— Віталік, — кричала Людмила Михайлівна, — синку, вона… Вона мене… По обличчю… Твоя дружина дозволила собі підняти на мене руку! Що ще вона має зі мною зробити, щоб ти нарешті прозрів? Віталік, негайно її вижени! Що це таке? Що вона собі дозволяє? Мені погано, викличте хто-небудь швидку… Ой, зараз звалюся!
Віталік прекрасно знав, як його мати вміє маніпулювати, вона і раніше на ньому випробовувала цей прийом.
Чоловік в останні пів року втратив спокій – його мати раптово зненавиділа його дружину, хоча раніше, здавалося б, все було добре, конфліктів між Людмилою Михайлівною та Юлею не виникало.
Вони досить мило спілкувалися, знаходили спільні теми для розмови.
Юля жодного разу Віталіку не сказала, що не хоче їхати з ним до мами, та й мати теж ніколи не була проти візитів невістки.
Чоловік довго гадав, що сталося. Зіставивши факти, Віталік зрозумів, що мати почала поводитися інакше після того, як вони їй повідомили, що чекають на дитину.
Прокручуючи в голові події останніх півтора року, чоловікові згадалися спочатку колючі зауваження, які почала дозволяти собі робити на адресу Юлі його мати:
— Тобі, Юлю, слід бути обережною, — якось сказала Людмила Михайлівна своїй невістці.
— Що ви маєте на увазі? — посміхнулася Юля.
— У всіх, хто при надії, шалять гормони. Вони ж їдять все підряд і в величезних кількостях, набирають по 30-40 кг за 9 місяців, а потім плачуть, не знають, як скинути вагу, і ображаються, якщо чоловіки починають дивитися на інших.
Юля засміялася:
— Та годі вам, Людмила Михайлівна. Віталік пообіцяв, що буде кохати мене будь-якою. Правда, коханий?
— Правда, — кивнув Віталій, — я, мамо, з цього приводу взагалі не переживаю. Якщо Юля захоче скинути вагу, вона її скине.
Наступного разу, коли Людмила Михайлівна побачила невістку, вона зробила їй «комплімент» з приводу стрижки:
— Ніколи б не подумала, що ти віриш у ці дурні прикмети. Твій стан — не привід, Юленько, себе так запускати. У тебе волосся зараз на бурульки схоже! Давай я тебе до свого перукаря запишу?
— Не треба, Людмила Михайлівна. Дякую. Від запаху аміаку мені погано стає, та й у кріслі довго сидіти не можу, спина боліти починає.
Ні Юля, ні Віталій тоді на слова матері уваги не звернули.
Людмила Михайлівна виголошувала підколки невістці з посмішкою, ніхто в цих фразах другого, прихованого сенсу не шукав.
Юлі та Віталію здавалося, що Людмила Михайлівна проявляє так турботу до невістки.
Пізніше почалися «поради». Людмила Михайлівна, що називається, лізла в кожну бочку зі своєю думкою:
— Юля, під час виношування ні в якому разі не можна носити джинси! Просто недопустимо, не можна, я тобі кажу!
— Людмила Михайлівна, це спеціальні. Дивіться, тут великий еластичний пояс якраз під животик.
— Щоб більше в них я тебе не бачила! Що, у тебе іншого одягу немає? До речі, давно хотіла запитати: яку білизну ти носиш? Сподіваюся, ти розумієш, що вона повинна бути вільною? Дихаючою?
Не обійшлося і без суперечок на тему дитячої. Людмила Михайлівна була категорично проти, щоб дитина жила окремо від батьків.
Коли Юля і Віталік почали готувати другу спальню в своїй квартирі для дитини, мати, дізнавшись про це, відразу ж приїхала в гості:
— А ви тут чим займаєтеся? — суворо запитала Людмила Михайлівна, — Юлька, чому ти дихаєш фарбою? І взагалі, що тут відбувається?
— Та ми для доньки окремий куточок готуємо. Ми хочемо, щоб у неї з дитинства була своя кімната.
— Дитина повинна спати поруч з батьками! — відрізала Людмила Михайлівна, — вона прокинеться одна, злякається! Ні, тягніть ліжечко до себе, ставте поруч зі своїм ліжком! Юля, це дуже зручно, тобі навіть вставати вночі не доведеться. Дитина взагалі завжди повинна відчувати присутність матері. Що це за мода така, відразу ж після народження дітей відселяти?
Віталій трохи посперечався з мамою і все ж відстояв свою точку зору. І знову ж таки цю ситуацію конфліктною називати не можна було.
Так, Людмила Михайлівна висловила свою думку, але вислухала точку зору «опонентів» і начебто заспокоїлася.
Атмосфера в родині загострилася до межі, коли дитина вже з’явилася.
Зараз дочці Юлі та Віталіка було вже півроку, а пристрасті так і не вщухли.
Юля не хотіла відзначати виписку.
У пологовому будинку їй довелося провести цілих 10 днів.
Дочка народилася слабкою, лікарі за нею спостерігали. Юлія думала, що повернеться додому і відпочине, але у Людмили Михайлівни на цей рахунок були свої плани.
Віталік, до речі, в них не був посвячений.
Подружжя зустріла галаслива компанія. Юля, коли увійшла до своєї квартири, від несподіванки навіть здригнулася.
Племінник Людмили Михайлівни, двоюрідний брат Віталія, голосно клацнув хлопавкою. Добре, що дитина від цього тріску не прокинулася.
Віталій здивувався:
— Що тут, власне, відбувається?
— Свято, — крикнула Людмила Михайлівна, — онучку ми зустрічаємо!
Юля посміхнулася через силу:
— А чому ви раніше не попередили? Ми якось гостей не чекали…
— А ми вирішили вам сюрприз зробити, — прокричала племінниця Віталіка, п’ятнадцятирічна Мілана, — ну, чого стоїте? Проходьте, все готово!
