— Сина я розумію, — говорить Любов Вікторівна. — Це ж просто неможливо вже жити з таким скиглієм. Рішення розлучатися не підтримую, але розумію.
— А що, прийняв рішення йти від неї? — дивується двоюрідна сестра. — Ну як так? Треба говорити, розмовляти, дитині 9 місяців у них всього. У всіх пар складний період буває, коли дитина з’являється.
— Ні, рішення про розлучення він ще не прийняв, живуть, я порадила те саме, що й ти. Просто він поділився, накипіло. А кому ще йому сказати?
І з Вірою він говорив, не раз.
А в тому, що вона така, я й сама переконалася, — відповідає Любов Вікторівна. — Бувають же такі… Віриш, у мене два сини, дві невістки, двоє онуків, які майже ровесники.
Але в сім’ю старшого сина я приходжу з радістю, а йду звідти з чудовим настроєм, а від молодшого сина я виходжу вичавлена як лимон.
Ось, точно, невістка моя, яка Віра, завжди виглядає так, наче щойно лимон з’їла. Кисляк на обличчі вселенський, одне ниття і скарги.
***
У Любові Вікторівни двоє одружених синів, різниця між ними лише 3 роки, обоє майже одночасно створили сім’ї, обоє майже одночасно стали батьками здорових синів.
У старшого сина дитина на 3 місяці старша всього.
Любов Вікторівна просто вражається, наскільки різні у неї невістки.
Юля, дружина старшого, завжди привітна, оптимістична, усміхається завжди, щось наспівує собі під ніс вічно, легко робить домашні справи, легко справляється з малюком.
— Прийдеш, пропонуєш допомогу, а (розповідь спеціально для сайту – цей день) вона відмовляється, мовляв, прийшли з онуком спілкуватися, спілкуйтеся, а справи? Які в однокімнатній квартирі можуть бути справи, — продовжує Любов Вікторівна.
– При цьому, справи ці Юля якось легко й робить завжди. Запитаєш, втомилася, мовляв? Відповідає, що анітрішечки не втомилася, все добре, все нормально у них і дитинка, мовляв, подарункова.
Хоча я ж бачу, який він подарунковий, у мене такий старший син якраз і був, очі й рот довше ніж на 20 хвилин не закривав.
Ти не повіриш, Юля ще й працювати віддалено примудряється, сидячи з дитиною.
Як тільки виписалися з лікарні, одразу взялася підробляти, подружка їй запропонувала, а вона не відмовилася: чоловікові платити іпотеку треба допомагати.
— Якщо я щось з малюком не встигаю, — каже старша невістка. – Чоловік увечері приходить і займається з ним. Але я зазвичай встигаю, коли він спить. А ввечері ми краще всі разом побудемо, погуляти сходимо.
— Виглядає прекрасно, в руках все аж горить, прання заведене, дитина на руках, вона борщ варить, завжди волосся чисте, без легкого макіяжу на вулицю гуляти не вийде.
Оптимістка, одним словом, швидка, легка. І їжа наварена, і в домі порядок, — хвалить дружину старшого сина Любов Вікторівна.
Зовсім інша, на погляд свекрухи, її друга невістка Віра.
Начебто теж була привабливою та веселою дівчиною, приємною оку, завжди з зачіскою, голос дзвенів, як дзвіночок, куди що поділося?
— Як живіт почав рости, так і поникла вся якось. Навіть, я б сказала, розслабилася, розпустила себе. І не в тому справа, що вагу набрала. Всі набирають, майже всі, точніше.
Просто виглядати стала… забила на себе зовсім.
І практично одразу почала нити: нудить, спина болить, спати неможливо з животом, — перераховує свекруха. — І скаржиться, і скаржиться, і скаржиться.
Любов Вікторівна одразу ж помітила, що в домі молодшого сина не вистачає жіночої руки.
Ну гаразд, хтозна, в чужу шкуру влізти важко, може, Вірі дійсно її положення важко дається.
Ще й син дав прочухана матері, що якщо дружина не може зараз, порядок треба наводити самому.
— А потім я зрозуміла, що не в самопочутті справа, — хитає Любов Вікторівна головою. — Просто людина така, ниє постійно. Та ще й любить тільки себе.
Малятко зʼявилося, розслабилася, думає, що чоловік від дитини та іпотеки вже нікуди не зіскочить.
Дружина молодшого сина ходить по дому постійно згорбленою рибою, про макіяж давно забула, гуляти вийти з дитиною – непосильна праця, чекає (розповідь спеціально для сайту – цей день) чоловіка, хоча ліфт є і візок тягати на животі не доводиться.
Вона не готує, бо каже, що не встигає, дитина їй не дає.
— Мамо, якщо її запитати, чим вона займалася весь день, вона відповість, що прала. Прала! Уявляєш?
Я вже запропонував, мовляв, не пери, краще поїсти приготуй, я сам виперу, це ж така праця важка – пралку завантажити, — висловився син.
При цьому син каже, що їхня дитина – доволі спокійна, кричить, якщо тільки їсти хоче, подовгу займає себе сам з іграшками.
А Віра просто нічого не робить, будь-яку вільну хвилину проводячи в переписках з подругами чи родичами.
— А я й сама бачила, як не прийдеш у неї: «Дитина щойно заснула, плакала цілий день».
І ось, сиджу чи беруся речі на сушарці розбирати, а Віра так і сидить з незадоволеним обличчям, уткнувшись у телефон. Звісно, так нічого не встигнеш.
— Я всю ніч з ним не спала, — ображено видає невістка, якщо запитати її, як справи у малюка.
І далі йде розповідь про те, як вона втомилася, як не спить, як сама б’ється з дитиною, як «обриваються» у неї руки, як відвалюється поперек, як їй ніколи поїсти самій і навіть нормально сходити в душ і помитися.
— А про дитину й ані слова більше, — злиться Любов Вікторівна. — Тільки про себе і про себе кохану. Вічно засалена гулька на голові.
Але я ж бачу, поки вона в телефоні сидить під час сну дитини, можна не тільки душ прийняти, можна вечірню укладку забабахати.
Таке відчуття складається зі спілкування з нею, що тільки вона одна на всьому білому світі й народила, тільки їй материнство дається ціною героїчних зусиль і повного самозречення.
Ось ні в кого більше з матусь не ріжуться зубки, не буває у діток нездужань, не видаються безсонні ночі.
І головне, була до дитини зовсім іншою.
— Її наче перемкнуло, — каже син. — Чесно, не можу вже. Не розмови у нас, а потім скарг і ниття на те, що вона втомилася. Ніякої близькості і ніжності взагалі, а чоловікові це ой як важливо!
— Ну й дочекається Віра, що чоловік плюне на неї, поділять квартиру і вирушить вона нити під бік до своєї мами, може, та пожаліє доньку, яка з дитиною знемогла вся.
Любові Вікторівні, звісно, такого фіналу б не хотілося, онука шкода.
Але й сина свого шкода ще більше, не живе, а слухає скарги та стогони.
І дуже жінка дивується тому, якими різними бувають молоді мами.
А ви зустрічали жінок, які скиглять у декреті, з якими складається відчуття, що їм доводиться найважче за всіх?
Розкажіть?
