— Слухайте, у нас в будинку дуже мало місця. Так, ми обіцяли вас укласти у нас, але не вийде.
Тому лягайте спати у своїх авто. Нічого, ви ж не цукрові – не розтанете, – заявив Павло своїм гостям.
А його дружина тільки підливала масла у вогонь конфлікту, щось тихо кажучи йому на вухо…
… Ніхто й подумати не міг, що зустріч старих друзів перетвориться на таке неподобство.
Адже якихось 15 років тому вони разом закінчили інститут і мріяли про те, щоб разом подивитися весь світ.
Найважливішим було те, що кожен з друзів був готовий віддати своїм товаришам абсолютно все, навіть останнє.
Микола, Віктор, Данило і Павло — цю четвірку в гуртожитку жартома називали «Мушкетерами».
І справді: вони завжди підтримували один одного, виручали в найскладніших ситуаціях і були нерозлучні.
Кожен міг покластися на свого товариша навіть у найкритичнішій ситуації.
І коли з гуртожитку хотіли виселити Віктора, його друзі прийшли і особисто домовилися з комендантом, а потім дружно цілий місяць прибирали в коридорі, щоб їхнього друга пробачили і залишили в кімнаті.
Так, було неприємно починати і закінчувати кожен день зі шваброю в руках, але ж це заоади товарища…
Одного разу Микола купив собі машину у якогось чоловіка. Але не минуло й дня, як ця «Сімка» завелася і зовсім не реагувала на жодне управління.
Коля зателефонував колишньому власнику, але той лише сказав, що «це тепер ваша проблема».
Ось тільки він не врахував, що через 2 години біля його будинку стояли «Мушкетери», готові пояснити тому всі моменти, де він був не правий.
І диво – чоловік повернув суму, необхідну на повний ремонт цієї машини.
— Хлопці, вибачте, був абсолютно не правий. Не думав, що прийдеться когось підставити, – вибачався колишній власник «Сімки».
Коля потім організував друзям чудовий день на риболовлі!
Павло теж неодноразово потрапляв у найрізноманітніші неприємності, особливо пов’язані з навчанням. Йому дуже важко давалися точні науки, та хлопець був дуже рукодільний.
Він зміг скласти креслення, зробити деталь, ідеально її обробити, але розрахувати це за всіма формулами просто не міг.
І друзі не кидали свого товариша в біді – всіляко йому допомагали на іспитах.
То невеликий навушник ховали, куди говорили відповіді, то записки у вікні показували, то вчили разом з ним до самого ранку.
Данило, як правило, не був постійним учасником всіляких скандалів і сварок, але одним літнім днем його вирішили пограбувати.
Добре, що він встиг вчасно натиснути швидкий набір номера, а також акуратно назвати своє місцезнаходження.
Друзі приїхали через 5 хвилин, а грабіжники ще довго вибачалися, а потім відправилися до відділення поліції.
Загалом, ці «Мушкетери» були нерозлучні!
Труднощі та спільні обов’язки лише зміцнили їх і без того міцні дружні стосунки.
Здавалося б, ніщо не зможе зруйнувати цю четвірку. Але роки минали, а життя злегка розвело їх по різні боки країни і не тільки.
У кожного почалося своє життя, а час з друзями перетворився на сімейний. Вони іноді підтримували зв’язок, але роки минали і друзі віддалялися.
І ось – минуло 15 років.
У кожного з «мушкетерів» своя сім’я і абсолютно нова відповідальність. Однак в їхніх серцях залишилася пам’ять про ті славні часи, коли вони були готові звернути гори один за одного.
Потрібно було терміново влаштувати спільну зустріч.
Так, одного разу Віктор написав своїм друзям, знайшовши їх у соціальних мережах (раніше вони спілкувалися, як правило, поштою).
– Ну що, друзі-товариші, саме час як в старі добрі часи зібратися і разом відпочити.
Давайте поїдемо куди-небудь або щось зробимо спільно. Я впевнений, кожному є про що розповісти.
Чекаю на ваші пропозиції!
І відповідь була отримана майже миттєво.
Складалося враження, що не було всіх цих років на відстані, а друзі лише чекали можливості якнайшвидше відповісти своєму другові.
«Поїхали на риболовлю або полювання. Я знаю чудові місця, куди досить часто їжджу. Не злякаєтеся?», – запропонував Данило.
«Ой, та ну ці активні відпочинки, давайте краще в лазню або на шашлики.
Посидимо, поїмо, згадаємо прекрасні часи. Я дуже за вами скучив, брати!»
«Якщо вже й зустрічатися, то на перевіреній території. Запрошую вас до свого заміського будинку.
Ми з дружиною буквально пару тижнів тому закінчили там ремонт, тому зустрінемо вас на найвищому рівні.
Так би мовити, по-мушкетерськи!», – додав Павло.
