— Не смій чіпати продукти, які я купую! Ти мені чужа і ніколи рідною не станеш! — почула вона, як свекруха кричить на її дочку…
… — Та що за нісенітниця? Я ж пам’ятаю, що вчора купувала сирки! Куди вони поділися? — бурчала Віра Тимофіївна, переривши все в холодильнику.
— Ой, а ви не казали, що собі купили. Я з’їла вчора, — винувато відповіла десятирічна Наталка, доїдаючи бутерброд з ковбасою.
— Як це з’їла?
Віра Тимофіївна обернулася і грізно подивилася на дівчинку. Як же сильно вона дратувала її своєю присутністю.
Великі сині очі дівчинки здавалися занадто красивими, а її густе темне волосся, заплетене в дві тугі косички, і зовсім робило це кругле личко ляльковим. У дівчинці жінку дратувало абсолютно все.
— Скільки разів тобі казати, що треба питати, що можна брати, а що ні?
— Мама сказала, що я не повинна нічого питати. Я не хотіла вас засмучувати. Вибачте, будь ласка.
А може, вам складати все, що для себе купуєте, на окрему поличку? І я там не буду брати?
— Ще чого придумала! Вигнанкою мене вирішила зробити у власному домі? Це квартира мого сина, між іншим!
І я не повинна тут боятися залишити щось своє в холодильнику. Не смій брати їжу, яку я купую.
Ти чужа і ніколи не станеш рідною! Своїм онукам я б все дозволяла, а тобі ніколи не дозволю і цукерку взяти з мого столу.
Слова Віри Тимофіївни були сповнені ненависті. Щоб так зневажати невинну дитину, треба було мати вагомі причини, та тільки їх не було.
Просто жінка залишилася незадоволена тим, що її син взяв за дружину «бабу з дитиною».
— Синку, навколо стільки молодих і красивих. Чому ж ти дивишся на зіпсований, використаний товар? — запитувала Віра Тимофіївна.
— Не смій так відгукуватися про Марину, мамо. Я її дуже кохаю. І Наталочку люблю. Як можна не любити таку чудову дитину?
Не слід переживати. Все в нас добре. Я знаю, що роблю. Це мій вибір, — відповідав їй колись Семен…
…Кашель з боку дверей привів Віру Тимофіївну до тями. Жінка різко обернулася і подивилася на Марину, яка стояла в дверному отворі.
Наталка густо залилася рум’янцем. Дівчинці не хотілося, щоб мама посварилася з бабою Вірою.
Хоч та і поводилася, як зла баба Яга, але дівчинці було її шкода. Ставати причиною конфлікту ніяк не хотілося.
Наталка відчувала себе винною. Вона звикла, що могла брати все з холодильника, але у них вже кілька місяців жила Віра Тимофіївна і намагалася встановити свої порядки.
— Мамо, а ми зараз підемо в парк? Я хотіла тобі показати там одне місце, — почала Наталка, бажаючи відволікти матір.
— Так, сонечко. Зараз підемо. Ти йди, збирайся, а я… чаю вип’ю.
Наталка розуміла, що мама намагається позбутися її присутності, щоб серйозно поговорити з Вірою Тимофіївною.
Вона розуміла і те, що втручатися в розмови дорослих погано, тому опустила голову і пішла до себе в кімнату.
— Я на неї не образилася, — прошепотіла дівчинка, проходячи повз матір.
Марина ж дивилася на Віру Тимофіївну, чекаючи від жінки пояснень. У голові ніяк не вкладалося, що вона посміла говорити такі принизливі слова дитині.
— А що ти на мене дивишся? Я щось не так сказала? Мій син прихистив вас, але це не змінить того факту, що твоя дочка чужа нам.
Такою вона і залишиться. Вона ніколи не стане для нас рідною. І ти прекрасно бачиш, що Семен пускає тобі пил в очі, а насправді він не любить Наталку.
— Я не просила ні вас, ні Сьому любити мою дочку. Я просила тільки про повагу. І бачу, що ви зовсім не прислухалися до мого прохання.
Віра Тимофіївна, мені здається, що ви у нас занадто затрималися. Чи не час вам повертатися до себе?
Ви говорили, що не більше місяця тут поживете, а вже третій пішов. Я нічого не маю проти гостей, але і міру знати теж потрібно.
— Ти мене проганяєш? — спалахнула жінка. — За те, що правду сказала? Та як ти смієш так поводитися?
Ось повернеться мій син з роботи, я все йому розповім. Між іншим, ця квартира не твоя. Вона належить моєму синові.
Йому одному вирішувати — дозволить він мені тут залишитися чи ні.
А ти не вказуй, якщо не хочеш разом зі своєю донькою вирушити в далеку подорож пішки. Я вже постараюся зробити все, щоб так і сталося.
Свекруха поводилася нахабно. І це у відповідь на всю доброту, яку Марина з усіх сил намагалася проявляти до неї?
