— Вона сказала просто чекати? — Олексій здивовано подивився на дружину.
— Так, — кивнула та. — Сказала, що у мене все гаразд і тепер треба просто розслабитися, і тоді все вийде, — Катя спробувала посміхнутися.
— Черговий лікар — недоучка! — незадоволено пробурмотів Олексій. Він підхопився на ноги і почав міряти кроками їхню невелику кухню.
Катя занервувала.
— Може нам дійсно потрібно просто жити і не зациклюватися на дитині? Я читала, що у багатьох спрацьовує…
— Може… може… — Олексій різко зупинився. — Скільки чекати? Скажи мені, скільки треба чекати, щоб у нас все вийшло?
Катя знизала плечима. Якщо говорити чесно, то вона завжди мріяла про люблячу сім’ю і про дітей.
І, здавалося, нарешті вона зустріла ідеального чоловіка, який теж про все це мріяв, але ось з дітьми у них не виходить вже 3 роки.
— Я… Я не знаю, Льошо.
— Я не знаю, Льошо, — передражнив її чоловік. — Значить, доведеться знову міняти лікаря. І знову здавати аналізи, — безапеляційним голосом заявив він і попрямував до кімнати.
А Катя… Катя закрила обличчя руками і важко зітхнула. Їй здавалося, що вона вже перебрала всіх лікарів з міста і здала стільки аналізів, скільки жодна людина не здає за все своє життя.
— Слухай, Катю, а може не в тобі справа? — запитала Свєта — подруга Каті, з якою вони разом вибралися в торговий центр.
Зазвичай Катя нікому не розповідала про те, що відбувається у неї в стосунках з близькими людьми — вона не любила виносити «сміття з хати», але цього разу не могла стриматися.
— А в кого, Свєта? У Льоші ж уже є донька. Тому у нього якраз з цією функцією все гаразд…
— Ось бачиш! Далися йому ці діти… Дочка є, що ще потрібно? — Свєта обурилася.
— Цікава ти. Я ж теж хочу дітей.
Свєта зморщила чоло. Вона часто так робила, коли про щось зосереджено думала.
— Знаєш, ще я читала, що ви можете бути не сумісні один з одним. Я про дітей маю на увазі.
І дуже часто буває так, що пара розлучається, а потім у обох з’являються діти. Ви ж уже п’ять років ніби разом…
— Свєта, — зупинила подругу Катя. — Я думала, що ти підтримаєш мене, а не всяку нісенітницю говоритимеш! Я люблю Льошу і розлучатися з ним не збираюся.
— Гаразд. А ЕКЗ ви розглядали?
— Поки що ні, але, мабуть, скоро почнемо, — сумно сказала Катя.
— А чому ти так сумно про це говориш? Не треба сумувати. Це твій шанс на щастя. Думай в такому ключі і все.
— Постараюся, — кивнула Катя.
Минав час. Але у Каті з Олексієм нічого не змінювалося. Щомісяця вони сподівалися на краще, але це краще так з ними не траплялося.
Навіть коли, випадково, у Каті була затримка, тест показував, що нічого немає.
Олексій став замкнутим. Він перестав говорити про бажання мати дітей вголос, але Катя бачила в його очах питання: «Чому не у нас?»
Іноді він констатував факт:
— У Олени з відділу кадрів вже другий.
— У брата начальника дружина при надії.
— Нещодавно зустрів колишнього однокласника — у нього нещодавно народилася дочка.
Катя мовчала. Вона не знала, що сказати. Раніше вона намагалася підбадьорити чоловіка, але зараз їй зовсім не хотілося цього робити…
…— Ти не проти, якщо завтра Настя побуде у нас? — запитав одного разу Олексій.
Раніше, ще до весілля, вони домовилися, що зі своєю донькою Олексій буде зустрічатися поза їхньою квартирою.
Звичайно, винятки теж можуть бути, але Катя наполягала на тому, що вона не хоче займатися її вихованням.