Він ще не знав, що ця зустріч стане переломною в його житті.
Взагалі, у Павла була досить важка доля після їх роз’їзду.
Він хотів влаштуватися на хороший завод, де зміг би застосувати свої золоті руки за призначенням, ось тільки його плани порушила Надя, дівчина його мрії.
Красива, струнка, фігура у неї була прекрасна, очима вона буквально гіпнотизувала, а своїми ніжними руками могла як зробити приємно, так і дати хорошого ляпасу, якщо він був потрібен.
Через яскраво-рудий колір волосся і своєрідний характер Павло відразу ж придумав їй прізвисько «Троянда».
Вона, як і ця квітка, могла і вколоти своїми шипами, і дати насолодитися своєю ніжністю і красою.
Однак наміри в житті у Наді були зовсім іншими, ніж у Павла.
Вона хотіла все і відразу, тому вимагала від тоді ще молодого чоловіка високу зарплату.
Павло швидко пішов у свій бізнес, де, швидше, працював з ненависними йому паперами, ніж з цікавими для нього матеріалами.
Через 3 роки старанної роботи чоловік зміг розвинути досить прибутковий будівельний бізнес, але мрія про роботу своїми руками не покидала чоловіка.
Однак дружина була проти, адже це, на її думку, було не прибутково.
Після укладення шлюбу Надія, як би іронічно це не звучало, загасила всю надію в серці чоловіка.
Він став типовим чоловіком-підкаблучником, готовим піти на все заради своєї дружини-тиранки.
Він відмовлявся від зустрічей з друзями, від посиденьок в лазні, від кафе та відпочинку на природі.
– Тобі це не потрібно, дорогий. Тобі що, мене мало? Якщо хочеш на природу, то можеш сходити погуляти по парку, – говорила Надія.
Ось тільки вона не розуміла, що її чоловікові потрібна була свобода і творчість.
Однак її не дуже цікавили бажання чоловіка, поки він стабільно приносив додому гроші.
Так і жили вони разом 11 років.
Чому ж Павло запросив своїх друзів до себе в заміський будинок, якщо дружина була проти?
У його житті так і не з’явилося настільки міцної дружби, як серед «Мушкетерів», тому бажання побачитися зі справжніми друзями в якийсь момент перекрило страх бути відчитаним дружиною.
– Кого ти запросив до нас додому? Ми тільки там ремонт зробили, а тепер ти хочеш покликати туди своїх старих друзів?
Скажу прямо – я чітко проти і вимагаю, щоб ти відмовився від цієї ідеї.
І так, навіть якщо кудись запросять, ти теж не їдеш: ми картоплю хотіли саджати.
У душі Павла щось «клацнуло», тому він нарешті вирішив дати своїй дружині відсіч.
– Так, це мої друзі. Я їх не бачив вже 15 років! Вони будуть тут, і ми гарненько посидимо. Все-таки це і мій будинок, чи не так?
Надія злегка здивувалася від такої заяви Павла, але й сказати щось проти не могла.
Вона ще не стикалася з такою його рішучістю, яку роками руйнувала. Їй довелося погодитися на умови чоловіка.
«Мушкетери» прибули до нього додому через тиждень після розмови.
Приїхали вони без своїх дружин, адже вирішили побути разом і обговорити щось важливе.
Павло ж зустрів їх разом з Надією.
– Ой, приїхали, а зовсім не змінилися! Тільки лисини стали такі, що як у дзеркало можна тепер дивитися!
– Ти на себе подивися, дід Павло! Теж не молодієш!
Обмінявшись «компліментами», вони вчотирьох обійнялися. Здавалося, що ще пару секунд, і скупа чоловіча сльоза поллється з очей кожного, але…
Ні, все-таки їхні обличчя стали солоними і вологими – така довга розлука не могла пройти безслідно для них. Але як же всі були щасливі побачитися знову.
Друзі приїхали з подарунками: вони закупили продукти на стіл, а Павло приготував свій сюрприз.
Він роздав кожному товаришеві стару фотографію в рамці, де вони, ще молоді, стоять на тлі невеликого озера і обіймають один одного.
Цю фотографію чоловік зберігав багато років, а до приїзду друзів віддав її на реставрацію, а потім зробив копії.
Вони були зворушені таким подарунком.
Але Надія незадоволено подивилася на свого чоловіка.
Вона попросила його відійти в сторону.
– Ти серйозно витратив сімейні гроші на цю дурницю? Вони викинуть ці фотографії вже завтра, а тобі будинок будувати ще й матері моїй з городом допомагати!
– Вибач, кохана. Але це ж мої друзі.
Здається, зараз Павло вже не міг жорстко відповісти своїй дружині, адже його серце палало теплими і ніжними почуттями до своїх друзів.
Надія ж відчула свою владу, тому вирішила і далі тиснути на чоловіка. Вона щось йому сказала, від чого настрій у нього різко зіпсувався.
