— Максиме? — здивувалася Алевтина Борисівна, — а ти що тут робиш так далеко від дому?
— Здрастуйте, — заїкаючись, вимовив чоловік, — та я тут… Просто… Ну ось гуляю… Алевтина Борисівна, ви, будь ласка, Лілі нічого не кажіть, добре? Не хочу, щоб вона всяку дурню думала і на мене через дрібниці ображалася. Я взагалі-то їй сюрприз готую!
Ліля була одружена з Максимом уже сім років. Вона завжди вважала, що стосунки між ними довірчі.
Максим, турботливий і уважний, працював вахтами, щоб тільки його кохана дружина ні в чому не мала потреби.
Спеціально залишався на дві зміни поспіль і щоразу привозив додому великі суми.
Ліля жила в своє задоволення. На роботу не ходила, наводила в квартирі затишок і бігала по лікарях. Їй ніяк не вдавалося налагодити своє жіноче здоров’я.
Обстеження жінка проходила і в державних, і в приватних клініках, і всюди фахівці розводили руками, пояснюючи, що ніяких патологій у неї немає, здоров’я відмінне.
Відповісти на питання, чому довгоочікуваного чуда досі не настало, ніхто з лікарів не міг.
Макс, здавалося, з цього приводу абсолютно не переймався, чоловіка більше турбувала робота.
За місяць він бував вдома від сили тиждень і, коли Ліля приставала до нього з проханням сходити в клініку і здати аналізи, завжди відмахувався:
— Ліля, я з плодючого роду, так що не може бути у мене ніяких проблем! Я здоровий!
— І я здорова, — парирувала Лілія, — тоді чому у нас з тобою немає дітей?
— Не знаю, — чесно відповідав Максим, — може, треба більше старань? Або у нас з тобою якась несумісність, я десь читав, що таке буває.
Давай ще пару років почекаємо, а потім на програму запишемося? Як вона називається… Забув.
Про ЕКЗ Ліля теж думала, тому з аргументами чоловіка погодилася. Програма дорога, не завжди реаловується з першої спроби. Дійсно, їм варто спочатку зібрати потрібну суму.
Іноді Лілю ображала холодність чоловіка саме в цьому питанні. Максим чомусь не прагнув зробити перший крок, щоб стати батьком, навіть аналізи в клініці здати для нього було чимось соромним.
— Ти знаєш, Ліля, як відбувається вся процедура? Я цього не робитиму! Я що, підліток, щоб замикатися в якійсь кімнаті зі стаканчиком і журналом сумнівного змісту? Я — дорослий чоловік, а це — баловство!
Справжню причину поведінки Максима Ліля все ж дізналася, і правда шокувала жінку до глибини душі.
Лілія, пізніше аналізуючи ситуацію і копаючись у спогадах, знаходила ті самі тривожні дзвіночки, на які вона свого часу просто не звернула уваги.
Адже все могло бути інакше!
Одного разу Ліля стала свідком цікавої розмови.
Вона несподівано повернулася з магазину і почула, як чоловік з кимось розмовляє по телефону:
— Ти мені список надішли, я все куплю. Не хвилюйся, передам, знайду спосіб. Ні, моєї поки вдома немає, тому можемо говорити спокійно.
Ліля з гучним стуком опустила пакети на підлогу, Максим здригнувся і обернувся:
— Я тобі передзвоню, — сказав чоловік і поклав слухавку, — ти, Ліль, як привид, тихо-тихо ходиш! Я не чув, як ти повернулася.
— З ким говорив? — намагаючись надати голосу безтурботності, запитала Ліля.
Чоловік запнувся:
— Гаразд, скажу, як є. У мене є колега, разом зі мною на вахту їздить, він трохи перед дружиною провинився: в поїзді, поки їхали додому, програв всю зарплату в карти. Ось тепер дитину до школи одягнути не може, немає на що. Дружині, звичайно, про причину відсутності грошей теж сказати боїться. Ось, мені подзвонив, попросив виручити його до наступної зміни.
— Треба ж, який безвідповідальний, — поскаржилася Ліля, — ну хіба так можна? А чому ти гроші йому на карту не переведеш, а сам все купити хочеш?
— Так, його карти закрили за якісь борги. Він каже, що надішле мені детальний список, а я поїду в магазин і все куплю.
Тепер Ліля, знаючи правду, розуміла, що версія Максима не витримує жодної критики.
Як можна за списком купити одяг чужій дитині, не знаючи ні її розмірів, ні її уподобань?
Був ще один випадок, який прямо вказував на те, що Макс їй бреше…
Коли чоловік поїхав у чергове відрядження, у Лілі в квартирі сталася надзвичайна ситуація — зірвало кран у ванній, вода потоком полилася на підлогу.
Ліля розгубилася, злякалася і на автоматі почала дзвонити чоловікові. Максим не відповідав, телефон був вимкнений.
Вона знала контакт його колеги і за сумісництвом близького друга, тому зателефонувала йому. Борис трубку взяв відразу:
— Борь, привіт. Не можу додзвонитися до Максима. Його поруч немає?
— Еее… — запнувся Борис, — ні, поруч немає.
— А ти не міг би, будь ласка, його пошукати і до телефону покликати? У мене тут надзвичайна ситуація, вода з ванни хлеще, не знаю, що робити!
— Так кран перекрий!
— Борь, я навіть не знаю, де він знаходиться! Ніколи раніше не стикалася з потопом.
