Марина випадково підслухала розмову чоловіка з якоюсь дівчиною, яку він називав кицею і кішечкою.
Коли жінка різко зайшла в кімнату, він швидко скинув дзвінок.
— З ким говорив?
— З колегою. А що?
— А я думала, ти у притулок для тварин дзвонив, все якісь кішечки згадував у розмові…
— Тобі здалося.
І вийшов з кімнати. Марина розгублено дивилася йому вслід. І що робити? У нього інша жінка, це очевидно.
А як же їхній шлюб? Адже все було добре. Два роки тільки живуть.
Марина чудово виглядає, струнка, доглянута, з гарним довгим волоссям. Чоловіки на вулиці обертаються їй услід. Чого йому не вистачає?
Колега, значить… Бреше, напевно, хоча, може, і справді колега. Здається, він казав, що нещодавно в колектив прийшла нова співробітниця. Треба дізнатися, хто вона така.
— Алло, Надя, привіт. Як справи? Слухай, у вас ніби нова дівчина в колективі? Мій говорив, що у неї духи класні. Ти з нею спілкуєшся? Хто така?
Не можеш дізнатися, якими парфумами вона користується, тільки не кажи про мене.
Марина зателефонувала колезі чоловіка, з якою давно була знайома.
— Привіт, Маринка. Ага, є тут у нас зірка нова, Лілія Носова. Красуня, звичайно. Вся із себе. Худа, як оселедець, наші баби відразу її не полюбили.
Та вона й не спілкується ні з ким. Носа задирає. Так що про парфуми дізнатися не можу. А справи у мене, як завжди — кращі за всіх!
— Ось як… Вона заміжня, цікаво?
— Заміжня, пару раз бачила її чоловіка, на машині забирав з роботи Лілю. Нормальний мужик, здається.
— Ну добре, рада була поговорити. Бувай.
“Ага, красуня, звуть Ліля. Треба в соцмережі пошукати”.
Марина відразу знайшла її, за ім’ям і прізвищем, і вказано, де працює. Багато постів у профілі. І чоловік є на фото. Симпатичний чоловік.
Зайшла до нього на сторінку. Ріелтор, і навіть номер телефону є. Марина зробила скріншот. Про всяк випадок.
Через пару днів Марина збиралася в кіно, вмовила чоловіка сходити на новий фільм, і почула, як він у ванній розмовляв по телефону і назвав ім’я Ліля. Вона підійшла ближче до дверей.
— Ліля, не можу я сьогодні, обіцяв дружині в кіно сходити. Котику, не ображайся, я потім відпрацюю…
“Фу… Який мерзотник!”
Марині було прикро, боляче і огидно одночасно. Знайшов собі красуню, зрадник! Відпрацює він…
Цікаво, а чоловік цієї Лілі в курсі, що ходить з гіллястими рогами? Що чужий чоловік «відпрацьовує» з його дружиною? Ні, напевно. Інакше не терпів би.
А ось Марині треба зловити чоловіка на гарячому. Потрібні докази. Вона придумала план.
— Віталік, мені треба терміново поїхати на три дні, сестра попросила допомогти з ремонтом.
— І правильно, сестрі треба допомагати! — зрадів чоловік. Очі аж заіскрилися вогниками в передчутті.
— Вранці і поїду. На роботі домовилася. Ходімо вже в кіно, а то запізнимося…
Весь вечір Віталік був сама люб’язність. Радіє, що дружина з дому звалить, зрозуміло. Приведе свою кішечку додому.
Цікаво, а де вони зазвичай зустрічаються? Може квартира є орендована, або в готелях… А тут такий шанс випав – привести додому коханку.
Наступного дня Марина зібрала речі в сумку, попрощалася з чоловіком і поїхала на роботу. Добре все-таки, що у них дві машини.
Після роботи поїхала до мами. Пояснивши свій приїзд сваркою з Віталіком. Треба охолонути. Тому вона побуде у неї.
Швидко перекусивши, повернулася додому, залишила машину в сусідньому дворі. Про всяк випадок, щоб ніхто її не побачив.
Ага, світло горить у вікні її квартири. Вдома, значить.
А ось і Ліля власною персоною. Вийшла подихати на балкон. Марина дістала телефон і сфотографувала її. І відео зняла. Компромат, так би мовити.
“Привів, значить, негідник…”
На їхньому ліжку буде відпрацьовувати… Як же огидно! Марина відчувала люту ненависть до чоловіка в ці хвилини.
Знайшла в телефоні скріншот з номером телефону чоловіка цієї дівчини. Набрала.
— Алло!
— Добрий день, Ігор. Ви мене не знаєте. Але зате мій чоловік дуже добре знає вашу дружину Лілію. І вони зараз разом, в моїй квартирі.
— Ось як… Називайте адресу!
