— Та хто на неї зазіхне, їй вже сорок років, — з посмішкою заявив чоловік другові…
… — Алло, Віра, привіт. Є розмова, термінова! По телефону не можу сказати, чоловік може зайти в будь-яку хвилину. Давай завтра в піцерії на розі після роботи зустрінемося!
— Привіт, Юльчик. Добре, давай!
Віра перебирала теми для термінової розмови. Що там такого хоче розповісти подруга, цікаво…
— Кохана, я з хлопцями на футбол пішов, буду пізно! — прокричав з передпокою чоловік Віри Олег.
— Добре, йди. Дивись, не пий там багато, а то живіт виросте!
— Не переживай, я трішки.
Віра відчула запах туалетної води, якою щедро обприскав себе чоловік перед виходом.
Дивно, стільки років стояв флакон, він ним не користувався, а тут прямо надушився на футбол.
Наступного дня Віра з нетерпінням чекала вечора, щоб дізнатися, що хоче розповісти подруга. У кафе прийшла раніше за Юлю, замовила каву і піцу.
— Віра, ось і я. Привіт.
— Привіт, Юля. Ну що там у тебе, розповідай.
— Може це некрасиво з мого боку, але ми подруги, і ти повинна знати. Позавчора твій чоловік був у нас вдома. Приїхав обговорити з моїм якісь справи.
Я з ними не сиділа, була у вітальні, але мені було все чутно, про що вони розмовляють. І ось чую, твій каже:
“— Андрюха, я вирішив «замутити» з колегою по роботі. Новенька до нас прийшла, Катя, дуже навіть нічого, оченята мені сама строїть.
— Олег, у тебе є дружина, навіщо тобі це?
— Ой, я тебе благаю! Дружина не дізнається. А для мене це нові емоції, адреналін. Читав десь, що зради дуже зміцнюють сімейні стосунки.
Я ж не збираюся Віру кидати. Вона дуже зручна дружина, готує, прибирає, тільки почуттів вже немає.
Життя проходить, а у мене жодного разу не було нікого під час шлюбу Відчуваю себе неповноцінним.
Дружина нікуди не дінеться, але набридло вже одне і те ж… Можна подумати, ти жодного разу ні з ким того самого?
— Уяви собі, ні. Я люблю Юльку, навіщо мені ще хтось?
— Ну і даремно. Знаєш, це так надихає… Хочеться виглядати добре, треба переглянути гардероб.
Катя молодша на десять років, енергія б’є ключем, така модна вся, просунута. Я і сам відчуваю себе поряд з нею молодим.
— Слухай, а якщо твоя Віра теж почне шукати емоції на стороні, тобі це сподобається?
— Віра?! Ти що! Вона на таке не здатна. Вона мене любить, та й взагалі, вона не така…
Та й хто на неї зазіхне, їй сорок, виглядає добре, звичайно, але… Коротше, це неможливо!
Навіщо б мені така дружина була потрібна? З рогами ходити я не згоден!
— Ха, ну і логіка! Тобі можна, а їй не можна? Вона ж буде з рогами ходити?
— Слухай, ну чого причепився? Ось заведи собі подругу, тоді зрозумієш, про що я. Сімейне життя перетворилося на болото, хочеться свята для душі і тіла!”
— Ось слово в слово передала тобі розмову наших чоловіків, Віра. Ти повинна знати, що надумав твій благовірний!
Віра була в шоці від почутого. Її Олег зібрався пуститися у всі тяжкі. Вона йому набридла. У сорок років.
Катя молода, енергійна. Не те що вона. Стара калоша. Як же прикро таке чути… Хіба це старість? Прекрасний вік для жінки!
— Юля, ти правильно зробила, що розповіла. Я повинна знати і бути готовою. Не очікувала цього від тихого Олега.
На вигляд він не справляє враження, що йому потрібен роман на стороні, начебто у нас все добре.
Але це я так думала. А йому стало нудно. Якщо надумав, значить справа часу. І ще він так свято вірить, що я на таке не здатна…
Так і було. До сьогоднішнього дня. Я йому влаштую…
— Віра, ти тільки мене не видавай, адже вони не знають, що я все чула… Що будеш робити?
— Ще не знаю. Але придумаю. Внесу в наше сімейне «болото» життя і вогню!
Віра зайшла в магазин жіночої білизни і купила гарний комплект з червоного мережива.
Прийшовши додому, приготувала вечерю, сходила в душ. Потім зробила яскравий макіяж, одягла новий мереживний комплект, який їй дуже пасував.