Зрештою, вона не її мати і ніколи не несла і не несе відповідальність за виховання цієї дитини. Катя здивовано подивилася на чоловіка.
— Слухай, я дуже втомився. Не хочу нікуди їхати і розважати її. Давай просто посадимо її за стіл з комп’ютером і все — нехай сидить і грає, — сказав Олексій.
— Добре, — погодилася Катя.
Якби Катя знала, що її чоловік буде майже постійно приводити свою дочку до них і що, іноді, їй доведеться спілкуватися з його колишньою дружиною, то ніколи б не погодилася на спільне проведення дозвілля з Настею.
Ні, Настя була хорошою і доброю дівчинкою, у них було повне взаєморозуміння. А ось її мама…
Висока, з короткою стрижкою, з голосом, від якого Каті ставало не по собі, вічно лізе не в свої справи… Її маму вона терпіти не могла!
— Як успіхи? — запитала вона одного разу, поки чекала, коли Настя одягнеться. — Все ще не виходить?
— Що? Що не виходить? — здивовано запитала Катя.
— Ой! Та я все знаю. Мені Льоша розповів, — Ольга підморгнула Каті і знизила голос. — Ми ж з ним залишилися в дружніх стосунках. Я знаю, що ви працюєте над дитиною.
Катя відчула неприязнь до цієї жінки — ось навіщо її чоловік розповів їй про це?!
— Поки що ні, — сухо сказала вона.
— Дивно, а у нас з Олексієм все швидко вийшло, — сказала Ольга.
Катя знизала плечима і промовчала. Вона не хотіла обговорювати такі особисті моменти свого життя з незнайомою по суті жінкою.
— Якщо треба, ти завжди можеш зателефонувати мені. І ми можемо обговорити нашого з тобою чоловічка, — Ольга знову підморгнула.
А Катя відчула огиду — обговорювати свого чоловіка з його колишньою — та це нонсенс!
На її щастя, Настя вже була готова виходити, і Катя швиденько випровадила їх геть. З того часу вона попросила Олексія не приводити свою дочку до них.
А якщо він вирішить її все-таки привести, то нехай сам відвозить її додому, щоб вона більше ніколи в житті не бачила цю Ольгу.
Того дня Олексій поїхав на змагання і мав приїхати ввечері. Катя приготувала вечерю і стала чекати на нього. Вона сама не знала чому, але дуже нервувала і постійно поглядала на годинник.
5 година — його немає.
6 година — його немає.
7 година…
Катя встала біля вікна і стала буквально вдивлятися в темряву, намагаючись розгледіти, яка машина проїхала повз, щоб впізнати машину Олексія і поставити вечерю грітися.
8 година….8.15….8.30….
«Може, з ним щось сталося?» — промайнуло в голові у Каті.
Вона схопила телефон, щоб зателефонувати чоловікові, але не встигла, бо Олексій зателефонував першим.
— Льоша, ти де? Коли будеш? — відразу запитала Катя.
— Катя… тут така справа… я не прийду, — голос Олексія звучав тихо.
— Щось сталося? — запитала Катя.
— Так. Сталося. Я повернувся до Ольги. Ми вирішили почати все з початку. До речі, заяву на розірвання шлюбу я вже подав, сьогодні.
Олексій ще щось говорив, але Катя його не чула. Та й не хотіла більше слухати. Вона зрозуміла, що весь час відчувала небезпеку від цієї жінки і виявилася права.
— Катя, ти мене чуєш? Катя? — кликав її з трубки голос Льоші. — Катя?
Вона зітхнула і відключилася від дзвінка і відразу заблокувала всіх: Олексія, Ольгу і, про всяк випадок, Настю…
…Через пів року Ольга оголосила про те, що чекає другу дитину. Про це вона дізналася з акаунта вже свого колишнього чоловіка, який написав, що його мрія збулася і що скоро у нього народиться син.
Від цієї звістки Катя зовсім розклеїлася і засмутилася — адже виходило, що у неї є якісь проблеми з дітонародженням, які не може знайти жоден лікар.