Юля трохи посиділа з гостями і, вибачившись, пішла в спальню. Чоловіка вона попросила:
— Можна я трохи полежу, Віталю? Чесне слово, дуже втомилася. Так тиші хотілося, а тут… Гості.
Віталік і сам був не радий, але ж не виганяти родичів. Довелося йти приймати вітання.
Людмила Михайлівна стала постійно вчити в житті невістку, в родині періодично спалахували дрібні сварки і непорозуміння, в основному, через різні погляди на виховання…
Юля в відкритий конфлікт зі свекрухою втручатися не хотіла, слухала, кивала головою, але потім все одно робила по-своєму.
Людмилі Михайлівні це не подобалося. Вона, бачачи, що невістка ніяк не хоче користуватися її мудрими порадами, бралася промивати мізки синові:
— Новонароджену дитину потрібно купати просто у воді! Навіщо взагалі використовувати мило? У них шкіра чиста, дуже тоненька і ніжна. Не можна, щоб мило на неї потрапляло!
— Мамо, Юля сама знає. Я роблю так, як вона каже.
— Ось саме так! Ти, Віталя, постійно танцюєш під дудку Юлі, своєї думки не маєш. І взагалі, Віталік, мені здається, що ви з дитиною неправильно поводитеся. Вам досвіду, чи що, не вистачає?
Поясни дружині, що від моїх порад ніс повертати не треба! Я своїй онучці тільки добра бажаю.
Юля кілька місяців намагалася зберегти хороші стосунки зі свекрухою, але з кожним днем їй все складніше вдавалося не реагувати на нападки Людмили Михайлівни.
Та взяла за правило щодня приходити в гості до сина і перевіряти, чи все в родині гаразд.
Юля одного разу після безсонної ночі якось різко відповіла свекрусі на чергове дурне запитання, і Людмила Михайлівна обурилася:
— Ти як зі мною розмовляєш? Чому грубиш?
— Вибачте, Людмила Михайлівна, вирвалося. Я не хотіла вас образити. Просто поставте себе на моє місце: я вночі спала всього годину і хотіла трохи відпочити вдень, поки донька спить, а ви мені прилягти не даєте. Малятко прокинеться вже через півтори години, а я ока не зімкнула! Мені ще вечерю готувати і деякі справи по дому робити.
Ви щоразу вимагаєте показати вам речі Ніки — нюхаєте їх з якоїсь причини, досконально оглядаєте. У мене, Людмила Михайлівна, немає часу на все це.
Якщо ви дійсно хочете зробити мені добро, то візьміть Нікушу, коли вона прокинеться, і погуляйте з нею трохи. Я хоча б пару годин посплю.
Людмила Михайлівна образилася і пішла. По дорозі додому вона зателефонувала синові, висловила йому все, що думає про невістку.
Перед тим, як покласти слухавку, мати кинула:
— Краще б вона взагалі не народжувала! Після лікарні характер зіпсувався, стала якась нервова, груба. Якщо раніше я до неї добре ставилася, то тепер навіть бачити не хочу!
Віталік, намагаючись згладити ситуацію, запросив свою матір на вечерю. Чоловік планував у спокійній обстановці обговорити їхні стосунки і нарешті дійти згоди.
Людмила Михайлівна прийшла в гості не одна, разом з нею прийшла і її онука, Мілана.
Віталік, який своїми руками готував вечерю, не розраховував на зайвого гостя. Звичайно, страви були приготовані з запасом, але сталося непередбачене.
Коли всі сіли за стіл, несподівано прокинулася маленька Ніка.
Юля, вибачившись перед гостями, встала і пішла до дочки.
Віталік, щоб їжа дружини не охолола, прибрав її в мікрохвильову піч. Мілана, швидко розібравшись зі своєю порцією, сказала, що не наїлася.
Віталік, згораючи від сорому, запропонував племінниці бутерброди, на що Людмила Михайлівна нахмурилася.
Віталік несподівано знайшов вихід із ситуації:
— Зараз я замовлю піцу. Яку ти любиш?
— З грибами, — відповіла Мілана.
Віталік вийшов, а Людмила Михайлівна дістала з мікрохвильовки тарілку і поставила її перед онукою:
— На, їж. Юльці все одно треба худнути, вона страшенно погладшала після пологів. Спати ляже голодною. Нічого страшного.
Віталік на балконі розмовляв по телефону зі службою доставки, коли раптом почув гучний крик матері.
Прибігши на кухню, чоловік побачив, як мати, ридаючи, потирає щоку:
— Вона мене ляснула, Віталю! По обличчю!
Юля стояла поруч зі свекрухою і переривчасто дихала.
Не розібравшись у ситуації, в пориві гніву Віталік скомандував дружині:
— Негайно йди! Хто тобі дозволив взагалі мою маму чіпати?
Юлю двічі просити не довелося — вона підхопила дочку і, в чому була, вибігла на вулицю.
Вже пізніше Мілана розповіла Віталію, що насправді, коли Юля повернулася і зібралася сісти поїсти, його мати підійшла до невістки, з силою вщипнула її за бік і відпустила при цьому чергову гидоту.
Віталік цілий день намагався додзвонитися до дружини, але вона ніяк не виходила на зв’язок.
Ввечері Юля разом з батьком і братом приїхала в квартиру, щоб зібрати речі.
Віталік намагався пояснити все дружині, говорив, що тоді він просто не розібрався в ситуації і втратив контроль над собою, але Юля чоловіка не пробачила.
Вона зібрала речі і повідомила про те, що жити з ним не хоче і, скоріш за все, подасть документи на розлучення.
Так і сталося.
