Вночі Ілля розбудив дружину і сказав, що йде.
— Що сталося? — злякано запитала Ольга сонним голосом.
— Я йду від тебе до іншої. Ти мені більше не потрібна.
— У якому сенсі? Що не так?
— Чого тобі не зрозуміло? Я зустрів іншу, яка молодша за тебе і в тисячу разів привабливіша!
— І що далі? Мені тебе привітати? — з сарказмом вимовила Ольга.
У той момент сон відразу як рукою зняло від такої приголомшливої новини.
— Май на увазі, квартиру я тобі не залишу. Зараз поїду і поживу в іншому місці, але потім буде поділ майна. Тому подавай на розлучення і готуйся все ділити.
— Тобто я повинна буду жити на орендованій квартирі з дитиною? Ти в своєму розумі?
— Цілком. Багато хто так живе. Ти чим краща? Не в бомжа ж перетворюєшся. І взагалі, ти ж не багатодітна мати. Впораєшся якось.
Ольга слухала Іллю і не могла повірити своїм вухам.
— Але ж…
— Що? Ти хочеш сказати, що грошей не вистачатиме? Не прибіднюйся. Син уже школяр. Ти працюєш на офіційній роботі.
І зарплата у тебе для нашого міста пристойна. В змозі зняти собі квартиру і прогодувати дитину. Так і бути, аліменти я обіцяю платити, які назначать.
Ілля ще в цей момент приємності від робити примудрявся втулити в розмову.
— Я не розумію. До чого тоді були обіцянки і красиві слова про вічне кохання? — дивувалася Ольга, яка ніяк не могла повірити в те, що відбувається.
— Не починай. Ти тоді була молода і худа як тростинка. А що зараз? Зморшки в 33 роки з’явилися і фігура залишає бажати кращого.
— Чому ти пошкодував грошей, коли я просила на косметолога?
— Твій ботокс чи уколи молодості — це лише тимчасовий ефект. Молодішою і красивішою ти вже не станеш
Ользі не було що відповісти, а Ілля продовжив без жодного сорому.
— Ти зрозумій, що з нею я відчуваю себе молодим самцем. А з тобою старим пнем!
— Все зрозуміло з тобою. Скільки у мене є часу, щоб знайти житло?
— Кілька місяців точно. Тим більше, що з розлученням у суді почнуть тягнути. До цього часу можеш жити спокійно. Гаразд, мені час. Таксі зараз вже приїде.
Коли Ілля стояв на порозі, він наздоганяючи вирішив сказати ще одну болючу фразу.
— І не чекай, що я повернуся. Влаштовуй особисте життя зараз. Після 35 ти нікому не будеш потрібна.
Ольга не могла повірити в те, що відбувається. Як тільки чоловік пішов, її накрила хвиля істерики.
Однак вона постаралася швидко взяти себе в руки, щоб не розбудити сина і не налякати його.
До речі, що говорити дитині, вона не мала жодного уявлення. Син вже підріс і все розуміє. Її охоплювала паніка.
Через кілька годин Ілля приїхав до своєї Христини.
— Кохана, тепер ми можемо не приховувати наших почуттів.
Ілля вже хотів поцілувати дівчину, як та відвернулася.
— Зачекай. Ми вирішили ще далеко не всі питання.
— Що таке?
— Ілля, не буду з тобою говорити натяками. Ти цікавий чоловік, привабливий для свого віку. Але є у тебе деякі недоліки.
— Які саме?
— По-перше, ти ж одружений і у тебе є дитина, якій треба платити аліменти.
— Це не проблема. Я попрошу шефа, щоб він платив мені офіційно мінімалку, а решту чорними. Дружина ні про що не дізнається.
— Припустимо. По-друге, твоя зарплата залишає бажати кращого. Мені навіть подругам соромно сказати, скільки ти заробляєш!
— Я обіцяю, що візьму підробіток. Нещодавно шеф пропонував мені ще одну посаду.
— Добре. І третій момент, пам’ятаю, ти обіцяв мені нову машину. Де вона і чому я досі її не бачу?
