— Я подаватиму до суду на аліменти, — відверто зізналася Анна, — ви взагалі повинні бути вдячні, що я раніше їх не оформлювала.
— Але ж дочка жила з нами, які тобі аліменти?
— Ну і що. Мої подруги так робили. Дітей відправляли бабусям, а самі жили на аліменти від колишнього чоловіка.
— Для чого ти хочеш Лізу забрати? Та й куди ти її забереш? У тебе ж немає свого житла?…
…— Алло! Гришо? Ліза знову втекла з дому! Повертайся швидше, — говорила Інга чоловікові по телефону, — я мікрорайон весь оббігала, а дівчинку так і не знайшла! Гришо, у мене серце не на місці!
— Дзвони в поліцію, — відповів чоловік, — самі ми не впораємося. Що з нею відбувається? Вдруге за місяць вона тікає. Я втомився, Інгл!
Інга ніяк не могла дочекатися чоловіка з роботи, залишити однорічну дитину одну теж було неможливо.
Падчерка, дванадцятирічна Ліза, знову втекла з дому.
Такі проблеми почалися в родині після народження спільного сина Марка, рік тому.
Ліза чомусь стала ревнувати батька до брата, вимагати до себе максимум уваги:
— Я, між іншим, теж існую! — тупала ногою Ліза, дивлячись, як батько ніжно колише новонародженого на руках.— Чому ти постійно з ним возишся? Ви обіцяли мене в кіно зводити!
— Сонечко, — всіма силами намагалася Інга згладити конфлікт, — ми обов’язково підемо у вихідні. Я обіцяю!
Лізу обіцянки мачухи не влаштовували. Коли втомлені через недосипання батьки м’яко відмовляли їй у проханні, дівчинка влаштовувала скандал.
Інга ніяк не могла зрозуміти, коли відбулася трансформація слухняної, ласкавої дівчинки у важкого підлітка.
Ситуація загострилася з появою нової компанії, спілкуючись з якою Ліза почала красти з гаманця батьків гроші.
А останні два місяці взагалі стали пеклом для Інги — падчерка разом з друзями тікала з дому.
Вже кілька разів поліція ловила їх на різних залізничних станціях за кілька десятків кілометрів від дому.
Діти чіплялися до вагонів, а потім залазили на дах поїзда.
Інга переживала, що з Лізою трапиться біда – в місті вже двоє підлітків загинули від удару струмом, лазячи по електричках.
***
Дівчинка втекла в черговий раз вдень, коли Інга разом з сином ненадовго задрімала.
Виявивши зникнення, стурбована жінка відразу ж зв’язалася з чоловіком.
Через п’ятнадцять хвилин з роботи повернувся Григорій, і Інга з невеликим полегшенням видихнула:
— Гришо, я в поліцію подзвонила, сказали, що шукатимуть, — сказала вона чоловікові.
— Нехай тільки повернеться! Я їй таких чортів задам, що мало обділеною тепер не залишиться, — розлютився Григорій, — зовсім від рук відбилася!
— Не будь з нею занадто суворий, вона все-таки дівчинка.
— Нормальні дівчатка по електричках і потягах не лазять.
— Може, все-таки звернемося до дитячого психолога? — боязко запропонувала Інга.
Григорій кивнув у відповідь — він був готовий на все, щоб приструнити дочку.
Через півгодини йому зателефонували з поліції і повідомили, що дочка знайшлася.
Гриша відразу ж вирушив до відділку.
Чоловік поїхав, а Інга несподівано згадала той день, коли Анна, колишня дружина Григорія, привела дівчинку в їхній будинок…
— Мені потрібно влаштовувати своє особисте життя, — заявила Анна, — а як ти розумієш, з донькою це зробити неможливо. Тому я вирішила, нехай живе у вас.
— Аню, може, ти ще раз подумаєш? Дочка зі мною з двох років майже не спілкувалася, — намагався напоумити колишню Григорій, — може, поки на вихідні залишатимеш? Нехай звикне, освоїться.
— Мій молодий чоловік Максим не хоче, щоб вона жила з нами. Я її до десяти років ростила, тепер твоя черга!
Перелякана і заплакана Ліза не хотіла залишатися в будинку батька.
Вона вчепилася за руку матері, але та лише відмахнулася від дитини, немов від набридливої мухи, і, закривши за собою двері, пішла.
Вона фактично кинула єдину дочку.
