– Як щодо того, щоб запросити родичів на Новий рік цього разу? – задумливо почав Кирило.
– Але у нас же ще ремонт не закінчений. Буде незатишно, навіть немає нормальних стільців, – парирувала дружина.
– У нас ще місяць попереду. Ми купимо стіл і стільці, а все інше не так вже й важливо, – наполягав чоловік.
Ірина розуміла, що чоловікові важливо похвалитися перед родичами своїм придбанням – новою трикімнатною квартирою.
За п’ять років спільного життя він не раз чув від матері докори про те, що нічого не робить. А вони всього лише відкладали гроші день у день, багато в чому відмовляючи собі.
На початку року, накопичивши половину необхідної суми, молоді люди придбали квартиру. Коли вони заїхали, в ній були тільки голі стіни.
Раніше вони знімали невелику однокімнатну квартиру, тому меблів у них практично не було.
– Нічого страшного! Ще облаштуємося, – підбадьорював дружину Кирило. – Зробимо ремонт, а потім можна буде і про дитину подумати, – з посмішкою додав він.
Ірина була людиною, яка не любила галасливих компаній. А тут чоловік пропонує запросити не тільки батьків, але ще і його сестру і брата з сім’ями. А це ні багато ні мало десятеро людей.
– Кирило, ти ж розумієш, що я буду працювати тридцять першого грудня. Хто готуватиме? – хвилювалася дівчина.
– Я поговорив про це з матір’ю, вона обов’язково допоможе, – запевнив її Кирило.
– До речі, мої батьки не прийдуть: тридцять першого грудня батько працює до дев’ятої вечора і буде втомленим. Мама сказала, що вони відзначать Новий рік удвох, а в січні зайдуть у гості, – з сумом зізналася Ірина.
– Добре, – кивнув чоловік. – Але моїх батьків ми можемо покликати? – він продовжував наполягати.
– Гаразд, постараюся все встигнути, – з посмішкою відповіла дружина.
Молоді люди намітили план на майбутній грудень. Щоб у квартирі стало затишніше, вони вирішили в першу чергу купити стіл, стільці і штори для тих кімнат, де їх ще не було.
Зараз у них було так, що кімнат багато, а ось спальних місць зовсім немає – тільки старенький диванчик і двоспальне ліжко, яке вони купили при переїзді.
– Слухай, а раптом твої родичі захочуть у нас переночувати? – злякано запитала Ірина.
– Всі прекрасно знають, що ми нещодавно переїхали і облаштовуємося майже з нуля. Тим більше у нас зараз великі витрати по іпотеці щомісяця.
Поступово і у нас все буде, не переживай, – Кирило обійняв дружину. – Моя мама повинна сьогодні зателефонувати тобі з приводу новорічного столу, – додав він.
Галина Львівна не змусила себе довго чекати. Як тільки молоді люди повечеряли, телефон Ірини задзвонив.
– Це твоя мама, – Ірина показала екран телефону. – Добрий день, Галина Львівна, – відповіла вона.
– Привіт. Кирило вже сказав мені, що сама ти не впораєшся з новорічними приготуваннями. Але я в цьому й не сумнівалася, – незадоволено зітхнула жінка. – Так, я приготую гаряче і олів’є.
– Галино Львівно, я думаю, буде логічніше, якщо гаряче ми приготуємо вдома, – запропонувала невістка.
– Ірина, твою їжу неможливо їсти. Давай-но ти краще займися салатами і нарізками. Їх складніше зіпсувати, – гримнула свекруха. – І, до речі, цього разу одягнися скромніше, все-таки всі родичі зберуться, – додала вона впевненим тоном.
– Пам’ятаю, минулого разу ви, навпаки, говорили, що я виглядала, якось занадто повсякденно. Ще тоді Кирилу висловлювали своє невдоволення, – нагадала Ірина.
– Не знаю, про що ти. Я такого не пам’ятаю, – відмахнулася Галина Львівна.
– Я й не сумнівалася, – з легкою іронією відповіла Ірина.
– Не розумію, ти зараз хочеш посваритися? Можеш тоді сама все готувати! – гримнула свекруха і кинула слухавку.
– Що знову сталося? – незадоволено запитав Кирило, який весь цей час сидів поруч і чув розмову. – Ти можеш не провокувати мою матір? Вже набридли ваші нескінченні сварки! Треба бути дипломатичнішою, – з докором додав він.