Тут Ілля згадав про свої хмільні обіцянки, коли в маренні пообіцяв Христині купити їй машину. Можливо, вона спеціально напоїла його, щоб отримати своє.
— Ти ж зрозумій, я тоді був не в собі… — почав виправдовуватися він.
— Яка різниця? Ти мені вже пообіцяв. Тримай слово, якщо мужик, або забирайся геть! — закричала незадоволена Христина.
— Ні, ні. Я все куплю, слово даю. Свою частину квартири продам і відразу поїдемо вибирати тобі машину.
— Я вже вибрала. Ось цю хочу!
«Ого, на це ж всі гроші з продажу підуть», — злякався Ілля, але діватися було нікуди.
Так він і зробив. Як тільки їх розлучили з Ольгою, він відразу ж зайнявся продажем квартири.
На отримані гроші купив Христині машину. Оформив її, як і обіцяв, на неї.
Минуло пів року.
— Ти знову на роботі затримуєшся? Скільки це буде ще тривати? — обурювалася Христина.
— Кохана, мені доводиться брати понаднормові, щоб на все вистачало. Ти ж сама казала, що я мало заробляю. Ти ж бачиш, як я стараюся.
— Мені мало уваги.
— Розумію, крихітко. Потерпи трохи і скоро все у нас буде.
Через деякий час Ілля почав помічати дивні речі в Христині. Він зробив їй пропозицію, але та поки не збиралася виходити за нього заміж.
— Який сенс поспішати? Я ще занадто молода, хіба ні? Встигнемо ще!
— Але я хотів би узаконити стосунки — наполягав Ілля, але Христина його не слухала.
— Припини, це все дурниці і формальності. Нам і так добре.
А потім він зрозумів, у чому крилася причина її постійних відмов.
— Христино, ти зовсім совість втратила? Що за хмир сьогодні підвозив тебе?
— Зменш оберти, я не дозволю так з собою говорити. Знайомий, і що з того?
Ілля був у нестямі від злості.
— Знайомий? Я бачив, як ви цілувалися. Зараз хоча б не бреши.
Христина закотила очі і зрозуміла, що заперечувати безглуздо.
— Так, це мій хлопець, і що з того? Принаймні, він не тільки добре заробляє, але ще й молодий.
Ти давно себе в дзеркалі бачив? У тебе вже зморшки, і в ліжку залишаєш бажати кращого.
Ілля не міг повірити своїм вухам.
— Як ти смієш? Я ж все для тебе робив!
— Смію! А якщо щось не подобається, тебе ніхто не тримає. Можеш валити хоч на всі чотири…
— Зачекай, а де я буду жити?
— Яка мені різниця? Знайдеш щось орендоване. Мене це вже не хвилює. Навіть на краще, що ти все дізнався. Я зрозуміла, що нам не по дорозі.
Тут Ілля вже ледве стримував себе.
— А зрозуміла, напевно, в той самий момент, коли я подарував тобі машину?
— Аривідерчі, милий! Двері там. А будеш буянити, поліцію викличу і проблеми на роботі тобі забезпечені.
Тепер Ілля йшов вулицею і не знав, куди саме йому йти. Крім Ольги, він не знав, до кого звернутися.
— Можна я прийду? — запитав він, коли зателефонував колишній дружині.
— Куди це? — здивувалася вона.
— До тебе.
— Ні, до мене не можна. А сина ти будеш бачити згідно з порядком зустрічей, який встановив суд.
— Але як же так, Оля? Ми ж не чужі люди. Розумієш, я помилився. Вперше в житті. Христина мене кинула. Викачала всі гроші і пішла до молодого.
— Як шкода. А я скористалася твоєю порадою і зустріла чоловіка. Уявляєш, він зміг полюбити мене, навіть незважаючи на те, що скоро мені виповниться 36, — з іронією сказала Ольга.
Ілля не знав, що на це відповісти.
— Виходить, мені не можна прийти?
— Дурне питання, Ілля. Мій чоловік точно буде проти твого візиту. Усього найкращого.
Тільки зараз він зрозумів, яку помилку зробив. Піддавшись емоціям, залишився з носом.
І дружині не потрібен, і коханці не здався. Треба було раніше головою думати.
