На дачу вирішили поїхати раптово, так що Тамара і підготуватися не встигла. Андрій сказав, що всі будуть свої, так що можна не переживати.
Вона дістала старі джинси, які не шкода, якщо що, заляпати кетчупом або забруднити травою, взяла футболку Андрія, на вечір вітровку, на ноги кросівки.
Ще тоді можна було щось запідозрити: Андрій вдягнув світлу футболку, джинси змінив кілька разів, а куртку взяв нову, а не ту, в якій зазвичай їздив на риболовлю та інші природні розваги.
— Ти ж забруднишся, — поскаржилася Тамара, але сперечатися не стала, бо і без того їхні стосунки останнім часом нагадували мінне поле, і, куди не ступи, вічно натрапиш на скандал.
Дача належала одному з колег Андрія, і обоє вони там вже бували. І колег усіх Тамара добре знала, спільні вилазки на дачу були досить регулярними.
Правда, цими вихідними Андрій не збирався нікуди їхати, не хотів пропускати футбол, але тут йому зателефонували і чимось таким все ж змогли вмовити, напевно, пообіцяли риболовлю.
Коли вони дісталися, шашлики вже досмажувалися, музика щосили грала, а чийсь карапуз відчайдушно ковиряв пластиковою лопаткою бетонний ґрунт.
Тамара скривилася.
— Ну, діти тут навіщо…
Домовленість про дітей була раніше, що відпочиваємо без них. Зараз же діти у всіх виросли і самі нізащо б не поїхали тусити з предками. Ось і їхній син на вихідні поїхав з одногрупниками в сусіднє місто на концерт.
— Ну а що робити, якщо нікуди його подіти, — примирливо вимовив Андрій. — Це Вікін, йому тільки три роки, одного ж не залишиш.
— А чоловік їй на що?
— Так розлучилася вона не так давно…
Всі ці подробиці Тамара відразу про себе відзначила: і вік він знає, і про розлучення, і що залишити ні з ким.
А коли вона її побачила, настрій і зовсім зіпсувався… Молода, гарненька, в обтягуючих лосинах і короткому топі, подружки сина так ходять. І ця он ще.
За чоловіком Тамара стежила як коршун, але мовчки. Влаштовувати при всіх сцену вона не збиралася. Та й нема за що, начебто, сцену влаштовувати.
Андрій поводився, як завжди, хіба що жартував більше, ніж зазвичай, і говорив занадто голосно, а в іншому ні в чому такому помічений не був.
Коли шашлик приготувався, їй першій приніс, потім тільки Віці з дитиною. В основному жартував з сисадміном Вадиком, своїм закадичним другом, з яким зазвичай і змагався в красномовстві.
Єдине, ближче до вечора, коли стало прохолодно, ця Віка почала мерзнути в своєму топіку, і Андрій віддав їй свою куртку.
— Я, взагалі, теж замерзла, — не витримала Тамара.
— Так я тобі зараз вітровку твою з машини принесу!
Чоловік втік так швидко, що Тамара і сказати нічого не встигла, тому так і красувалася Віка до кінця вечора в цій куртці.
З того дня Тамара почала питати, ніби випадково, як там справи на роботі, весь час виводячи розмову на Віку, і чоловік із задоволенням ділився різними історіями.
Чи варто через це переживати, Тамара не знала — начебто ж і не приховує від неї нічого, хіба б він розповідав це все, якби щось у них було?
Але, з іншого боку, з таким задоволенням він про неї говорить, що аж зуби починали нити від нервів.
Коли у зв’язку з ювілеєм фірми весь відділ відправили до Києва, Тамара напросилася їхати разом з чоловіком.
Оперативно взяла відпустку, з сином домовилася, що він буде з собакою гуляти, навіть сукню нову купила.
У столиці вона рідко бувала, і поїздці цій дуже раділа. Але ось те, що Віка теж туди поїхала (хоча і була з іншого відділу) виявилося неприємним сюрпризом.
— Треба ж, — не змогла не зауважити вона. — Знайшла, з ким дитину залишити.
— Так мама до неї приїхала, допомагати, — зі знанням справи повідомив Андрій.
Настрій був зіпсований. До того ж ця Віка страшенно вихвалялася: виявилося, що вона вже кілька разів бувала на схожих заходах, і почала сипати цікавими фактами, рекомендувати, куди варто піти, а куди ні, і всі її слухали, розкривши роти.
А коли поїхали на набережну, Андрій зголосився фотографувати цю Віку, ніби у неї не було подібних фотографій. А Тамара стояла одна у своїй новій сукні і мало не плакала від образи.