А це означає, що її мрія — про люблячу сім’ю і кількох дітей — ніколи не збудеться…
Минуло 6 років. За цей час Катя змінила все — місто, роботу, оточення. І всі ці роки вона провела на самоті, тому що була впевнена, що чоловікам не потрібна жінка, яка не може мати дітей.
Той день був звичайним днем — вона прокинулася, поснідала і попрямувала на роботу.
Катя штовхнула важкі офісні двері і зупинилася як укопана — на диванчику, перед рецепцією, сидів Іван, найкращий друг її колишнього чоловіка. Він підвів очі, побачив її і встав.
— Катерино, а це до вас, — сказала секретарка.
— Дякую, Наталко, — Катя кивнула їй і посміхнулася, а потім попрямувала до Івана, бо зрозуміла, що втекти вже не вийде.
— Катя, привіт, — сказав Іван.
— Привіт. Щось сталося? — поцікавилася вона.
— Швидше так, ніж ні. Можемо поговорити десь наодинці?
— Якщо не дуже довго.
— Звичайно.
— Тоді пішли в переговорну…
…— Я нічого не зрозуміла… — Катя розгублено дивилася на Івана.
— Та що тут незрозумілого? — Іван знизав плечима. — Так, Олексій одружився знову з Ольгою. Вона народила сина.
Жили вони не тужили… Хоча не знаю, щасливий він був чи ні. Він зі мною це не обговорював.
— Ну і…
— А нещодавно з’явився один чоловік, який почав стверджувати, що син Олексія — це його син і він приїхав забрати із собою і Ольгу, і дитину. Ну і сказав, що і Настю готовий взяти до купи.
Льоха сказав йому, щоб той не ніс нісенітниць. Потім чоловік пішов до Ольги, та дивиться на нього і каже, що так, я його знаю, так, ми зустрічалися, але дитина не твоя. Ось…
Іван помовчав трохи і став розповідати далі.
— Начебто все знову владналося. Чоловік цей поїхав, але мабуть підозри якісь у Льошки залишилися. У підсумку він зробив тест — і вийшло, що ні дочка, ні син не його.
— Оце так, — тільки й змогла сказати Катя.
— Сама розумієш, скандал там був і розбір польотів. Льошка на розлучення подав. Зараз у процесі розлучення. І я подумав, що ти повинна це знати. Знайшов тебе і відразу приїхав.
— Ти думаєш, що він мене шукатиме? — запитала Катя.
— Я впевнений у цьому. Розумієш, Ольга вона така… вирішила, що їй потрібен Олексій і все, домоглася свого. Він її не любив і не любить. Тільки через дітей з нею був.
Перший раз, тому що вона виявилася при надії, а другий раз, тому що дуже хотів ще дітей і Ольга сказала, що якщо перший раз у них вийшло, то і вийде вдруге. А тебе він кохав. І ти його кохала, я знаю.
— Так, — кивнула Катя. — Тільки я його кохала більше, ніж він. Я заради нього була готова зробити все, що завгодно.
— І чим же він вас підкорив?! — сердито запитав Іван. — Він завжди подобався дівчатам. Харизма, розумієш…
Катя посміхнулася і подумала, що якщо, як каже Іван, Олексій з’явиться тут, то…
— Але це ще не все, — вимовив Олексій. — Загалом, Льоша пішов до лікаря. Він вирішив перевіритися на репродуктивне здоров’я. І виявилося, що він безплідний.
— Що? — Катя не могла повірити своїм вухам.
— Він без особливих симптомів перехворів на свинку вже в дорослому віці. Ніякого лікування не було. І ось результат.
— О боже мій! Виходить, що проблема була не в мені? — вигукнула Катя. — Так. Зачекай. А Ольга знала, що він не може мати дітей?
— Знала, — Іван зітхнув. — Їй мати його сказала, поки була жива. Не знаю чому, але мати не хотіла, щоб Олексій знав, що він не зможе бути батьком.