Інгі ціною величезних зусиль вдалося налагодити стосунки з падчеркою.
Спочатку Ліза категорично не приймала її, повністю ігнорувала.
Потім сильно ревнувала до батька.
І тільки через півроку дівчинка почала нормально спілкуватися з мачухою.
Але рівно до того моменту, поки в будинку не з’явилася спільна дитина Інги і Гриші, маленький Марк.
***
У відділі поліції Ліза сиділа, втиснувшись у стілець. Дивлячись на неї, незнайомі люди навряд чи могли подумати, що дівчинка, на перший погляд тендітна і вихована, таке витворяє.
Гриша похмуро подивився на дочку і, підписавши документи, голосно вимовив:
— Йдемо додому.
— Я не хочу туди йти.
— Лізо, не випробовуй мого терпіння! Ти хочеш, щоб тобою зацікавилися органи опіки і забрали тебе в дитячий будинок?
Дівчинка підвелася зі стільця і, кульгаючи, пішла слідом за батьком.
На відміну від Інги, Григорій абсолютно не церемонився з донькою.
Він розумів, що підліткам не можна давати свободу. Але Ліза сприймала це по-іншому — їй здавалося, що батько розлюбив її.
Скандал вибухнув грандіозний…
Ліза ігнорувала слова батька і мачухи, на питання не відповідала, копалася в своєму телефоні і з презирством поглядала на батьків.
— Лізо, ми записали тебе до психолога. Нікуди не зникай, будь ласка, завтра о 9 ранку підемо туди всією сім’єю, — сказала Інга.
— Це якось давайте без мене, — саркастично зауважила дівчинка, — ще б по психологах я не ходила!
— Послухай, Лізо, нам усім потрібна допомога фахівця. Психологу ти зможеш висловити все, що накопичилося.
Після довгих вмовлянь дівчинка все-таки погодилася.
Вранці, поснідавши, вони всією сім’єю вирушили на прийом до спеціаліста.
Першою в кабінет зайшла Ліза. Вона розповіла, чому тікає з дому, як її дратує молодший брат і що в компанії відчуває себе більш потрібною, ніж вдома.
Коли в кабінет зайшли Григорій та Інга, психолог сказала:
— Дівчинка відчуває сильний страх. Вона впевнена, що рано чи пізно ви її покинете, поступите з нею так само, як і рідна мама. Ліза думає, якщо ви народили ще одну дитину, значить, вона вам більше не потрібна.
Я рекомендую вам більше проводити часу разом. І ще. Весь наступний місяць вам доведеться приводити її до мене на терапію.
Григорій та Інга зробили правильні висновки. Вони стали більше часу приділяти Лізі, гуляти всією сім’єю в парках, поїхали на море.
Григорій навчив доньку плавати кролем і брасом, відвіз на екскурсію по місцевих водоспадах.
Дівчинка відчула себе потрібною батькові та Інзі.
Після повернення з відпочинку Ліза сильно змінилася. Вона перестала ревнувати, іноді гралася з молодшим братиком і навіть могла посидіти з ним, поки Інга ходила в магазин.
Дівчинка більше не тікала з дому, стала колишньою, ласкавою і спокійною.
Тільки ситуація виправилася і Інзі вдалося налагодити стосунки з падчеркою, як з’явилася колишня дружина Григорія…
Анна вальяжно пройшлася по квартирі, без запрошення сіла на диван і приголомшила подружжя:
— Я хочу, щоб дочка знову була зі мною, — заявила колишня дружина Григорію.
— Аня, вона ж не іграшка, щоб її туди-сюди тягати! Ти два роки про неї не згадувала і навіть не дзвонила. А тепер щось хочеш?
— Я не зобов’язана перед тобою звітувати. Я — її рідна мама! Тому скажи їй, нехай збирає речі. І негайно! — скомандувала Анна.
Ліза злякано схопила за руку Інгу і закричала, що нікуди не піде.
— Як це — не підеш? Гришо, ти що, налаштував дитину проти рідної матері? Ну я вам покажу! Я звернуся до суду! Я вам таке влаштую!
Григорій не відразу, але випровадив Анну. Дитина запанікувала, в душі знову заворушився страх.
Лізі знову захотілося втекти з дому, але тільки цього разу, щоб її не знайшла рідна мати.
Інга міцно обійняла падчерку і дівчинка трохи заспокоїлася.
