– Я не буду сидіти з цією … за одним столом, – Марина відштовхнула руку свекра, Бориса Андрійовича, який намагався її заспокоїти. – Можете продовжувати своє свято без мене.
– Лера частина нашої родини, так завжди було і буде, а ти просто вередуєш, – продовжував вмовляти її свекор. – Вони з Валентином багато років дружать. І це дорогого коштує.
– Ось і чудово, успіхів вам усім! Можете і далі лицемірно вдавати сім’ю з реклами, – заявила Марина і перекинула на Леру склянку журавлинного морсу. – Ой, вибач, я випадково…
…Марина завжди була впевненою в собі молодою жінкою. Тому, коли її майбутній чоловік Валик розповів, що у нього є подруга дитинства, майже сестра, це не стало серйозною проблемою.
Марина знала, що вона точно краща за будь-яких інших дівчат. І перше враження це лише підтвердило. Лера виявилася скромною сірою мишкою на рік молодшою за них з Валентином.
– Здрастуйте, – пробурмотіла та собі під ніс. – Яка ви висока, – сказала Лера, а подумала: “немов жирафа”. – Валя вам до плеча ледь дотягується.
– Можна на ти, ми майже однолітки, – посміхнулася їй Марина.
А про себе подумала, що сіра мишка не така вже й проста.
– Вибачте, мені складно ось так зблизитися з незнайомими людьми, – майже прошепотіла Лера.
А потім підійшла і обійняла руками торс Валентина.
– Що це ще таке, – гримнула Марина, – А ну руки забери від мого нареченого!
– А що не так, – зморщила свій гострий носик Лера. – Ми завжди обіймаємося при зустрічі.
Марина розвернулася і пішла до воріт дачі батьків Валі. Слідом за нею підстрибуючи скакав сам наречений і його мама. Ось вона якраз виглядала досить милою жінкою.
Ірина Олександрівна і сама не надто захоплювалася Лерою. Але та була дочкою друга дитинства її чоловіка. Той рано пішов з життя, вдова бідувала. І вони, як могли, намагалися допомогти.
Поступово Лера увійшла в їхню сім’ю практично на правах дочки. На неї купували квитки на літак і путівку у відпустку. Брали із собою на весілля і ювілеї.
У Лери був навіть ключ від будинку батьків Валі, і всі вважали це нормальним. Ось тільки Марина миритися з таким станом речей не збиралася.
Перед весіллям вона вирішила востаннє поговорити з Валиком.
– Послухай, це якийсь ненормальний зв’язок, – обурилася вона. – Лера пише тобі кожну секунду, ви весь час на зв’язку.
Вона вибирала тобі костюм і краватку. Була на парубочому вечорі – цікаво, в якості кого? А тепер я ще й з’ясувала, що у цієї дівчини є ключ від нашої квартири.
– Ну звичайно, кохана, хто ж буде поливати квіти під час медового місяця, – ласкаво посміхнувся нареченій Валя.
– А що, хіба Лера ще не спакувала валізу, щоб зіпсувати нам і цей відпочинок? – гримнула Марина, остаточно втрачаючи самовладання.
– Ти до неї несправедлива, – зітхнув Валентин. – Ну сама розсуди, Лера не виділяється красою, зростом, фігура у неї хлоп’яча.
Якщо вас поставити поруч, та навіть порівнювати не можна. Перестань ревнувати, я люблю тільки тебе.
– Добре б, – зітхнула Марина і зізналася. – Ніхто і ніколи ще не дратував мене так сильно, як ваша Лера.
Після весілля нічого не змінилося. Всі сімейні свята Марині отруювала присутність «майже сестри».
Згодом та почала майже професійно знущатися з дружини свого друга дитинства. І навіть знаходила в собі сміливість огризатися, якщо Марина її зачіпала.
– Припини носитися, земля трясеться, – ліниво бурчала Лера з гамака, поки дружина її друга гралася із собакою, кидаючи їй м’ячик.
– Ну звичайно, дивно, що тебе ще вітром не зносить, – посміхалася Марина. – А моя біганина, звичайно, сприймається як землетрус.
– І взагалі, навіщо тобі босоніжки на платформі, – запитувала Лера. – І без них легко можеш замінити пожежну драбину.
– Я просто вважаю за краще дивитися зверхньо на таких, як ти, – посміхнулася Марина. – До речі, тобі б не завадила пара сантиметрів зросту.
Ну або почни тренувати стрибки. А то доводиться навпіл складатися, щоб розчути видаваний тобою писк.
Обмінявшись люб’язностями, вони знову немов уклали мовчазне перемир’я.
Валентин намагався дотримуватися нейтралітету, щоб остаточно не зіпсувати вихідні. А ось свекор, Борис Андрійович, вирішив повчити невістку, як правильно жити:
– Припини чіплятися до Лерочки, Марино, вона для нас майже як дочка.
– Послухайте, мені все одно, – зітхнула його невістка. – Лера висить на моєму чоловікові. Але це, чомусь, очевидно всім, крім вашої святої родини.
