— Ні, не одружується, прийняв рішення, дівчині цій, Уляні, все сам уже сказав. Пояснив якось.
Не знаю, чи правильно все це, дівчина, начебто, й хороша, — каже Лариса подрузі.
— Ну, може, це й правильно? Починати сімейне життя після такого знайомства з тещею — так собі ідея. І кажуть же люди, що якщо хочеш дізнатися, якою буде твоя дружина через кілька років — подивися на тещу, — каже жінці подруга.
— Ну, загалом-то, мій чоловік теж з тещею, мамою моєю, не особливо ладнав, — хитає головою Лариса. — Мама нерви йому мотала дай Боже, і в мені також.
Я не кажу, що син не правий. Він скоріше переживає зараз через слова, сказані Уляною.
— А що вона йому такого сказала? Зрозуміло, що нічого хорошого, образа ж. Заміж зібралася, а наречений передумав. Неприємно таке, особливо для дівчини і якщо у неї почуття були — тим паче.
Але нехай мамі своїй претензії адресує. Твого Іллю теж зрозуміти можна, прийшов знайомитися, а тут таке…
Іллі, сину Лариси, 27 років. Кілька місяців молодий чоловік зустрічався з дівчиною на ім’я Уляна.
Вже й освідчився їй, і дівчина відповіла згодою. Заяву на реєстрацію шлюбу не подавали ще, відклали її, мали намір зробити це після знайомства з матір’ю нареченої.
Син останні роки активно відкладав гроші, підробляв, щоб купити собі окреме житло.
В останні тижні активно моніторив ринок кредитної нерухомості, пару разів з’їздив подивитися варіанти однокімнатних квартир.
З Уляною Лариса познайомилася три місяці тому, дівчина їй здалася симпатичною: привітна така, говірка, з радістю розповідала майбутній свекрусі про себе і про сім’ю.
В Уляни зараз тільки мама, батька не стало 4 роки тому, здоровʼя підвело.
Самій дівчині 25 років, закінчила інститут, працює за фахом, любить тварин, любить готувати.
Загалом, Лариса за сина пораділа, розпитала і про те, як вони планують розписуватися, з весіллям чи без.
— Сама вже подумки їм у нову квартиру подарувала холодильник і пральну машину, — сумно жартує жінка. — Подумки онуків вже поняньчила, прикинула, на кого схожі будуть.
— Ну, холодильник ти й синові зможеш подарувати, якщо купить житло.
— Це так, він має намір тепер вже один брати квартиру в іпотеку. Але дуже все стрімко було. То щасливий наречений, тільки з її мамою залишалося познайомитися, бац — вже холостяк, — відповідає Лариса.
Іллю жінка ростила одна. З чоловіком вони розійшлися, коли синові було 5 років.
Перші роки колишній якось ще з’являвся на горизонті: платив аліменти, зрідка бачився з сином, а потім одружився знову, розлучився, спився, два роки тому його не стало.
Ілля дізнався про це випадково, засмучуватися було безглуздо, він і забув вже, що таке батько, спадщини синові покійний не залишив.
Лариса вважає, що виростила Іллю гідним: самостійний, заробляє, не було ніяких особливих криз дорослішання у нього, вчився пристойно, по дому все вміє робити сам.
Загалом, відсутність батька не позначилася на ньому. Але невдала теща, мати Уляни, як виявилося, вважала інакше.
Тиждень тому Ілля з Уляною вирушили на знайомство з мамою.
Син Лариси купив квіти, пляшечку сухого червоного, торт.
А повернувся через пару годин сам не свій. Зустріли його зовсім не так, як планувалося.
Як зрозуміла Лариса, мама в Уляни — та ще щука.
Снобізмом несе за версту, навіть з розповідей сина зрозуміло, що це за людина, починаючи від погляду зверхньо, закінчуючи безапеляційними судженнями.
Потенційного зятя вона почала принижувати мало не з порога.
— А де ви працюєте? А ким? А підробляєте? Хм… А квартиру збираєтеся брати де? Однокімнатну? Та ви що! Однокімнатну і так далеко? Як же ви там збираєтеся жити? — сипала питаннями мама Уляни.
— І не сказати, що Уляна з забезпеченої сім’ї, — каже Лариса. — Можливо, батько там і щось заробляв, квартира у них трикімнатна, машина була, продали, ні Уля, ні її мати не водять автомобіль.
І одягнена дівчина завжди була простенько, і освіту отримувала в звичайному вузі, вступивши туди за результатами ЗНО, а тут прямо — така дама з запитами.
— А сама де працює?
— Я не спитала де, я спитала ким. Бухгалтер там мама. Але це не найголовніше. Син, звичайно, від таких питань вже нервувати почав, тим більше, що мама почала причитати, що без грошей зараз не прожити і чоловік повинен, повинен, повинен. А потім, коли вже за столом сиділи, вона таке почала говорити — жах.
— З татом ви, значить, не спілкувалися? І розлучилися батьки, коли Вам було тільки п’ять?
Хм… А знаєте, Ілля, це погано. Дуже і дуже погано. Хлопчики з неповних сімей — це завжди в чомусь ущербні хлопчики. Ну яка модель сім’ї у Вас перед очима? Тільки не треба ображатися на правду.
Ви ж нічого не знаєте про роль чоловіка і батька в сім’ї. Як Ви зможете будувати свою власну, якщо Вас тільки мама ростила?
Ні, справжнього чоловіка здатний виховати тільки батько. Як і справжню жінку — тільки мати. Я своїй дочці тільки добра бажаю, а тут, хм…
Уляна намагалася маму попросити замовкнути, перевести розмову на іншу тему, але де там, «королева» заготовила промову.
Хоча прекрасно з розповідей дочки знала про життя і про сім’ю Іллі майже все. І навіщо було відразу не сказати Уляні, що її вибір їй не подобається, що вона проти, що знайомитися з Іллею не хоче?
— Щоб принизити його, — каже Лариса. — Він, в принципі, так і зрозумів. Встав, чемно відкланявся. На наступний день зустрівся з Уляною і оголосив про розставання.
Матері Ілля пояснив, що подивився на майбутню тещу і зрозумів: жити вона їм все одно не дасть.
— Це ж буде не сім’я, а вічний бій, вічне подолання нелюбові тещі до мене, — вважає Ілля. — Замість наших стосунків, я буду зосереджений як відбити або нівелювати нападки її мами.
А що, якщо Уляна в хвилини наших сварок або розбіжностей, буде вважати як мама? Або говорити маминими словами?
Та й навіщо мені потрібна постійна прихована присутність тещі і її ідіотських думок в нашому житті?
Можливо, Уляна зустріне когось кращого, того, хто більше її мамі підійде.
І я постараюся знайти дівчину без подібних проблем. Не хочу (розповідь спеціально для сайту Цей День) отямитися і розлучитися через неможливість жити, коли у мене буде трикімнатна квартира в кредит і пара дітлахів.
— Ти просто злякався, — звинуватила Іллю Уляна. — Злякався перших же труднощів. Спасував перед майбутньою тещею. Взагалі-то, не мама з тобою життя прожити хотіла, а я. А ти злякався. Виходить, вона права щодо синів, які виросли без батька!
Після цієї відповіді Ілля повністю зміцнився в думці, що його рішення — єдино правильне.
А ви що думаєте?
Ілля молодець, раз зумів прийняти правильне рішення?
Або права Уляна і наречений просто злякався? А з невдалою тещею згодні?