— Не бійся, ти вже достатньо доросла, щоб сама вирішувати, де тобі жити. Ніхто тебе силоміць не забере.
— Я не хочу жити з мамою Анею, — відповіла дівчинка, — мамин хлопець Максим мене ображав, лаявся і навіть один раз вдарив… по щоці. Я більше до них нізащо не повернуся.
— Донечко, а чому ти раніше мені про це не розповіла? — втрутився в розмову Гриша. — Я цього Максима з лиця землі за це зітру!
Ліза почала заспокоюватись. Дитина нарешті зрозуміла, що батько її дуже сильно любить і не дасть скривдити.
Рано вранці Григорій вирушив до юридичного бюро. Він найняв адвоката, який би представляв його інтереси в суді.
Гриша підозрював, що Анна не заспокоїться, буде постійно навідуватися до них і вимагати дочку назад. А ще, вона напевно вже подала до суду.
Адвокат порадив подати зустрічний позов на позбавлення Анни батьківських прав і довести, що колишня дружина не брала участі в житті дитини два останніх роки.
Щоб отримати докази, Інга пішла на хитрість. Вона домовилася зустрітися з Анею в кафе і включила диктофонний запис на смартфоні.
Анна тріумфувала – вона сподівалася виторгувати на зустрічі побільше аліментів, на які зможе безбідно жити. А ще Анна була при надії від того самого Максима, про якого був поганий присмак у всієї родини.
Забираючи дочку додому, вона хотіла вбити відразу двох зайців: отримати безкоштовну няньку і отримувати гроші від Григорія.
— Я буду подавати до суду на аліменти, — відверто зізналася Анна, — ви взагалі повинні бути вдячні, що я раніше їх не оформляла.
— Але ж дочка жила з нами, які тобі аліменти?
— Ну і що. Мої подруги так робили. Дітей підкидали бабусям, а самі жили на аліменти від колишнього чоловіка.
— Для чого ти хочеш Лізу забрати? Та й куди ти її забереш? У тебе ж немає свого житла?
— Ми будемо жити у мого цивільного чоловіка Максима. Та й гроші на життя будуть. Я там на сайті нерухомості пригледіла один будиночок у селі. Правда, мотлох мотлохом… Та я буду вкладати дитячі кошти, щоб облаштувати його. А якщо буде мало, то Григорій платитиме мені гроші за зустрічі з Лізою.
— Так це ж злочин.
— Та кому до цього діло! Всі мої подруги так робили і нічого, у всіх виходило. Я б не стала Лізу забирати, але мені потрібна допомога. Я скоро матиму дитину. Тобто… другу дитину. А Ліза буде няньчитися з малюком.
Інга швидко завершила розмову — сказала, що скоро прокинеться дитина і їй потрібно бігти додому. Вдома вона увімкнула запис чоловікові.
— Я так і думав, що їй потрібні гроші, — сказав Гриша, — дивись, нянька їй потрібна! Анька завжди була нахабною. Я особливо й не здивований!
Через три тижні відбувся суд з приводу місця проживання Лізи. Анна запевняла, що сумувала за донькою і дзвонила їй, але Григорій нібито заборонив дівчинці спілкуватися з матір’ю.
— Ваша честь, Анна обманює, вона жодного разу не дзвонила. Дочка їй потрібна з корисливих мотивів, — сказав Григорій, — а ось цей запис є доказом моїх слів.
Дізнавшись, що Інга записувала їхню розмову, Анна почала кричати, що це все неправда. Але суддя дослухав запис до кінця і зробив відповідні висновки.
Ліза висловила бажання залишитися жити в родині батька.
Вислухавши обидві сторони, суддя постановив, що дівчинка буде жити з Григорієм. А ще додав, що повідомить правоохоронні органи про махінації, які збиралась робити Анна.
Жінка кулею вилетіла із залу суду. Уже в коридорі вона погрожувала Інзі, алепристав переконав її замовкнути, повідомивши, що викличе наряд поліції.
Наступного місяця відбулося засідання щодо обмеження батьківських прав Анни у зв’язку з невиконанням батьківських обов’язків.
А ще через півроку Анну позбавили батьківських прав на Лізу повною мірою.
Інга і Гриша нарешті зітхнули вільно.
Звичайно, Лізі належала довга робота з психологом, але подружжя було впевнене, що страхи вона за допомогою фахівця переборе.
