жадібна.
Свекруха ще довго розсипалася в похвалах. А потім протягом наступних тижнів ще пару раз зверталася до невістки за допомогою.
Не вистачило їй тих грошей, що дала Женя на ремонт. При передачі грошей свекрусі невістка попросила її про одну дрібницю.
— У мене тільки одна умова буде. Ви ж знаєте, що я фінансист, і для мене важливий порядок у грошових справах. Ось розписка про те, що я даю вам гроші. Підпишіть, і гроші ваші.
— Це ще навіщо? — здивувалася свекруха. — Ти що, в борг мені даєш? Ми так не домовлялися. Мені ж нічим віддавати буде.
Я безробітна, ти знаєш. Думала, що ми по-родинному це питання вирішили з тобою…
— Нічого віддавати не треба. Я вам допомагаю, як і обіцяла. Просто для мене це важливо. Ну, як вам пояснити… Для сімейної історії, чи що, розумієте?
Документ про те, що я колись допомогла вам грошима на ремонт, розумієте? — говорила Женя, навчена своєю колегою Вірою.
— Женька, візьми з неї розписку. Адже відмовиться потім від усього стара карга. А це все-таки документ. Та й хто знає, як у житті все повернеться.
Тобі ці гроші теж непросто дістаються, щоб просто так їх роздавати, — вчила Женю Віра.
Тамара Василівна завагалася. Їй дуже не хотілося щось підписувати. Адже потім цей папірець можна використати проти неї, якщо щось трапиться.
Але бажання отримати халявні гроші від тихої і чесної невістки пересилило її сумніви. І жінка підписала всі розписки, які приносила їй разом з грошима Женя.
І ось тепер виявлялося, що Тамара Василівна планувала всю квартиру відремонтувати за рахунок невістки і дуже просила сина почекати з розлученням, щоб все встигнути. Який цинізм!
Зараз Женя подумала про те, як вона виявилася права, послухавши свою мудру колегу, яка, на відміну від неї, вже стикалася зі зрадою і підлістю близьких людей.
Пора було виходити з укриття і розставити всі крапки над i.
— Женя? — у свекрухи відвисла щелепа, а очі стали величезними і здивованими, коли вона побачила невістку, що виходила з її спальні.
— Так, це я. А що ж ви так здивувалися? Ось прийшла до вас у гості. І як вчасно! Ви не вважаєте?
— А… що ти тут?.. Як? Звідки? Ти ж на роботі повинна бути! — охриплим голосом видала свекруха.
— Ну, звичайно, повинна, щоб гроші заробляти для вас і вашого ледаря синочка. А він в цей час чужих баб буде підлещувати. Добре влаштувалися, як я подивлюся! — продовжувала Женя зухвало.
— Ти не так все зрозуміла, Женя…
— Не так? А що тут розуміти? Тут навіть домислювати нічого не треба, ви самі все по поличках розклали, Тамара Василівна.
Женька дурна нехай працює, гроші заробляє, Микола з Полінкою крутиться, збирається на розлучення подавати. Але крутіше за всіх свекруха.
Вона знає про зради сина, але суворо-суворо забороняє йому розлучатися, бо вона ще не по повній розкрутила грошову невістку. Ось що тут можна не так зрозуміти?
— Женя, я його відмовляла, ти ж чула. Я повністю за тебе, — приглушеним голосом намагалася виправдатися Тамара Василівна.
— Не треба було відмовляти. Тепер вже я сама подам на розлучення. Сьогодні ж! І Миколі скажіть, нехай приїжджає за речами.
Увечері я зміню замки, і він вже не зможе нічого забрати з моєї квартири.
— Навіщо ж ти так, Женечко? Адже можна було в усьому розібратися, поговорити, — спробувала хоч якось врятувати ситуацію свекруха.
— Говорити ви будете з сином. І дуже довго і докладно. Буде що обговорити. Бо тепер у вас дуже серйозна проблемка намалювалася, — Женя відчула задоволення, вимовляючи наступні слова. — За розписками.
Ви ж їх підписали, приймаючи від мене гроші, значить ви мені винні кругленьку суму. Пам’ятаєте це?
— Звичайно. Але ти ж обіцяла, що не вимагатимеш їх назад, — ще більше розгубилася свекруха.
— Я не знаю, чи встигли ви прочитати внизу примітку про те, що якщо гроші не будуть повернуті в термін, який я вам вкажу, ваш борг подвоїться.
Але це факт, — блефувала Женя, знаючи, що ці розписки зараз у неї, і уточнити цю інформацію у Тамари Василівни не вийде.
— Що? Невже ти посмієш? — закричала ошелешена свекруха.
— Звичайно. Ще як посмію! З такими підлими людьми, як ви, тільки вашими засобами і боротися! Гроші чекаю протягом тижня. Далі — суд.
Женя пішла, а через годину до неї примчав Микола, який теж спробував все пояснити, щоб зберегти сім’ю.
— Ти даремно витрачаєш час. Збирай свої речі і забирайся звідси. Поліна чекає, знемагає в тузі без тебе.
Женя була непохитна і мріяла тільки про одне, щоб він швидше зник з її квартири і з життя в цілому.
Вона подала на розлучення, а через тиждень колишня свекруха віддала їй всі гроші, що невістка давала тій на ремонт.
Напевно, кредит взяла, або її улюблений синочок підсуєтився, вліз у борги.
А Женя зробила для себе головний висновок — не потрібно виходити заміж без кохання. І намагатися створити ілюзію щасливого сімейного життя.
Не вийде без кохання, як не старайся. Тільки проблем собі наживеш.
