Після скромної реєстрації шлюбу Марина переїхала до Ігоря в його орендовану квартиру.
Питань про подальше місце проживання у них не виникало, адже у дівчини була своя чудова квартира в центрі міста, яка дісталася їй від батьків.
Ще на початку їхнього знайомства Ігор задавав їй питання:
– Марина, а як так вийшло, що ти маєш прекрасну велику квартиру, а живеш з подружкою в орендованій студії? Чому? У мене в голові така комбінація не вкладається.
– Ігор, все дуже просто, моя квартира дійсно велика і в самому центрі. Мені квартиранти платять за неї чудові гроші, причому це мої знайомі, вони нічого там не зіпсують.
А студію я знімаю з подругою навпіл буквально за копійки, зате мені дуже недалеко від роботи. Метро навпроти, десять хвилин і я в офісі.
А гроші, отримані за два роки, я відклала на депозит. У мене ще немає сім’ї і у Олени немає сім’ї, ми живемо удвох і не переймаємося з приводу житла, готування, прибирання, прання.
Ми все робимо по черзі. Це дуже зручно. Звичайно, коли я вийду заміж… — дівчина лукаво подивилася на свого хлопця.
– Мені пощастило, що я знайшов собі таку розумну дівчину, — тільки радів над її словами Ігор, — значить, вона і все наше подальше життя правильно розпланує.
І дійсно, Марина відразу ж оголосила, що скоро у її квартирантів закінчиться термін оренди, і вона їх уже попередила, що продовження оренди не буде.
– Уяви, коханий, як чудово ми заживемо. Квартира велика, зручна, ну, може, невеликий косметичний ремонт потрібно буде зробити.
Але зате це центр міста, вид з вікна чудовий, та й ти тепер у мене є, а значить ремонт не проблема. Правда, мені далеко на роботу добиратися…
Але тут її перебивав чоловік:
– А про це нема чого говорити. Я сподіваюся, що скоро ти підеш у декрет, у нас буде маленький синочок, і питання саме по собі відпаде.
Час стрімко наближався до переїзду, молоді люди вже пакували свої речі, звичайно, їх було небагато.
Але слід було все акуратно зібрати, щоб потім у власному житлі не відчувати ні в чому нестачі.
А одного вечора Ігор прийшов додому набагато пізніше, ніж зазвичай, і вигляд у нього був таємничий.
– Ігор, – відразу ж кинулася до нього Марина, – чому ти так запізнився? Я тобі дзвонила, ти трубку не брав.
І що означає це повідомлення: «Скоро буду, не хвилюйся»? Якраз я і почала хвилюватися після нього. Ти, будь ласка, так більше не роби.
– Добре, кохана, не буду. Давай, швидше повечеряємо, а потім я тобі все поясню.
Звичайно, Марині хотілося якомога швидше все дізнатися.
Але знаючи педантичний характер свого чоловіка, вона швидко накрила на стіл і тільки дивилася, як він їсть, хоча її палило нетерпіння.
Після того як в чашках задимівся ароматний чай і чоловік задоволено розвалився на спинці стільця, Марина запитально і суворо подивилася на нього і тільки сказала:
– Розповідай, я ж чекаю.
– Я був у мами… — чоловік зробив невелику паузу, — і ти знаєш, у мами є шикарна пропозиція щодо нашого подальшого життя.
– Що за пропозиція? — насторожилася Марина.
Її стосунки зі свекрухою якось відразу не склалися. Анна Федорівна була дуже прискіпливою і вимогливою.
Вона постійно критикувала звички і вміння невістки, а та хоч і поки терпіла, нічого не відповідала, але вичікувала зручний момент, щоб показати власні зубки.
– Мама вважає, що нам потрібно з’їхатися. Ось послухай, у мами двокімнатна квартира і у тебе двокімнатна квартира.
Вони, приблизно, рівноцінні, ми можемо обидві їх обміняти на відмінну трикімнатну або навіть чотирикімнатну квартиру з ремонтом.
Тим більше, у мами є знайомий ріелтор, він допоможе. Там навіть якісь чудові варіанти налітають, мама так, мимохідь, дізнавалася.
Отримаємо величезне житло, мама буде жити з нами і в усьому тобі допомагати і не доведеться робити ремонт у тебе в квартирі. Правда ж, це чудова ідея?
Марина в повному здивуванні дивилася на чоловіка, але поки мовчала.
“Невже він і справді думає, що це чудова ідея? Або мама йому так промила мізки, що він і справді їй повірив?
А моя свекруха не промах!” — але вголос вона поки нічого не говорила.
– Чому ти мовчиш? – тим часом звернувся до неї Ігор, – уяви, ми будемо поки працювати, а мама повністю візьме на себе побутові справи.
А коли ти будеш у декреті, мама тобі допоможе з малюком. І не буде ніякого нервування, втоми і так далі.
У мами є досвід, та й ви зможете підміняти одна одну, якщо дитина буде плакати або захворіє.
Мої друзі всі скаржаться на те, що з маленькою дитиною не життя, а суцільний кошмар.
Ти і на роботу зможеш вийти раніше. А? — він із задоволеною посмішкою подивився на дружину.
– А чому ти вирішив, що у нас рівноцінні квартири? — тихо запитала Марина, — у мене величезна квартира в історичному центрі, височенні стелі, товсті стіни, взагалі нічого не чути.
І кімнати великі, і кухня просто величезна. Роздільний санвузол і теж не крихітні закуточки.
