— Мені напрочуд образливо, що батьки так чинять, і, звісно ж, ще більше образливо, що чоловік так каже зараз. Ну і те, що він виявився правий, теж прикро, — зізнається Аліна.
Аліні зараз 31 рік, шість років тому, коли їй було 25, вона зібралася виходити заміж.
Майбутній чоловік орендував квартиру, вона до нього переїхала від батьків. Планували назбирати грошей на скромне весілля, а потім вже купувати спільне житло.
Батьки Аліни мають у власності двокімнатну квартиру в хорошому столичному районі, а ще їм у спадок дісталася дача, від Києва теж порівняно недалеко.
Будиночок на ділянці стояв каркасно-щитовий, часткові зручності були, але до повного комфорту було ще далеко.
І тут батьки спохватилися, що донька з чоловіком будуть битися в кайданах іпотечного кредиту, а вони давно хотіли переїхати за місто, ось тільки грошей на приведення будиночка до ладу в них замало.
— А чи не краще буде, — запропонувала мама доньці, — якщо ви будете нам просто допомагати відновлювати будинок?
У нас трохи заощаджень є, ви працюєте, все одно ж збиралися заощаджувати й вирішувати своє квартирне питання? Давайте так, га?
Ми на дачу поїдемо жити, а ви в нашу двокімнатну оселитеся. Повірте, так буде зручніше й дешевше, ніж нам дачу ремонтувати на свої скромні доходи, а вам платити за оренду й заощаджувати з нуля?
Аліна задумалася.
Батьки обіцяли з’їхати вже цього ж літа (була рання весна), на те, щоб зробити хоча б мінімальні зручності, в них кошти є.
Запропонувала варіант нареченому, а він раптово ідеєю не загорівся.
— Ага, сьогодні вони на дачу з’їхали, а завтра переїдуть назад? Ні вже, не хочу. Тим паче, що я буду вкладати кошти, а мені в їхній квартирі нічого не належатиме?
Вибач, але так це не працює.
Аліна з майбутнім чоловіком тоді міцно посварилася, вже думала, що весілля не буде: треба ж, який меркантильний?
Це ж її тато й мама, невже вони рідну доньку обдурять? Все ж зуміли помиритися, але на певних умовах, якщо вже наречений ні в яку на запропонований варіант не погоджується.
— Підписали шлюбний договір, — каже молода жінка. — Що майно належатиме тому з подружжя, на чиє ім’я його куплено.
Бюджет стали вести роздільний, звісно. Ну от так і жили до цього року.
Переїхали в батьківську двокімнатну квартиру. Чоловік платив за комунальні послуги, щось віддавав за користування чужим житлом.
Аліна все вкладала в реконструкцію батьківської дачі. Працювали обоє, одного разу постало питання про те, що в дружини затримка.
Аліна злякалася не на жарт: вони домовилися, що з дитиною треба почекати, оскільки чоловік усе ж назбирав на перший іпотечний внесок і купив однокімнатну квартиру, він її здає й платить з цих грошей іпотеку, а Аліна переказує батькам великі суми.
— Вони, звісно, просто щомісячними траншами не обійшлися — довго це все, а хочеться жити зараз добре, — каже молода жінка.
– Брали кредит, який я й погашала. І коли виникли підозри, що я в положенні, чоловік гостро відреагував.
Сказав, що поки я в декреті, він платити кредит тестеві не стане.
Знову в нас скандал, добре, що тривога виявилася хибною, і я змогла продовжити працювати. У мене віддаленої роботи не буде в декреті, професія не та.
За ці роки будинок обклали цеглою, прибудували ванну кімнату й теплий туалет, перебудували терасу, зробили ремонт усередині, оновили кухню. У батьків була ще задумка обгородити ділянку новим парканом, з каменю й красивих решіток, зробити літню кухонну зону, обладнати свердловину з артезіанською водою — планів безліч, де тільки гроші брати.
Аліна й так брала на роботі всі підробітки які тільки могла: виходила за когось у зміну, додаткові обов’язки на себе навішала.
Чоловік теж працює багато й підробляє. Але в нього гроші є, машину зібрався купувати.
Звісно, батьки столичну квартиру так і не оформили на доньку.
І пропонувати самій Аліні, таке було незручно: вона — єдина донька, інших спадкоємців немає. А з минулої осені мама й тато якось знітилися, чи то вигоріли.
Аліна в них з’явилася на світ досить пізно, батькові зараз 69 років, мамі 65. І з минулого літа батько хворіє.
— Я так втомилася все тут сама робити, — заходила мама здалеку. — Батько майже нічого не може, до лікаря не доїдеш, ви допомагати не поспішаєте фізично.
— А коли допомагати? — засмучена Аліна.
– Я працюю, як проклята, чоловік і чути нічого не хоче про дачу моїх батьків. У них тоді ще стосунки зіпсувалися, коли він відмовився вкладати кошти. Не ( розповідь спеціально для сайту Цей день) пробачили батьки зятеві роздільний бюджет.
А цієї весни мама прямо сказала доньці, що живуть вони на дачі останнє літо, а восени перебираються до міста, у свою квартиру.
Куди ж, мовляв, іще, в нас іншої немає.
— Раз уже посіяла розсаду, то дочекаюся й урожаю. Але на цьому все. Вибач, донько. Ти не на вулиці залишаєшся, зрештою, у чоловіка є житло, можете жити й на нашій дачі, машину ж зять купувати хоче.
А в нас уже вік, ми не витягуємо. Батько не витягує, а я втомилася все сама робити.
Аліна новиною була вражена.
Так, у чоловіка є однокімнатна квартира. Теоретично, жити вони там можуть. Але вона, Аліна, 6 років крокувала в нікуди?
А могли б із чоловіком купити спільну двокімнатну вже. І платіж був би смішний. На дачі жити?
Чоловік не поїде, та й їй самій цього не хочеться.
Мама буде приїжджати, копатися в грядках, бурчати на те, що молоді нічого не хочуть на ділянці робити.
У тому, що мама буде приїжджати, Аліна анітрохи не сумнівається.
Це вона зараз каже, що від дачі втомилася, а потім, та електричкою, та у свій комфортний будиночок! Мила ж справа.
— І знову мені ніхто не запропонував нічого оформити. І не запропонує, бо знають, я тут же продам цю кляту дачу й куплю собі квартиру, — ледь не плаче Аліна.
– От як це? Казали, гроші брали, а тепер у мене з чоловіком роздільний бюджет. Мені треба знову заощаджувати?
І скільки це ще років? А дітей заводити коли? Коли клімакс настане? Чи чекати, що стану власницею всього, коли батьки підуть в інші світи?
— А я казав, я знав, що так і буде, — чоловік зараз, що називається, «на коні».
І Аліна розуміє, так, чоловік мав рацію.
Можна, звісно, жити й у його однокімнатній. Навіть дитину завести можна в його квартирі, але… не очікувала вона такої підстави.
