— Тільки зараз все якось почало нормалізуватися, і наші відносини потеплішали зі старшим сином, — розповідає Оксана Іванівна. — Адже як було: будь-яке невинне запитання, вона сприймала вкрай вороже.
— Вони розлучилися вже? — цікавиться подруга.
— Два тижні тому розлучили їх, нарешті. Разом не жили вже пів року, але Ельвіра (назвали ж прости Господи) нерви мотала, я вважаю.
Хоча ділити, по суті, не було чого: квартира мого сина, він залишив йому. Обстановка вся теж його, включно з побутовою технікою.
Щось купували, звичайно, разом, але син не претендував. Сказав, що нехай вивозить усе, що захоче.
Ось усі пів року вона й вивозила. То ложки, то каструлю якусь, особливо дорогу серцю згадає і забере, то штори приїде знімати — вона ж їх вибирала, то телевізор з кухні з батьком своїм відкручують. Цирк.
— Напевно, думала, що якщо буде мелькати перед очима, чоловік знову запропонує зійтися?
— Не знаю, про що вона там думала. Раніше думати треба було, коли вона намагалася від нього всіх друзів відвадити й рідню, включно з матір’ю рідною та братом молодшим. Ой, добре, що все це закінчилося, мені дивитися було боляче.
— А як з внучкою бути? Їй скільки зараз?
— Їй три роки було два місяці тому. І, чесно кажучи, на спілкування з внучкою я вже й не сподіваюся.
Якось відразу її в серце не пустила. Якщо вони в шлюбі жили, а я була небажаною персоною, то навряд чи після розлучення мені дадуть з нею спілкуватися.
Дадуть — добре, ні — буду інших внучат чекати, — відповідає Ксенія Іванівна.
***
У оповідачки було два чоловіки. З першим розлучилася, з другим живе зараз.
Від обох шлюбів по сину. Старшому, Тихону, зараз 32 роки, був одружений, тепер розлучений. Молодший син живе поки з батьками, йому 22 роки, навчається ще.
Тихону відписав за заповітом однокімнатну квартиру його рідний батько, молодий чоловік з 23 років у ній жив самостійно.
Не тому, що не ладнав з вітчимом, цього й близько немає, просто захотілося йому жити окремо. Ксенія Іванівна не перешкоджала — нехай.
З синами в неї теплі та довірливі відносини, але дорослим хлопчикам треба все ж сепаруватися від батьківської сім’ї.
Тихон одружився в 27 років, і до одруження він брав участь у житті рідної сім’ї по повній програмі: тижня не було, щоб не приїжджав у гості.
У нього з молодшим братом хороші відносини, разом з вітчимом і братом їздили влітку на риболовлю, не відмовлявся допомагати матері на дачі.
А після весілля з Ельвірою Тихон… сепарувався по повній програмі. Від усіх. Від матері, брата, друзів.
У Ксенії Іванівни було відчуття, що Еля буквально намагалася ізолювати чоловіка від суспільства, залишивши тільки себе в колі спілкування, та своїх батьків.
Навіть дзвінки брата, вітчима, друзів сприймалися жінкою в штики: «А навіщо вони тобі дзвонять? У тебе дружина є, сім’я є, чого їм треба? Яка риболовля? Знаю я ці риболовлі».
— Син тільки зараз починає потихеньку розповідати про те, що там у них творилося, — обурюється Ксенія Іванівна.
— Хоча я відразу відчула, що щось не так. Дивилася невістка насторожено, кожне моє слово сприймалося мало не з закочуванням очей до стелі.
А я не лізла зовсім.
Ну хіба можна вважати втручанням у життя молодої сім’ї запитання про її самопочуття, коли вона була в положенні? Це ж елементарна ввічливість.
Ну гаразд, як хочуть, перестала я питати в неї, стала в сина цікавитися, так все одно Еля була незадоволена.
— Як справи у вас? — дзвонила синові Ксенія Іванівна. — Брат сказав, що з тобою зустрітися не зміг, двері йому не відчинили.
