Олена йшла додому з важкими сумками, повними продуктів. На роботі видався важкий день, начальник весь день відправляв звіт на доопрацювання, неабияк вимотуючи всі нерви дівчини.
Єдине, що додавало сил — майбутні вихідні. Тому Олена вирішила купити різних продуктів на зарплату і планувала приготувати щось смачненьке, щоб побалувати чоловіка.
Вона чекала, що Олексій зустріне її, але він не з’явився і не подзвонив. Сумки були такими важкими, що у неї заніміли руки.
Не було можливості навіть подзвонити і запитати, де він пропав. Тому, важко зітхнувши, Олена добиралася додому сама.
Вони жили в приватному секторі разом з мамою Олексія вже більше двох років. Молоді люди офіційно не були розписані.
Здавалося, що Олексія і так все влаштовує, і він не поспішав робити пропозицію. Олена і справді була чудовою господинею, і при цьому ніколи не скаржилася, та й виглядала завжди прекрасно.
З такою дружиною не соромно піти кудись або запросити гостей додому. Але свекруха Людмила Вадимівна знаходила привід для невдоволення.
Олена вже кілька разів лаяла себе за те, що рік тому, коли Олексій втратив роботу і було важко фінансово, погодилася переїхати до його матері. А свою двокімнатну квартиру здала в оренду для додаткового доходу.
Ситуація трохи вирівнялася, але чоловік ще три місяці сидів вдома, нарікаючи на несправедливість долі.
За цей час він сильно розслабився: почав випивати, набрав вагу і став частіше неприємно висловлюватися на адресу Олени, з легкої руки своєї матері.
Протягом року Олена тільки й чула від свекрухи, що вона не вміє готувати, не вміє підбирати одяг, не приділяє достатньо уваги чоловікові і могла б скинути вагу, оскільки, на думку свекрухи, товстунів ніхто не любить.
До слова, сама Людмила Вадимівна важила трохи більше дев’яноста кілограмів, але вважала себе еталоном краси.
Салати Олени, заправлені не майонезом, піддавалися суворій критиці, адже, на думку свекрухи, чоловікам потрібна жирна і ситна їжа.
З тих пір, як Олена стала фінансовою опорою для чоловіка, Олексій перестав витрачати гроші на продукти і побутові потреби, віддаючи частину своєї зарплати матері.
Свекруха примудрялася не витрачати гроші сина на побут, а замість цього дозволяла собі хорошого перукаря, масаж, регулярний манікюр і педикюр. У той час як Олені не вистачало грошей і вона почала шукати підробіток.
Чоловік так запудрив їй мізки, що красива струнка дівчина стала відчувати себе повною нікчемою. Вона вважала, що не гідна простих жіночих слабкостей, як одяг, парфуми або косметика.
Олена економила на всьому, але з урахуванням швидко зростаючих цін, грошей все одно не вистачало.
Олексій не турбувався про це і навіть дозволяв собі купувати дорогі гаджети та якісний одяг. Разом з матір’ю вони вважали, що зірвали куш.
Людмилу Вадимівну все влаштовувало: і улюблений синок поруч, і будинок прибирають, і готують безкоштовно. Що ще потрібно для щастя?
Цей день став переломним у житті Олени. Ранок почався з неприємного дзвінка: квартирантка повідомила, що терміново виїжджає в інше місто і більше немає необхідності знімати квартиру.
Олена була засмучена, тому що на деякий час вона втратила додатковий дохід, поки не знайде нового квартиронаймача.
Розмірковуючи про те, як можна швидше знайти нових квартирантів, вона не помітила, як прийшла додому.
Жінка занесла важкі сумки в передпокій і присіла на пуф, щоб перепочити, але тут почула голоси з вітальні. До неї вийшла свекруха зі словами:
— Ну що ти така лінива? У нас вже гості, а тебе не дочекаєшся. Як же мені не пощастило з невісткою. Скільки вчу тебе, вчу, а все марно…
Людмила Вадимівна швидко забрала сумку і попрямувала на кухню. Олена, не розуміючи, що відбувається, пішла за нею.
— У нас гості? — поцікавилася вона.
— Іринка, однокласниця Олексія. Приїхала зі столиці, його перше кохання. Потрібно проявити повагу, — затараторила свекруха, одночасно дістаючи дорогу ковбасу з пакета.