Увечері розділилися: чоловіки пішли в спортивний бар, а жінки — в СПА. Тамара спочатку хотіла відмовитися, а потім пішла — вона ніколи в СПА не була, що тепер, пропускати через цю Віку?
До того ж було цікаво, що та буде говорити і як поводитися з Тамарою. Але там вони розійшлися по різних кабінетах, і Тамара скоро забула про суперницю.
В СПА виявилося все так, як вона собі і уявляла, просто як у кіно.
Після цього хтось запропонував продовжити вечір за коктейлями, і ось тут вже Тамара під впливом напоїв не втрималася і запитала:
— А чому ви з чоловіком розлучилися, Віка?
Та зробила скорботне обличчя і відповіла:
— У мене підвищена фертильність, я від будь-якого чхання з пузом ходжу. А він більше не хотів дітей. Я один зров зробила, другий… А потім пішла від нього.
Це був удар нижче пояса.
Тамара завжди хотіла багато дітей, але син постійно хворів, влаштовував істерики, за три роки вісім разів побував у травмпункті, так що на деякий час вона вирішила відкласти народження другого.
Тільки коли йому виповнилося десять, вона змогла видихнути і повідомила чоловікові, що готова.
Але тут чоловік вирішив, що він не готовий – на роботі були проблеми, тільки-но взяли дорогу машину в кредит, і Тамара сперечатися не стала, хоча і образилася тоді.
Три роки тому, коли син закінчив дев’ятий клас, Тамара зрозуміла, що потрібно застрибувати в поїзд, що відходить – син не встиг вступити до коледжу, а вона вже відчула синдром порожнього гнізда.
Чоловік, на подив, не тільки погодився, але й зізнався, що сам хотів запропонувати, дуже вже йому подобалася роль батька. Батьком він, і правда, був хорошим, тут у Тамари не було сумнівів.
Але в них нічого не виходило ні через місяць, ні через два, ні через три. Коли через пів року вона пішла до лікаря, прогноз був невтішним: синдром виснаження яєчників.
За два наступні роки вони чого тільки не пробували, але дитинки так і не дочекались. У підсумку Андрій сказав:
— Набридло кожен цикл засмучуватися. Давай вже онуків чекати.
Але Тамара бачила, що від ідеї стати батьком він ще не до кінця відмовився. І ось тепер виходить – не просто так Андрій навколо Віки кружляє!
До цього моменту Тамара, якщо і допускала, що у чоловіка може бути інтрижка з Вікою, але не думала, що є ризик його втратити.
А тепер над нею нависла загроза стати «розлученою», а цього вона боялася найбільше на світі.
Розлученою була її тітка, мамина сестра. Коли Тамарі було тринадцять, її чоловік покинув, пішов до молодої медсестри, і тітка переїхала жити до них.
Більш жалюгідного видовища Тамара не бачила – та миттю постаріла, при цьому штучно “молоділа” і виглядала смішно.
Тітка носила короткі спідниці, яскраво фарбувалася, знайомилася з чоловіками в чергах, які потім не знали, куди від неї ховатися.
Ні, розлученою Тамара ніяк не хотіла бути…
Увечері вона посварилася з чоловіком, щоправда, імені Віки навіть не згадавши – не збиралася давати йому привід сказати, що «так, ти права, і я йду до неї».
З поїздки вони повернулися ображені один на одного і майже не розмовляли. Тамара вирішила, що потрібно стати ідеальною дружиною, щоб утримати Андрія і ні в якому разі не говорити про суперницю.
Що там вирішив Андрій, вона не знала, але наступні два місяці він начебто теж уникав конфліктів, але вдома бував все рідше.
Говорив, що на роботі завал, а Тамара ледве стримувалася, щоб не зауважити, що знає вона цей його «завал».
Але перед очима спливала тітонька з криво намальованими бровами, і вона стримувала себе: ні, цього вони не дочекаються.
Але коли Андрій повідомив, що в суботу буде корпоратив тільки для співробітників, Тамар зрозуміла, що цього вона так не залишить.
— Я поїду з тобою, — заявила вона.
— Та навіщо? — з роздратуванням запитав Андрій. — Я ж сказав — там будуть тільки наші. Попросили, щоб без членів сім’ї, грошей особливо немає, там страв замовлено рівно за рахунком.
— Нічого, поділишся зі мною, — відрізала Тамара. — Я що, одна тут сидіти повинна? Син вдома взагалі не буває, ти ж знаєш.
— Ну і відпочила б від нас.
