— Думаєш, Костя зрадіє? Чи не зарано вам заводити дитину? — запитала Інесу близька подруга — Тамара…
… Інеса у свої двадцять чотири відчувала себе найщасливішою жінкою на світі, адже зовсім недавно вона вийшла заміж за кохану людину.
Працювала в творчій студії — вчила дітей малювати, займаючись улюбленою справою.
Коханий Інеси — Костянтин — простий бухгалтер у будинку культури. Там вони й познайомилися.
Костя миттєво помітив дівчину. Почав залицятися. Він був максимально турботливим і галантним.
Батьки хлопця прийняли дівчину сина тепло і не противилися їхньому швидкому одруженню.
Майже відразу після весілля Інеса дізналась, що вже при надії…
… — Звичайно, зрадіє! — без грама сумнівів відповіла вона Тамарі.
Інеса не помилилася в коханому. Костянтин явно був у захваті і почав готувати все до народження сина: купував пелюшки, сорочечки, іграшки майбутній дитині.
Він сам возив дружину на обстеження, а ще наполіг, щоб вона звільнилася з роботи.
Після народження Ігорка поведінка чоловіка Інеси змінилася, і не в кращу сторону…
Він почав прискіпливо стежити за порядком у квартирі.
Так, він і спочатку був схиблений на чистоті, але поступово день за днем його перфекціонізм перетворився на манію.
Він перевіряв кожен куток квартири в пошуках пилу. Залазив на табурет і проводив по шафах на кухні, в кімнаті, в передпокої пальцем, який потім розглядав і зітхав.
— Я ж просив протерти меблі зверху! Знову шар, хоч візерунки малюй. Добре, раніше, Інесо, ти працювала, хоча особливо там не перевтомлювалася, пензликом махала. Але зараз що? Сидиш вдома, могла б за порядком стежити, як належить. А ти як сонна тетеря.
Костя зістрибував з табурета, діставав білу хустку з кишені штанів, яку завжди носив при собі, і проводив нею по підлозі.
— Знову мила простою водою?
— Костя, у мене руки сверблять від усіх засобів у нашому домі.
— А рукавички на що? Машинку знову після прання закрила?! — продовжував ревізію чоловік. — Хочеш, щоб білизна пахла затхлістю.
— Ну коли таке було? Я обробляю пральну машину раз на тиждень.
— Ін, ти нормальна? Чому сорочки мої розвісила не по днях тижня? Скільки можна говорити, в якій послідовності вони повинні висіти?! Так ще й не пропрасувала як слід!
Щоб Інеса не говорила на своє виправдання, чоловік тільки сильніше дратувався і з кожним разом все більше і більше чіплявся.
Їй залишалося мовчки зносити докори на свою адресу і переробляти домашні справи.
Ні близькі, ні подруги Інеси навіть не здогадувалися, як вона живе. Вони вважали, що їй пощастило з чоловіком. Дім повна чаша, Ігор росте богатирем.
А тим часом, жінка, залишившись одна, тихо плакала після кожної витівки чоловіка.
Якось, сидячи перед дзеркалом у спальні, вона фарбувала вії.
За період декрету Інеса вже й забула, коли робила собі макіяж.
Син пішов до дитячого садка, настав час приділити собі увагу. І так постійні сварки та повсякденна рутина заганяли її в депресію.
Рятівним промінчиком надії на щастя, на те, що в її родині знову все налагодиться, стала пропозиція від Тамари влаштуватися викладачем в приватну студію.
Інеса думала, що причиною конфліктів був стрес Костика, адже він сам тягнув сім’ю, а коли у неї з’явиться додатковий заробіток, всім стане простіше.
— Куди ти зібралася? — спокійно запитав чоловік.
— До Тамари. Пам’ятаєш, я казала, що їй потрібен помічник у школі? Вона запропонувала це місце мені. — радісно відповіла Інеса, сподіваючись, що Костя підтримає її рішення.
— До Тамари, значить… — задумливо промовив чоловік. — А ти, я бачу, самостійною стала, так? Чому не запитала спочатку моєї згоди? А, може, у тебе хтось з’явився? Сидиш — причепуряєшся, замість того, щоб піти і каструлі почистити як слід.
— Що ти таке говориш?! — обурилася Інеса і подивилася в очі чоловікові.