Олена була в шоці від згадки про перше кохання Олексія. Вона непомітно заглянула в кімнату.
За столом сиділа блондинка з довгим волоссям і яскравим макіяжем, її зовнішність була досить зухвалою.
У цей час її чоловік із захопленням дивився на гостю. Ще б пак, таке декольте, навіть Олена на деякий час застигла.
Дівчина вирішила спочатку привести себе до ладу, а потім йти знайомитися. До того часу, коли Олена зайшла до вітальні, свекруха виклала на стіл всі найдорожчі продукти з покупок дівчини.
Зробила красиві нарізки, виклала оливки, прикрасила салат зеленню. Олена була здивована, адже свекруха зазвичай не займалася подібними речами, вважаючи це бездумною тратою часу.
А Олексій та Іра, не помітивши дівчину, що з’явилася, танцювали повільний танець. Вони були дуже захоплені одне одним, і здавалося, ось-ось поцілуються.
— Добрий вечір. Льоша, може, познайомиш мене з гостею? — не знайшовши нічого кращого, запитала Олена.
— А, це ти. Іринка приїхала у відпустку до рідного міста, ось і завітала в гості, — пояснив він, потім повернувся до Ірини і продовжив. — Знайомтеся, це моя цивільна дружина Олена, — наголосивши на останніх словах, повідомив Олексій.
— Зрозуміло. Людмила Вадимівна вже розповіла мені про тебе. А ти завжди так тепло зустрічаєш усіх своїх однокласниць? — Олена звернулася до чоловіка.
— Досить. Непристойно поводитися так перед гостями, — з докором відповів трохи напідпитку чоловік. — Краще підігрій гаряче, вже давно твоя допомога потрібна.
Дівчина не розуміла, як їй діяти, і просто вийшла з м’ясом у руках на кухню. Вона поставила тарілку в мікрохвильовку і, спершись на стіл, задумливо дивилася у вікно.
Олена відчувала себе непотрібною на цьому вечорі, немов була не дружиною, а служницею.
За пару років вона не проронила ні сльозинки, а зараз все так навалилося, що була готова розридатися.
Коли м’ясо підігрілося, дівчина глибоко зітхнула і вирушила назад. Вонс не відразу наважилася зайти в кімнату, а зупинилася біля дверей, щоб набратися сміливості.
Через щілину вона бачила, що в кімнаті залишилися тільки Олексій та Ірина, які про щось захоплено розмовляли.
— У вас такий шикарний будинок! Але як же я залишуся? Ти ж одружений, — говорила Ірина.
— Яка дружина? Не треба вигадувати. Ми трохи пожили разом, погралися, і скоро розійдемося. Я живу з нею із жалю.
Розумієш, у Олени були складнощі, і мені стало її шкода. Сам не розумію, як ми так довго протрималися, — на повному серйозі Олексій відповів гості і поклав руку на коліно.
Олена впустила м’ясо на ноги і сильно обпеклася. Сльози застилали їй очі, вона сама не пам’ятає, як так швидко вдалося зібрати речі.
У цей момент вона була щаслива, що колишня квартирантка заїхала до неї вранці на роботу і віддала свій комплект ключів.
Дівчина викликала таксі і через пів години була у своїй квартирі. Вона тихо опустилася на старенький диван і дала волю почуттям, розплакавшись.
Олена ридала без перепочинку дві години, згадуючи все те, що терпіла останній рік від так званого чоловіка і його мами.
Через тиждень ситуація почала забуватися. Вона почала приходити до тями.
За цей час Олена зустрілася з кількома подругами і згадала, як вільно жила до зустрічі з Олексієм. Побачивши, як живуть її подруги, вона з жалем думала про витрачений час.
На подив, її зарплати з лишком вистачало на стерпну їжу і оплату рахунків, навіть ще залишалося на покупки для себе і на приємне проведення часу.
Олена розквітала на очах: змінила зачіску, повернула в своє життя свіжий манікюр, почала фарбуватися. Минуло всього два місяці, а дівчину було не впізнати.
Батьки Олени та її молодший брат жили в іншому маленькому місті. Коли Дімка підріс, він теж вирішив переїхати до обласного центру, тому на перших порах попросився до сестри пожити.
