Римма і Кирило жили разом вже три роки, але шлюб офіційно не укладали. Вони вважали це застарілою формальністю.
Хоча час від часу Кирило заводив розмови про спільне майбутнє і спільних дітей, але молода жінка майстерно переводила тему. Вона не була проти отримати обручку, але й не дуже поспішала з подіями.
Римма була яскравою, ефектною жінкою, яка звикла жити для себе. Вона не збиралася заводити дітей найближчі десять років, вважаючи, що материнство — це кінець свободі.
Працювати їй теж не особливо подобалося, та Кирило заробляв достатньо, щоб забезпечити її.
Виросла в заможній родині, Римма звикла, що її бажання миттєво виконувалися. Вона не знала слова «ні».
Погоджуючись на стосунки з чоловіком, який був значно старший, Римма хотіла одного — комфортного, безтурботного життя. І її співмешканець цілком міг все це забезпечити.
Особливо Риммі подобалося те, що вони могли поїхати у відпустку в будь-який час: Кирило міг працювати віддалено. І це стало безсумнівною перевагою, якої не було у її колишнього нареченого.
Якось увечері, сидячи в улюбленому кафе, Кирило недбало кинув:
— До речі, щодо відпустки. Давай цього року візьмемо з собою Артема і Машу.
Римма завмерла з келихом в руці.
— Що? — нахмурилася вона.
— Моїх дітей. Візьмемо з собою, — спокійно відповів Кирило. — Я давно їм обіцяв. До того ж я оплачую цю поїздку.
Очі Римми звузилися. Вона буквально задихалася від обурення.
— Зачекай. Ти серйозно хочеш, щоб у нашу відпустку поїхали твої діти?! У НАШУ відпустку! — її голос дзвенів від злості.
— А що тут такого? Вони частина мого життя, — знизав плечима він. — Це всього на два тижні. У них зараз канікули, вдома сидіти не хочуть. Колишня дружина теж хоче трохи відпочити.
— То може, ми і її візьмемо?! — крикнула Римма, гучно поставивши келих на стіл. Дорогий напій розлився на білосніжну скатертину.
— Ні, я не думаю, що це гарна ідея, — відкашлявся Кирило. — Вона відпочине сама. Окремо. А ми поїдемо вчотирьох. Я хочу, щоб ти ближче познайомилася з Машею і Артемом.
— Любий, я не підписувалася на роль мачухи! Ти знаєш моє ставлення до дітей. Я навіть своїх не планую поки народжувати, бо не готова! А ти хочеш, щоб я ділила з чужими дітьми свій відпочинок?!
Кирило важко зітхнув. Він розумів, що розмова буде непростою, але не очікував такої бурхливої реакції.
Йому здавалося, що Римма оцінить його крок назустріч новому етапу у відносинах. Він припускав, що вона хоче за нього вийти заміж.
— Вони не чужі для мене, і я хочу, щоб вони поїхали. Хіба це така велика проблема?
Римма пирхнула:
— Величезна. Я уявляла собі відпочинок з тобою, а не в ролі безкоштовної няні.
Кирило уважно подивився на неї, потім повільно кивнув:
— Я думаю, що ти повинна все це «перетравити». Подумай, подивися готель, куди ми поїдемо… Зваж «за» і «проти».
— Думати нема чого! Зараз я поїду з ними у свою особисту відпустку! Потім ти скажеш, що вони переїжджають до нас жити! Що буде далі? Я завжди буду підлаштовуватися під тебе?!
— Боже… Це всього лише відпустка! — Кирило похитав головою. — Я від тебе нічого не вимагаю. Дітям вже по 12 років, вони не немовлята.
— Тим більше! Вони підлітки. Ні. Я не хочу! — в той момент Римма сама нагадувала примхливу дитину.
Надувши і без того надуті губи, вона сиділа за столом, привертаючи загальну увагу.
— Зрозумів. Добре, поїду з ними сам.
Римма ошелешилася. Вона очікувала, що Кирило буде вмовляти її, намагатися знайти компроміс. Але він просто вирішив залишити її одну?
— Ти серйозно? Кинеш мене? Я вже вибрала купальник! Всім сказала, що буду на райському острові відпочивати! — в її голосі зазвучали нотки паніки.
— Ну… Я дав тобі можливість вибрати.
— Це не вибір. Це ультиматум!
— Римма, я хочу провести час з дітьми. Після розлучення з колишньою дружиною я став бачитися з ними вкрай рідко, що мене дуже турбує.
Я не хочу, щоб діти вважали, що я проміняв їх теж на жінку. Ти важлива для мене, але і вони важливі для мене не менше.
Я з ними 12 років! Тільки уяви! Це половина нашого з тобою спільного життя! Я не можу робити вигляд, що їх немає.
Не можу викреслити із свого життя те, що є невід’ємною частиною мене. Коли ти народиш, то усвідомиш мої почуття.
— Навіщо ти це кажеш?! Твої діти — тільки твої! Я тут ні до чого!
— Якщо ти зі мною, то тобі доведеться прийняти моїх дітей. Якщо ти не можеш цього зробити, значить, тобі дійсно байдужа більша частина мого життя.
— Ти віддаси перевагу своїм дітям? Не мені?
Кирило втомлено зітхнув і подивився на годинник.