— Я йду з тобою, — твердо повторила вона. — Або ти нікуди не йдеш!
Вона рідко ставила йому подібні ультиматуми, але тут під загрозою стояло їхнє подружнє життя.
Була небезпека, що саме зараз Андрій скаже їй, що йде, але він тільки рукою махнув.
На захід Тамара вирішила піти у всеозброєнні і весь вечір приміряла сукні, в результаті чого залишилася собою незадоволена.
Від постійного стресу вона занадто захопилася солодким і набрала зайвих кілограмів, ніби і раніше їх не було – практично всі сукні обтягували живіт і стегна.
Довелося йти в найнуднішому, яке без талії і вільне внизу. А Віка, звичайно ж, прийшла, як на вручення Оскара: в яскраво-червоному, точно по фігурі.
Від стресу Тамара трохи перебрала з коктейлями і по дорозі додому влаштувала Андрію скандал – висловила, нарешті, все про цю Віку і про те, що він планує з нею дітей.
– Цьому столику більше не підливати, – закотив очі Андрій і відмовився з нею розмовляти.
А Тамара сиділа в таксі і хлюпала носом: чоловікові вона не потрібна, у сина теж своє життя…
Ніколи вона не була такою плаксою, але ж у неї ранній клімакс, так що не дивно. Ноги знову набрякли, як у слона, правий Андрій – даремно вона випила стільки рідини.
Тамара боялася, що вдома чоловік влаштує розбірки, просто при таксисті вирішила не з’ясовувати стосунки.
Але вдома на них чекав сюрприз: біля порога валіза і дві сумки, а у вітальні перелякана дівчина.
— Мамо, тато, це Катя. Вона зі мною житиме, бо у нас буде дитина.
Ось це і стало останньою краплею у всій цій історії — не вистачало їй в сорок років бабусею стати!
Чи то від випитого, чи то від переживань, але в очах у Тамари потемніло. А що потім було, вона не пам’ятала.
Прокинулася вона в машині швидкої допомоги. Стало страшно…
Відразу стали неважливими і інтрижка чоловіка, і ризик стати «розлученою», і навіть несподіваний новий статус у вигляді бабусі. Тамара зрозуміла, що дуже хоче жити.
— Скажіть, скільки мені залишилося, тільки чесно, — попросила вона лікаря в лікарні, коли у неї взяли всі аналізи і зробили УЗД.
Лікар підняв брови.
— Скільки чого? До пологів? Шість місяців, судячи з усього.
Тамара спочатку не могла зрозуміти, звідки лікар дізнався, що вона скоро стане бабусею.
Тільки коли він почав говорити їй про те, що покладуть її на збереження, до Тамари дійшло: народжувати буде вона.
Спочатку вона злякалася. При надії? Збереження? Але як, вони ж стільки пробували…
Тільки потім почало доходити — дитина. Довгоочікувана. Їх з Андрієм. А ця фіфа худа, як вобла, вона точно нікого в найближчому майбутньому не народить!
Зібралася вже дзвонити Андрію, але тут у приймальню увірвався він сам.
— Вибач, треба було з цими двома розібратися. Вона ж неповнолітня, уяви?
І батькам нічого не сказала, злякалася, розумієш! Довелося дзвонити їм, пояснювати… Ти як? Отруїлася? Тиск?
Треба було якось підготуватися. Але сил у Тамари не було.
— Я при надії, — сказала вона прямо і просто.
Андрій подивився на неї з образою.
— Зараз не час для жартів.
— А я й не жартую.
— Серйозно?
— Ще й як. Тож і не думай, що я відпущу тебе до твоєї вобли.
І тут Андрій розсміявся.
— Ця вобла, — повідомив він, — виходить заміж за Вадика.
— Сисадміна?
— Ну так.
— Тобто ти до неї не йдеш?
— Ні, звичайно, що за дурниці! Тома, ти про що? Наш син неповнолітню дівчину додому притягнув, ти при надії — я зараз інфаркт отримаю, чесне слово!
— Не треба нам тут інфарктів, — сказав лікар, який підійшов до них. — Це чоловік? Нехай привезе вам речі, зараз переведемо вас у гінекологію.
Та не переживайте ви, тату, все нормально — ну, тонус невеликий, тиск підвищений, просто поспостерігаємо.
Андрій виглядав так, ніби ось-ось звалиться.
— Значить, і справді при надії.
Тамара злякалася, що він зараз скаже щось непоправне, але він раптом широко посміхнувся і сказав:
— Сподіваюся, буде дівчинка, а то з сином я, схоже, трохи накосячив…