Через десять хвилин Ігор був на місці.
— Ігор, пропоную піднятися і застати їх на місці злочину. У мене є ключі від квартири.
— Ходімо…
Швидко піднялися на третій поверх. Марина тихо відкрила ключем квартиру. Тиша. Вони зайшли в коридор. Марина підійшла до спальні, Ігор за нею. Відчинила двері…
— Ну що, котики і кішечки, трюки відпрацьовуєте? — голосно запитала Марина.
Віталік і Ліля розгублено дивилися на них.
— Марино, що відбувається? Що ви тут робите?
— Взагалі-то я додому прийшла. У свою квартиру. А ти зараз же забирайся звідси зі своєю обдертою кішкою!
Ліля замоталася в простирадло і кинулася до свого чоловіка.
— Ігор, вибач! Сама не знаю, що на мене найшло…
Ігор плюнув їй в обличчя. Вона витерла плювок і почала ридати.
— Ігор, ходімо на кухню, поки ці паршивці одягаються. Не хочу дивитися на це жалюгідне видовище!
Марина дістала з холодильника пляшку червоного, налила в келихи і один простягнула Ігорю. Він випив залпом.
— Марино, що будеш робити? — зі спальні вийшов Віталік, застібаючи ґудзики на сорочці.
— На розлучення подам, звичайно ж. Квартира моя, забери тільки свою машину і речі. І йди куди хочеш. Хоч у підворіття. До щурів!
— Не гарячкуй. Я маю право на помилку. Як і всі люди. Навіщо ж відразу розлучатися…
— Іди, га? Що тут обговорювати. Я не прощаю таких помилок. Це був твій усвідомлений вибір!
— Ігор… Поїхали додому…
Ось і німфа вийшла. Волосся стирчить в різні боки, туш на очах розмазалася. Марині стало смішно! Ось тобі і красуня!
— Ліля… Ти… Нема слів! Забирай речі з моєї квартири і забирайся! Поки я не накоїв лиха! Зрозуміла мене? На розлучення я подам завтра ж!
Віталік взяв кілька своїх речей з шафи, кинув у спортивну сумку і пішов з Лілею.
— Ну що, товариші рогоносці, ще по одній вип’ємо? Ось це ми їх зловили… Бачив їхні обличчя?
— Як у поганому кіно… Ніколи не думав, що потраплю в таку ситуацію! І чого їй не вистачало? Зірок хіба що з неба?
Мама мені казала, що вона ще проявить себе, і точно! Змію пригрів…
У хід пішла друга пляшка червоного. Майже пів ночі вони розмовляли, виливали душу і навіть сміялися, згадуючи молодість.
— Мій рогатий приятелю, залишайся до ранку, за кермом не поїдеш же в такому стані. Постелю на дивані.
Ігор впав на диван і відразу заснув.
Марина з подивом виявила, що їй симпатичний цей чоловік. І розсміялася від власних думок.
Де це бачено, вигнала чоловіка і вже думає про іншого. Треба ж, вона здатна на таке, виявляється… І чоловіка у неї вважай, що вже немає.
Ранок був не таким райдужним. Боліла голова. Добре, що була субота, на роботу не потрібно йти.
Приготувала сніданок на двох, Ігор з апетитом їв.
— Слухай, Ігорю, а давай підемо ввечері куди-небудь? Ми товариші по нещастю, повинні триматися разом!
— А давай! Сподіваюся, Ліля виїхала з квартири. Адже їй теж нічого не світить після розлучення!
До мами поїде, напевно. Хоча, нехай що хоче робить! Я не прощаю зради!
— То піднімемо склянку ранкового соку за це!
Розлучили їх швидко, бо не було дітей і поділу майна. Марина змінила замки в дверях, щоб Віталік не зміг зайти.
Його речі зібрала і виставила за двері. Він приїхав і забрав мовчки. Ліля, як Ігор і думав, переїхала до батьків.
Минуло три місяці.
Марина готувала вечерю на кухні, пролунав дзвінок у двері. Відчинила. На порозі стояв Віталік.
— Маринка, я не можу без тебе… Давай почнемо все спочатку! Вибач! Мені ніхто більше не потрібен!
— Віталік, йди звідси! Ми ніхто один одному! А взагалі… Хочу сказати спасибі! Якби не твій підлий вчинок, то я ніколи не познайомилася б з Ігорем.
Він приголомшливий! А ти йди з Богом, ми збираємося вечеряти, мені ніколи!
І закрила двері перед здивованим колишнім чоловіком.
— Хто там приходив, Марино?
— Та сусідка борг віддала. Ходімо вечеряти, милий, картопля з м’ясом готові!
Ось так обернулася історія зі зрадою. Хтось все втратив, а хтось — навпаки, набув. Шляхи Господні несповідимі…