— А чому ти питаєш? Братові, так, не відчинили, я терміново в магазин побіг, а Еля себе почувала погано. Ні, все у нас нормально, мамо, я не можу зараз говорити, передзвоню, — і відключався.
— Ясно ж, що сидить або стоїть поруч Ельвіра, слухає і робить чоловікові знаки, щоб мовчав. Прямо шпигунські секрети в них, а не сімейне життя, — вважає Ксенія Іванівна.
Було й таке, що зустрівши друга Тихона, жінка відповідала на питання про те, як у сина йдуть справи, а то друг не може з ним поспілкуватися ніяк, Тихон відповідає односкладово, обіцяє передзвонити і не передзвонює.
Коли зʼявилася внучка, стало ще гірше.
— Дача? — закочувала істерики Ельвіра. — Яка дача? А я на весь день одна з дитиною залишуся? Це твоя мама приводи все вигадує, щоб відірвати синочка від дружини.
Тихон писав повідомлення, що не зможе приїхати допомогти, а іноді й на день народження вітчима або брата, мовляв, дівчинка вередує, Еля втомилася.
Внучку Ксенія Іванівна бачила за два з половиною роки 6 разів.
Один раз на виписку, два рази на день народження малятка, і три рази свекруха до невістки з сином просто так заїхала, з гостинцями дачними та продуктами для майбутніх іменин Тихона.
— А навіщо Ви все привезли? — насторожилася Еля. — А ми не будемо нічого відзначати. У нас дитина маленька.
І взагалі, коли малюк такий вдома, треба, щоб поменше в цьому самому домі було сторонніх.
Ксенія Іванівна одного разу не стерпіла, виговорила синові, що в його власній квартирі, його рідна мати раптом стала сторонньою?
І тепер усі сторонні йому, навіть брат рідний.
— Мамо, я сам розберуся, гаразд? — втомлено відповів син.
Пів року тому терпіння Тихона, мабуть, луснуло.
З Ельвірою він розійшовся. Платив кожен місяць мало не половину зарплати на утримання її та дочки, тепер платить просто аліменти, офіційно став вільний, якось навіть плечі розгорнув.
І відносини з родичами налагодив. Здогади свекрухи підтвердилися повністю: невістка бачила у всіх ворогів, усі прагнули відірвати від неї чоловіка.
— Свекруха завжди проти невістки, — вселяла чоловікові Еля. — Це природою закладено: суперництво самок.
Будь-яка мати вважає сина власністю. І я не кажу, що твоя мама погана, просто вона мама, вона не потерпить, щоб невістка-загарбниця повела в неї сина. Якщо хочеш, щоб ми нормально жили, треба від мами дистанціюватися.
А потім, коли невістка носила дитину, вона й (розповідь спеціально для сайту Цей День) скандали почала чоловікові влаштовувати, щоб не повідомляв матері про те, як у них справи, щоб не наговорив зайвого, мовляв, багато знатимуть, зуміють скористатися інформацією.
Чому Тихон йшов на поводу?
Спочатку любив, потім беріг дружину в положенні, потім годуючу матір шкодував і не хотів скандалів, потім вже жив за інерцією:
— Шкода її було, донька ж зовсім маленька, терпів, скільки міг, — пояснює син. — Але терпець урвався.
— Не витримав, коли Ельвіра перед носом мого молодшого сина знову двері закрила, сказавши, що Тихона вдома немає. Хлопець передзвонив, брат відповів, ну й усе, — усміхається Ксенія Іванівна. — Втратила сім’ю Ельвіра через свою дурість, що ще сказати.
Тепер у Тихона знову є спілкування з друзями та родичами.
Про свій шлюб він говорить як про гнітючий фактор.
І дуже дивується разючим змінам, які з веселушкою та товариською дівчиною Елею трапилися після реєстрації шлюбу у РАЦСі.
Чи зустрічали такі ситуації?