Він сприйняв її погляд як виклик. І, не роздумуючи, підскочив до дружини, затиснув їй рот долонею і проревів:
— Втекти від мене надумала? Хто тобі дав право вирішувати, що тобі можна робити, а що не можна?! Вона зібралася на роботу!
Він штовхнув Інесу, змахнув з туалетного столика косметику, примовляючи, почав її топтати.
— Та кому ти потрібна, крім мене?! Дружина повинна сидіти вдома і робити те, що їй кажуть!
Ошелешена Інеса вдарилась спиною на стіну і сповзла на підлогу, закривши руками голову, і заплакала.
Впоравшись з косметичкою дружини, перед тим як залишити її наодинці, він гордовито вимовив:
— Швидко прибери тут, поки я пройдуся. Сама винна. Довела до припадку.
Після того випадку Інеса більше не заводила розмов про влаштування на роботу. А разом з тим, Костя взявся за контроль сімейного бюджету.
Тепер він виділяв дружині певну суму на тиждень, за яку вимагав повний звіт.
Життя Інеси перетворювалося на страшний сон. Чоловіка немов підмінили. Від колишнього Костика не залишилося і сліду.
Коли вона була готова бігти стрімголов до РАГСу, щоб припинити знущання свого благовірного, несподівано дізналася про дитину, яку знову носила під серцем.
Чоловік зрадів новині, але Інеса не хотіла цієї дитини. Костик підключив важку артилерію. Втрутилися свекри, під тиском старшого покоління вона здалася.
Валентина – свекруха слізно клялася, що надалі вони з чоловіком Віктором будуть допомагати молодим. І невістка неодмінно вийде на роботу, як тільки друга дитина піде в садок.
Інеса виносила красуню-дівчинку. Але обіцянки свекрухи так і залишилися на словах.
У вихованні онуків Валентина і Віктор, як і раніше, не брали участі, посилаючись на постійну зайнятість.
А в непередбачених випадках Інеса могла розраховувати тільки на подругу Тамару.
***
— Слухай, Ін, ти якась поникла стала. — зауважила Тамара, зайшовши в квартиру до подружжя.
Подрузі довелося забрати Ігорка зі школи, оскільки Інеса весь день провозилася з лікарями.
У восьмимісячної дочки Юлечки знову піднялася температура.
— Юлечка через температуру всю ніч не спала, — мляво відповіла жінка.
— Костик ображає? — несподівано запитала Тамара.
Інеса промовчала, а потім сказала:
— Дякую, що допомогла. Ми далі самі, — стримуючи емоції, вимовила Інеса.
Їй дуже хотілося хоч з кимось поділитися про наболіле, але вона випровадила подругу, не знайшовши в собі сил зізнатися їй, як вона нещасна з чоловіком.
Закривши двері, Інеса притулилася до них чолом. Голова йшла обертом.
— Мамо, відпочинь. Я сам поїм, а потім посиджу з сестричкою, — тихо сказав Ігор.
Для свого віку хлопчик був уже зовсім дорослим і кмітливим.
Він прекрасно все розумів і намагався не створювати зайвих проблем матері, а навпаки, допомагати.
***
Інеса бігала по кухні як бджілка, розставляючи чайні прилади і тарілки. Вся родина вже зібралася за столом, щоб поснідати.
Поставивши миску зі свіжоспеченими ватрушками на стіл, жінка нарешті сіла на своє місце.
Взявши цукорницю, вона поклала собі дві чайні ложки цукру в чашку з чаєм.
— Чи не забагато? — відкусивши бутерброд, зауважив Костянтин.
— Я завжди кладу дві ложки… — простягнула Інеса.
— Значить, більше не будеш. Ти себе в дзеркало бачила? Розплилася як свиноматка!
Після других пологів жінка дійсно набрала вагу, плюс постійний стрес. Чоловік вводив все нові і нові заборони, переключившись на фігуру дружини.
Якщо він не може відпустити її на фітнес, то буде стежити за харчуванням. Думкою Інеси він не цікавився.
Якщо раптом вона наважувалася подати голос, то ляпас швидко відбивав у неї бажання дати йому відсіч.
Костянтин не соромився навіть при дітях проводити виховний процес.
Одного разу, наводячи порядок у квартирі, Інеса натрапила на неприємний сюрприз.
У кишені піджака чоловіка лежав чек.
Він витратив пристойну суму на коробку шоколадних цукерок та пляшку червоного сухого вина.
Запідозривши недобре, вона потайки заглянула в гаманець Костянтина. Чергова знахідка – квитки в театр, чек з ресторану, підтвердила припущення Інеси.