Вона все робила, щоб та прийняла її, хотіла знайти друга в очах жінки, але зіткнулася з крижаною байдужістю.
Коли Семен запитав, чи можна його мамі пожити з ними місяць, тому що вона записалася на якісь курси в місті, Марина знайшла в цьому шанс подружитися зі свекрухою, але дуже сильно помилилася.
Вирішивши, що скандал не приведе ні до чого хорошого, Марина зібралася, забрала дочку і разом з нею поїхала гуляти в парк атракціонів.
Там вони пообідали в кафе, а потім пішли гуляти по найближчому торговому центру, розраховуючи зустрітися з Семеном після роботи на нейтральній території.
— Знову з мамою щось не поділили? — запитав чоловік втомленим голосом.
Марина м’яко описала ранковий конфлікт.
— Сьом, твоя мама вже всі межі переступила. Як вона може такі речі дитині говорити? Це ж ненормально.
Чим Наталка заслужила таке ставлення до себе? Вона розумниця, ти ж сам знаєш. З’їла вона ці сирки, і що тепер? Стратити за це?
Адже справа в тому, що твоя мама могла б свої покупки складати окремо, якщо бере для себе.
Я особисто забиваю холодильник і нічого не забороняю їй брати.
— Марина, не гарячкуй. Мамі важко прийняти Наталку. Та й мені непросто було. Ти сама розумієш, що вона нам чужа.
Марина подивилася на чоловіка зовсім іншими очима. Коли він кликав її заміж, говорив, що її дочка стала для нього рідною.
Він багато часу проводив з Наталочкою, а тепер… немов вплив матері подіяв, і він став дивитися на все під іншим кутом. Минуло всього три роки, а Семен вже сильно змінився.
— Що означають твої слова, Сьома? Ти ніколи раніше так не говорив.
Наталка в цей час каталася на ковзанах, а Семен і Марина сиділи за столиком, спостерігали за дівчинкою і пили каву.
— Та те й означають. Ти занадто багато часу приділяєш своїй дочці, а я не отримую належної уваги. Обіцяла, що почнеш проходити обстеження, щоб подарувати мені рідну дитину, а в підсумку вічно зайнята.
То у Наталки змагання, то Наталка захворіла. Не здається тобі, що весь твій світ крутиться навколо Наталки? А я лісом йду. Мені теж це набридло вже.
Семен був неправий. Марина з усіх сил намагалася приділяти увагу всім. Вона занадто багато часу проводила з чоловіком, часом навіть утискала в чомусь дочку.
І тепер він говорив такі жорстокі слова. Було видно, що це вплив свекрухи, але якщо Семен почав такі розмови, то нічого хорошого їх далі не чекало.
Як тільки у них з’явиться спільна дитина, Наталочка перетвориться на ізгоя? Її в усьому будуть обмежувати?
— Значить, ти підтримуєш свою маму і вважаєш, що дитину нормально штрикати тим, що вона чужа для вас?
— Я не бачу нічого критичного в поведінці своєї мами. Вона сказала правду. Твоя дочка доросла і повинна розуміти, що так і є.
— Чудово. У такому випадку ми сьогодні ж почнемо збирати свої речі.
— Готова зруйнувати наші стосунки через прості слова? Вона скоро виросте, втече, а ти кому будеш потрібна, Марино?
Жінка не впізнавала свого чоловіка. Це той чоловік, якому вона колись сказала «так»? Ні… Це зовсім чужа людина.
Марина зовсім не впізнавала його, і тепер їй хотілося тільки одного — втекти подалі.
— Ну, якщо нікому не буду потрібна, значить, така моя доля, — знизала плечима Марина.
Розмова з дружиною вивела Семена з себе, і він заявив, що дуже сподівається на розсудливість дружини, а сам поїхав у бар з друзями, щоб «зняти напругу».
Чекати його повернення Марина не стала. Вони з дочкою поспішно зібрали речі і покинули квартиру.
Пощастило, що Віри Тимофіївни теж не було вдома, і вона не зловтішалася.
Марина раділа, що зараз у дочки були літні канікули, а у неї самої відпустка, і вона могла зі спокійною совістю поїхати в село до матері.
— Мариночко, не переживай. Якщо Семен так повівся, ти правильно вчинила.
Що можна чекати від такої людини в майбутньому? — підтримала Жанна Миколаївна. — Він ще може почати кусати лікті, намагатися повернути тебе.
Та ти добре подумай — чи потрібно тобі це. Якщо такі розмови почалися, то і повторитися можуть. Та й чимось гіршим обернутися.
Марина розуміла, що все саме так і є. Вона знала, що мама права. Якщо Семен вже так повівся, то насправді вважав Наталку чужою.
Хоч жінка і намагалася дати чоловікові все, але він ревнував, а це негативно позначиться на їхніх стосунках з дівчинкою в майбутньому.
Обдумавши все добре, Марина була готова до серйозної розмови з Семеном, яка відбулася вже через кілька днів.
