— Він її згубить! — вигукнула мама. — Вона така наївна дівчинка, а він — бандит. Ми повинні щось зробити!
— Голову йому відкручу, і справа з кінцем, — похмуро зауважив старший брат Ольги.
Глава родини довго сидів мовчки, потім сказав:
— Ми, звичайно, спочатку поговоримо з Олею, спробуємо її переконати, але якщо не вийде, я бачу тільки один вихід.
Ми повинні виїхати з цього міста. А що, ми давно думали про те, щоб переїхати до моря — чому б і ні.
Всі на якийсь час замовкли…
…Батьки та брати Олі були просто в шоці від її вибору. Рома їм абсолютно не подобався, не таким вони собі уявляли нареченого для улюбленої дочки та сестри.
Оля приховувала його від родичів, знала, що вони будуть проти їхніх з Ромою стосунків – так воно і вийшло.
І це він ще не на мотоциклі був – нога ще не повністю відновилася, і Рома поки не сідав за кермо, хоча вже щосили займався його ремонтом.
Але довго це не могло тривати – зазвичай вона доповідала батькам про кожен крок і не дай бог не візьме вчасно трубку!
Спочатку вона брехала, що ходить до одногрупника, якого збила машина. Батьки знали, що Оля дівчина співчутлива і анітрохи не здивувалися.
Але коли Рому виписали, і вони почали зникати вечорами на тій самій набережній, брати Олі, недовго думаючи, вистежили її і Рому, швидко про нього все дізналися і доповіли батькам.
На сімейній раді було прийнято рішення, що не можна допускати, щоб ці стосунки тривали далі.
— Він її згубить! — вигукнула мама. — Вона така наївна дівчинка, а він — бандит. Ми повинні щось зробити!
— Голову йому відкручу, і справа з кінцем, — похмуро зауважив старший брат Ольги.
Глава родини довго сидів мовчки, потім сказав:
— Ми, звичайно, спочатку поговоримо з Олею, спробуємо її переконати, але якщо не вийде, я бачу тільки один вихід.
Ми повинні виїхати з цього міста. А що, ми давно думали про те, щоб переїхати до моря — чому б і ні.
Всі на якийсь час замовкли, а потім дружно загуділи — а чому б і ні, чудовий варіант.
Того ж вечора Олю викликали на розмову та розповіли їй все, що дізналися про Рому.
Про його приводи в міліцію з самого дитинства, про умовний термін за хуліганство і грабіж, про неблагонадійних батьків.
Оля покрилася червоними плямами і обурено вигукнула:
— Та ви нічого про нього не знаєте! Він хороший, і зовсім не винен, що у нього такі батьки!
І взагалі — я люблю його! І він мені обіцяв, що заради мене виправиться і буде хорошим!
— Ой, донечко, але люди не змінюються. Ось твій батько, подивися: він з першого дня нашого шлюбу обіцяє не розкидати свої шкарпетки по всій квартирі.
І що? Минуло більше тридцяти років, а дня не минає, щоб я не знаходила його шкарпетки в найневідповіднішому місці!
— Май на увазі, — сказав старший брат. — Ще раз тебе з ним побачу — всі кістки йому переламаю!
Оля розплакалася і втекла до своєї кімнати.
Звичайно ж, вона не перестала зустрічатися з Ромою.
І брати дотримали свою обіцянку — підкараулили його і побили, правда, не сильно, більше щоб налякати.
Але хіба Рому цим налякаєш? А Оля після цього взагалі перестала розмовляти з братами.
Довелося втілювати ідею батька сімейства – переїжджати. Вони розуміли, що Оля буде чинити опір і довго думали, як зробити правильно.
– Вона нізащо не погодиться виїхати, – сказав молодший брат, який був найближчим до Олі і взагалі сумнівався в правильності їхнього рішення. – Вона його насправді кохає…
Мати їхня була медсестрою, і, трохи подумавши, сказала:
— Доведеться її приспати і відвезти, іншого виходу я не бачу.
— А що — чудовий варіант, — зрадів батько. — Нехай спить в машині, а коли приїдемо, вже буде пізно.
Молодший брат спробував заперечити, але його ніхто не слухав…
Потай від Ольги вони продали квартиру, що було не так вже й просто. Купили будинок у Миколаївській області – батько сімейства нібито їздив у гості до родичів, а насправді дивився будинок і вносив передоплату.