А у твоєї мами дві невеликі кімнати майже за містом, панельний будинок дев’яностих, кухня взагалі крихітна. Якщо їх оцінювати, то моя квартира в два рази дорожча…
– Ну, кохана, якщо ти так на це дивишся, то можна ж і оцінку зробити, замовити незалежну експертизу.
Обміняємо без обману: ми нову купимо в рівних частках, а залишок грошей залишиш собі, хіба це проблема.
І тоді ти заспокоїшся? І потім ми ж тепер сім’я, а які рахунки в сім’ї? У нас все спільне.
– Коханий, спільне у нас буде, коли ми це спільне наживемо, а поки що у нас з тобою ще нічого спільного немає.
– Марино, я тебе не впізнаю? Що сталося? Адже мама зробила чудову пропозицію! Коли вона мені це сказала, я так зрадів.
– Ігор, а чому ж ти тоді не жив з мамою, а знімав цю квартирку? Якщо тобі з нею так комфортно і зручно?
Значить, сам ти жив окремо, а тепер хочеш з’їхатися? Це трохи дивно!
– Марина, ну подумай сама, як я, дорослий мужик, буду жити з матусею? Квартира невелика, як я буду з друзями зустрічатися або з дівчатами?
– А що у тебе було до мене багато дівчат?
– Ні, не багато. Але ж і ти до мене сюди приходила, ми з тобою проводили час, і все було чудово. До чого такі питання, це ж і так зрозуміло.
А тепер у нас з тобою сім’я і мама висловила бажання допомогти. Це ж чудово!
– Добре, а ось мама тобі не сказала, а на кого ми запишемо нову квартиру? Цю величезну, три- або чотирикімнатну?
– Чому не сказала? Звичайно, сказала. На мене. Мама каже, що я тепер глава сім’ї, єдиний чоловік і повинен взяти на себе всю відповідальність.
Тому буде логічно, якщо і квартира буде на мені, і всі проблеми я буду вирішувати.
– Слухай, але ж тоді я взагалі втрачу свою власність… — дещо розгубилася Марина.
– Марина, ми тепер сім’я, у нас все спільне, — знову повторив Ігор, — квартира, гроші, все, що ми з тобою заробимо. Це ж так класно. У нас із тобою спільне життя. Хіба я не правий?
– Я не готова зараз відповісти тобі… — повільно і задумливо промовила дівчина, — я повинна подумати. Та й взагалі я вважаю, що молоді сім’ї повинні жити без батьків.
Повинні самі навчитися справлятися з труднощами. А тут мама буде в усе втручатися, усього вчити… Я так ніколи не зможу розслабитися.
– Марина, ось мама каже, що ти рано втратила своїх батьків і потребуєш турботи і ласки.
Вона готова замінити тобі матір, навчити тебе всьому, що сама вміє. Хіба ти не рада?
Інші свекрухи сваряться з невістками, всіляко їх критикують, а ти чимось незадоволена?
Уяви, як чудово ми влаштуємося у величезній квартирі під крилом у мами? Ти повинна бути щаслива!
Ігор, незадоволений відсутністю ентузіазму у дружини, вийшов з кухні. А Марина глибоко замислилася.
“Якщо раптом я погоджуся на цей нерівноцінний обмін, то у мене не буде своєї квартири, причому, дошлюбної.
А це ж пам’ять про маму і тата, я там росла, там все сповнене спогадами про наше щасливе життя.
Квартира велика буде вважатися, придбаною в шлюбі, а якщо ми з Ігорем розлучимося, то її поділять навпіл або ще якось, але точно не на мою користь.
А свекруха моя, виявляється, спритна жінка, а на вигляд здається такою простодушною, недалекою. А тут… Потрібно бути готовою до всього!”
Наступного ранку Марина вирішила порадитися з найкращою подругою Настею.
Коли вона розповіла їй про пропозицію свекрухи, то Настя схопилася за голову.
– Маринка, твоя свекруха — хитра баба! Не думай погоджуватися на цю жахливу пропозицію. Ти залишишся в дурнях, а вона буде в плюсі.
І якщо раптом ви розлучитеся з Ігорем, і навіть якщо не розлучитеся, то все одно там буде частина твоєї свекрухи і вона її кому захоче, тому і заповідає.
І взагалі те, що твоє, нехай залишається твоїм. Тобі хіба так сильно хочеться жити з матір’ю чоловіка? Ти за нею шалено сумуєш?
Марина посміхнулася:
– Ні, звичайно, я зовсім за нею не сумую. Про що ти говориш? Я анітрохи не хочу жити разом з нею.
– Так ти все і скажи чоловікові, як є. Молоде подружжя повинно жити окремо від батьків і будувати свою сім’ю. Поговори з ним відверто, я думаю, що він тебе зрозуміє.
Це йому просто мати голову задурила, а він і повівся. Вам же так пощастило, що є окрема житлова площа.
Марина рішуче встала і голосно сказала:
– Так, я теж так думала, але все-таки вирішила про всяк випадок з тобою порадитися.
Тепер я точно відмовлюся від цієї сумнівної комбінації. Сьогодні ж все скажу Ігорю…
– Головне, стій на своєму, – порадила подруга, – а Ігор, якщо тебе любить, то все зрозуміє.
Всю дорогу додому Марина думала про слова подруги.
“Так, якщо Ігор любить, то все зрозуміє. Але якщо він заздалегідь задумав провернути цю аферу, знаючи про мою спадщину?”
…І крихітний черв’ячок сумніву заворушився в душі новоспеченої дружини і шлюб вже не здавався гарною ідеєю, як власне і заводити швидше дитину.