— Мама поїхала до себе. Квартира вільна. Повертайся, Марина. Я погарячкував. Втомився від ваших вічних сварок. Вибач мене. Зробив дурницю.
Я не думаю про Наталку погано, але її дійсно занадто багато в нашому житті. Давай ти серйозно займешся своїм здоров’ям і, нарешті, подаруєм мені сина вже? Або дочку? Упевнений, все налагодиться.
— Сьома, я все робила, щоб народити тобі дитину… Я проходила обстеження, ти знаєш. А ось ти не поспішав.
У мене все добре, а як у тебе справи зі здоров’ям, ми так і не дізналися. Якщо так хотів свою дитину, то чому ж не пішов?
Але це вже неважливо. Я вирішила, що не хочу продовжувати стосунки, які дали тріщину. Можеш вважати, що я вчиняю нерозумно і необачно, але це моє рішення.
Я не хочу, щоб моя дочка відчувала себе зайвою в родині. Я з самого початку говорила тобі про це. І все було добре, поки твоя мама не вбила тобі в голову…
— Та при чому тут мама? Я просто дивлюся на Наталку і розумію, що вона чужа. Я намагався налагодити з нею стосунки, але не можу переступити через себе.
Коли друзі хваляться, які в них діти, як вони на них схожі, мені соромно. І сказати навіть нічого. Я тобі вже сказав, що твоя дочка дійсно зайва. Залиш її у своєї матері, і все буде добре.
— Сьома, ти мене почув? — Марина намагалася говорити спокійно, але всередині все вирувало від люті. — Я подаю на розлучення.
Квартиру цю ми купували в шлюбі. Хоч твоя мама наполегливо твердить, що це житло твоє, але я вклала в нього чимало власних заощаджень.
Ти це прекрасно знаєш. Залишати все тобі я не збираюся. Я не мати Тереза.
— Яка ти меркантильна. Знав, що ти зі мною за розрахунком, та намагався переконати себе, що це не так.
Адже не помилився! Все саме так і є! Треба ж!.. Мама була права, що спробуєш обібрати мене.
Знову мама…
Марина стиснула губи.
Вона не збиралася сваритися поки що з чоловіком. Та за лічені секунди вони з Семеном стали чужими один одному людьми.
Між ними пролягла величезна прірва, і Марина розуміла, що повернути назад хоч щось не вийде. Вона прийняла правильне рішення — тільки розлучення допоможе в їхній ситуації.
Семен дзвонив Марині після непростої розмови. Він активно намагався домогтися її прощення, говорив, як сильно був неправий, але жінка більше не слухала обіцянок, які ніколи не збудуться.
Якщо ваза розкололася, то, як не старайся, склеїти її вже не вийде. Тріщини будуть нагадувати про себе і при будь-якому найменшому ударі вона знову розсиплеться.
Для того щоб налагодити стосунки, обоє щиро повинні цього бажати. Семен відчував ломку. Марина стала його звичкою, одержимістю.
Але він не кохав її насправді, якщо не міг дати її дочці те, про що просила жінка – поваги.
Розлучення проходило важко. Зрештою, Марині набридло самостійно займатися ним, стикатися з чоловіком і дивитися в його благальні очі, і вона найняла адвоката, якому доручила також зайнятися продажем її частки в квартирі.
Отримавши гроші, жінка змогла придбати двокімнатну квартиру. Хоч ремонт там був і не найкращий, та це справа наживна – вона всього зможе домогтися, і це місце засяє.
Наталка продовжувала ходити до школи. Здавалося, що дівчинка навіть пожвавішала, і її успіхи стали ще кращими.
Дівчинка намагалася не підводити маму. Вона розуміла, що з якоїсь сторони та розлучилася з Семеном через неї, але Марина веліла дочці навіть не думати про це, сказавши, що та зрозуміє все тільки коли подорослішає.
Через кілька місяців після розлучення Семен одружився з іншою. Як виявилося, у нього була коханка, з якою він зустрічався за спиною дружини. Марина раділа, що вирвалася з нездорових стосунків.
Мимоволі вона навіть дякувала свекрусі за те, що та втрутилася, налаштовуючи сина проти невістки та її дочки.
Марина і сама почала жити так, ніби отримала другий шанс. Вона обіцяла собі, що більше не допустить помилок минулого і не ступить на ті самі граблі.
Краще одна, ніж знову зв’язатися з тим, хто тільки пил в очі пускатиме. Тепер у жінки підвищилися вимоги до обранця. Як мінімум, той повинен буде твердо стояти на ногах і не залежати від чужої думки.
Адже Марина бачила в Семені ту саму м’якість, розуміла, що рано чи пізно обурення його матері дасть плоди, але наївно вірила, що подружиться з жінкою і змінить її ставлення до себе.
Тепер вона дивилася реально на речі і не будувала ілюзій.
Саме з цієї причини жити стало набагато простіше.