Але озвучити сумну новину він вирішив пізніше, ввечері.
Як же чудово пройшов цей день! Кожен «Мушкетер» відчув себе молодим і повним енергії.
Створювалося відчуття, що не було всіх цих років окремого життя, а зараз вони знову сядуть в машини і повернуться в звичайний студентський гуртожиток, де будуть допомагати один одному і далі.
Особливо зворушений був Павло, адже його сімейне життя не могло похвалитися позитивними емоціями, на відміну від життя друзів.
У Миколи, Віктора і Данила ж все було в порядку – вони змогли знайти собі по-справжньому прекрасних жінок, готових підтримати будь-яке починання своїх коханих.
Від цього і життя у них було набагато приємніше, ніж у Павла.
Друзі парилися в бані, їли шашлик і дуже багато розмовляли по душах, особливо ближче до вечора.
Їм не хотілося закінчувати цей день, але час невблаганно йшов.
– Ну що, Пашо, показуй нам свої володіння, а то навіть в будинок ще не заходили. Сподіваюся, у нас будуть царські ліжка і розкішні апартаменти.
Друзі засміялися, адже їм було абсолютно не важливо, де спати. Вони були готові і на надувному матраці переночувати.
Куди важливішим було місце, куди вони приїхали. І ні на секунду вони не шкодували, що все-таки зважилися.
– Слухайте, у нас в будинку дуже мало місця. Так, ми обіцяли вас укласти у нас, але не вийде.
Тому лягайте спати в своїх авто. Нічого, ви ж не цукрові – не розтанете.
Надія стояла поруч і щось шепотіла своєму чоловікові.
Він виглядав дуже сумним і навіть винуватим, але нічого вдіяти не міг.
– Паша, у тебе ж великий будинок. Нам, в цілому, байдуже, де спати, хоч на підлозі.
Але хоч похвалися, що нажив за такий час. Знаючи твої золоті руки, там все, напевно, ідеально виглядає!
Решта товаришів підтримали слова Віктора.
– Нічого мій Паша вам не показуватиме! Там тільки ремонт зробили, а ви все зламаєте і зіпсуєте.
І взагалі, радійте, що вас покликали сюди, у двір і баню. Я взагалі була проти вашого приїзду. Ви тут – ніхто!
І тут сталося щось особливе. Вперше Павло немов вийшов із «туману» сімейного життя.
Він мислив чітко і грамотно, а не ігнорував все навколо.
– Друзі, ходімо пройдемося.
«Мушкетери» підтримали свого друга. Вони одягнулися і вийшли за своїм товаришем за територію його будинку.
Потім він відвів їх до озера, де сів на березі.
– З кожною секундою з вами я розумію, скільки часу на життя я втратив.
Я зовсім не люблю Надю, абсолютно не люблю. Але чомусь просто піти від неї я не можу.
– Так можеш почати думати про себе і своє щастя? Тобі потрібна дружня порада?
– Так, я готовий її вислухати.
– Пірни в озеро, прямо в одязі. Ось побачиш – випливеш зовсім іншою людиною.
Павло без зайвих слів пірнув в озеро. Він раптом згадав, як вони робили так у студентські роки, коли було дуже спекотно.
Друзів не бентежили косі погляди перехожих – їм подобалося, а решта світу могла і потерпіти.
Павло раптом відчув себе в рази краще, ніби скинув усі зайві роки, проведені в нещасті. Без зайвих слів він вийшов з озера і повів друзів до будинку.
– Прийшли? Тоді йдемо спати, Пашо, а друзів проведи до машин.
– Машин? Ну вже ні – вони будуть спати у вітальні на великому дивані. І я разом з ними.
Павло злегка відштовхнув свою дружину і повів гостей у дім.
Вони були в захваті від різьблення по дереву і різних саморобних дрібничок.
Очевидно, що все це своїми руками зробив їхній Паша.
Коли вони лягали спати, Павло попросив їх залишитися ще на кілька днів. Друзі погодилися.
Після цієї зустрічі вже ніхто не міг розірвати дружбу «Мушкетерів»: вони стали зустрічатися набагато частіше, запрошуючи один одного в гості.
Павло переосмислив своє життя, тому розлучився з дружиною, викупив у неї будинок і став жити там, а квартиру залишив їй.
Бізнес приносив непоганий пасивний дохід, але він вирішив, що все-таки хоче працювати своїми руками.
Тому відкрив невелику майстерню різьблення по дереву і каменю, а також кування металу у себе вдома.
І замовлення вже з’явилися – зараз він досить затребуваний майстер.
Друзі оцінили зміни в житті Павла, адже саме зараз він нарешті став схожий на себе молодого – усміхненого і яскравого.
Більше ніяка «тінь» не затьмарювала його життя.