— Я не хочу робити цей вибір. Але ти не залишаєш мені шансів.
Римма мовчала, стиснувши губи. Її дратувало, що Кирило не наполягає, не сперечається. Він просто зробив свій вибір — і цей вибір був не на її користь.
Додому до батьків вона їхала на таксі. Їй було огидно товариство цього чоловіка.
Вона була страшенно ображена і сподівалася, що вранці її розбудить дзвінок у двері. Кирило буде стояти на колінах з величезним букетом троянд…
Але Кирило не приїхав. Він полетів на острови з дітьми.
***
Щоб себе зайняти, Римма випросила у батька грошей і поїхала з мамою на вихідні на море.
Проте життя Кирила не давало їй спокою. Римма постійно переглядала його профіль і чекала новин. Він не писав. Не дзвонив.
— Може, познайомишся з кимось? Чому ти така кисла? Молоді ж повно… — сказала мати, дивлячись на нудьгуючу дочку.
— Навіщо мені ці хлопчики? У них молоко не обсохло на губах! Мені потрібен Кирило! Дорослий, багатий, розумний! — Римма раптово встала з шезлонга і втекла в номер.
Того ж вечора, трохи заспокоївшись, вона гортала стрічку соцмереж і натрапила на фотографії Кирила з дітьми на узбережжі.
Вони сміялися, будували піщані замки, каталися на яхті. Він виглядав щасливим — занадто щасливим без неї.
Риммі знову стало погано. Вона пішла в пляжний бар, пила коктейлі серед купи людей, слухала гучну музику, їла якісь супердорогі роли з крабом… і відчувала себе самотньою. Вперше за довгий час.
Мати не могла нічого зробити. Тільки погіршувала ситуацію своїми розмовами. Римма зривалася на неї і злилася. В цілому, відпочинок не вдався.
А ось Кирило повернувся засмаглий, відпочилий. Римма дізналася про це, тому що приїхала до нього. Ключі у неї були.
Вона чекала на нього. Як собака. Практично біля вікна. І тим не менше першим її бажанням стало накинутися на нього з докорами.
— Ти! Ти просто сволота! Як ти міг?! Я йду! Кидаю тебе! — чомусь говорила Римма, барабанячи кулаками по його грудях.
У відповідь він спокійно сказав:
— Йдеш? Добре.
— Що значить “добре”? — істерика миттєво припинилася. Римма стояла, немов на неї вилили відро крижаної води.
— Знаєш, я багато чого зрозумів за ці два тижні. Мені потрібна сім’я, а не просто зручні стосунки.
Римма відчула, як у грудях щось холоне.
— Ти що, кидаєш мене? Сам?! — з посмішкою запитала вона, але голос затремтів.
Кирило лише м’яко посміхнувся.
— Мені здається, ти сама вже все вирішила. Я просто не тримаю. Можу навіть допомогти з речами.
Римма швидко зібрала речі, не до кінця розуміючи всю серйозність ситуації.
Вона залишилася одна. У батьківській квартирі, без дітей, без зобов’язань… і без нього.
І вперше в житті замислилася: а чи не помилилася вона у своєму виборі? Може, вона неправильно поводилася?
Може, варто було зробити так, як сказав Кирило? Подружитися з його дітьми?..
***
Минуло три місяці. Жінкс думала, що забуде Кирила, що їй знову стане легко і вільно. Але кожного разу, заходячи в соцмережі, вона ловила себе на тому, що насамперед перевіряла його сторінку.
Фотографії з дітьми змінилися новими: Кирило з колишньою дружиною і дітьми на прогулянці в парку, Кирило на катері, Кирило сміється…
І весь час поруч з ним були його діти. І вона. Та жінка, його колишня і мати його дітей.
Риммі стало не по собі. «Невже вони знову разом?» — думала вона, переглядаючи знімки.
Нерозумно, але вона почала ревнувати. Не тільки до дітей, але й до його минулого життя, в якому тепер, здавалося, знову з’явилося місце для тієї жінки.
Одного разу, не витримавши, вона написала йому: «Привіт. Давай зустрінемося».
Він відповів майже відразу: «Навіщо?»
Такої відповіді вона не очікувала. Він не сумував? Не хотів її бачити?
Римма трохи почекала і написала: «Я думаю, ми можемо спробувати ще раз».
Відповідь прийшла через кілька годин: «Римма, я більше не хочу стосунків, побудованих тільки на зручності. Я хочу справжню сім’ю, а ти… Ти ж сама казала, що не готова. Я прийняв це. Прийми і ти».
Вона сиділа з телефоном у руках і не вірила, що Кирило зміг її відкинути. Вперше в житті її не благали, не домагалися. Просто відмовилися. Вибравши щось інше.
А як же її краса? Її класна фігура, якою він так захоплювався?
У Римми немає цього жахливого шраму після пологів, який вона помітила на фото у колишньої дружини Кирила. І бюст у Римми підтягнутий, об’ємний, не те що у тієї… «старухи»!
Римма з досадою подивилася в дзеркало. І вперше побачила себе не тією ефектною жінкою, яка завжди отримує те, що хоче. А тією, яка залишилася біля розбитого корита.
Тільки тепер їй вже не було кого в цьому звинувачувати. Окрім себе…