Дівчина була дуже рада, жити одній зараз було незвично, тим більше брата вона не бачила вже більше року.
У передчутті візиту брата, Олена вирішила приготувати шикарну вечерю.
Дівчина зробила все його найулюбленіше: печінковий торт і крабовий салат, а ще багато різних закусок і нарізок, яких, можливо, він ніколи не пробував.
Коли в двері подзвонили, вона з хвилюванням пішла відкривати.
— Привіт, сестричко, — сказав Діма.
Це був уже не Дімка, а двометровий Дмитро Володимирович з глибоким басовитим голосом.
Олена була вражена змінами в браті, обійняла його і засміялася від радості, відчуваючи, що нарешті хтось рідний поруч.
Сестра встановила правила перебування в будинку, вона вже була сита постійним свинством колишнього, тому більше себе в якості служниці бачити не збиралася.
Незважаючи на те, що квартира бабусина, вона переписала її на Олену, припускаючи, що дорослий чоловік може подбати про себе самостійно, а дівчині допомога завжди знадобиться.
Діма не претендував на квартиру, взагалі у нього були свої амбітні плани. Його друг, з яким вони розробили бізнес-план, вже перебрався сюди трохи раніше, і тепер вони шукали складське приміщення для реалізації задуманого.
Він пропадав цілими днями, лише пізно ввечері приходив повечеряти і лягав спати. При цьому Дімка давав грошей на продукти.
А іноді замовляв їжу для них з сестрою на кілька днів вперед, щоб вона могла зайнятися своїми справами, а не витрачати час на приготування їжі.
Тим часом Олексій вдосталь насолодився новою пасією. Ірина виявилася міцним горішком, вона вважала, що працювати повинен тільки чоловік, а ще виконувати всі її забаганки.
Дівчина щодня спала до обіду, не збиралася готувати їжу і прибирати. Цілими днями вона дивилася фільми і серіали, іноді зустрічалася з подругами і їздила на шопінг.
Олексію не подобалося, що тепер він не володіє ситуацією. Йому доводилося допомагати матері з приготуванням їжі і покупкою продуктів, а також прибиранням.
У той час як з Оленою можна було жити без турбот і ні про що не думати. Порадившись з Людмилою Вадимівною, вони колегіально вирішили, що Олену треба повернути назад.
— Ось і правильно, синочку. Треба їхати за нею. Ірка взагалі нікуди не годиться, тільки гроші з тебе тягне, — говорила вона.
Увечері того ж дня Олексій стояв під вікнами квартири Олени, відчуваючи гордість за своє рішення надати їй шанс повернутися.
Вся його хода, посмішка і зовнішній вигляд виражали його самовдоволення.
Дівчина відкрила двері і ахнула від подиву, побачивши перед собою колишнього. На подив Олексія, Олена не виглядала пригніченою або хоча б просто сумною.
Її прикрашав новий колір волосся і легкий макіяж, а одягнена вона була не в потерту футболку і шорти, а легкий сарафан у квіточку.
— Ти? — тільки змогла видавити із себе Олена.
Діма в цей момент був удома і вже заздалегідь чув про невдалий союз сестри. Він підійшов, різко обійняв сестру за талію і поклав голову їй на плече.
— Мила, хто це? Ти не казала, що у нас будуть гості? — майже муркочучи, промовив брат.
— Я її чоловік, між іншим, — заявив Олексій, гордість якого була неабияк зачеплена. — А ось хто ти? — звернувся він до Дмитра.
— Не знаю ніяких чоловіків. Сам бачив паспорт, він незаймано чистий. А я — її новий хлопець, не можу сказати, що приємно познайомитися, — відповів йому Дмитро.
— Ну ти й шльондра. Не очікував від тебе такого! — крикнув на прощання Олені Олексій і майже бігом втік вниз по сходах від поглинаючого його сорому.
— Так, сестро, молодець, що пішла від такого придурка. Цікаво, на що він розраховував, прийшовши до тебе, через стільки часу.
Ну нічого, знайдемо тобі адекватного чоловіка. Я тепер особисто буду кожного перевіряти, — Діма звернувся до сестри і, договоривши, чмокнув її в маківку.