Довге чорне волосся, смаглява шкіра, червоний колір красиво виглядав. А ось і чоловік прийшов.
Побачивши дружину в такому вигляді, здивовано вимовив:
— Кохана, це для мене?
— Що для тебе, Олег? Я купила нову білизну, макіяж вирішила робити по-іншому.
— На тебе це не схоже, просто… А ти нічого така…
— Я знаю. Я цілком собі нічого… До речі, я зараз йду. У мене зустріч з колегою, з приводу проекту. Вечерю приготувала, їж.
— З яким ще колегою? Я не зрозумів…
— У нас новий співробітник, ми з ним повинні працювати над новим проектом, я тобі казала ніби… На роботі ніколи, вирішили ось в кафе зустрітися і все обговорити.
— І ти вирішила нову білизну купити для такого випадку?! Щось раніше ти не робила подібне… Віра, що відбувається? У тебе роман з ним?!
— Ой, я тебе благаю! Який роман! Я ж заміжня! Просто захотілося оновити білизну, я ж ще молода, коли, як не зараз?
— І що?! Коли це комусь заважало, що ти заміжня?!
— Не вигадуй! Нічого у мене з ним немає! Він молодший на сім років і, здається, одружений. У нас суто ділові стосунки! Все, я пішла!
Віра вискочила з квартири. Олег щось кричав услід. Їй чомусь стало смішно. Обличчя у чоловіка було дуже здивоване. Ну нічого, нехай побіситься.
Зайшла в кафе, замовила салат і тістечко. Через пів години почав дзвонити Олег.
— Віра, ну що там? Коли додому?
— Ще трохи залишилося, скоро буду. А що сталося?
— Нічого не сталося. Мені неспокійно.
— Іди до друзів, розвійся…
— Та я не хочу нікуди йти. Давай я за тобою заїду, не треба на таксі їхати…
— Дякую, але мене колега підвезе…
— Ще чого! У тебе ж чоловік є! Називай адресу, скоро буду!
Віра продиктувала адресу. Через п’ятнадцять хвилин Олег увірвався в кафе, шукаючи її очима.
— І де твій колега?
— Вже пішов, ми закінчили. Ну що, додому?
— Ви пили?
— Пили. Каву. А що?
— Та нічого! Я змучився весь! Не подобається мені це! Спочатку в кафе, а потім в готель підете…
Ти ж не просто так в червону білизну вбралася! Напевно, подобаєшся йому?
— Олег, заспокойся, на нас люди вже дивляться! Поїхали додому!
Олег незадоволено бурмотів на неї кілька днів. Почав брати її телефон, нібито щоб щось подивитися, а сам перевіряв її соцмережі та чати. Винюхував щось.
Вірі було дуже смішно. Переживає, значить ще кохає, і не все втрачено. Принаймні трохи внесла різноманітності, пожвавила сімейне життя. Може, передумає…
Якось увечері у Олега скрутило живіт, він засів у туалеті. Його телефон лежав на столику.
Пролунав звук повідомлення. Віра взяла телефон і побачила, що в месенджер прийшло повідомлення від якогось Віті. Вона відкрила його. А там…
«Коханий, ну я на місці, чекаю на тебе. Зняла 137-й номер у готелі «Альянс». Напої не забудь».
Віру ніби облили холодною водою. Зрозуміло, що писав не якийсь там Вітя… Аватарки не було.
Віра сфотографувала повідомлення на свій телефон. Про всяк випадок. І переглянула чат, де «голубки» мило спілкувалися, домовлялися про зустрічі.
Зазвичай Олег не розлучався з телефоном, а тут такий конфуз вийшов.
Вона відповіла «Віті»: «Зараз приїду, кохана, чекай…»
Забрала телефон чоловіка, швидко одяглася і вийшла на вулицю. Викликала таксі і поїхала за адресою, вказаною в повідомленні.
Піднялася на потрібний поверх і постукала в номер 137. Двері виявилися відчиненими. Віра зайшла.
— Котику, та швидко ж ти…
З кімнати вийшла молода красива дівчина в короткому халатику.
— Ой, а ви хто?
— А я дружина котика. Він не зміг приїхати. Швидка напала, з туалету не вилазить. Попросив мене приїхати вибачитися. Незручно якось вийшло…
— Ви Віра? Олег говорив, що ви зраджуєте йому з колегою. Дуже обурювався.
— А чого обурюватися? Він же з вами зустрічається, і нічого, совість не мучить. Скажіть, а що ще Олег говорив? Він обіцяє одружитися?