– Ти бачиш все в чорному кольорі, – оголосив свекор. – Пора навчитися любити людей.
– О так, ваша домашня миша якраз цим і займається, – розлютилася Марина. – Краще навчіть її правилам хорошого тону.
– Марина права, – втрутилася в розмову свекруха. – Лері час змінити поведінку, Валя ж тепер одружений.
– І що, – заволала подруга дитинства, намагаючись підскочити з гамака і заплутавшись у ньому. – Ми не робимо нічого поганого.
Незабаром Марина отримала підвищення по роботі. Тепер її посада передбачала відрядження. Валя запевняв, що це йому не заважає. Але Марина все одно нервувала.
І не дарма, в перший же свій приїзд з відрядження, виявила під подушкою на власній половині ліжка резинку для волосся. Явно її носив не стрижений коротко Валя.
– Це що!? – ткнула Марина в ніс чоловікові доказ. – Миша територію мітить?
– Та ти що, – почервонів Валя, – Так, ми з Лерою влаштовували вечірку, потім їй було пізно їхати додому. Вона залишилася ночувати. Не бачу в цьому ніякого злочину.
– У нашому ліжку ночувати? – зарепетувала Марина, – Може, вона ще й мій халат одягала, нічну сорочку?
– Ну треба ж їй було в чомусь спати, – відповів Валя. – Я ліг на дивані, якщо тобі цікаво.
– Ну звичайно, зберіг честь сім’ї, – гримнула Марина.
– А чому тобі можна спати з якимись чоловіками в готелях, а мені не можна запросити в гості друга? – пішов в атаку Валя.
– Ти що, мариш? У мене на фірмі всі начальники жінки, і у відрядження я їздила з Ганною Павлівною, – обурилася Марина, – а звідки в твоїй голові з’явилися такі думки?
– Лера сказала, – відповів Валя, червоніючи.
Він пішов на кухню, а Марина відкрила телефон чоловіка, поки екран не заблокувався.
У месенджері, в секретному чаті, противна «сіра миша» надсилала її чоловікові свої фото в халатику і комбінації. І не тільки їх. А Валя явно це заохочував.
Кинувши телефон в обличчя чоловікові, який повернувся, Марина зажадала пояснень.
– Ну так, у нас вже місяць роман, але він закінчився, чесне слово, – пробурмотів Валя. – Ти мене кинула, зациклилася на своєму підвищенні. Не ночувала вдома…
– І ти знайшов собі постільну грілку, – з гіркотою заявила Марина. – Гаразд, я все зрозуміла.
– Мариночко, – раптово впав на коліна Валя. – Я тільки тебе кохаю, сам не розумію, як це все сталося. Я такий осел… Вибач, більше цього не повториться.
– Як я можу тобі тепер довіряти? – поцікавилася вона у чоловіка.
– Я спокутую провину, проси, що хочеш, – благав Валя.
– Нехай цієї дівчини більше не буде у вашому домі. – зажадала Марина.
– Я не знаю, як це влаштувати, – остовпів Валя. – Батьки Леру так люблять, ми до неї звикли.
– Вибирай, я чи вона, – вимагала Марина.
Валя лише кивнув. Весь наступний тиждень він спав на оскверненому ліжку – дружина поки не вирішила, викинути тільки матрац чи все ліжко.
А Марина тулилася на дивані, слухаючи страждання чоловіка. Його каяття, здавалося, дістали навіть сусідів.
А у вихідні батьки Валі запросили їх на великий сімейний пікнік. Чоловік переконав Марину, що не піти буде просто нешанобливо.
І звичайно ж першою на сімейному святі вона побачила Леру в білій мереживній сукні.
Зрозуміло, Марина відразу розлютилася. І, поки свекор вмовляв її заспокоїтися, ніби випадково облила суперницю морсом. Та підхопилася і закричала:
– Ну ви все бачили, вона ж це навмисно!
– Звичайно, – посміхнулася Марина. – І цього ще мало, з тебе ліжко, матрац, подушки і ковдри.
– Мариночко, сядь за стіл, – підвищив голос свекор. – І вибачся перед Лерою і гостями.
– А ваша домашня миша не хоче вибачитися за те, що спала з моїм чоловіком у нашому подружньому ліжку?
З вами у неї хоч нічого не було, Борисе Андрійовичу? А то у цієї дівчини немає нічого святого, – посміхнулася Марина.
– Та як ти смієш, Лера мені замінила дочку!
– Ага, а моєму чоловікові – сестру, ми це вже чули. – Марина розвернулася і пішла до хвіртки. А за її спиною в повній тиші пролунав дзвінкий звук ляпасу…
…До станції від дачі Марина йшла разом зі свекрухою. Та мовчки сопіла поруч і прискорювала крок.
А незабаром до суду відправилися відразу дві заяви про розірвання шлюбу.
Марина переїхала до батьків. І тепер точно знає, що ніяких подруг дитинства поруч з її новим чоловіком ніколи не буде навіть в радіусі кілометра.