— Видихни. Я зараз тобі все поясню.
Перекривши кран, Ліля подякувала Борису:
— Дуже дякую, Борь, за допомогу. Як Макс прийде, скажи, щоб мені передзвонив.
— Ліль… Він у нас не працює…
— Як не працює? — здивувалася Лілія, — він же тиждень тому поїхав на вахту!
— Ну, не знаю, що й сказати, він вже три роки не працює. Він звільнився. Я думав, ти знаєш…
Після розмови з Борисом Ліля не знаходила собі місця.
Максим зателефонував тільки через два дні, і жінка відразу накинулася з обвинуваченнями на чоловіка:
— Скажи мені, ти де пропадаєш?
— Ліль, що за питання? На роботі! Ти прекрасно знаєш, де я!
— Не бреши! У мене два дні тому сталася повінь, я до тебе не додзвонилася, довелося зв’язуватися з Борькою. Так ось, він сказав, що ти вже три роки як на об’єкті не з’являєшся!
Максим недовго помовчав і відповів:
— Та ми ж з Борькою посварилися. Я його перед начальством не прикрив, він на мене за це образився, ось, напевно, мститься. Не думай дурниць, я тебе не обманюю! Якби я не працював, то де б я зарплату брав?
Ліля знову повірила чоловікові: адже дійсно, чоловік щомісяця приносить додому гроші!
Очі на невірного чоловіка Лілі розкрила сусідка, сама того не очікуючи. Якось вона зустріла жінку і запитала:
— А ви що, собаку завели? Я жодного разу з вашої квартири гавкоту не чула.
Ліля здивувалася:
— Алевтина Борисівна, з чого ви взяли? Ні, у нас немає собаки. У нас же кішка.
— Та як це немає? Я позавчора Максима твого зустріла в парку, він з собакою гуляв. Я ще у нього запитала, що він тут, за два квартали від дому, робить, так він віджартувався. Ой…Що я наробила!
— Ви про що, Алевтина Борисівна? — насторожилася Ліля.
— Та я ж тобі сюрприз зіпсувала! Максим мене попередив, що готує якийсь важливий для тебе подарунок. А я, балакуча, взяла і все розказала!
— Зачекайте, Алевтина Борисівна. Максим зараз на вахті, на іншому боці країни, за кілька тисяч кілометрів від нас. Ви ніяк не могли його бачити! Можливо, ви помилилися?
— Та що ти, — образилася Алевтина Борисівна, — у мене, Ліля, незважаючи на вік, зір орлиний. І я з Максимом ось, як з тобою, ніс до носа зіткнулася, на відстані метра стояла і розмовляла. Не могла я помилитися, це був точно він!
— Алевтина Борисівна, а не підкажете, де саме ви його бачили?
— Підкажу, звичайно. Запам’ятаєш?
Лілю розповідь Алевтини Борисівни насторожила, і жінка вирішила будь-що-будь дізнатися правду.
Два дні в зазначений сусідкою час вона ходила в той самий парк, сідала на дальній лавці і уважно спостерігала за перехожими. Макса серед них вона не виявила.
Ліля сама собі пообіцяла: завтра вона востаннє сходить в парк, і якщо Максим там не з’явиться, то значить Алевтина Борисівна все ж помилилася. І вона лишить цю справу.
Та стеження Лілі не минули даремно…
Максим дійсно прийшов у парк із собакою, з якоюсь жінкою і маленьким хлопчиком.
Малюка чоловік ніс на руках, щохвилини цілував, а той голосно називав його татом.
Ліля не витримала, підхопилася з лавки і кинулася до чоловіка.
— Ну, як відрядження? — голосно запитала жінка.
— Ліля, це ти? А ти що тут робиш?
— Спостерігаю за тим, як ти працюєш. Хто це?
Було видно, що Максим не знав, що відповісти, зате його супутниця раптово заговорила:
— А я зараз тобі скажу, хто я… Я — його співмешканка і кохана жінка, якщо тобі так хочеться! Лариса мене звати. А ось цей чарівний малюк, якого Максик тримає на руках — наш син, Вітюша.
У Лілі земля пішла з-під ніг:
— Макс, цього не може бути… У тебе є друга сім’я?
— Так, — впевнено відповіла Лариса, — вже давно. Ти що думала, він реально по три тижні на вахті проводить? Ні, він з нами живе! А тобі дістаються крихти у вигляді семи днів на місяць. Слухай, залиш його в спокої. Ну навіщо ти йому? Ні дитину народити не можеш, ні чоловіка біля себе утримати. Пожалій Вітюшу, дозволь йому рости з батьком!..
Ліля того дня дізналася багато нового для себе.
Виявляється, Максим дійсно вже давно ніде не працював, його зарплата складалася з накопичень.
Шість років тому він отримав у спадок квартиру і дачу від рідної самотньої тітки, нерухомість потай від Лілі продав, а гроші поклав на вклад. Звідти він і брав кошти, повертаючись з «відрядження».
Ліля з чоловіком розлучилася. Максим спочатку приходив до неї, просив вибачення. Казав, що Лариса прив’язала його до себе дитиною.
Обіцяв, що коханку кине, розірве з нею стосунки і буде тільки матеріально підтримувати сина.
Ліля Максима пробачити так і не змогла, вона подала на розлучення і вигнала невірного чоловіка з квартири.
Вона не втратила надії знову зустріти гідного чоловіка і побудувати з ним справжню, міцну сім’ю. Нехай так і складеться!