Можливо, це весілля Ольги і Олексія — це була їхня справа. Наскільки я пам’ятаю, мати Олексія саме розбилася, коли Ольга була при надії вперше, і вона Льоші так нічого і не сказала. Швидше за все так, у них був такий план.
Катя закрила очі.
— Скажи, навіщо ти мені все це розповів? — запитала вона.
— Як я вже сказав — він приїде до тебе. Він обов’язково тебе знайде. І буде просити вибачення. Він обов’язково розповість, що діти виявилися не його.
Але чи скаже він про свою безплідність… — Іван розвів руками. — У цьому я не впевнений… але вважаю, що ти повинна це знати.
— Дякую, — сказала Катя. — Це дійсно важливо для мене.
І все-таки Іван мав рацію — одного разу вони зустрілися.
Коли Катя побачила його, її серце забилося в грудях, ніби намагалося вирватися звідти.
Вона хотіла розвернутися і піти. Але ноги не слухалися її. Вона залишилася стояти. Він зробив крок до неї.
— Катя, — сказав він, і Катя ледве стримала себе, щоб не кинутися йому на шию і не сказати, що вона все знає і що їй все одно.
Що вона вибирає його і що вони будуть жити довго і щасливо разом і не важливо, що без дітей і нехай її мрії не збудуться, але …
І тут Катя ніби прокинулася: хвилиночку, тобто я готова відмовитися від своєї мрії мати дітей, а він від своєї мрії не відмовлявся. Більше того, заради своєї мрії, він кинув її.
— Катя, я шукав тебе. Довго. Ти видалила все. Змінила номер, роботу, місто. Я думав, що ніколи не знайду тебе, — сказав він.
— Але ж знайшов…
— Так, — кивнув він і посміхнувся, але це була не його звичайна посмішка. Тепер у ній було щось втомлене і благальне. — Я хочу поговорити.
— Слухаю.
— Я був неправий, — він опустив голову. — Я не повинен був йти до Ольги. Адже я кохав і кохаю тебе. Але тоді я хотів дитину. Щоб з нею у мене виходило те, що не виходило з тобою.
Катя відчула, що всередині неї все стискається.
— І?
— І я помилявся, — він підвів очі. — Якщо люди не кохають одне одного, то діти не зможуть склеїти їхні стосунки. Я тут, бо зрозумів: я кохаю тільки тебе.
Я ніколи не переставав тебе кохати. Я був дурним, занадто гордим. Я думав, що дитина — це все. А виявилося, що все — це ти.
Він зробив крок ближче.
— Я більше не буду говорити про дітей. Ні слова. Ти не можеш їх мати, і я більше не хочу їх мати теж. Я хочу тільки тебе. Повернися до мене, Катя. Будь ласка.
Вона дивилася на нього і з жахом розуміла, що він не розповів їй всю свою історію і, схоже, не збирається розповідати.
— Розумієш, у чому справа, — тихо сказала вона. — Я не можу забути, як ти кинув мене, коли мені було найгірше.
Як ти вибрав ту, яка могла дати тобі дітей. І зараз ти хочеш, щоб я повірила, що тепер все по-іншому?
— Я змінився, — так само тихо промовив він.
— А я — ні, — сухо сказала вона. — Я все та ж сама. І я не можу повернутися до людини, яка прийшла до мене тільки тоді, коли у нього не залишилося інших варіантів.
До людини, яка напевно навела довідки і дізналася, що я живу одна, і припустила, що я все ще кохаю його.
Але кохання — це не тільки почуття. Це чесність. Це повага до свого партнера. А ти прийшов до мене із запізненням. І з брехнею — адже я знаю, що це не я не можу мати дітей, а ти.
Вона розвернулася і пішла геть від цієї людини і від цієї історії.
— Катя! — крикнув він.
Але вона не зупинилася. Вона йшла вперед. По мокрому асфальту. Під шум вітру. Вона думала, що буде ридати, але ні, вона не плакала.
Вперше за шість років відчувала свободу від минулого і те, що з цього моменту у неї починається нове життя.