– А твоїй матері не треба бути дипломатичнішою? – запитала у відповідь дружина. – Ти не помічаєш, що чим більше ми не звертаємо уваги на її колючі зауваження, тим більше вона насідає?
Ти щоразу намагаєшся швидше піти з сімейних посиденьок. Невже тобі важко зізнатися в цьому? Навіщо тоді запропонував запросити гостей? Ми могли б і вдвох зустріти Новий рік.
– Мене вчили поважати дорослих і прислухатися до їхньої думки. А ось у тебе є прогалини у вихованні, – самовпевнено відповів Кирило.
– Повага – потурання всім дурницям? – зухвало запитала Ірина. – Ти ніколи не говориш матері слова проти, зате мені постійно вказуєш на помилки і вимагаєш змінитися, – ображено додала вона.
Ірина вирішила піти на кухню, щоб трохи заспокоїтися і не наговорити зайвого чоловікові. Наливши собі зеленого чаю з м’ятою, вона підійшла до вікна в той момент, коли Кирило з’явився в дверному отворі.
– Ну що ти ображаєшся? – винувато вимовив він. – Так, моя мама любить перебільшувати. Але я не знаю, як її зупинити. Батьків не вибирають.
– Не вибирають, – повторила Ірина. – Але потрібно якось працювати над стосунками. Ми не можемо завжди робити так, як хоче твоя мати.
– Ти права, – коротко відповів Кирило, поклавши руки в кишені. – Давай я допоможу тобі з приготуванням? – запропонував він.
– У мене є інша пропозиція. Для початку я подзвоню твоїй сестрі Лері і ми обговоримо меню, – сказала Ірина.
– Спробуй, – відповів Кирило. – Правда, я думаю, мати вже встигла її попередити.
– Побачимо, – спокійно відповіла дівчина.
Наступного дня, під час обідньої перерви, Ірина зателефонувала своїй зовиці, з якою у них були хороші стосунки, адже вони раніше разом вчилися в школі.
– Привіт, Лерочка! – радісно вимовила вона. – Напевно, Галина Львівна вже казала, що ми запрошуємо вас відзначити Новий рік у себе.
– Привіт! Вона ще в листопаді нас запросила. Так і сказала, що ви все спланували заздалегідь, – відповіла Лера.
– У листопаді? – здивувалася Ірина.
– Так. А про що ти хотіла поговорити? – запитала Лера.
– Я хотіла дізнатися, що ви принесете до новорічного столу, – сказала Ірина.
– Я думала, що ти все сама зробиш. Знаєш, я ж працюю тридцять першого грудня. У мене не буде часу на приготування.
Навіть відпочити як слід не зможу. У Алінки буде ялинка, а ще ж потрібно себе до ладу привести.
– Я теж працюю, – почала виправдовуватися Ірина, але тут же була перебита.
– То візьми вихідний. Все, вибач, мені час. Не можу більше говорити. Цілую. Дякую за запрошення.
Пролунали короткі гудки, і Ірина відчула, як земля йде з-під ніг. Дівчину охопила паніка.
Як встигнути приготувати новорічний стіл для десяти осіб за один вечір? Повернувшись до свого робочого місця, вона обхопила голову руками.
– Погано себе почуваєш? – запитала її колега.
– Що? – вирвавшись із своїх роздумів, відповіла Ірина. – Ні, все гаразд, – вона похитала головою. – Просто з’явилася одна проблема.
Повернувшись ввечері додому, Ірина з порога окликнула чоловіка. Поки вона знімала чоботи, то вже з ентузіазмом почала розповідати про майбутній хаос, який їх чекає напередодні Нового року.
– Так що тобі доведеться мені допомагати, – знизала вона плечима.
– Куди діватися? Адже це мої родичі, – зітхнувши, відповів чоловік.
Коли Кирило пропонував дружині покликати гостей, він не припускав, що основна частина турбот ляже на його плечі.
– Думаю, не варто навіть намагатися дзвонити дружині твого старшого брата Андрія. Правильно розумію? – прямо запитала Ірина, поглянувши на чоловіка.
– Так, ти права. Якщо Лера відмовила, то Аліна точно нічого не робитиме, – погодився Кирило.
Йшов другий тиждень грудня, і Ірина активно складала меню, намагаючись вибрати страви, які будуть смачними, але не надто складними в приготуванні. Багато страв вона вже готувала і була в них повністю впевнена.
Кирило запропонував у передноворічні вихідні з’їздити і купити свіжі овочі, фрукти та м’ясо, а всі інші страви замовити з доставкою. Так вони і зробили.