— Олег сказав, що скоро розлучиться, і ми будемо разом. Нам поки жити ніде. Я з батьками живу, у мене немає варіанту.
Квартиру знімати будемо, напевно. Якщо ви все знаєте тепер, справа швидше піде…
— Звичайно, швидше. Я сама подам на розлучення. Пропоную поїхати зі мною, допоможете котику речі зібрати. Чого чекати?
— Ой, добре, я зараз тільки одягнуся… Віра, а ви розумна жінка, без істерик і скандалів вирішили питання… Мене Катя звуть, якщо що…
Олег дивився телевізор, коли Віра з Катею зайшли в квартиру.
— Вірунь, ти куди ходила? Мій телефон не бачила? — вигукнув він з кімнати, почувши шум.
— Я Катю привезла. Тобі вже легше, живіт не крутить? Ось і добре. Збирай речі і забирайся.
Олег злякано дивився то на Віру, то на Катю.
— Що відбувається? Катя, ти звідки тут? Віра, все не так, як ти думаєш, ми просто колеги…
— Котику, а куди ми поїдемо? У готелі номер знімемо поки?
— Та почекай ти… Дай з дружиною поговорити… Віра, ну що відбувається? У мене нічого серйозного з нею, так, освіжити почуття вирішив.
Вчені пишуть, що це корисно для чоловіка, життєвий тонус піднімається. Ну не розлучатися ж через одну незначну інтрижку.
— Олег, підіймай свій тонус без мене. Сподіваюся, ти не обдарував мене букетом інфекцій. Треба перевіритися.
Забирайся геть і пошвидше. Квартиру продамо і поділимо все, згідно із законом. Я не хочу бути зручною дружиною.
— У такому випадку, я нікуди не піду. Це наполовину і моя квартира. Маю право тут жити. Так, я винен, загуляв. Але квартира наша спільна.
Тому я залишаюся. І Катя зі мною. Не подобається — їдь. Чекай, поки квартиру продам і поділю гроші.
Віра розгублено дивилася на чоловіка. Оце нахабство! Але вона не поїде.
— Ні, нікуди я не поїду. Завтра подам на розлучення. І квартиру виставлю на продаж. Дітей у нас немає, тому все пройде швидко. А Катю я тут не терпітиму. Ми ще чоловік і дружина.
— Ой, я піду, не буду вам заважати з’ясовувати стосунки.
Катя пішла. Віра втомлено сіла на диван. Вона заплакала.
Олег стиснув губи, не знаючи, як вчинити. Він не виносив жіночих сліз.
— Віра, ну годі тобі. Взагалі-то це ти винна. Ти перша загуляла з колегою. Думаєш, я дурень такий, не зрозумів? Вирішив ось помститися…
— Олег, що ти несеш… Ти до цього ще збирався «замутити» з цією Катею. Юлька все чула, як ти розповідав Андрію.
Я вирішила трохи тебе позлити, купила білизну, придумала зустріч з колегою. Дурно все так вийшло. Не любиш ти мене, ось і відповідь.
— Напевно, так і є. Коли кохають — не зраджують. А я зробив це із задоволенням. Вибач…
Напевно, нам і справді краще розлучитися. У мені ще стільки невитраченої любові і потенціалу…
Вірі було важко прийняти цю ситуацію, було дуже прикро. Сім років сімейного життя коту під хвіст. Але, що поробиш.
Наступного дня Олег все-таки пішов на орендовану квартиру, він не уявляв, як буде тут перебувати до продажу квартири, вислуховувати претензії Віри.
Розлучили їх швидко. Квартиру вдало продали і купили дві однокімнатні.
Віра змінила прізвище, повернула своє дівоче. Їй хотілося забути про цього чоловіка, щоб нічого не нагадувало про нього.
Незабаром Олег розбігся з Катею, швидко закінчилася романтика. Але відразу знайшов нову молоду подругу.
Одружуватися не хоче, йому і так добре. Каже всім, що не створений для сімейного життя.
Віра продала свою квартиру і поїхала в інше місто, до мами, яка захворіла. Виходити заміж більше не хоче. Не вірить чоловікам.
Ось так можна жити з людиною і не здогадуватися, що у неї в голові.
Існує думка, що якщо людина задумала піти «наліво», то ніщо її не зупинить, це питання часу.
І якщо сходила раз, і їй сподобалося, то і далі буде ходити. А терпіти чи прощати — справа кожного…