Визначити суперницю не було важким завданням. Виявилося, всі в будинку культури знали, що Костик зустрічається з молодою костюмеркою, і щиро співчували Інесі.
Тому Тамара і цікавилася, як у подруги справи?
Осяяння прийшло миттєво. Того ж вечора, зібравши речі і забравши дітей, жінка покинула квартиру.
Найменше їй хотілося бачити обличчя, яке набридло, і вислуховувати виправдання Костянтина.
Хоча ще невідомо, як би він відреагував на те, що Інеса в курсі його сторонніх справ.
Вона навіть не здивувалася, коли, повернувшись через тиждень за рештою речей, застала в квартирі двадцятидворічну Лесю.
Але Інесі було все одно. Жінку турбувало тільки одне — як їй тепер одній виховувати двох дітей?
Тамара допомогла з роботою. Інеса зняла квартиру. На допомогу з села приїхала її мама, Лідія Петрівна.
Незабаром життя почало налагоджуватися…
Непомітно і Юлечка підросла і пішла до школи. Інесі стало легше. Здавалося б, що все найгірше позаду, але раптом Костя виявив бажання спілкуватися з дітьми. Почав брати їх до себе на вихідні.
— Ігор якийсь мовчазний став, я переживаю за нього, — поклавши руку на серце, сумно зауважила бабуся.
Інеса теж це помітила, хоча на всі її запитання у сина була одна відповідь: «Все нормально, мамо, не лізь не в свою справу».
— Це все підлітковий період. Згадай себе в цей час! — заспокоювала Тамара. — До того ж хлопчик, може, закохався ось і боїться тобі розповісти!
— Ні! Справа не у віці. Це Костик налаштовує його проти мене.
Мати не могла повірити в такі значні зміни в поведінці сина. Вона відчувала, що він віддаляється. Ігоря тягло до батька.
Інеса занепокоїлася, раптом син вирішить піти жити до Кості.
А той був жахливим чоловіком для Інеси, але до дітей ставився добре. Після кожної зустрічі з батьком вони поверталися з дорогими подарунками. Костянтин не шкодував нічого для Юленьки та Ігорка.
Від думки, що діти оберуть батька, у Інеси стискалося серце.
— Мамо, нам потрібно поговорити про тата…
— Давай поговоримо… — у Інеси до горла підступив ком, вона чекала на цю розмову, точніше, так і знала, що Костик переманить дітей до себе.
Не дарма ж він несподівано загорівся бажанням спілкуватися з ними.
— Чи можемо ми більше не ходити до тата на вихідних?
— Чому? Хіба вам погано з татом? — запитала Інеса, а в неї самої відлягло на душі.
— Мамо, він такі речі говорить… Про тебе і Лесю… — випалив хлопчик.
Інеса не могла повірити своїм вухам. Батько власного сина навчав його своїм тиранічним заповідям: «Жінка — це нікчемність, створена, щоб прислужувати своїм чоловікам»…
А ще Інеса дізналася, що Костя дозволяв собі вживати різні напої при дітях, а після він не соромився у виразах і на адресу Лесі, і на її адресу…
***
Минуло два роки, як Інеса з дітьми переїхали до міста в сусідній області, щоб захистити дітей від спілкування з Костянтином.
Жінці запропонували високооплачувану роботу в приватній академії мистецтв. Ігор навчався у випускному класі і щосили готувався до іспитів. Юленька стала справжньою красунею і, на велику радість матері, планувала стати художницею.
Про колишнього чоловіка Інеса і думати забула. А той, у свою чергу, з легкістю відмовився від спілкування з дітьми після їхнього від’їзду.
І ось одного разу, у звичайний будній день, як грім серед ясного неба, Інесі зателефонувала його мама, Валентина, після стількох років мовчання.
Байдужим голосом колишня свекруха повідомила, що її Костика більше немає. І попросила привезти дітей попрощатися з батьком.
Від Валентини Інеса дізналася, що Леся під час з’ясування стосунків з Костиком, коли він стиснув руки на її шиї, схопилася за ніж…
Інесі не було шкода колишнього чоловіка, адже він сам довів ситуацію до точки неповернення.
Вона лише поспівчувала бідній дівчині, чиє життя тепер зруйновано.
Якщо Інеса змогла знайти сили піти від тирана, то в Лесі цих сил просто не виявилося.