Заодно і про переведення дізнався – дочку обіцяли взяти на ту ж спеціальність, так що все добре.
Справа вже була до зими, і поїздка на автомобілі через пів країни не особливо радувала, але робити нічого.
Батьки і молодший брат повинні були виїхати, а старші залишитися і вирішити питання з речами.
У призначений день – це була неділя – мати повинна була ввести сплячій дочці снодійне рано вранці, поки вона ще спала.
Але коли мати увійшла в кімнату дочки, вона там нікого не виявила – ліжко було порожнім…
Що тут почалося! Переглянувши її речі, виявилося, що зникли документи, спортивна сумка, деякий одяг і найголовніше – на столі знайшлася записка.
«Я все знаю. Це підло з вашого боку. Ми з Ромою їдемо. Не шукайте мене».
Батьки не могли зрозуміти, звідки вона знає, старші брати збиралися їхати її шукати, і тільки молодший брат замовк.
Він не був упевнений, що вчинив правильно, розповівши все сестрі.
Так вони й не знайшли Олю – наче крізь землю вона провалилася.
Батькові стало зле з серцем, мати взагалі не знала, де собі місце знайти, але робити нічого – квартира продана, завдаток внесений, довелося їхати.
– Як же Оленька нас знайде? – переживала мати.
— Телефон є – подзвонить, — похмуро відповів старший брат, який ніяк не міг пробачити такої зради.
Вони навіть до поліції звернулися, але ніхто не став шукати повнолітню дівчину, яка чітко дала зрозуміти, що їде з коханим.
Вона не виходила на зв’язок ні з ким, навіть з молодшим братом.
Той ніяк не міг цього зрозуміти — адже він їй все розповів, могла б вона хоча б з ним спілкуватися.
Невже вона думає, що він відразу здасть її батькам? Це його ображало і засмучувало.
Він не міг жити з батьками, відчував свою провину перед ними і вирішив повернутися в рідне місто — там друзі, улюблена робота…
І чомусь йому здавалося, що саме тут він зустріне сестру. Він думав, що зустріне її щасливою і благополучною з усміхненим карапузом на руках.
Або, навпаки – бідною і нещасною, яка просить милостиню в якомусь переході. Але він помилився.
Вона була благополучною, але не була щасливою.
Оля була явно благополучна – в дорогій шубці, темних окулярах, вона явно не бідувала.
Але коли вона зняла окуляри, він не впізнав сестру – її погляд завжди променився якимось надзвичайним світлом, а зараз це світло згасло.
Вони зіткнулися в торговому центрі, і вона спочатку намагалася втекти, але він їй цього не дозволив.
— Ти нещасна? — здивувався він.
Оля мовчки опустила очі.
— Цей негідник тебе ображає? Ну я йому покажу…
— Стій! — перервала його Оля. — Він жодного разу пальцем мене не торкнувся! Просто батьки були праві — люди не змінюються.
Він зв’язався з одним дуже впливовим і багатим чоловіком, робить для нього всю брудну роботу, і йому з цього вже не виплутатися.
— Тобто він бандит? — уточнив брат.
— Виходить так. Я його майже не бачу, він весь час то по справах йде, то на свої тусовки в клубі… Живу як птах у золотій клітці.
— То повертайся додому! — вигукнув брат. — Батьки досі місця собі не знаходять, щодня говорять про тебе, намагаються знайти. Прошу тебе, їдемо зі мною, я все влаштую!
Оля сумно похитала головою.
— Я не можу. Як я буду їм в очі дивитися? Та й потім — я люблю його…
Вони ще довго розмовляли за чашкою кави, і кілька разів на обличчі сестри навіть промайнула подоба посмішки.
На прощання він попросив її номер, але вона відмовилася.
Після цієї зустрічі він сам якось знітився і почав іноді прикладатись до пляшки. Хто, як не він, винен у тому, що життя сестри зруйновано?
Якби він не розповів їй тоді, її б забрали силою, а там, дивись, і забула б вона свого Ромео.
Більше вони не бачилися. Він шукав її тендітну фігурку в кожній перехожій, але так і не знайшов. Вона зникла, і разом з нею зникла і частина його душі…
